Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2021 р. Справа№ 925/1598/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 01.11.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Уманське лісове господарство"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021, повний текст складено 23.04.2021
у справі № 925/1598/20 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу
до Державного підприємства "Уманське лісове господарство"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 1 065 263,74 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Державна екологічна інспекція Центрального округу (надалі - позивач) звернулась у Господарський суд Черкаської області з позовом до Державного підприємства «Уманське лісове господарство» (надалі - відповідач) про стягнення 1 065 263,74 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної вирубки дерев та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у сумі 15978,96 грн.
Позовна заява мотивована тим, що оскільки обов`язки із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які і повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання зазначених обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок та пошкодження дерев, то цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і лісокористувачі, у даному випадку відповідач, вина яких полягає у допущенні незаконного вирубування лісових насаджень (пошкодженню дерев).
При цьому матеріально-правовою підставою визначено статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 4, 5, 20, 35, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», статті 19, 64, 68, 69, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Уманське лісове господарство» 1 065 263,74 грн збитків, зарахувавши їх на розрахунковий рахунок №33119331023375, УК у Тальнівському районі/Білашківська сільська рада/24062100, код ЄДРПОУ 36780083, МФО 899998 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області. Стягнуто з Державного підприємства «Уманське лісове господарство» на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу 15 978,96 грн судового збору.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Задовольняючи позовні вимоги, суд зауважив, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Рішення прийнято на підставі статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та мотивовано доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Уманське лісове господарство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі №925/1598/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заявник зазначає, що суд неправильно застосував статті 105, 107 Лісового кодексу України та статті 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища".
Судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України, адже судом неповно досліджено обставини даної справи, оскільки на даний час у провадженні суду перебуває кримінальне провадження за результатами розгляду якого буде вирішено питання щодо притягнення винних осіб, які заподіяли шкоду державі, до відповідальності. Відповідач зауважує, що у разі лише винесення вироку суду буде установлена винна особа.
Посилання позивача на акт перевірки, як доказ вини державного підприємства та його протиправних дій є помилковим, оскільки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства підтверджено лише факт незаконної порубки лісу. В акті про проведення перевірки не зафіксовано винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу та призвели до заподіяння шкоди. Акт не може вважатися доказом вини відповідача у заподіянні шкоди. Жодних інших доказів, які б стали підставою для встановлення правопорушення, інспекцією не надано. Отже, в діях відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому звернення з позовом до підприємства є безпідставним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 поновлено Державному підприємству "Уманське лісове господарство" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі №925/1598/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Уманське лісове господарство" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі №925/1598/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.07.2021 о 15:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.07.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.07.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.
У судовому засіданні від 19.07.2021 було оголошено перерву до 21.07.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №925/1598/20 на 30.08.2021 о 14:00 год. Зобов`язано Державну екологічну інспекцію Центрального округу направити ОСОБА_1 у строк до 06.08.2021 копію позовної заяви з додатками та копію рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі №925/1598/20, докази чого надати до суду в найкоротший термін. Зобов`язано Державне підприємство "Уманське лісове господарство" (скаржник у справі) направити ОСОБА_1 у строк до 06.08.2021 копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду в найкоротший термін. Роз`яснено ОСОБА_1 право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 18.08.2021. Встановлено ОСОБА_1 строк для надання письмових пояснень по суті спору в письмовій формі до 18.08.2021. Зобов`язано сторін надати письмові пояснення щодо розгорнутого розрахунку завданої шкоди; щодо дати проведення перевірки вимірювального засобу рулетки №Р20УЗЛ, за допомогою якої проводились заміри пнів для визначення загальної суми завданих збитків. Також, надати пояснення щодо обставин проведення розрахунків збитків із застосуванням перелікової відомості від 10.07.2018. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
В ході розгляду даної справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався.
