Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16580/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 (суддя Спичак О.М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 (головуючий суддя Бестаченко О. Л., судді Скрипка І. М., Шаратов Ю. А.)
за заявою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024
у справі № 910/16580/23
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
до Держави України в особі Державної казначейської служби України
про стягнення коштів,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - позивач, ФГ Бурки В. В.) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України) про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що колегією суддів Апеляційного суду Львівської області в складі: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишин О. Ф., допущено грубе порушення норм статей 40, 55, 56, 60 Конституції України та норми Цивільного процесуального кодексу України, що підтверджується постановою Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 459/777/16-ц та постановою Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 454/1101/16-ц, шляхом видання розпорядження про стягнення з фермерського господарства судового збору в сумі 1378,00 грн при обізнаності суддів, що по справі № 459/777/16-ц не стягується судовий збір, і позивачем було надано відповідні докази, в результаті чого фермерському господарству було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, у зв`язку з порушенням прав, було порушено нормальні ділові зв`язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства, порушено стосунки з оточуючими людьми так як всі родичі та знайомі глузують, стверджуючи, що фермерське господарство не знає норм чинного законодавства, не веде свою діяльність в межах закону, адже кожне рішення суду, яке відмовляє в задоволенні вимог фермерського господарства, говорить, що вимоги фермерського господарства незаконні.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відмовлено у позові ФГ Бурки В. В.
4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.04.2024 закрив апеляційне провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з ненаданням доказів належного уповноваження Бурки Валерія Володимировича на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені ФГ Бурки В. В. відповідно до статей 56, 60 Господарського процесуального кодексу України.
5. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 залишено без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025.
Узагальнений зміст і обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
8. 23.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ФГ Бурки В. В. надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024, в якій заявник просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та закрити провадження у справі № 910/16580/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
9. Заявник вказує, що нововиявленою обставиною є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФГ Бурки В. В. про стягнення з Держави України шкоди у розмірі 3000116,50 грн, так як, на думку суду, спір віднесено до юрисдикції місцевого загального суду і його слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ФГ Бурки В. В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/16580/23.
11. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26 сама по собі не може вважатись нововиявленою обставиною, так як вона постановлена після прийняття судом рішення у даній справі.
12. Суд першої інстанції зазначив, що навіть якщо припустити, що заявник має на увазі, що нововиявленою обставиною є не сама ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26, а викладені в ній висновки суду та його мотиви на предмет застосування норм процесуального права, то це також не є нововиявленою обставиною.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 залишено без змін.
14. Погоджуючись з висновком господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд додатково відзначив, що надана до суду першої інстанції ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26 про відмову у відкритті провадження не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, не містить в своєму тексті встановлених матеріально-правових фактів, які б існували на час розгляду справи № 910/16580/23, були істотними для справи, але не були і не могли бути відомими заявникові та суду.
15. Апеляційний господарський суд наголосив, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору по суті. Водночас не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами інакші процесуальні рішення суду в іншій справі, що має подібний предмет та підстави позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. .ФГ Бурки В. В. звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, провадження у справі № 910/16580/23 закрити, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
17. Скаржник зазначає, що на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України він зазначив, що нововиявленими обставинами є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26. Встановлені в цій ухвалі обставини спростовують факти, які були покладені в основу постанови Західним апеляційним господарським судом 20.12.2023 та впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
18. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, а саме: статті 40, 129-1, 151-2 Конституції України, статті 4, 8 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 2, 11, 13, 20, 73, 74, 75, 231, 236, 278, 320, 322 ГПК України.
19. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд при ухваленні постанови, що оскаржується, не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 щодо встановлення підсудності справ господарським судам.
Позиція інших учасників справи
20. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу ФГ Бурки В. В. не скористався, відповідний відзив до суду касаційної інстанції не подав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції
21. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
23. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з приписів частин першої, другої та п`ятої статті 320 ГПК України, згідно з якими рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
24. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
25. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
26. Верховий Суд застосовує у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правові висновки Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, зокрема такий правовий висновок:
- процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц).
27. Як зазначив позивач, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
28. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
29. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
30. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (такі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17).
31. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
32. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
33. Судова система ґрунтується, зокрема, на принципі правової визначеності, реалізація якого має на меті забезпечення стабільності правового регулювання наявних правовідносин, щоб кожен з їх учасників міг бути впевненим у незмінності свого правового статусу, набутих прав та обов`язків. З огляду на це зміна правової позиції суду в інших подібних справах, так само як і встановлення під час розгляду справ, у яких беруть участь інші сторони, певних конкретних обставин, що стосуються саме цих сторін, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України.
34. Верховний Суд зауважує, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
35. Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії»). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).
36. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії»).
37. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
38. Як вже зазначалося, як нововиявлені обставини заявник посилався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/2262/26.
39. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024, з урахуванням практики Верховного Суду дійшли правильного висновку, що не вважаються нововиявленими обставинами зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах. Крім того, необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
40. Верховний Суд також звертає увагу, що застосування Господарським судом міста Києва у справі № 910/2262/26 норм процесуального права та відповідних правових висновків, у тому числі після ухвалення рішення у справі № 910/16580/23, не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні статті 320 ГПК України.
41. Колегія суддів зауважує, що позивач не навів обставин, які існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявникові, а також істотність таких обставин для розгляду справи. Отже, доводи якими обґрунтована заява позивача про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/16580/23 не містять обов`язкових ознак, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин.
42. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2026 у справі № 914/1565/23.
43. З урахуванням висновків, викладених в пунктах 40, 41 цієї постанови, Верховний Суд не аналізує посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
44. Таким чином, доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій не підтвердилися, а підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
46. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/16580/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил
