Номер справи місцевого суду: 492/1101/18
Головуючий у першій інстанції Черевата В.І.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в особі судді Кравця Ю.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 18.09.2018 року,
встановив
Зазначеною постановою судді Федорова І.І., ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, що проживає: АДРЕСА_1, визнанано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 399535 від 17.07.2018 року та постановою районного суду, ОСОБА_2 13.07.2018 року приблизно о 06 годині 50 хвилин, по вул. Богданова в с. Долинівка Арцизького району Одеської області, будучи погоничем тварин, під час перегону стада тварин по дорозі, не залучив достатньої кількості погоничів, для недопущення перешкод іншим часникам дорожнього руху та допустив вибігання корови на проїзну частину дороги, внаслідок чого на неї було здійснено наїзд водієм автомобіля марки «Опель», н/з НОМЕР_1, в результаті чого тварина загинула, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження. ОСОБА_2 порушив вимоги п. 7.6 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального, порушує питання щодо скасування постанови, та просить провадження у справі закрити. Вважає висновки суду про те, що він порушив Правила дорожнього руху, що призвели до ДТП таким, які не знайшли свого підтвердження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Федоров І.І зазначає, що він не був погоничем тварин та не переганяв стадо тварин через дорогу. В той день виганяв власну корову до стада, яке формується на окраїні оселі. Також зазначив, що пастух та особа, яка веде облік кількості корів помітили транспортний засіб, який рухався на дуже великій швидкості наближався до місця, в якому корови мали переходити дорогу, жестами стали звертати увагу водія на необхідність зменшити швидкість руху або зупинитись, однак водій швидкості не збавляв та скоїв наїзд на корову. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що інспектор поліції, який складав протокол, під час огляду місця події не був присутній. Також зазначає, що підстави події свідчать про значне перевищення водієм пошкодженого автомобіля встановленої швидкості руху та вважає, що у вчиненні ДТП винен саме водій автомобілю, який порушив Правила дорожнього руху.
В судове засідання апеляційного суду, призначене на 22.10.2018 року, ОСОБА_2 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату судового розгляду, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим, на підставі положень ч. 2 ст. 268 та ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта - ОСОБА_2
Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.124 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_2 у скоєнні зазначеного правопорушення, суддя районного суду виходив з наступного.
Пленум Верховного Суду України в пункті 24 Постанови від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до п.26 вищевказаної Постанови, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.
Так , відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно зі п. 7.6 ПДР України переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Погоничам тварин забороняється залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх.
Відповідно п. 13.4.63., п. 13.4.64. Наказу «Про затвердження Правил охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба» від 06.12.2004 року № 268, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 226/10506, згідно з вимогами Правил дорожнього руху для прогону стада автомобільними шляхами залучається така кількість погоничів, яка би забезпечувала рух тварин ближче до правого краю дороги. Не дозволяється залишати тварин без нагляду на смузі відчуження дороги. Вести тварин дорогами з поліпшеним покриттям, якщо є інші дороги.
Як встановлено в судовому засіданні з показів свідків, ОСОБА_2, будучи учасником дорожнього руху, повинен дотримуватись Правил дорожнього руху України, переганяв тварину рухаючись позаду неї, тварину переганяв без повідка, залишив тварину без нагляду, не залучив таку кількість погоничів, щоб можна було направляти тварину якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасником дорожнього руху.
Крім того, обставини правопорушення й провина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 399535 від 17.07.2018 року, схемою місця ДТП від 13.07.2018 року, фототаблицею до нього, письмовими поясненнями ОСОБА_3, поясненнями ОСОБА_4 від 13.07.2018 року, випискою ЄО-1970 від 12.07.2018 року, довідкою про результати розгляду повідомлення про ДТП в с. Долинівка від 18.07.2018 року, а також іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, суд вважав їх належними, допустимими та достовірними, а ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Районний суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_2 в частині, того що дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини, і розцінив їх як бажання ОСОБА_2 уникнути відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та з яких відповідно вбачається, що ОСОБА_2, 13.07.2018 року приблизно о 06 годині 50 хвилин, по вул. Богданова в с. Долинівка Арцизького району Одеської області, будучи погоничем тварин, під час перегону стада тварин по дорозі, не залучив достатньої кількості погоничів, для недопущення перешкод іншим часникам дорожнього руху та допустив вибігання корови на проїзну частину дороги, внаслідок чого на неї було здійснено наїзд водієм автомобіля марки «Опель», н/з НОМЕР_1, в результаті чого тварина загинула, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди був учасником процесу дорожнього руху, а тому він є суб'єктом правопорушення, вимоги Правил дорожнього руху ОСОБА_2 дотриманні не були, що і перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2 не залучив достатню кількість погоничів для того, щоб спрямувати корову якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеки та перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого, корова яку він переганяв без повідка, вибігла на проїжджу смугу дороги руху транспортних засобів та створила перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, у зв'язку з чим відбулося ДТП за участю автомобіля марки «Опель» під керуванням водія ОСОБА_4
Врахувавши наведене, суд першої інстанції, дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 порушення ПДР України, які знаходяться у причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася та провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративні правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими судомі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Суд відхиляє доводи апелянта про те, що він не був погоничем тварин, так як виганяв тільки власну корову, оскільки це не має правового значення для кваліфікації правопорушення, так як відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» він являється суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Судом встановлено та апелянтом не спростовується те, що він переганяв тварину рухаючись позаду неї, тварину переганяв без повідка, тобто допустив недбалість, яка призвела до дорожньо-транспортної пригоди.
Також суд відхиляє посилання апелянта на значне перевищення водієм пошкодженого автомобіля встановленої швидкості руху, оскільки зазначене не підтверджується доказами. Крім того а ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт не заявляв клопотання про призначення судової експертизи для встановлення цього факту.
Доводи апеляційної скарги зводяться до дублювання пояснень, наданих ним в суді першої інстанції, яким судом надана належна правова оцінка, яка обґрунтовано викладена в оскаржуваному судовому рішенні, на правильність висновків районного суду вони не впливають та їх не спростовують.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, винуватість ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є доведеною, а доводи апеляційної скарги з приводу його невинуватості у скоєнні ДТП безпідставними.
Позиція ОСОБА_2, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при накладені адміністративного стягнення ОСОБА_2, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді штрафу, що є не самим суворим видом стягнення, яке передбачене санкцією ст. 124 КУпАП.
Наведені обставини вказують на відсутність у апеляційного суду підстав, які можуть вказувати на необхідність та можливість скасування або зміни судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення і пом'якшення стягнення, яке визначене районним судом.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Арцизького районного суду Одеської області від 18.09.2018 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Суддя апеляційного суду
Одеської області Ю.І.Кравець