ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/11028/15 (904/5476/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Парусніков Ю. Б., судді: Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.) від 09.10.2024
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 7 524 653 грн 10 коп.
у межах справи за заявою фізичної особи-підприємця Петренка Валерія Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції
1.1. 27.01.2016 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив порушити за заявою фізичної особи-підприємця Петренка Валерія Миколайовича провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - Боржник) за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ввести процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
1.2. 10.06.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову за вимогами ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Боржника (Відповідач) про стягнення з нього на користь Позивача заборгованості із заробітної плати в сумі 7 524 653 грн 10 коп.
1.3. 08.07.2024 арбітражна керуюча Носенко Тетяна Сергіївна подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
При цьому заявниця в апеляційній скарзі заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи це клопотання положеннями частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір", зазначаючи, що вона звернулася із апеляційною скаргою в цій справі не в своїх інтересах, а як призначений у справі про банкрутство Боржника розпорядник майна в інтересах Боржника, до якого Позивач заявив позов про стягнення не підтвердженої заборгованості із заробітної плати, та в інтересах кредиторів Боржника.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. 04.09.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив залишити без руху апеляційну скаргу арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та встановити скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у цій справі.
При цьому апеляційний суд відхилив клопотання заявниці про звільнення її від сплати судового збору, зазначивши про непоширення на заявницю, яка звернулася у цій справі з апеляційною скаргою не від свого імені, а від імені Боржника, пільги у сплаті судового збору, визначеної нормою статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки предметом спірних правовідносин не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а відповідно заявниця не належить до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", які мають право на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
2.2. 09.10.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив про повернення апеляційної скарги арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024.
2.3. Судове рішення мотивовано не усуненням заявницею недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та ненаданням заявницею відповідних доказів на вимогу суду, однак наданням заяви про відсутність у заявниці коштів для сплати судового збору, посиланням на те, що оскаржуване рішення не стосується її особистих прав та інтересів, розмір судового збору для неї великий через те, що винагороду (за виконання функції арбітражного керуючого) від боржників вона може отримати через тривалий час, а апеляційна скарга подана в інтересах Боржника та кредиторів.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відмовлено арбітражній керуючій Носенко Т.С. в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024, апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано час для усунення недоліків скарги, а саме для надання доказу сплати судового збору в сумі 135 443 грн 74 коп.
3.2. Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2024 доставлена до електронного кабінету скаржника 05.09.2024.
3.3. 17.09.2024 від скаржника надійшла заява, в якій арбітражна керуюча Носенко Т.С. зазначила, що вона не має коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, оскаржуване рішення не стосується її особистих прав та інтересів, апеляційна скарга подана в інтересах Боржника та кредиторів, тому апелянт звернулась до суду з клопотанням звільнити її від сплати судового збору, адже його розмір великий для неї через те, що винагороду (за виконання функції арбітражного керуючого) від боржників вона може отримати через тривалий час.
3.4. Доказу сплати судового збору скаржник не надала.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 30.10.2024 розпорядник майна Боржника - арбітражна керуюча Носенко Тетяна Сергіївна подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 і передати до цього суду справу за апеляційною скаргою скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 для продовження розгляду апеляційної скарги.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі є порушення цим судом частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір", оскільки суд першої інстанції задовольнив згідно з оскаржуваним заявницею судовим рішенням за штучно створеною заборгованістю Позивача із заробітної плати завідомо незаконні позовні вимоги, тоді як законодавець не врегулював для арбітражного керуючого джерела для оплати послуг, робіт, в тому числі судових зборів у справах про банкрутство, однак які не стосуються особистих прав та інтересів арбітражних керуючих, тоді як всі рахунки Боржника арештовані, або на рахунках цих коштів не має.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи, викладені в касаційній скарзі, зазначаючи про те, що визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстави для звільнення від сплати судового збору не поширюються на Боржника я к юридичну особу, в інтересах якої звернулася заявниця, а також на правовідносини, у яких вона звернулась із апеляційною скаргою.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо суб`єктів права на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати
7.1. Пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
За приписами частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом наведених норм, з урахуванням положень статті 174 ГПК України, апеляційний суд, вирішуючи (після закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху) про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема, обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та передусім встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, зокрема встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (докази сплати судового збору, клопотання, інші докази на підтвердження повноважень представника тощо).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.10.2021 у справі № 910/7184/20.