Зокрема, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3834/21 від 30.08.2021, у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1598/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Уманське лісове господарство» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі №925/1598/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 30.08.2021 о 14:00 год.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021, від 04.10.2021 розгляд справи було відкладено, зокрема до 01.11.2021 на 15:20.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення - без змін. Позивач спростовує твердження відповідача. Зазначає, що нарахування шкоди інспекцією здійснювалося у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством відповідно до наданих повноважень. Акт, складений за результатами перевірки, засвідчує факт порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідачем та є підставою для стягнення збитків.
Третя особа не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи.
В судове засідання від 01.11.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.
Третя особа до судового засідання не з`явилася. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлена у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
29.10.2021 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 01.11.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Розгляд клопотань.
В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач подав письмові пояснення від 12.08.2021, до яких долучив Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №261 від 29.09.2019, а також пояснення державного інспектора від 06.08.2021.
У судовому засіданні від 01.11.2021 судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки враховуючи положення ст. 269 ГПК України позивач не навів поважних причин неподання цього доказу до суду першої інстанції.
Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долучених позивачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
У відповідності дост. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному випадку рецензію), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №261 від 29.09.2019.
Відтак, саме лише долучення позивачем цього доказу без зазначення поважності причин його неподання до суду першої інстанції, як підстава прийняття доказу на стадії апеляційного провадження не є достатнім, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Таким чином, позивачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №261 від 29.09.2019, яке просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
Отже, у задоволені клопотання позивача про долучення додаткових доказів та пояснень слід відмовити; Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №261 від 29.09.2019, пояснення державного інспектора від 06.08.2021, колегією суддів до розгляду не приймається.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
На підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу інспекції №604 від 18.06.2019 «Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством «Уманське лісове господарство» та направлення №06-01-03/599від 18.06.2019 з метою виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції на 2019 рік заплановано проведення перевірки природоохоронного законодавства вказаного державного підприємства.
За результатами вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу інспекції складено акт за №43/5/ПЛ-2019 із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державним підприємством «Уманське лісове господарство».
Перевірку проведено у період з 08.07.2019 до 19.07.2019
У акті вказано, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності Державного підприємства «Уманське лісове господарство» за КВЕД віднесено: 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний); 01.50 Змішане сільське господарство; 01.70 Мисливство, відновлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 42.11 Будівництво доріг і автострад.
Основним видом діяльності Державного підприємства «Уманське лісове господарство» є ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціональне використання та відтворення лісів. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном, керуючись принципами підприємництва на комерційній основі (пункт 4.2 Статуту).
Державне підприємство «Уманське лісове господарство» підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (пункт 3.1 Статуту).
Предметом діяльності підприємства, серед іншого, є: проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах (пункт 3.2.1); забезпечення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, порушень лісового законодавства і притягнення до адміністративної відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського господарства та полювання (пункт 3.2.7); облік і використання лісових ресурсів (пункт 3.2.9); проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил (пункт 3.2.13).
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України та цим Статутом (пункту 5.2 Статуту).
Загальна площа лісових та нелісових ділянок підприємства складає 30340,0 га. Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення займають площу 825,1 га, рекреаційно-оздоровчі ліси - 8354,7 га, захисні ліси - 10006,7 га, експлуатаційні ліси - 10460 га., нелісові землі 693,5 га.
До складу лісового господарства входять наступні лісництва: 1) Жашківське лісництво; 2) Монастиришенське лісництво; 3) Собківське лісництво; 4) Юрківське лісництво; 5) Маньківське лісництво; 6) Потаське лісництво; 7) Синицьке лісництво.
Розрахункова лісосіка для Державного підприємства «Уманське лісове господарство» затверджена наказом Мінприроди України від 24.11.2014 №36-аг у розмірі 39,97 тис.куб.м, у тому числі по господарствах: твердолистяному - 38,87 тис.куб.м та м`яколистяному 1,1 тис.куб.м.
Фактична заготівля за 2018 рік становила 37,429 тис.куб.м, у тому числі: хвойне господарство - 0 тис.куб.м; твердолистяне - 37,429 тис.куб.м, м`яколистяне - 0 тис.куб.м.
