КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 686/3674/15-ц
Провадження № 22-ц/792/1194/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,
суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,
при секретарі Гриньовій А.М.,
за участю представника апелянта,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійним договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2015 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника процсу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В лютому 2015 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», просив визнати недійсним положення частини 1 пункту 2.1 та частину 2 пункту 3.2 додаткового договору про припинення зобов'язання переданням відступного від 19 квітня 2013 року до кредитного договору №2203/08-08/45-011 від 18 серпня 2008 року. Посилався на те, що 18 серпня 2008 року він уклав із ВАТ «Сведбанк» договір кредиту та отримав кредитні кошти в сумі 68 300 доларів США. ТОВ «Кредитні ініціативи», що набуло права грошової вимоги за означеним кредитом, запропонувало варіант врегулювання заборгованості за кредитним договором шляхом внесення відступного в сумі 46 500 доларів США або 371 674 грн. Такий правочин був укладений сторонами шляхом підписання Додаткового договору до кредитного договору № 2203/08-08/45-011 від 19 квітня 2013 року.
Позивач зазначав, що зміст оспорюваних умов договору, за якими анулюється частина боргу за кредитним договором кредитором, суперечить пункту 1.2 договору, за яким первісні зобов'язання за цим договором припиняються переданням боржником кредиторові відступного. Між сторонами було досягнуто згоди про припинення кредитних зобов'язань передачею відступного, а не анулюванням (прощенням) боргу за правилами ст. 605 ЦК.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2015 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта хибними є висновки суду про те, що питання припинення зобов'язань за кредитним договором врегульовані сторонами в рамках договірних відносин, а кредитні зобов'язання між сторонами припинені шляхом внесення відступного та анулювання (прощення) решти боргу. Суд не врахував, що згідно пункту 1.2 договору кредитні зобов'язання припинилися переданням боржником кредиторові відступного, тому помилковим є висновок суду про існування „решти" боргу. При цьому суд безпідставно послався на ст.ст. 27, 28 ЦК, що не врегульовують спірні правовідносини, і неправильно витлумачив норму ст. 605 ЦК.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про розгляд справи, надіслав письмові заперечення проти апеляційної скарги та просив розглянути справу за його відсутності.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що сторони при укладенні договору діяли добровільно, кредитні зобов'язання припинені шляхом внесення відступного та анулювання (прощення) решти боргу, а оспорюваний договір відповідає вимогам закону і підстав для визнання його частково недійсним нема.
Проте з таким висновком не можна погодитися.
Так, встановлено, що 18 серпня 2008 року ОСОБА_2 уклав із ВАТ «Сведбанк» кредитний договір, за яким отримав кредитні кошти в сумі 68300 доларів США на умовах сплати 12,5 % річних на строк до 18.08.2028 року. ТОВ «Кредитні ініціативи», що набуло права грошової вимоги за цим кредитним договором, запропонувало позичальнику варіант врегулювання цих правовідносин шляхом внесення відступного в сумі 46500 доларів США або 371674 грн. Такий правочин був укладений сторонами шляхом підписання ними 19.04.2013 року додаткового договору до кредитного договору № 2203/08-08/45-011 від 18 серпня 2008 року про припинення зобов'язання переданням відступного.
Згідно пункту 1.1 додаткового договору сторони дійшли домовленості про припинення первісних зобов'язань боржника, які виникли на підставі зазначеного кредитного договору.
Оспорюваним пунктом 2.1. договору (частина 1) визначено, що з дати отримання кредитором грошових коштів, які передані боржником кредиторові в якості відступного в сумі 371674,50 грн. (еквівалент 46500 доларів США), за рішенням кредитора здійснюється анулювання залишку боргу за кредитним договором в сумі 223609,45 грн., що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення договору становить 27975,66 доларів США.
