Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 вересня 2026 року
у справі № 990/293/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо меж дискреційних повноважень Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про вжиття заходів для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП «Про затвердження висновків членів Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя» в частині затвердження висновку ОСОБА_2 за повідомленням голови міськрайонного суду ОСОБА_1;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути повідомлення голови міськрайонного суду ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути повідомлення голови міськрайонного суду ОСОБА_1 про втручання в діяльність судді.
Касаційний адміністративний суд рішенням відмовив у задоволенні адміністративного позову.
ОЦІНКА СУДУ
ВРП у передбаченому законом порядку самостійно визначає, чи свідчать викладені заявником факти та обставини про загрозу або підрив авторитету правосуддя й, керуючись власним переконанням і на власний розсуд (за принципом колегіальності), визначає, що саме несе загрозу або підриває авторитет правосуддя і які конкретні заходи у зв`язку з цим необхідно вжити для припинення дії відповідних обставин і усунення їх наслідків. Зазначене дає підстави для висновку про наявність у ВРП дискреційних повноважень у цьому питанні.
Висновок члена ВРП не є рішенням ВРП і не може розглядатися як обов`язковий для колегіального органу. Законодавець передбачив, що такий висновок члена ВРП в обов'язковому порядку має бути перевірений (розглянутий) Радою у пленарному складі, а рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні. ВРП не має обов`язку на кожне повідомлення судді (чи іншого передбаченого законом суб'єкта звернення) реагувати у спосіб безпосереднього вжиття відповідних заходів, натомість має обов`язок у встановленому законом порядку перевірити відповідні обставини.
Судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
ВИСНОВКИ: межі дискреції ВРП у питанні наявності / відсутності підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду ВРП цього питання, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як особі, яка подала відповідне повідомлення, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Радою дискреційних повноважень під час розгляду питання наявності / відсутності підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів не була свавільною.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративний розсуд, спори з ВРП, обов'язки ВРП