У Розділі VІ Акту №43/5/ПЛ-2019 зафіксовано виявлені у Державному підприємстві «Уманське лісове господарство» порушення, серед яких вказана незаконна порубка лісу.
У п.3 п. 6 Акту міститься опис порушення, яке передбачене у статті 69 Лісового кодексу України, зокрема, встановлено факт незаконної порубки дерев на території Потаського лісництва: квартал 145 виділ 3, - 99 штук пнів дерев породи дуб, ясен, клен, берест. (перелікові відомості додаються на 3 арк.); квартал 145 виділ 6, - 48 штук пнів дерев породи дуб (перелікова відомість додається на 1 арк.);
У пункті п.4 п. 6 Акту міститься опис порушення, які передбачені абзацом 5 пункту 2 Порядку, затвердженого ПКМУ №761 від 23.05.2007; пункту 3 Правил, затверджених постановою КМУ №724 від 12.05.2007, пункту 42 Санітарних правил в лісах України пошкодження дерев до ступеня припинення росту не призначених до рубки при проведенні рубок лісу на територіях таких лісництв:
Потаське лісництво: квартал 12 виділ 1 одне дерево породи клен діаметром пня 23 см (поблизу рубки 2019 року); квартал 61 виділ 6 чотири дерева породи клен діаметром пня 16 см., 20 см, 27, см, 33 см, (поблизу рубки 2019 року); квартал 87 виділ 4 одне дерево породи граб діаметром пня 45 см., одне дерево породи липа діаметром пня 27 см (поблизу рубки 2019 року); квартал 85 виділ 5 (ВСР 2019 року) два дерева породи граб діаметром пня 14 см., та 15 см; квартал 28 виділ 3 (ВСР 2019 року) одне дерево породи граб діаметром пня 11 см.
Монастирищенського лісництва: квартал 48 виділ 1 (ВСР 2019 року) одне дерево породи липа діаметром пня 14 см (поблизу рубки 2019 року); Жашківське лісництво: квартал 19 виділ 9 (ВСР 2019 року) два дерева породи граб діаметром пня 19 та 20 см, одне дерево породи липа діаметром пня 19 см.
З метою усунення виявлених у результаті проведення перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства Державному підприємству «Уманське лісове господарство» вручено Припис від 23.07.2019 №47. (а.с. 37-38)
За результатами перевірки старшим інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу інспекції Дишлюком С.А. зроблений розрахунок шкоди, яка заподіяна, внаслідок незаконної порубки дерев у Державному підприємстві «Уманське лісове господарство», розмір якої в сукупності становить 1 065 263,74 грн, який розраховано у відповідності до такс для обчислення розміру шкоди, підприємствами, установами та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 (з урахуванням індексації).
02.09.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №94/07-17 для відшкодування збитків, які заподіяні державі незаконною вирубкою та пошкодженням дерев у сумі 1 065 263,74 грн та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення збитків, у разі відмови добровільно сплатити вказану суму.
Крім того, сторонами у справі визнаються факти щодо того, що 01.12.2019 Звенигородською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42019251140000056 за ознаками злочину, який передбачений частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, яке об`єднано в одне кримінальне провадження з кримінальним провадженням №42018251140000067.
За результатами досудового розслідування установлені факти причетності до завдання шкоди ОСОБА_1 , який є працівником відповідача та якому пред`явлено обвинувальний акт, справу скеровано до Ватутінського районного суду Черкаської області. У ході досудового розслідування Державне підприємство «Уманське лісове господарство» визнано потерпілою стороною, а також останнім у межах кримінального провадження подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальних збитків у сумі 920 808,61 грн, відповідно до висновку судового експерта.
Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач суму завданих збитків не сплатив, що й стало причиною звернення до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимога державного органу, який є уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, про стягнення збитків заподіяних у результаті неналежного виконання відповідачем своїх функцій, як постійного лісокористувача
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 68 Закону України №Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Згідно зі ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Статтею 19 Лісового кодексу України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого: здійснювати охорону лісів незаконних рубок.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом (ч. 4 ст. 69 Лісового кодексу України).
Статтею 86 Лісового кодексу України врегульовано порядок організації охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів в тому числі від незаконних рубок.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють:
державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;
лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є, зокрема забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.
Виходячи зі змісту норм ст. ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Відповідно до положень ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.09.2018 року у справі № 909/976/17.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Як вбачається з положень Статуту Державного підприємства «Уманське лісове господарство» підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Відтак, з огляду на наведені правові норми, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено, у тому числі, і на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди (збитків); 3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою (збитками); 4) вини заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне відзначити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у цій справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях Державного підприємства «Уманське лісове господарство», яке як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку лісу.
Суд першої інстанції, свій висновок про задоволення позову мотивував тим, що наявні матеріали у справі підтверджують порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим у його діях наявний склад правопорушення, що є підставою для стягнення з нього шкоди у відповідному розмірі.
Так, на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, за яке нараховано шкоду, позивач подав Акт за №43/5/ПЛ-2019 згідно якого перевірку проведено у період з 08.07.2019 до 19.07.2019, Припис від 23.07.2019 №47.
Також позвач стверджує, що до акту ним долучено польові перелікові відомості, які містить інформацію про вид незаконно зрубаних дерев, діаметри пнів і встановлено категорію придатності дерев (якісний стан дерев). Переліки складені та підписані інспекцією за участю представника відповідача та правоохоронних органів. Заміри пнів, за твердженням позивача, проведено за допомогою рулетки вимірювальної Р20УЗК (дата повірки 29 березня 2019 року), яка є власністю Державної екологічної інспекції Центрального округу.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши подавні позивачем докази, встановив наступне.
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V (надалі - Закон) встановлено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею 7 Закону визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частиною 6 ст. 7 Закону передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Досліивши Акт за №43/5/ПЛ-2019 колегія суддів зазначає, що останнього містяться відомості, що проводилась планова перевірка, яку проведено у період з 08.07.2019 до 19.07.2019. (а.с. 25 т.1)
У Розділі VІ Акту №43/5/ПЛ-2019 зафіксовано виявлені у Державному підприємстві «Уманське лісове господарство» порушення, серед яких вказана незаконна порубка лісу.
У п.3 п. 6 Акту міститься опис порушення, яке передбачене у статті 69 Лісового кодексу України, зокрема, встановлено факт незаконної порубки дерев на території Потаського лісництва: квартал 145 виділ 3, - 99 штук пнів дерев породи дуб, ясен, клен, берест. (перелікові відомості додаються на 3 арк.); квартал 145 виділ 6, - 48 штук пнів дерев породи дуб (перелікова відомість додається на 1 арк.);
У пункті п.4 п. 6 Акту міститься опис порушення, які передбачені абзацом 5 пункту 2 Порядку, затвердженого ПКМУ №761 від 23.05.2007; пункту 3 Правил, затверджених постановою КМУ №724 від 12.05.2007, пункту 42 Санітарних правил в лісах України пошкодження дерев до ступеня припинення росту не призначених до рубки при проведенні рубок лісу на територіях таких лісництв:
Потаське лісництво: квартал 12 виділ 1 одне дерево породи клен діаметром пня 23 см (поблизу рубки 2019 року); квартал 61 виділ 6 чотири дерева породи клен діаметром пня 16 см., 20 см, 27, см, 33 см, (поблизу рубки 2019 року); квартал 87 виділ 4 одне дерево породи граб діаметром пня 45 см., одне дерево породи липа діаметром пня 27 см (поблизу рубки 2019 року); квартал 85 виділ 5 (ВСР 2019 року) два дерева породи граб діаметром пня 14 см., та 15 см; квартал 28 виділ 3 (ВСР 2019 року) одне дерево породи граб діаметром пня 11 см.