Згідно пункту 3.2. (речення 2) підписанням цього договору боржник підтверджує, що він повідомлений кредитором про анулювання боргу за кредитним договором в сумі, вказаній в пункті 2.1. цього договору, за самостійним рішенням кредитора.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч.1-2 ст. 598 ЦК України).
За змістом наведених норм закону під припиненням зобов'язання слід розуміти припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто, кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього заходів відповідальності.
Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 598 ЦК, підстави припинення зобов'язань поділяються на договірні та законні. Договірні підстави визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов'язань.
Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Передання відступного є одним із способів припинення зобов'язання за згодою сторін. В даному випадку сторони доходять згоди щодо того, що замість виконання зобов'язання, тобто здійснення тих дій, які становлять його зміст, боржник виконує якісь інші дії (передає інше майно, кошти тощо).
Стаття 605 ЦК України встановлює іншу можливу підставу припинення зобов'язання, а саме, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зі змісту вступної частини оспорюваного договору встановлено, що сторони укладали його, керуючись статтею 600 ЦК України, а також нормами ст.ст. 6, 627 ЦК, що фіксують принцип свободи договору.
Згідно з пунктом 1.2. додаткового договору первісні зобов'язання (за кредитним договором) припиняються переданням боржником кредиторові відступного.
За пунктом 1.3. цього договору відступним за договором є грошові кошти в національній валюті в сумі 371674,50 грн., що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання договору становить 46500 доларів США.
Відступне передається боржником кредиторові не пізніше 19 квітня 2013 року шляхом безготівкового перерахування суми, визначеної пунктом 1.3. договору, на рахунок кредитора (пункт 1.4 договору).
Згідно з частиною 2 пункту 2.1. додаткового договору після отримання кредитором грошових коштів в якості відступного в сумі, вказаній в пункті 1.3. цього договору, припиняються всі та кожне із зобов'язань, визначені кредитним договором № 2203/08-08/45-011 від 18 серпня 2008 року, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію.
Станом на 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 передано відповідачу 371674,50 грн. відступного, що підтверджується листом ТОВ „Кредитні ініціативи" № 31759 від 19 квітня 2013 року (а.с.16).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведені умови оспорюваного договору (пункти 1.2, 1.3, 1.4, частина 2 пункту 2.1.) та не врахував, що з передачею відступного припинилися всі зобов'язання за кредитним договором № 2203/08-08/45-011 від 18.08.2008 року, а сам кредитний договір визнаний таким, що припинив свою дію.
Тому зміст оспорюваних умов договору (частина 1 пункту 2.1 та речення 2 пункту 3.2 ) щодо здійснення анулювання залишку боргу за кредитним договором в сумі 223609,45 грн. цілком суперечить наведеним вище умовам договору (пункти 1.2, 1.3, 1.4, частина 2 пункту 2.1.) і положенню статті 600 ЦК України, оскільки з внесенням відступного відсутній предмет врегулювання між сторонами - кредитні зобов'язання як такі.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В силу ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оскільки зміст оспорюваних умов договору щодо здійснення анулювання залишку боргу за кредитним договором суперечить статті 600 ЦК України, це є підставою для визнання їх недійсними в силу вимог ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України.
При цьому за змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Зміст не оспорюваної частини додаткового договору та факт виконання її позивачем свідчить про те, що ця угода була б вчинена і без включення до неї недійсної частини.
За таких обставин заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, пов'язані з подачею апеляційної скарги в сумі 121,80 грн. та судовий збір в дохід держави в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсними умови частини 1 пункту 2.1 та речення 2 пункту 3.2 додаткового договору до Кредитного договору № 2203/08-08/45-011від 18 серпня 2008 року про припинення зобов'язання переданням відступного, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 19 квітня 2013 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 121,80 грн. понесених судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в дохід держави 243,60 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох
__________________________________________________________________________
Головуюча у першій інстанції: Салоїд Н.М. Провадження № 22-ц/792/1194/15
Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 19,27
