БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
Справа № 356/609/19
№ провадження 2-а/356/17/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.11.19 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.
За участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.08.2019 року поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП, старшим лейтенантом поліції Андрієнком Я. О. було винесено постанову серії ДПО18 № 071435 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з тим, що останній 18.08.2019 року о 15 годині 24 хвилини, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Маяковського в м. Березань не виконав вимоги дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», а саме проїхав, не зупинившись, чим порушив п. 8.1 ПДР, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. Вказану постанову позивач вважає протиправною та незаконною, оскільки в ній не зазначено точне місце вчинення правопорушення, а саме охоронюваний та обладнаний сигналізацією залізничний переїзд в м. Березань по вул. Маяковського, що є обставиною, яка виключає в діях позивача склад адміністративного правопорушення з наступних підстав. Так, п. 20.2 ПДР встановлена пріоритетність засобів регулювання проїзду залізничного переїзду, згідно з якою дорожні знаки і дорожня розмітка застосовуються у випадку відсутності чергового, непрацюючої світлової та звукової сигналізації, непрацюючих шлагбаумів. Крім того, зі змісту положень п.п. 20.3, 20.5 ПДР, а також ч. 4 п.п. 2.6 розділу 33 ПДР вбачається, що зупинятися на вимогу дорожнього знака 2.2 (проїзд без зупинки заборонено) перед охоронюваним залізничним переїздом, обладнаним світловою та звуковою сигналізацією, а також шлагбаумами необхідно лише у випадку заборони руху через залізничний переїзд. Як вказує позивач, у випадку зупинки його поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП Андрієнком Я. О. 18.08.2019 року для складання спірної постанови заборони руху через залізничний переїзд не було, тому позивач не виконував вимогу знаку 2.2 (проїзд без зупинки заборонено). Крім вказаного вище, ч. 1 ст. 121 КУпАП не передбачено відповідальності за порушення вимог дорожніх знаків та правил проїзду залізничних переїздів. За таких обставин, поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП Андрієнком Я. О. при винесенні оскаржуваної постанови не були дотримані вимоги чинного законодавства, не представлено належних доказів, не з`ясовано всіх обставин справи, а зміст постанови не відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме відсутня вказівка на технічний засіб, яким здійснено фото- та відеозапис. Відтак, просить суд скасувати спірну постанову та закрити провадження у справі.
Позивач в судовому засіданні пред`явлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності з вимогами ч. 1, 8 ст. 126, ч. 1 ст. 268 КАС України. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило (а.с.21,29).
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 18.08.2019 року поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП, сержантом поліції Андрійченком Ярославом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 071435 від 18.08.2019 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у відповідності до якої водій ОСОБА_1 о 15 годині 24 хвилин в день складення постанови по вул. Маяковського в м. Березань, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», а саме проїхав, не зупинившись, чим порушив вимоги п. 8.1 Правил дорожнього руху, та якою постановлено застосувати до правопорушника – позивача по справі - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. (а.с.18).
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 року (далі – ПДР).
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків, відтак, є бланкетною, тобто такою, що посилається на певні норми права, які безпосередньо встановлюють такі вимоги.
Так, у відповідності до п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту (п. 8.2-1 ПДР).
За змістом п. 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, виокремлені п.п. «б» п. 8.4 ПДР знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Так, згідно з вимогами підрозділу 2 розділу 33 ПДР, дорожній знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" є знаком пріоритету та забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком; вказує на необхідність дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Якщо знак 2.2 встановлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.
Розмір, форма, фотометричні, колометричні характеристики, маркування, виконання та розміщення дорожніх знаків встановлюються вимогами ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».
Так, згідно з п. 10.4.3 ДСТУ 4100:2014, знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" потрібно встановлювати в місцях, де, згідно з вимогами п. 10.4.2, може бути встановлено знак 2.1, але на під`їзді до перехрестя не забезпечено видимість транспортних засобів, які наближаються дорогою, що перетинається.
Знак 2.2 допускають установлювати перед залізничними переїздами без охорони і перед тими, які не облаштовані світлофорною сигналізацією у тому разі, коли водій, який перебуває від переїзду на розрахунковій відстані видимості дороги, бачить поїзд, що перебуває на відстані не більше, ніж 50 м від переїзду. Знак 2.2 допускають установлювати також у разі виконання робіт на переїзді. Знак у цьому випадку встановлюють на відстані 10 м до найближчої рейки.
Разом з тим, як визначено пунктом 10.1.4 ДСТУ 4100:2014, дорожні знаки допускається застосовувати у випадках, не передбачених цим стандартом, якщо необхідність їхнього застосування обґрунтована конкретними умовами дорожнього руху.
Як встановлено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 251 КУпАП, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 78 КАС України).
В той же час, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Так, звертаючись до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, позивач в позовній заяві, факт невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 не заперечує, разом з тим, вважає вказані дії правомірними, оскільки, на його суб`єктивне переконання, ПДР встановлюють обов`язок зупинятися на вимогу дорожнього знаку 2.2 перед охоронюваним залізничним переїздом, обладнаним світловою та звуковою сигналізацією, а також шлагбаумами, лише у випадку заборони руху через залізничний переїзд.
Разом з тим, порядок руху через залізничні переїзди визначено розділом 20 Правил дорожнього руху, пунктом 20.2 яких встановлено, що під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Відтак, вказаним пунктом ПДР визначено загальний перелік засобів регулювання дорожнього руху, якими зобов`язаний керуватися водій під час руху через залізничні переїзди, та, всупереч таким доводам позивача, не встановлює їх пріоритетності один перед одним.
При цьому, як визначено п. 20.3 ПДР, для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки.
Проаналізувавши вказані вище положення законодавства, вбачається, що п. 20.3 ПДР встановлює порядок дій водія у випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, проте не стосується інших випадків, а відтак - не звільняє водія від обов`язку дотримання вимог встановлених дорожніх знаків, в тому числі, і 2.2, коли рух через переїзд дозволено.
За таких обставин, твердження позивача ОСОБА_1 щодо правомірності невиконання ним вимог дорожнього знаку 2.2 під час руху через залізничний переїзд, рух через який було дозволено, як обґрунтування відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суперечать фактичним обставинам справи та є наслідком невірного тлумачення позивачем чинного законодавства, відтак, розцінюється судом критично як позиція захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вказане, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі заявлених позивачем позовних вимог та суть спору, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов до висновку про наявність в діях позивача факту невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР, а відтак – і події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому відповідач обґрунтовано прийняв рішення про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак, спірна постанова є законною, а позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77-78, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 222, 245 КУпАП,
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Суддя
Р. М. Лялик
