Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2026 року
у справі № 990/282/24[4]
Адміністративна юрисдикція
Щодо необхідності розрізнення за змістом предмета розгляду заяви про зобов'язання подати звіт та предмета розгляду самого звіту
ФАБУЛА СПРАВИ
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2025 року, визнав протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва та зобов`язав Президента України розглянути зазначене подання.
Оскільки наведене судове рішення не було виконане відповідачем, ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 990/282/24 та зобов`язання Президента України подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього судового рішення.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 з мотивів того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені доказами, а з поданої заяви позивачки не вбачається та не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті усі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивачки Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасувала та ухвалила нове рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За частинами першою, другою статті 3821 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частини перша, одинадцята статті 382-3 КАС України).
ВИСНОВКИ: під час вирішення питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення необхідно розрізняти за змістом предмет розгляду заяви про зобов`язання подати звіт (стаття 3821 КАС України) та предмет розгляду самого звіту (статті 3822, 3823 КАС України).
Для задоволення заяви про встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, судовий контроль за виконання якого здійснюється за правилами абзацу першого частини першої статті 382 КАС України, достатнім є лише сам факт невиконання (неповного виконання) судового рішення (незалежно від причин такого невиконання).
Натомість оцінка питання виконання судового рішення (причин невиконання чи повноти виконання), складності процедури його реалізації, а також перевірка обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) його виконання, є виключним предметом дослідження на стадії розгляду вже поданого суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виконання рішень адміністративних судів, процесуальний контроль за суб’єктом владних повноважень, стадії виконання судового акта