Монастирищенського лісництва: квартал 48 виділ 1 (ВСР 2019 року) одне дерево породи липа діаметром пня 14 см (поблизу рубки 2019 року); Жашківське лісництво: квартал 19 виділ 9 (ВСР 2019 року) два дерева породи граб діаметром пня 19 та 20 см, одне дерево породи липа діаметром пня 19 см.
Вказаний Акт перевірки №43/5/ПЛ-2019 у встановленому порядку відповідачем не оскаржувався.
Водночас, суд зауважує, що у Акті вказано, що його примірник отримано В.о. дирктора ДП «Уманське лісове господарство» - ОСОБА_2. та зазначено дату отримання - 27.06.2019, натомість перевірку проведено у період з 08.07.2019 до 19.07.2019, тобто з наведеного вбачається, що Акт вручено за дванадцять днів до початку перевірки. Доказів того, що до акту вносились зміни чи виправлення матеріали справи не містять.
Також, відповідно до відомостей Акту зазначено, що такий підписано з боку позивача посадовими - Дишлюком С.А., Борисенко Ю.В. Крім того зазначено і інших осіб, які брали участь у перевірці: начальник відділу лісового господарства ДП «Уманське лісове господарство» ОСОБА_3, Керівник суб`єкта господарювання або уповноважена ним особа В.о. дирктора ДП «Уманське лісове господарство» - ОСОБА_2.. Біля зазначення цих осіб міститься підпис. При цьому звертає на себе увагу той факт, що підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є ідентичними.
Також, у Акті відсутній детальний опис виявленого порушення, а зафіксовано факт вирубки дерев та є посилання на гагальну кількість пнів дуба, ясена, береста, однак не вказано їх розмір та яким приладом здійснено їх заміри. В акті не зазначено про винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди.
Зважаючи на викладені зауваження, Акт №43/5/ПЛ-2019 не може вважатись належним та достатнім доказом вини та протиправної поведінки відповідача.
Крмі того, позивач зазначає, що з метою усунення виявлених у результаті проведення перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства Державному підприємству «Уманське лісове господарство» вручено Припис від 23.07.2019 №47. (а.с. 37-38)
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, серед іншого, надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.
У приписі від 23.07.2019 №47 не міститься відомостей про прийняття його до виконання з боку відповідача, а також відсутня інформація про те, чи було його направлено рекомендованим листом відповідачу, що також є порушенням. Суд пешої інстанції на наведене уваги також не звернув, помилково зазначивши, що припис вручено представнику відповідача.
Інших доказів на підтвердження правопорушення за яке нараховано шкоду позивач не подав.
Зокрема, матеріали справи не містять протоколу огляду, складеного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення , сплату штрафу тощо.
Щодо розрахунку шкоди.
Суд першої інстанції за результаттами вирішення спору дійшов висновку, що у розрахунку, складеному за результатами перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 1065263,74 грн.
У матеріалах справи є польові перелікові відомості, які містить інформацію про вид незаконно зрубаних дерев.
Позивач наголошує, що за допомогою цих відомостей він здійснив розрахунок шкоди, так як відомості містять діаметри пнів і встановлено категорію придатності дерев (якісний стан дерев).
Також зазначає, що Переліки складені та підписані інспекцією за участю представника відповідача та правоохоронних органів.
Судом апеляційної інстанції в результаті дослідження цих доказів, враховуючи доводи та заперечення обох сторін, встановлено наступне.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в обході №9, кварталі 145, виділ 3 Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 39 т.1) вирублено 23 дерева, з яких дуб, берест. Розмір шкодм становить 155 895,75 грн, здійснено відповідно до переліскової відомості від 10.07.2019 згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665 (з урахуванням індексації).
