Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/293/24
провадження № 11-36заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/293/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року (судді Єресько Л. О., Жук А. В.,
Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р., Соколов В. М.; повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року),
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 13 серпня 2024 року № 2452/0/15-24 «Про затвердження висновків членів Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя» в частині затвердження висновку ОСОБА_2 за повідомленням голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 (далі - Спірне рішення);
- зобов`язати ВРП повторно розглянути повідомлення голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді від 04 квітня 2024 року (вх. № 1456/0/6-24);
- зобов`язати ВРП повторно розглянути повідомлення голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді від 26 квітня 2024 року (вх. № 1456/1/6-24).
2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у повідомленні від 04 квітня 2024 року (вх. № 1456/0/6-24) йшлося про те, що Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП) своїми діями (незаконний несанкціонований збір інформації, провокація потужної інформаційної кампанії, оприлюднення публікацій негативного спрямування щодо судді та його близьких осіб) продемонстрували відсутність будь-яких меж щодо збору інформації стосовно судді, що свідчить про факт свавільного втручання правоохоронних органів в приватне життя.
3. У повідомленні від 26 квітня 2024 року йшлося про те, що НАБУ на адресу суду направляло запити, в яких не було зазначено підстав для витребування відповідної інформації й документів, у межах якого провадження здійснюється перевірка та які саме обставини підлягають перевірці. Після того, як ОСОБА_1 повідомив про неможливість втручання ним як голови суду в діяльність суддів та перевірки ним у матеріалах цивільних справ, які перебувають на розгляді у головуючих в справах суддів, він отримав погрози про відповідне реагування НАБУ на такі дії голови суду. Таким чином, НАБУ та САП неправомірно, нехтуючи засадою незалежності судової гілки влади, отримали доступ до справ, які на цей час перебувають на стадії судового розгляду у Васильківському міськрайонному суді Київської області, що свідчить про втручання правоохоронних органів в професійну діяльність судді.
4. Отже, на переконання позивача, його повідомлення не були аналогічними за своїм змістом, а тому підлягали окремому розгляду, а не однією справою, як це зробила ВРП. Більше того, у його повідомленнях були викладені беззаперечні факти втручання у його приватне життя і професійну діяльність з боку правоохоронних органів, що носять небезпечний характер та становлять загрозу незалежності правосуддя.
5. Позивач вважав, що Спірне рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, а позиція Ради, яка є гарантом незалежності судоустрою, створює уявлення про її небажання виконувати свої конституційні обов`язки повною мірою. Так, ВРП під час ухвалення Спірного рішення не урахувала порядку дій правоохоронних органів, що свідчать про системне послідовне відстежування конкретного судді, системне ініціювання проти судді різноманітних процедур для подальшого тиску і переслідування. Також Рада не врахувала факту погроз судді під час здійснення ним правосуддя, втручання правоохоронних органів в судовий розгляд справ та безпідставність отримання інформації про відсутність судді на роботі. На переконання позивача, вказані ним факти втручання здатні знищити незалежність системи правосуддя і гарантії судової діяльності в Україні, а тому вважав висновки відповідача такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
6. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 призначений на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 - на посаду цього ж суду безстроково.
17 січня 2022 року ОСОБА_1 обраний головою Васильківського міськрайонного суду Київської області.
7. 04 квітня 2024 року за вхідним № 1456/0/6-24 до ВРП надійшло повідомлення голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
8. Зокрема у цьому повідомленні (з урахуванням додаткових пояснень до нього) ОСОБА_1 зазначив про незаконний збір з боку НАБУ і САП інформації щодо судді і його близьких осіб (родичів), у тому числі тієї, що становить банківську таємницю, тим самим здійснювався фактично моніторинг способу життя, порядок якого на законодавчому рівні не встановлений. Також позивач повідомив, що 10 серпня 2022 року НАБУ внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (декларування недостовірної інформації), а 19 січня 2023 року йому вручено повідомлення про підозру. У повідомленні суддя обґрунтовував порушення процедури вручення йому підозри, не надання можливості конфіденційної зустрічі з захисником для визначення позиції і ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, друкування і підписання обвинувального акта в день вручення підозри. Повідомив позивач і про те, що він є першим суддею, щодо якого САП звернулася до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх вартості в дохід держави, до подання і під час розгляду якого вчинялися дії, що свідчать про перевищення правоохоронними органами своїх повноважень. Позивач звертав увагу, що з моменту передачі справи до суду щодо нього розповсюджувалась негативна інформаційна кампанія (публікацій на офіційних веб-сайтах, соціальних мережах) задля негативного висвітлення його, його родини та близьких осіб перед суспільством, колегами.
