Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2026 року
у справі № 990/282/24[6]
Адміністративна юрисдикція
Щодо незалежності судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах від відкриття виконавчого провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2025 року, визнав протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва та зобов`язав Президента України розглянути зазначене подання.
Оскільки наведене судове рішення не було виконане відповідачем, ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24 та зобов`язання Президента України подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього судового рішення.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 з мотивів того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені доказами, а з поданої заяви позивачки не вбачається та не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті усі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивачки Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасувала та ухвалила нове рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1.
ОЦІНКА СУДУ
За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Норми КАС України не містять вимог про обов'язкове попереднє відкриття виконавчого провадження чи вичерпання всіх дій державним виконавцем як передумови для звернення із заявою в порядку статті 382 цього Кодексу та можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Так, приписами частини четвертої статті 382 КАС України визначено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви, а оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і в примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи відкрито станом на час вжиття заходів такого контролю виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.
Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду в порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно.
Посилання суду першої інстанції на відсутність вжиття заходів примусового виконання судового рішення в розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подання заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а тому суд у цій частині припустився помилкового тлумачення норм процесуального права.
Навпаки, тлумачення норм статті 382 КАС України в її системному взаємозв'язку з положеннями статті 372 цього Кодексу свідчить, що судовий контроль можна ініціювати безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження.тже й ухваленню рішення судом про її задоволення.
Метою судового контролю є не дублювання функцій виконавчої служби, а безпосереднє процесуальне стимулювання боржника - суб'єкта владних повноважень до виконання покладеного на нього обов`язку з виконання судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Покладення судом першої інстанції в цьому випадку на позивачку обов`язку довести факт вжиття усіх можливих та необхідних заходів виконання судового рішення та відсутності за наслідком цих заходів очікуваного результату вже на стадії розгляду заяви про встановлення судового контролю фактично перекладає тягар доказування на сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, та звільняє суб`єкта владних повноважень від процесуального обов`язку з виконання судового рішення, в тому числі зазначити у звіті про виконання судового рішення відомості про обставини, які ускладнюють виконання такого рішення.
ВИСНОВКИ: судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: примусове виконання судових рішень, захист прав у публічно-правових спорах, процесуальні засоби впливу на боржника, діяльність органів державної виконавчої служби, реалізація судового захисту