7.2. Предметом розгляду у цьому касаційному провадженні стало право заявниці - арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни, що діє в цій справі як розпорядник майна Боржника, на визначену Законом України "Про судовий збір" пільгу щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
У зв`язку з цим Суд звертається до правил та умов сплати та звільнення від сплати судового збору, що визначені ГПК України та Законом України "Про судовий збір".
7.3. Стаття 123 ГПК України регламентує, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
7.4. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Отже, за загальним правилом судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг сплачується будь-якою особою, яка подає відповідну скаргу. Тобто за загальним правилом особи, які подають апеляційну та касаційну скарги (як позивачі, так і відповідачі), мають рівні обов`язки щодо сплати судового збору за подання таких скарг.
7.5. Водночас Закон України "Про судовий збір" встановлює пільги у сплаті судового збору, що визначені статтями 5, 8 цього Закону.
7.6. Щодо застосування норми, на яку як на підставу для звільнення від сплати судового збору у спірних правовідносинах первинно послалась скаржниця, відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб (пункт 1.3), то суд зазначає, що відповідні положення закріплені в пункті 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а не в частини сьомій статті 6 Закону України "Про судовий збір", як помилково зазначила скаржниця у відповідному клопотанні та в касаційній скарзі (пункти 1.3, 5.1) - це по-перше.
7.7. По-друге, у застосуванні наведених положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", Суд зазначає, що відповідні положення не поширюються на правовідносини звернення арбітражного керуючого (як розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора тощо) від імені боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або у спорах, що заявлені у межах справи про банкрутство цього боржника (за правилами статті 7 Кодексу України з процедуро банкрутства, далі - КУзПБ, положення якого поширюються на спірні правовідносини відповідно до приписів пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу) з огляду на регламентовані спеціальними положеннями цього Кодексу правила, умови, порядок та особливості здійснення діяльності арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також його правовий статус.
7.8. Так, згідно з положеннями частини першої статті 10 КУзПБ (організація діяльності арбітражного керуючого) арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
За статтею 1 цього Кодексу розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
Водночас в період процедури розпорядження майном повноваження органів управління боржника зберігаються та не припиняються, якщо про інше суд не ухвалить судове рішення (частини одинадцята-тринадцята статті 44 КУзПБ).
Отже, попри те, що арбітражний керуючий, що призначений розпорядником майна боржника у справі про банкрутство, має самостійний процесуальний статус та має процесуальне право діяти самостійно та звертатись від свого імені, за правилами статті 44 КузПБ розпорядник майна, виконуючи свої повноваження, має діяти як в інтересах боржника, так і його кредиторів. А тому, звертаючись від імені та в інтересах боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможності) особи або у спорах, що заявлені у межах справи про банкрутство, такий арбітражний керуючий діє як представник боржника за законом.
7.9. У зв`язку з цим, у разі звернення арбітражного керуючого, призначеного розпорядником майна, від імені боржника та з метою захисту його інтересів, арбітражний керуючий діє не як фізична особа (громадянин), що звернулась із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб у розумінні пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а діє як суб`єкт незалежної професійної діяльності - представник боржника, через що відповідне звернення арбітражного керуючого є зверненням боржника, а тому на таке звернення арбітражного керуючого не поширюються пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про порушення апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної ухвали відповідної норми Закону України "Про судовий збір", а також погоджується з мотивами апеляційного суду в ухвалі від 04.09.2024 (пункт 2.1) про залишення без руху апеляційної скарги арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни, яка в цьому випадку діяла від імені та як представник Боржника, з відхиленням аргументів скаржниці про звільнення її від сплати судового збору.
7.10. У застосуванні положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", якими також врегульовані умови та порядок звільнення від сплати судового збору та із застосуванням / посиланням на які апеляційний суд постановив оскаржувану ухвалу, Суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
7.11. За змістом наведених положень відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, шляхом відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати. Водночас це не є обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Подібні правові висновки містять постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.
Тобто звільнення від судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом суду, а не обов`язком, а відповідні норми закону - диспозитивними, а не імперативними.
7.12. Суд також наголошує, що стаття 8 цього Закону встановлює пільгу у сплаті цього збору, обумовлену, зокрема майновим станом, визначаючи порядок, умови її застосування, а також осіб, на які така пільга поширюється.
7.13. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20) зробила висновок щодо застосування норм частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", зазначивши, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору поширюються на осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір" (якою визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію (враховуючи майновий стан), але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
7.14. Щодо майнового критерію заявника (через перебування боржника в процедурі банкрутства та необхідність витрат зі сплати судового збору у разі звернення до суду арбітражного керуючого від імені боржника) Суд зазначає, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні втирати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ.
Відповідно до вимог частини четвертої цієї статті КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Згідно з частиною п`ятою статті 30 цього Кодексу кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Відповідно до частини шостої цієї статті КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
7.15. Джерелом ж відшкодування відповідних витрат є боржник, якщо:
- у боржника достатньо коштів для здійснення відповідних виплат арбітражному керуючому;
- цільове призначення цих коштів не містить обмежень (зокрема, для розрахунків у межах здійснення боржником господарської діяльності: оплата поточних рахунків (комунальні послуги, оренда, зарплати працівникам тощо));
- у боржника відсутні перешкоди для розпорядження цими коштами (арешти, інші обтяження тощо).
В іншому випадку джерелом відшкодування витрат арбітражного керуючого є фонд, що створюється та фінансується визнаними у справі кредиторами боржника.
При цьому, як перебування боржника в процедурі банкрутства, так і спір між арбітражним керуючим та органами управління боржника щодо фінансування боржником відповідних витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство не є підставою для звільнення від сплати судового збору за правилами статті 8 Закону України "Про судовий збір". При цьому такий спір може бути вирішений шляхом заявлення вимоги про стягнення з боржника відповідних коштів (висновки в постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 925/162/20, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18, від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.02.2022 у справі № 5/31-Б-08) або за правилами частин другої, третьої статті 40 та частини дванадцятої статті 44 КУзПБ (шляхом припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржника за наявності перешкод діям розпорядника майна тощо).
Таким чином, Суд зазначає, що законодавець визначив джерела та порядок відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, відповідно до яких відповідні відшкодування арбітражному керуючому здійснюються періодично, а не тільки по завершенні відповідної процедури (розпорядження майном, санації, ліквідації тощо), а забезпечення джерел для оплати витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, належить до повноважень такого арбітражного керуючого.
У зв`язку з викладеним Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про неврегулювання законодавцем питань щодо джерел оплати арбітражним керуючим у справі про банкрутство послуг, робіт, в тому числі сплати судових зборів.
7.16. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що положення статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачають можливості звільнення від сплати судового збору за подання боржником в особі розпорядника майна (арбітражного керуючого) апеляційної скарги з підстав, викладених у відповідному клопотанні заявника апеляційної скарги та у наданих поясненнях на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (пункти 1.3, 2.3, 3.3), Суд зазначає, що у апеляційного суду не було підстав для звільнення Боржника, від імені якого звернувся розпорядник майна арбітражна керуюча Носенко Тетяна Сергіївна, від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
7.17. У зв`язку з цим, встановивши у цій справі, що скаржник не усунув у строк, встановлений апеляційним судом в ухвалі від 04.09.2024, недоліків апеляційної скарги, поданої на рішення суду першої інстанції, а саме не сплатив судовий збір за подання цієї скарги, від сплати якого скаржник за наведених ним причин не звільнений, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення заявниці апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024.
А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки скаржник не довів порушення цим судом норм процесуального права та не спростував його висновків.
7.18. Тож, висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.19. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - арбітражної керуючої Носенко Тетяни Сергіївни залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 904/11028/15 (904/5476/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
В. Я. Погребняк
