Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2026 року
у справі № 990/282/24[3]
Адміністративна юрисдикція
Щодо розгляду звіту про виконання судового рішення
ФАБУЛА СПРАВИ
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2025 року, визнав протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва та зобов`язав Президента України розглянути зазначене подання.
Оскільки наведене судове рішення не було виконане відповідачем, ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24 та зобов`язання Президента України подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього судового рішення.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 з мотивів того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені доказами, а з поданої заяви позивачки не вбачається та не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті усі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивачки Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасувала та ухвалила нове рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу (частини перша, одинадцята статті 382-3 КАС України).
Означена стадія передбачає дослідження безпосередньо обставин самого виконання судового рішення. На цьому етапі відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний розкрити відомості про виконання судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а в разі невиконання - зазначити орієнтовні строки, обґрунтування та обставини, які ускладнюють виконання.
Такі відомості відображаються саме у звіті, який є предметом самостійного судового розгляду. Тобто закон покладає обов`язок обґрунтувати у тексті звіту спосіб виконання саме на суб'єкта владних повноважень, а не особу, на користь якої ухвалено судове рішення, під час подання заяви.
Іншими словами, саме стадія розгляду вже поданого звіту є тим процесуальним етапом, коли суд досліджує строк, порядок та спосіб виконання судового рішення, що може бути здійснено лише після постановлення ухвали та подання суб'єктом владних повноважень відповідного звіту.
Лише за наслідками цього етапу суд відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за результатами розгляду вже поданого звіту постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.
ВИСНОВКИ: питання виконання судового рішення (повноти виконання / причин невиконання) є предметом розгляду саме звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення та ухвалення одного з рішень за результатами його розгляду, а не предметом розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати такий звіт.
Водночас здійснення оцінки причин (наявності підстав) невиконання або неповного виконання одночасно з вирішенням питання про задоволення заяви про зобов'язання подати звіт є передчасним і нівелює не лише процедуру судового контролю, а й стадію, на якій суд першої інстанції встановлює і оцінює ключові обставини та причини, які вплинули на повноту виконання судового рішення, в тому числі вирішує питання застосування заходів впливу до суб`єкта владних повноважень у разі неподання ним звіту у встановлений строк без поважних причин (частина восьма статті 3823 КАС України).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виконання рішень адміністративних судів, процесуальний контроль за суб’єктом владних повноважень, стадії виконання судового акта