9. У підсумку позивач вважав, що факти втручання в приватне життя судді носять небезпечний характер та становлять загрозу незалежності правосуддя, у зв`язку з чим у повідомленні від 04 квітня 2024 року просив: 1) невідкладно розглянути повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_1 та винести рішення щодо вжиття заходів реагування; 2) звернутися до САП та НАБУ щодо припинення дій незаконного збору інформації про суддів без прийняття та затвердження відповідного порядку, притаманного як для здійснення моніторингу життя судді і членів сім`ї судді, узгодженого з органами суддівського самоврядування; 3) надати оцінку викладеним обставинам щодо подальшого ініціювання процедури подання до Конституційного Суду України щодо конституційності норм статті 290 ЦПК України щодо суддів України.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 04 квітня 2024 року вказане повідомлення розподілено для перевірки члену ВРП ОСОБА_2 .
11. 26 квітня 2024 року за вхідним № 1456/1/6-24 надійшло повідомлення голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, яке на підставі пункту 2.5 Положення про автоматизовану систему розподілу справ, затвердженого рішенням ВРП 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17 (зі змінами; далі - Положення № 3689/0/15-17), також розподілено для перевірки члену ВРП ОСОБА_2 та приєднано до матеріалів повідомлення № 1456/0/6-24.
12. у цьому повідомленні (з урахуванням додаткових пояснень до нього) ОСОБА_1 зазначив, що до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло два запити НАБУ щодо надання інформації та підтверджуючих документів про час тимчасової непрацездатності судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по теперішній час та щодо перебування судді у відпустці за вказаний період. Направленню цих запитів передувало звернення до Васильківського міськрайонного суду Київської області детектива НАБУ ОСОБА_3 з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 22 березня 2024 року у справі № 991/1945/24, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні суду, а саме: до матеріалів судових справ про поділ майна, у яких однією зі сторін надано попередній договір купівлі-продажу майна, з можливістю ознайомитись із справами, зробити їх копії та вилучити їх належним чином засвідчені копії.
13. Незважаючи на те, що детектива НАБУ повідомлено про можливість тимчасового доступу до матеріалів судових справ, які відповідали критеріям, викладеним в ухвалі суду, можливість тимчасового доступу до матеріалів справ, які перебували в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області, позивач отримав погрози за те, що він зауважив на неможливості втручання у діяльність суддів головою суду. Також позивач повідомив, що в межах кримінального провадження № 52022000000000211 від 10 серпня 2022 року детектив НАБУ та прокурор САП зверталися до слідчого судді з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні різних банків щодо розкриття банківської таємниці щодо судді, його дружини та неповнолітньої дитини. Не дивлячись на відмову суду, орган досудового розслідування склав тексти рішень про отримання банківської таємниці щодо судді ОСОБА_1 та його близьких родичів. Зазначені рішення були підписані т. в. о. Директора НАБУ ОСОБА_4 та направлені до банківських установ, в той час, як згідно з повідомленням від 24 травня 2024 року, розміщеним в офіційному телеграм-каналі НАБУ, останнього усунуто від виконання посадових обов`язків та керівництва.
14. Позивач доводив, що в запитах не вказано, які саме підстави для витребування такої інформації й документів, в рамках якого провадження здійснюється перевірка, та які саме обставини підлягають перевірці. Уважав, що детективи перевищили свої повноваження, а їх дії свідчать про намагання задіяти додаткові важелі впливу з метою демонстрації суддям і зокрема всьому складу Васильківського міськрайонного суду ризиків незалежного розгляду справ, які становлять публічний інтерес і додаткову увагу до правоохоронних органів, політичний контекст впливу.
15. Позивач просив ВРП: 1) невідкладно розглянути повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_1 та винести рішення щодо вжиття заходів реагування; 2) звернутися до НАБУ щодо припинення дій незаконного збору інформації про суддів; 3) повідомити мене про розгляд даного повідомлення про втручання та надати можливість взяти участь у його розгляді, а також повідомити мене про результати такого розгляду.
16. 01 серпня 2024 року член ВРП ОСОБА_2 склав висновок за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленнях голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
17. За змістом висновку, під час перевірки член ВРП ОСОБА_2 вжив низку заходів, зокрема, направив запит до Офісу Генерального прокурора із проханням поінформувати ВРП щодо дій, вчинених за результатами розгляду повідомлень голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 . Проаналізувавши зміст отриманих відповідей, член ВРП констатував, що під час проведення перевірки повідомлень судді ОСОБА_1 не встановлено обставин, які б свідчили, що службові особи НАБУ та САП вчиняли дії зі збору інформації з метою здійснення впливу на діяльність судді щодо здійснення правосуддя, перешкодити виконанню професійних обов`язків чи вплинути на їх виконання, схилити суддю до ухвалення певних рішень.
18. Член ВРП у висновку підкреслив, що ВРП не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюється правоохоронними органами, які є суб`єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів. Перевірку обставин, повідомлених суддею в цій частині було здійснено правоохоронними органами у порядку, визначеному процесуальним законодавством України.
19. Стосовно тверджень судді ОСОБА_1 щодо допущених порушень під час вручення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, член ВРП зазначив, що межі повноважень органів досудового розслідування на вчинення зазначених дій та їх обґрунтованість можуть бути перевірені лише у спосіб, передбачений КПК України. Аналіз дій правоохоронних органів у кримінальних провадження, а також оцінку зібраних доказів під час досудового розслідування з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку може бути зроблено судом під час судового розгляду кримінального провадження. Водночас, відповідно до вимог статей 303-308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування можуть бути оскаржені.
20. Також член ВРП звернув увагу, що ідентичні за змістом обставини вже були предметом перевірок, за результатами яких ухвалені відповідні рішення (відсутність підстав для вжиття заходів, зазначених у статті 73 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон
№ 1798-VIII).
21. Підсумовуючи, член ВРП дійшов висновку, що перевіркою встановлено, що повідомлені головою Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 у повідомленнях від 04 і 26 квітня 2024 року обставини не створюють ризиків для судді під час здійснення правосуддя, не можуть розцінюватися як здійснення впливу чи тиску на суддю з метою перешкодити виконанню професійних обов`язків, спонукання до ухвалення певного судового рішення, а також не містять ознак, які б викликали потребу у вжитті ВРП заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
22. Тому член ВРП запропонував Раді ухвалити рішення про відмову у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .
23. ВРП рішенням від 13 серпня 2024 року № 2452/0/15-24 затвердила зокрема висновок члена ВРП ОСОБА_2 про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями голови Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його мотиви
24. Касаційний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2025 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
25. Судове рішення вмотивоване тим, що Закон № 1798-VIII та Регламент ВРП, затверджений її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у новій редакції та зі змінами; далі - Регламент ВРП) чітко встановлюють процедуру розгляду повідомлень суддів з питань, пов`язаних із ужиттям ВРП заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів. Водночас підставою для вжиття Радою згаданих заходів є, зокрема, встановлення (підтвердження) фактів вчинення дій або допущення бездіяльності, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.
26. Суд звернув увагу, що обставини, які загрожують авторитету правосуддя або підривають його, є оціночною категорією і напряму в законі не визначені. Тож, проводячи перевірку відомостей, наведених у відповідному повідомленні, а також здійснюючи розгляд питання щодо необхідності вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, члени ВРП у передбаченому законом порядку самостійно визначають, чи свідчать викладені заявником факти та обставини про загрозу або підрив авторитету правосуддя й, керуючись власним переконанням і на власний розсуд, визначають, що саме несе загрозу або підриває авторитет правосуддя, і які конкретні заходи у зв`язку з цим необхідно вжити для припинення дії відповідних обставин й усунення їх наслідків.
27. Тож суд першої інстанції дійшов висновку, що ВРП, вирішуючи як колегіальний орган на своєму пленарному засіданні питання стосовно необхідності вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, діє на власний розсуд й реалізує дискреційні повноваження, які є виключною компетенцією цього конституційного органу. Водночас адміністративний суд повинен перевірити, чи не є викладені у оскарженому рішенні висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими стосовно фактів, чи не було допущено ВРП, при здійсненні нею дискреційних повноважень, свавільного втручання у права і свободи особи, чи не була надана їй дискреція необмеженою, чи не вийшла вона за межі такої дискреції.
28. Проаналізувавши зміст Спірного рішення, висновку члена ВРП, складеного за наслідками проведеної перевірки обставин, викладених у повідомленнях позивача від 04 і 26 квітня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав уважати висновки свавільними чи помилковими щодо фактів, як і немає підстав для визнання порушеним права судді ОСОБА_1 на розгляд ВРП його повідомлень про втручання в діяльність судді.
29. Оцінюючи доводи позивача про неможливість спільного розгляду повідомлень, суд першої інстанції визнав їх безпідставними, оскільки ані Закон № 1798-VIII, ані Регламент ВРП не містять відповідних застережень, і, за висновком суду, немає підстав стверджувати, що спільний розгляд отриманих повідомлень був неможливий.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
30. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
31. Апеляційна скарга здебільшого обґрунтована мотивами та доводами, подібними до тих, які наведені в позовній заяві. Наполягає на тому, що до повідомлень були додані відповідні додатки, що є доказами свавільного втручання правоохоронних органів в приватне життя та в професійну діяльність судді. На переконання позивача, суд першої інстанції хоча і визнав обов`язковість відповідності акта ВРП вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), однак, всупереч цьому, ухвалив протилежне рішення, хоча вимога обґрунтованості Радою не дотримана.
Узагальнений виклад позиції ВРП щодо апеляційної скарги позивача
32. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а суддя не позбавлений права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб.
Рух апеляційної скарги
33. Ухвалою 22 січня 2026 року Велика Палата відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 15 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду на 24 вересня 2026 року без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).
34. 21 вересня 2026 року до Великої Палати надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи та участь представника позивача в режимі відеоконференції, яке обґрунтоване необхідністю надання усних пояснень, щодо взаємозв`язку між конкретними епізодами, характером можливого втручання та позитивним обов`язком ВРП щодо забезпечення незалежності суддів.
35. Обговоривши заявлене ОСОБА_1 клопотання, суд ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають участі сторін у судовому засіданні.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування
37. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
38. Згідно зі статтями 126 і 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
39. На підставі частин першої, другої та четвертої статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.
40. Пункт 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII передбачає, що ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, а в частині першій статті 73 Закону № 1798-VIII наведений перелік заходів, які вживає ВРП з цією метою.
41. ВРП вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя (частина друга статті 73 Закону № 1798-VIII).
42. Глава 24 Регламенту ВРП врегульовує процедурні питання, пов`язані з вжиттям заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (статті 73, 74 Закону № 1798-VIII).
43. Зі змісту зазначеної глави Регламенту ВРП можна виокремити такі положення, що стосуються контексту спірних у цій справі правовідносин. Питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи. Отримавши повідомлення, член Ради здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду повідомлення член Ради проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя. За результатами перевірки член Ради складає висновок, який має містити: стислий виклад обставин, зазначених у повідомленні; обставини, встановлені під час перевірки; висновок про те, чи можуть відомості, викладені в повідомленні та встановлені під час перевірки, свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя або що такі відомості несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя; пропозицію про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону № 1798-VIII. Якщо член Ради пропонує вжити інших заходів, необхідних для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (пункт 8 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII), у висновку має бути зазначено перелік таких заходів та спосіб їх реалізації. Висновок члена Ради про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя затверджується рішенням Ради. Одним рішенням Ради можуть затверджуватися кілька таких висновків членів Ради за доповіддю Голови Ради. Підготовка заходів загального характеру здійснюється за дорученням Голови Ради її членами, структурними підрозділами секретаріату Ради. За рішенням Ради для підготовки заходів загального характеру можуть створюватися тимчасові або постійні робочі групи із членів Ради та працівників секретаріату Ради. Розгляд на засіданні Ради питання про вжиття заходів загального характеру починається доповіддю Голови Ради або за його дорученням - члена Ради. Рада розглядає питання про вжиття заходів загального характеру та за результатами розгляду ухвалює рішення в порядку, встановленому Законом № 1798-VIII і Регламентом ВРП.
44. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що аналіз норм статті 73 Закону № 1798-VIII та відповідних положень глави 24 Регламенту ВРП дає підстави вважати, що передбачені ними повноваження Ради як колегіального органу реалізуються нею з метою реагування на факти, які несуть загрозу авторитету правосуддя та / або підривають його, спрямовані на усунення обставин, що це спричинили, та наслідків, які настали або можуть настати внаслідок дії таких обставин.
45. Забезпечуючи конституційні гарантії незалежності суддів та авторитету правосуддя, законодавець вказав, що у суддів та ВРП виникає обов`язок щодо вчинення певних дій, зокрема, у суддів у разі виникнення певних обставин, які вказують на вчинення певними органами або особами дій чи допущення бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суддів або підривають авторитет правосуддя, - звернутися до ВРП із відповідним зверненням, а у ВРП - розглянути таке звернення у встановленому законом порядку та ухвалити відповідне рішення, в якому погодитися або не погодитися з доводами, викладеними в такому зверненні.
46. У разі якщо Рада погоджується з викладеними у зверненні доводами, то вибирає один із видів заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, зокрема вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.
47. Підставою для вжиття Радою зазначених вище заходів є, зокрема, встановлення (підтвердження) фактів вчинення дій або допущення бездіяльності, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.
48. Однак, якщо зазначені у зверненні відомості не можуть свідчити про порушення гарантій незалежності суддів або підрив авторитету правосуддя, підстав для вчинення Радою дій щодо застосування відповідних заходів немає.
49. Такий підхід викладений і в низці постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 22 січня 2026 року у справі № 990/280/24.
50. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю її членів, які беруть участь у засіданні Ради, якщо інше не визначено цим Законом.
51. Аналогічні положення знайшли своє відображення і в пункті 10.2 Регламенту ВРП, а саме: рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом № 1798-VIII.
52. Касаційний адміністративний суд у своїй постанові від 10 лютого 2026 року у справі № 990/379/25 зазначив, що під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
53. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавець чітко не визначив відповідних ознак, факторів та критеріїв, не встановив конкретний перелік дій (бездіяльності), фактів, відомостей чи обставин, які б становили загрозу авторитету правосуддя або підривали його, й зумовлювали необхідність вжиття передбачених законом заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.
54. Це дає підстави для висновку, що у кожному конкретному випадку ВРП має оцінити повідомлені суб`єктом звернення обставини на предмет наявності / відсутності підстав вважати, що такі є підставою для вжиття заходів, необхідних для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
55. Отже, ВРП у передбаченому законом порядку самостійно визначає, чи свідчать викладені заявником факти та обставини про загрозу або підрив авторитету правосуддя й, керуючись власним переконанням і на власний розсуд (за принципом колегіальності), визначає, що саме несе загрозу або підриває авторитет правосуддя і які конкретні заходи у зв`язку з цим необхідно вжити для припинення дії відповідних обставин і усунення їх наслідків. Зазначене дає підстави для висновку про наявність у ВРП дискреційних повноважень у цьому питанні.
56. Висновок члена ВРП не є рішенням ВРП і не може розглядатися як обов`язковий для колегіального органу. Законодавець передбачив, що такий висновок члена ВРП в обов`язковому порядку має бути перевірений (розглянутий) Радою у пленарному складі, а рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні. ВРП не має обов`язку на кожне повідомлення судді (чи іншого передбаченого законом суб`єкта звернення) реагувати у спосіб безпосереднього вжиття відповідних заходів, натомість має обов`язок у встановленому законом порядку перевірити відповідні обставини.
Оцінка висновків Касаційного адміністративного суду та аргументів учасників справи
57. Варто зауважити, що між сторонами немає спору щодо наведеного вище правозастосування. Спір між сторонами виник через те, що позивач, посилаючись на недостатність вчинених членом ВРП дій під час проведення перевірки, не погоджується з результатом розгляду його повідомлень, адже вважає, що він надав беззаперечні докази перевищення правоохоронними органами своїх повноважень, які свідчать про їх втручання як в приватне життя, так і професійну діяльність судді. Саме з цього погляду позивач вважає рішення ВРП необґрунтованим.
58. Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
59. Межі дискреції ВРП у питанні наявності / відсутності підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду ВРП цього питання, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як особі, яка подала відповідне повідомлення, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Радою дискреційних повноважень під час розгляду питання наявності / відсутності підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів не була свавільною.
60. У цій справі не є спірним, що перевірка обставин, викладених у повідомленнях ОСОБА_1 від 04 і 26 квітня 2024 року та додаткових поясненнях до них, була здійснена в установленому законом порядку. Член ВРП здійснював відповідні заходи шляхом направлення запиту до Офісу Генерального прокурора, отримання відповідей від нього, Державного бюро розслідувань, САП. Висновок члена ВРП затверджений на пленарному засіданні Ради, рішення ухвалено колегіально більшістю голосів. Згідно з Витягом з протоколу № 69 засідання ВРП від 13 серпня 2024 року «за» пропозицію головуючого Усика Г. І. затвердити висновки члена ВРП ОСОБА_2 відповідно до пункту 24.5 Регламенту ВРП проголосувало 12 членів ВРП, «проти» - 0, як того вимагає частина перша статті 34 Закону № 1798-VIII.
61. Зі змісту висновку члена ВРП ОСОБА_2 про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, який затверджений Спірним рішенням, убачається, що він містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких член ВРП дійшов відповідного висновку.
62. Обсяг здійсненої перевірки, а також ступінь мотивації висновку члена ВРП, з яким погодилася Рада, не дають підстав вважати, що реалізація Радою її дискреційних повноважень під час оцінки повідомлених ОСОБА_1 обставин була свавільною. Немає підстав і для тверджень, що Рада якісь обставини не перевірила чи перевірила не в повному обсязі.
63. Особливої уваги заслуговує те, що ВРП не робила висновок про законність вчинених НАБУ і САП дій, а зазначила, що їх неможливо розцінити як здійснення впливу чи тиску на суддю з метою перешкодити йому у виконання професійних обов`язків, спонукання до ухвалення певного судового рішення. Також Рада недвозначно роз`яснила, що кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, може здійснюватися правоохоронними органами, які є суб`єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів. Повідомлено й про те, що доводи ОСОБА_1 про допущення порушень під час вручення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення можуть бути перевірені в порядку КПК України судом під час судового розгляду кримінального провадження у тому числі з погляду належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів.
64. Сама собою незгода позивача з результатом розгляду його повідомлень (відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів) не свідчить про незаконність висновків Ради і не дає підстав для задоволення позовних вимог.
65. Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування висновків суду про належний розгляд повідомлених ОСОБА_1 обставин, окрім як категоричної незгоди з їх оцінкою колегіальним органом. Позивач, фактично, просить спочатку суд першої інстанції, а тепер - суд апеляційної інстанції самостійно здійснити відповідну оцінку шляхом підтвердження наявності підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів. Однак, як вже зазначено вище, таке питання є виключною компетенцією ВРП, жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.
66. Велика Палата Верховного Суду погоджується і з висновками суду першої інстанції про незмістовність доводів позивача про порушення порядку розгляду його повідомлень через їх спільний розгляд. Обрання членом Ради такого способу перевірки обставин, викладених в повідомленнях судді, не вплинуло на її об`єктивність чи повноту, а тому не є підставою для скасування Спірного рішення.
67. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з оцінкою колегіальним органом наведених ним обставин та висновками ВРП, проте не спростовують останніх та не дають підстав вважати, що Спірне рішення ухвалене без належного дослідження членом ВРП повідомлених обставин або без достатнього мотивування зроблених висновків.
68. Інші доводи та міркування, висловлені учасниками справи, не впливають на висновок Великої Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
70. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
71. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
72. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
73. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 990/293/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець
Судді О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. Білоконь К. М. Пільков
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
М. М. Гімон О. В. Ступак
О. А. Губська М. Ю. Тітов
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич
