Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2026 року
у справі № 990/332/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов’язку Вищої ради правосуддя установити суб’єктивне ставлення прокурора до діяння при кваліфікації його як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики
Фабула справи: у цій справі прокурор не погодився із накладенням на нього Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - третя особа, КДКП, Комісія) дисциплінарного стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, відповідальність за який передбачена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), та оскаржив його до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач). За результатами розгляду скарги цього прокурора ВРП погодилася із висновком КДКП.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив та вказав, що рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, що визначені статтею 2 КАС України.
За результатами апеляційного розгляду справи Велика Палата Верховного Суду рішення суду першої інстанції залишила без змін.
Мотивація апеляційних скарг: ВРП не погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду в частині нез`ясування КДКП обставин того, чи відповідає вміст пакета визначенню подарунка, наведеному у Законі № 1700-VII. У спірному випадку прокурора ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за отримання неправомірної вигоди (корупційне правопорушення), а за грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII). Для кваліфікації порушення етики не обов`язково доводити факт отримання саме «подарунка» у грошовому еквіваленті. Достатньо встановлення факту поведінки, що створює уявлення про наявність корупційної складової та шкодить авторитету прокуратури. Сама ситуація отримання пакета від слідчого піднаглядного органу в День працівників прокуратури є компрометуючою. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції залишив поза правовою оцінкою те, що ОСОБА_1 визнав встановлені обставини отримання та вмісту пакета, переданого для нього ОСОБА_3.
КДКП наполягає, що дії прокурора ОСОБА_1, які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року від сторонніх осіб речей, що мають ознаки подарунків, переміщення таких речей як у приміщення, так і з приміщення Офісу Генерального прокурора обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало значний негативний суспільний резонанс. З урахуванням наслідків, такі дії правильно були кваліфіковані Комісією як грубе порушення правил прокурорської етики.
Правова позиція Верховного Суду: підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені у статті 43 Закону № 1697-VII.
Згідно із пунктом 6 частини першої цієї статті прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
Для кваліфікації вчиненого прокурором діяння як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики мають бути враховані суб'єктивне ставлення до такого діяння (наявність умислу), характер проступку, його наслідки, особа прокурора.
У справі, що розглядається, прокурора ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено саме пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. У зв`язку із цим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (пункт 1 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII).
Кваліфікуючи вчинені позивачем дії за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, КДКП виходила з того (і з її висновками погодилася ВРП), що дії прокурора ОСОБА_1, які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року від сторонніх осіб речей, що мають ознаки подарунків, переміщенні таких речей як у приміщення, так і з приміщення Офісу Генерального прокурора, обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало значний негативний суспільний резонанс. Такі дії суперечать приписам статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики.
За змістом оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за його дії, які як самостійно, так і в сукупності з діями інших прокурорів Офісу Генерального прокурора під час відзначення Дня працівників прокуратури 01 грудня 2023 року могли створити у стороннього спостерігача уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.
Велика Палата Верховного Суду не може визнати це рішення таким, що відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII.
Насамперед Велика Палата Верховного Суду зазначає, що використання у професійній діяльності або повсякденному житті пакета, який за зовнішніми ознаками нагадує або є подарунковим, саме по собі не може свідчити про наявність у такому діянні ознак грубого порушення правил професійної етики.
Велика Палата Верховного Суду також не заперечує доводів ВРП, висловлених в апеляційній скарзі, що позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Однак з огляду на позицію як КДКП, так і ВРП щодо подарункового вмісту переданого слідчим ОСОБА_3 прокурору ОСОБА_2 пакета позиція Касаційного адміністративного суду щодо необхідності звернення до норм Закону № 1700-VII видається обґрунтованою. Водночас будь-яких мотивів у цій частині спірне рішення ВРП не містить.
Не можна не погодитися і з висновками суду першої інстанції, що ВРП не відобразила в оскаржуваному рішенні будь-яких мотивів у частині відсутності ОСОБА_1 у спірний період на робочому місці, неотримання безпосередньо ним вмісту пакета і неможливості оцінити у зв`язку із цим його вміст. При цьому стосовно прокурора ОСОБА_2 дисциплінарне провадження було закрите з огляду на відсутність складу дисциплінарного правопорушення.
Висновки: обов'язковим елементом кваліфікації діяння як дисциплінарного проступку є встановлення суб'єктивного ставлення особи до своєї поведінки та її наслідків. З`ясування того, чи усвідомлював прокурор неправомірність або неприйнятність своєї поведінки, чи діяв він свідомо та умисно або, навпаки, допустив порушення через збіг обставин чи необережність, має суттєве значення для встановлення ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. Більше того, для кваліфікації діяння саме як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики має значення саме усвідомлений характер таких дій.
Ключові слова: дисциплінарна відповідальність прокурора, прокурорська етика, дисциплінарне провадження щодо прокурора, вмотивованість рішення ВРП, суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку, справедливе дисциплінарне провадження
