Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/484/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Державної міграційної служби України, Київської міської військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Державної міграційної служби України, Київської міської військової адміністрації, в якому просив:
- визнати незаконними та відмінити всі зазначені рішення державних органів за результатами розгляду заяв (листи ДМС від: 12.09.2024 № г-1294/6/8010-24/8010.5.3/2415-24, 30.09.2024 № УКЦ-С-781-24/6.2/205-24, 30.10.2024 № с-10450-24/6.2/7212-24, 07.11.2024 № Г-114732-24/6.2/7415-24; та Солом`янської РДА: 02.08.2024 № 108-108/ЕЛ/С-1011/1-2232, 15.08.2024 № 108-108/ЕЛ/C-1011/2-2330, 29.08.2024 № 108-108/ЕЛ/С-1011/5-2424, 22.07.2024 № 108-108/ЕЛ/С-1011-2085);
- визнати такими, що не відповідають чинному законодавству та відмінити рішення реєстратора Солом`янської районної державної адміністрації в «Дії» щодо відхилення заяви про реєстрацію місця проживання доньки позивача - ОСОБА_2 за заявою № 80922/24-е з невідомим номером;
- зобов`язати посадових осіб Солом`янської районної державної адміністрації та ДМС України провести реєстрацію задекларованого/зареєстрованого місця проживання доньки позивача ОСОБА_2 за заявою № 80922/24-е;
- відмінити рішення пана Усова № 016-С-10098/2 від 04.09.2024, заступника голови КМДА, який фактично залишив скаргу на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янської районної державної адміністрації, та кричуще порушення чинного законодавства по розгляду оскаржень без фактичних дій та зобов`язати КМДА накласти дисциплінарні стягнення на пані ОСОБА_5 та пана ОСОБА_6 із занесенням в особову справу;
- визнати заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 та зобов`язати відповідачів компенсувати витрачений позивачем час на написання заяв та оскаржень в розмірі 59160,93 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити суб`єктний склад позивачів або уточнити заявлені позовні вимоги, докази сплати судового збору в належному розмірі, копії паспорту позивача як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб`єктності, докази надсилання копії позовної заяви та копій доданих до неї документів відповідачам.
У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить cкасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, визнати дії суду першої інстанції неправомірними, такими, що порушують норми процесуального права, та повернути справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду по суті.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не зважаючи на подання уточнення до позову, суд першої інстанції не надав йому оцінки, а також помилково визначив, що станом на 8 квітня 2025 року необхідні документи були відсутні.
На думку скаржника, оскільки у відповідності до п. 7 частини першої ст. 5 Закону України «Про судовий збір», особа, яка подає позов в інтересах малолітньої дитини, звільняється від сплати судового збору, тому підстави для сплати судового збору у даній справі - відсутні.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 08.04.2025 недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не подано, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У частині п`ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
Так, пунктом 2 частини п`ятої ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 4 частини п`ятої ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
У відповідності до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити суб`єктний склад позивачів або уточнити заявлені позовні вимоги, докази сплати судового збору в належному розмірі, копії паспорту позивача як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб`єктності, докази надсилання копії позовної заяви та копій доданих до неї документів відповідачам.
У свою чергу, позивачем направлено до суду заяву про усунення недоліків до якої позивачем було додано уточнену позовну заяву, в якій просив звільнити його від сплати судового збору, як батька, який діє в інтересах малолітньої дитини.
Крім того, позивачем надано до суду копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про шлюб та копію медичного документа про народження дитини ОСОБА_3 .
Однак, суд першої інстанції дійшов до переконання, що пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджується на позивача, так як позивачем не надано до суду копії свідоцтва про народження дитини чи іншого документу, який би підтверджував те, що ОСОБА_1 є батьком дитини, в інтересах якої він звернувся до суду.
На думку суду першої інстанції, надана позивачем медична довідка є лише документом, що підтверджує народження дитини (довідка з пологового будинку) та не є підтвердженням того, що позивач є її батьком, а лист Дніпровського відділу ДРАЦС у місті Києві від 03.02.2024 № 44/33.4-87, яким повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відмову в реєстрації народження та видачі свідоцтва про народження ОСОБА_2 також не є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки спір у цій справі стосується відмови в проведенні реєстрації місця проживання дитини.
Таким чином, в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 є законним представником дитини, в інтересах якої він звертається до суду, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору із заявлених позивачем підстав.
Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, статтею статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI встановлений вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
За правилами частини другої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Тобто, фізичні особи, які не досягли повноліття не можуть здійснювати самостійно свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, відповідно не можуть мати доходів та будь-яких податкових зобов`язань.
Разом з тим, згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Статтею 154 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Таким чином, позивач, звертаючись з позовом в інтересах своєї малолітньої дитини, діє як її законний представник в розумінні приписів частини другої статті 56 КАС України.
При цьому, відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи.
Подібний висновок щодо застосування наведених приписів Закону України «Про судовий збір» висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 22.04.2019 у справі № 9901/108/19 (провадження № 11-394заі19) та Верховним Судом у постановах від 23.09.2021 у справі № 480/2043/19 та від 13.04.2022 у справі № 120/1647/20-а.
У вказаних справах Верховний Суд зауважив, що право на звернення до суду відповідно до статті 5 КАС України виникає внаслідок порушення рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка просить про їх захист.
За правилами статті 160 Сімейного кодексу України неповнолітня дитина не вправі самостійно визначати місце свого проживання та проживає з батьками або одним з батьків.
Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, доречно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі №320/484/25.
Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення до суду з даним позовом слугувала незгода із рішенням відповідача - реєстратора Солом`янської РДА в «Дії» (мобільний застосунок Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія») щодо відхилення заяви про реєстрацію місця проживання доньки позивача - ОСОБА_2 , а відтак оскарження ОСОБА_1 такого рішення у цій справі, прямо направлене на захист прав та інтересів такої малолітньої особи.
У відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, звертаючись до суду в інтересах малолітньої доньки із позовною заявою у справі про оскарження рішення відповідача щодо відхилення заяви про реєстрацію місця проживання дитини, ОСОБА_1 не зобов`язаний був сплачувати судовий збір відповідно до положень пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - скасувати, а справу № 320/484/25 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко
