Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 червня 2026 року
у справі № 990/243/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості окремого оскарження рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді за відсутності перспективи ухвалення відповідного рішення ВРП
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС у складі колегії, яким визнано суддю районного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді і вирішено внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) подання про його звільнення із займаної посади на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Касаційний адміністративний суд ухвалою задовольнив клопотання ВККС та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість самостійного судового оскарження рішення ВККС від 29 квітня 2025 року № 57/ко-25, оскільки, на його думку, процедура кваліфікаційного оцінювання була завершена саме ухваленням цього рішення, тоді як ВРП подання ВККС по суті не розглядала, а лише залишила його без розгляду, а отже, не надавала жодної оцінки обставинам і висновкам, викладеним в спірному рішенні, та запереченням ОСОБА_1 проти нього.
У зв`язку із цим скаржник стверджує, що спірне рішення ВККС продовжує існувати як індивідуальний акт, висновки якого можуть бути використані на шкоду його правам та інтересам і вже, за його твердженням, негативно вплинули на його честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, позивач зазначає, що це рішення було використане в публічному просторі для поширення негативної інформації як про нього, так і про діяльність органів суддівського врядування та судової влади загалом у публікації «Суддя з Дніпропетровщини довічно житиме коштом українців, бо його не встигли звільнити за невідповідністю».
Вказує, що наявність цього рішення порушила його право на звільнення у відставку у встановлений законом строк, а закриття провадження у справі фактично позбавило його права на судовий захист та доступу до суду для перевірки законності висновків ВККС.
Правова позиція Верховного Суду: обставини справи, яка тепер розглядається Великою Палатою так само є досить унікальними: у цій справі подання ВККС за результатами оцінювання судді не було (і не буде) розглянуте ВРП у зв`язку з припиненням повноважень судді через досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Таким чином, Велика Палата має вирішити питання про те, чи може бути рішення ВККС предметом окремого судового оскарження (за відсутності рішення ВРП) з урахуванням специфічних обставин цієї конкретної справи.
Загалом з практики ЄСПЛ випливає, що вимоги статті 6 Конвенції не виключають моделі, за якої недоліки розгляду на первинній стадії можуть бути усунуті шляхом подальшого контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та реально забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції (Oleksandr Volkov v. Ukraine, § 123; Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal [GC], § 132). Водночас така модель є сумісною з Конвенцією лише доти, доки вона не призводить до повної відсутності судового перегляду, що порушує саму суть права на доступ до суду (Grzeda v. Poland, § 349).
У цій справі, як було зазначено вище, ВРП ухвалою від 30 жовтня 2025 року № 2277/0/15-25 залишила без розгляду подання ВККС за результатами його оцінювання, оскільки суддя досяг шістдесяти п'яти років, що є граничним віком перебування на посаді судді.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність рішення ВРП відповідає дійсності. Однак суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку цьому факту, адже на відміну від багатьох інших справ, де мова йшла про те, що висновки ВККС можуть бути оцінені судом разом із відповідним рішенням ВРП, у цій справі такого рішення вже не буде, у зв'язку з чим позивач не матиме можливості навести свої аргументи ні у ВРП, ні в подальшому в суді (за такої позиції).
У справі Oleksandr Volkov v. Ukraine (рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що поняття «приватне життя» у розумінні статті 8 Конвенції в принципі не виключає відносин професійного характеру, а офіційні заходи у сфері професійної діяльності, які зачіпають професійну репутацію особи, можуть становити втручання у її право на повагу до приватного життя (§§ 165-167).
У справі Roșca v. the Republic of Moldova (заява № 60943/15, рішення від 11 грудня 2025 року) ЄСПЛ повторив, що "право на повагу до репутації захищається статтею 8 Конвенції як частина права на повагу до приватного життя. Однак, для того, щоб стаття 8 набула чинності, посягання на репутацію особи має досягти певного рівня серйозності та здійснюватися таким чином, щоб завдати шкоди особистій реалізації права на повагу до приватного життя" (§ 48). Зокрема, в цій ЄСПЛ розглянув скаргу колишньої судді на незабезпечення захисту її репутації від публічних звинувачень у професійному проступку з боку голови органу суддівського врядування та зазначив, що такі твердження, з огляду на їх серйозність, публічний характер і поширення у засобах масової інформації, створювали уявлення про заявницю як про непрофесійну, некваліфіковану та недисципліновану суддю, ставили під сумнів її моральні якості та були здатні завдати шкоди її репутації як юриста і колишньої судді, тому, ці обвинувачення досягли необхідного рівня серйозності для цілей застосування статті 8 Конвенції (§ 51).
Висновки: у зв`язку з об`єктивною неможливістю оскарження навіть у перспективі висновків ВККС разом із відповідним рішенням ВРП, вони мають бути предметом окремого оскарження на підставі частини другої статті 88 Закону про судоустрій, за змістом якої "суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України".
Ключові слова: кваліфікаційне оцінювання суддів, доступ до судового контролю, оскарження актів органів суддівського врядування, припинення повноважень судді за віком, захист професійної репутації судді
