Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2026 року
у справі № 990/392/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо оцінки дій Голови ВРП як дій ВРП стосовно надання відповіді за результатами розгляду повідомлення суддів про вчинення окремими членами ВРП дій, які є підставою для звільнення їх з посад
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо розгляду повідомлення суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - повідомлення суддів);
- зобов`язати ВРП розглянути повідомлення суддів у порядку, визначеному статтями 20, 24, 32 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) та пунктами 3.4-3.6 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23; далі - Регламент).
Аналогічні позови подали ОСОБА_2 (справа № 990/390/24), ОСОБА_3 (справа № 990/395/24), ОСОБА_4 (справа № 990/401/24), ОСОБА_5 (справа № 990/402/24), ОСОБА_6 (справа № 990/9/25).
Касаційний адміністративний суд ухвалою об'єднав в одне провадження справу № 990/392/24 зі справами № 990/390/24, № 990/395/24, № 990/401/24, № 990/402/24, № 990/9/25. Об'єднаній справі присвоєно № 990/392/24.
Рішенням Касаційний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Мотивація апеляційних скарг: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 посилалися на те, що оскільки ВРП отримала повідомлення суддів і зареєструвала його, у неї виник обов`язок діяти за встановленою законодавством процедурою, яка протиправно була проігнорована, чим і допущено протиправну бездіяльність.
Окремо звертали увагу, що відповідно до вимог статей 46, 48 та 287 КАС України відповідачем у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності є саме державний орган (суб'єкт владних повноважень), який має реалізовувати визначені йому законом повноваження. Отже, навіть якщо конкретну дію або бездіяльність вчинила посадова особа, відповідальність за належне виконання публічних функцій несе орган у цілому. Натомість, на переконання апелянтів, висновки суду першої інстанції фактично розривають зв`язок між органом та його посадовою особою, що суперечить принципам адміністративної відповідальності суб'єкта владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: ключове питання, що постало перед Великою Палатою Верховного Суду в контексті висновків суду першої інстанції, полягає в тому, чи впливає визначення у повідомленні суддів адресата (Голову ВРП, а не ВРП) на хід і порядок його розгляду.
У цій справі повідомлення суддів дійсно адресоване Голові ВРП, а в тексті повідомлення містяться доводи про вчинення (як на думку заявників) окремими членами ВРП дій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, які є підставою для звільнення їх з посади. Заявники просили розглянути їх повідомлення про факти порушень, допущених членами ВРП, ухвалити рішення, передбачене статтею 24 Закону № 1798-VIII [яка встановлює підстави для звільнення члена ВРП з посади], та ухвалити рішення про зупинення повноважень членів ВРП.
У відповіді на це повідомлення суддів зазначено дві основні тези: 1) відсутність серед повноважень ВРП можливості притягнути до дисциплінарної відповідальності члена Ради; 2) доводи повідомлення суддів можуть бути включені до скарг при оскарженні рішень дисциплінарних палат за результатами розгляду таких дисциплінарних справ у порядку, передбаченому статтею 51 Закону № 1798-VIII.
Ураховуючи зміст повідомлення суддів, Велика Палата Верховного Суду вважає, що його розгляд слід було здійснити з урахуванням приписів статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.
Це обґрунтовується тим, що повідомлення суддів стосувалося процедури, у якій саме ВРП є органом, уповноваженим на розгляд питання про наявність підстав для внесення подання про звільнення члена ВРП до органу, що його обрав (призначив), у тому числі на підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, та питання про зупинення повноважень такого члена ВРП. Крім того, порядок, встановлений у статті 51 Закону № 1798-VIII, не передбачає, що під час перегляду рішень дисциплінарних палат за результатами розгляду дисциплінарних справ щодо суддів ВРП наділена повноваженнями оцінювати саме поведінку членів ВРП, які здійснювали процедуру дисциплінарного провадження у складі Дисциплінарної палати, в контексті вчинення ними в цій процедурі дій, які передбачені в пункті 3 частини першої статті 24 цього Закону.
З цих підстав Велика Палата Верховного Суду вимушена констатувати, що надані ВРП докази, а також зміст скерованої позивачам відповіді не дають підстав для висновку, що Рада дійсно вчинила необхідні дії для оцінки та перевірки обставин, викладених у повідомленні суддів, відповідно до вимог статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.
Невчинення таких дій свідчить про наявність з боку ВРП бездіяльності, яку, за обставин цієї справи, слід вважати протиправною.
Висновки: Голова ВРП, який за змістом пункту 3.4 Регламенту ініціює визначення члена Ради шляхом автоматизованого розподілу справ для здійснення перевірки фактів, які свідчать про вчинення членом Ради діяння, передбаченого пунктами 3-6 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, під час вчинення таких дій діє не як самостійна особа, а виконує представницьку функцію державного органу - ВРП.
Отже, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову лише з тієї підстави, що безпосередньо на розгляд ВРП як органу повідомлення суддів не надійшло. Суд першої інстанції повинен був оцінити надану за підписом Голови ВРП відповідь, яка є результатом розгляду повідомлення суддів, на предмет її правомірності із застосуванням змістовного критерію. Тим самим суд мав з'ясувати, чи відповідає зміст наданої відповіді суті поставленого у повідомленні суддів питання.
Ключові слова: повноваження ВРП, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, звільнення члена ВРП, зупинення повноважень члена ВРП, спори з ВРП, межі повноважень Голови ВРП
