Справа № 686/3674/15-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2015
Хмельницький міськрайонний суд
в складі : головуючого судді - Салоїд Н.М.,
при секретареві - Вараниці Н.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
та представника відповідача - Панченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом
ОСОБА_3
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
про визнання частково недійсним договору
в с т а н о в и в :
У лютому місяці 2015 року позивач звернувся із позовом до суду, який обґрунтовує тим, що 18 серпня 2008 року він уклав із ВАТ «Сведбанк» договір кредиту та отримав кредитні кошти в сумі 68 300 доларів США. З метою забезпечення виконання грошових зобов»язань за вказаним договором був укладений договір іпотеки № 2203/0808/45-011-Z-1 від 18.08.2008 року за яким передано в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
18.08.2008 року був укладений додатковий договір до кредитного договору № 2203/08-08/45-011 про припинення зобов»язання переданням відступного від 19 квітня 2013 року в результаті чого відповідач направив повідомлення про відсутність будь-яких претензій за кредитним договором, а також про те, що відомості про анулювання (прощення) боргу будуть направлені до органів ДПІ.
ТОВ «Кредитні ініціативи», котрий набув права грошової вимоги за означеним кредитом та запропонувало варіант врегулювання заборгованості за кредитним договором в сумі 46 500 доларів США або 371 674,0 грн.
Такий правочин був укладений шляхом підписання Додаткового договору до кредитного договору № 2203/08-08/45-011 від 19.04.2013 року в результаті чого відповідач направив повідомлення про відсутність будь-яких претензій за кредитним договором, а також і про те, що відомості про анулювання (прощення) боргу будуть направлені до органів ДПІ.
Укладений договір про передання відступного повністю відповідає правилам статті 600 ЦК України, натомість правовий зміст вчинених сторонами дій - сплата позивачем певної суми в обумовлені договором строки і припинення відповідачем дії кредитного договору не відповідають ознакам правочину анулювання (прощення) боргу, що передбачено статтею 605 ЦК України, і на яку сторони не посилалися при підписанні спірного Додаткового договору як на підставу договірних відносин.
Оскільки припинення зобов»язання відбулось лише за умови виконання позивачем платіжних зобов»язань, то фактичні дії, вчинені сторонами на виконання домовленості, мали двосторонній умовний (оплатний) характер, що притаманні для правочину, передбаченого ст. 600 ЦК України - припинення зобов»язань за згодою сторін внаслідок передання відступного (грошей, майна тощо). Таким чином фактично між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про припинення зобов'язання анулюванням або прощенням боргу за правилами статті 605 ЦК України. Просить визнати окремі пункти додаткового договору недійсними.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просить їх задоволити. Суду пояснив, що 20 червня 2014 року позивач отримав лист-повідомлення з ДПІ, в якому було зазначено, що він повинен задекларувати залишок суми боргу за кредитним договором в сумі 278276,37 грн. (34815,01 дол. США), оскільки банк надав в податкову інформацію про анулювання-прощення безнадійної кредитної заборгованості, а тому зазначена сума є отриманим ним додатковим благом. Позивач вважає, що таким чином, банк недобросовісно в односторонньому прядку неправомірно визначив правову природу правочину, як розірвання кредитного договору шляхом прощення заборгованості, в той час, коли фактично кредитний договір був припинений шляхом передачі відступного в грошовій формі одноразовим платежем. В зв'язку з цим позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати неправомірними дії ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо анулювання (прощення) та списання кредитної заборгованості за кредитним договором № 2203/08-08/45-011 від 18 серпня 2008 року у сумі 34815 дол. США, що складає 278276,37 грн. по курсу НБУ станом на 05 червня 2013 року;
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» заявлених вимог не визнав та суду пояснив, що відповідно до укладеного Додаткового договору до кредитного договору від 19.04.2013 року анулювання (прощення) боргу кредитор здійснив анулювання (прощення) боргу в сумі 223 609,45 грн., тому означені положення пункту 2.1 розділу 2 та частини 2 пункту 3.2 розділу 3 додаткового договору не можуть бути визнані недійсними.
Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 18 серпня 2008 року та ВАТ «Сведбанк» уклали кредитний договір за № 2203/0808/45-011 згідно якого він отримав у позику 68 300 доларів США із сплатою відсотків 12.5% на рік терміном до 18 серпня 2028 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором був укладений договір іпотеки № 2203/0808/45-011-Z-011 від 18.08.2008 року за яким передано в іпотеку трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1.
Листом від 14.12.2012 року за № 0016761 відповідач його повідомив, що право вимоги кредиторської заборгованості по кредитному договору від 18.08.2008 року відступлене ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», котрий відступив право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» та повідомив позивача, що набув права грошової вимоги на суму 77 324 доларів США.
Відповідач запропонував ОСОБА_3 врегулювання погашення зазначеної заборгованості шляхом внесення відступного у сумі 46 500 доларів США або 371 674,0 грн.
Такий правочин був укладений сторонами шляхом підписання Додаткового договору до кредитного договору № 2203/08-08/45-011 від 18.08.2008 року про припинення зобов'язання переданням відступного від 19.04.2013 року, внаслідок чого відповідач направив повідомлення про відсутність будь-яких претензій за цим кредитним договором та договором іпотеки, а також і про те, що відомості про анулювання (прощення) боргу будуть направлені до органів ДПІ.
Податковий орган здійснив нарахування податкового зобов»язання згідно листа ТОВ «Кредитні ініціативи», як кредитора після сплаченого відступного 19.04.2013 року в сумі 46 500 доларів США, при цьому керувався нормою 164 ч.2 підпунктом «Д» п.164.2.17 Податкового кодексу України з якої слідує, що до загального оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо, зокрема суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) боргу кредитором за його самостійним рішенням, не пов»язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Такі умови були викладені у додатковому договорі, зокрема пунктах 2.1 та 3.2 оспорюваного договору.
Така термінологія, використана у договорі призвела на думку позивача до застосування до нього штрафних фінансових санкцій та порушення податкового законодавства.
Однак, як убачається із умов укладеного додаткового договору до кредитного 19.04.2013 року про припинення зобов'язання переданням відступного, пунктом 1.2 та 3.2 вказаного договору сторони дійшли домовленості про припинення первісних зобов'язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору із всіма змінами та доповненнями, і за яким боржник зобов'язується провернути кредитору наданий кредит в сумі 595 283,95 грн., що еквівалентно 74 475,66 доларів США та первісні зобов»язання, які визначені кредитним договором припиняються переданням Боржником Кредиторові відступного.
Пунктом 2.1 договору визначено, що з дати отримання Кредитором грошових коштів, які передані Боржником Кредитору в якості відступного в сумі 371 674,5 грн., що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить суму, еквівалентну 46 500,0 доларів США за рішенням кредитора здійснюється анулювання залишку боргу за кредитним договором в сумі 223 609,45 грн.
Пунктом 3.2 укладеного додаткового договору визначено, що всі зобов»язання, пов»язані із сплатою відсотків, зборів чи будь-яких інших обов»язкових платежів до бюджетів будь-якого рівня чи державних цільових фондів, та які стосуються боржника і можуть виникнути на підставі даного договору боржник виконує особисто. Підписанням даного договору боржник підтверджує, що він повідомлений кредитором про анулювання боргу за кредитним договором в сумі, вказаній у пункті 2.1 цього договору за самостійним рішенням кредитора, тобто 223 609,45 грн.
Як вбачається із п.3.2 додаткового договору, підписанням додаткового договору позичальник підтвердив, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Сторонами визнається, що умови п.2.1.3 додаткового договору припиняються всі та кожне із зобов»язань, визначені кредитним договором № 2203/0808/45-011 від 18.08.2008 року, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію.
Тобто, кредитні зобов'язання між сторонами були припинені внаслідок дострокового погашення позивачем боргових зобов'язань за кредитним договором та процентах за користування кредитом шляхом внесення відступного та анулювання (прощення) боргу скасування частини вказаної заборгованості, що була нарахована до моменту укладення додаткового договору, що зазначено в додатковому договорі № 1 п. 1.1.
Відповідно до п/п 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.
У підпункті «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України зазначено, що додатковим благом є сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - божника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Враховуючи вище наведені норми закону, заборгованість за прощеним боргом у вигляді частини суми кредиту та відсотків за ним є додатковим благом платника податку, яке підлягає декларуванню з відповідним його оподаткуванням.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК України).
Згідно ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Тому слід дійти висновку про те, що підписуючи додатковий договір від 19.04.2013 року сторони діяли добровільно на свій розсуд, без примусу, не порушуючи при цьому вимог діючого законодавства, а саме ст.3,6 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони вільні під час підписання договорів, та мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо це не суперечить діючому законодавству. Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи різних правочинів, що в свою чергу відповідає вимогам ст.627,628 ЦК України.
Обов'язок сплати податку з доходу у вигляді прощеного боргу лежить на позивачу в силу вимог Податкового кодексу України, а не в силу того, що відповідач повідомив про наявність прощеного боргу органи податкової служби.
Сторонами визнається, що умови п.2.1.3 додаткового договору виконані сторонами у повному обсязі 19.04.2013 року.
Тобто, кредитні зобов'язання між сторонами були припинені внаслідок дострокового погашення позивачем боргових зобов'язань за кредитним договором та процентах за користування кредитом, та анулювання (прощення) решти боргу.
Таким чином, твердження позивача про те, що сторонами за додатковим договором від 19.04.2013 року досягнуто домовленостей та підписаний договір лише про припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного, суд вважає помилковим, оскільки питання припинення зобов'язань, що виникають з кредитних договорів, в тому числі шляхом прощення боргу, повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язання в рамках договірних правовідносин, у зв'язку з чим твердження позивача про односторонність правочину з прощення боргу також є безпідставними.
Оспорюваний позивачем додатковий договір укладений у належній формі, сторони із ним ознайомились та підписали без зауважень, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується. Будь-яких відомостей, які б свідчили про недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону суду не надано.
Під час розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено суду про те, що в діях сторін при укладанні спірного Додаткового договору був наявним умисел, направлений на приховання інших правовідносин ніж тих, що задекларовані у такому договору, тому суд не вбачає підстав для визнання частин додаткового договору недійсними та слід відмовити у задоволенні позову з наведених підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України, статей 600,607,627,628 Цивільного кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
У позові ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійсним додаткового договору до Кредитного договору від 18.08.2008 року відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 діб з часу його проголошення.
Суддя :
