ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 356/609/19 Суддя (судді) першої інстанції:Лялик Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Київської області від 15 листопада 2019, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 071435 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Рішенням Березанського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки зі змісту положень п.п. 20.3, 20.5 ПДР, а також ч. 4 п.п. 2.6 розділу 33 ПДР вбачається, що зупинятися на вимогу дорожнього знака 2.2 (проїзд без зупинки заборонено) перед охоронюваним залізничним переїздом, обладнаним світловою та звуковою сигналізацією, а також шлагбаумами необхідно лише у випадку заборони руху через залізничний переїзд. Крім того, на думку апелянта, ч. 1 ст. 121 КУпАП не передбачено відповідальності за порушення вимог дорожніх знаків та правил проїзду залізничних переїздів.
В судове засідання з`явився апелянт, підтримав вимоги скарги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, неприбуття учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ДПО18 № 071435 від 18.08.2019 ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України дії дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку із чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем доведено факт порушення Правил дорожнього руху, а доводи позивача є такими, що не заслуговують на увагу, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті ; 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Згідно частини першої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Вказане узгоджується з пунктом 2.3 ПДР України згідно з підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.4 ПДР визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, виокремлені п.п. «б» п. 8.4 ПДР знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Підпунктом 8.4.(б) ПДР визначено, що знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Згідно з вимогами підрозділу 2 розділу 33 ПДР, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» є знаком пріоритету та забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком; вказує на необхідність дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Згідно з пунктом 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 ПДР знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - у кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов`язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.
Якщо безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.
Якщо знак 2.2 встановлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.
Розмір, форма, фотометричні, колометричні характеристики, маркування, виконання та розміщення дорожніх знаків встановлюються вимогами ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».
Згідно з п. 10.4.3 ДСТУ 4100:2014, знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» потрібно встановлювати в місцях, де, згідно з вимогами п. 10.4.2, може бути встановлено знак 2.1, але на під`їзді до перехрестя не забезпечено видимість транспортних засобів, які наближаються дорогою, що перетинається.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як встановлено, ОСОБА_1 о 15 годині 24 хвилин 18.08.2019 по вул. Маяковського в м. Березань, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», а саме проїхав, не зупинившись, чим порушив вимоги п. 8.1 Правил дорожнього руху.
Позивач факт невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 не заперечує, однак, вважає вказані дії правомірними, оскільки, на його переконання, ПДР встановлюють обов`язок зупинятися на вимогу дорожнього знаку 2.2 перед охоронюваним залізничним переїздом, обладнаним світловою та звуковою сигналізацією, а також шлагбаумами, лише у випадку заборони руху через залізничний переїзд.
Розділом 20 Правил дорожнього руху визначено порядок руху через залізничні переїзди пунктом. Зокрема, п. 20.2 встановлено, що під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Вказаним пунктом ПДР визначено загальний перелік засобів регулювання дорожнього руху, якими зобов`язаний керуватися водій під час руху через залізничні переїзди, та не встановлює їх пріоритетності один перед одним.
При цьому, згідно з п. 20.3 ПДР, для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки.
Таким чином, п. 20.3 ПДР встановлює порядок дій водія у випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, проте не стосується інших випадків, а відтак - не звільняє водія від обов`язку дотримання вимог встановлених дорожніх знаків, в тому числі, і 2.2, коли рух через переїзд дозволено.
Знак пріоритету «STOP» (напис знаходиться на червоному фоні) фізично видно з проїзної частини, а тому позивач зобов`язаний був виконати його вимоги.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У частинах 1 та 2 статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17(провадження №К/9901/4973/18).
У той же час, положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Відтак, оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України без складення відповідного протоколу.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, та відповідачем доведено правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги та апелянта не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду, через що підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог відсутні.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права відмовив у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення Березанського районного суду Київської області від 15 листопада 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя -доповідач: В. В. Кузьменко
Судді : Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 16.12.2019