В той же час, до цього розрахунку додано Перелікову відомість Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 40 т. 1), яка датована 10.07.2018. Натомість, коли перевірка здійснена у період з 08.07.2019 до 19.07.2019, тобто за рік до перевірки.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в кварталі 145, виділ 3 Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 41 т.1) вирублено 18 дерев, з яких дуб, берест, клен. Розмір шкоди становить 128 956,85 грн, розрахунок здійснено відповідно до перелікової відомості від 09.07.2019 згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665 (з урахуванням індексації).
До цього розрахунку додано Перелікову відомість Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 42 т. 1), яка датована 18.07.2019. Натомість, позивач вказує, що розрахунок здійснено відповідно до перелікової відомості від 09.07.2019, а подав іншу перелікову відомість датовану - 18.07.2019.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в кварталі 145, виділ 6 Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 44 т.1) вирублено 48 дерев дуба. Розмір шкоди становить 320 922,34 грн, розрахунок здійснено відповідно до перелікової відомості від 09.07.2019 згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665 (з урахуванням індексації).
До цього розрахунку додано Перелікову відомість Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 44 т. 1), яка датована 09.07.2019.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в кварталі 145, виділ 6 Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 45 т.1) вирублено 58 дерев дуба, клена та бересту. Розмір шкоди становить 459 488,80 грн, розрахунок здійснено відповідно до перелікової відомості від 09.07.2019 згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665 (з урахуванням індексації).
В той же час, до цього розрахунку додано Перелікову відомість Полтавського лісництва ДП «Уманське лісове господарсвто» (а.с. 46 т. 1), яка датована 09.07.2018. Натомість, коли перевірка здійснена у період з 08.07.2019 до 19.07.2019, тобто за рік до перевірки. Крім того, ця відомість містить інформацію щодо 48 дерев, коли у розрахунку зазначено 58.
Отже, здійсненні позивачем розрахунки не можуть прийматись до уваги судом як належений та допустимий доказ в розумінні положень 74-79 ГПК України, оскільки позивачем подано недостовірні перелікові відомості щодо порубки дерев, які зокрема датовані у 2018 році, в той час коли перевірки перевірка здійснена у період з 08.07.2019 до 19.07.2019, тобто відомості датовані за рік до перевірки; а також містять інші помилки, а саме: неповну кількісь дерев, замість 58 вказаних у розрахунку, зафіксовано порубку тільки 48 дерев, а також подано інші відомості ніж ті які зазначені у самому розрахунку тощо.
Окремо суд апеляційної інстанції також зауважує, що у розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням їх незаконною вирубкою, господарським судом слід перевірити, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. За відсутності відповідних даних у господарського суду немає підстав для задоволення позову.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, здійснюється згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ №665 від 23.07.2008.
Відповідно до змісту Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до припинення ступеня росту (додаток № 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 за № 665) шкода завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. При цьому, приміткою 4 вказаних Такс встановлено, що замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом.
Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево, виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового зрізу розмір шкоди збільшується на 105,00 грн (без урахування індексації).
Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що заміри пнів під час здійснення перевірки проведено за допомогою рулетки вимірювальної Р20УЗК (дата повірки 29 березня 2019 року), яка є власністю Державної екологічної інспекції Центрального округу. При цьому судом не зазначено, на підставі яких належних та допустимих доказів зроблено цей висновок.
Ці висновки суду не відповідають дійсності, оскільки судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що інформація про проведення повірки рулетки в матеріалах справи відсутня.
Разом з тим, у Акті перевірки №43/5/ПЛ-2019 не зазначено відомостей який вимірювальний засіб було використано при перевірці. Отже , в акті перевірки не відображено дані, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводились заміри пнів, а тому відсутні підстави вважати, що позивач належним чином встановив вид незаконно зрубаних дерев, діаметри пнів в місці знесення (у корені) і встановлено категорію придатності дерев.
Відтак, надані позивачем відомсті щодо замірів пнів зрубаних дерев колегія суддів оцінює критично, з огляду на відсутність доказів відповідності застосованих вимірювальних засобів встановленим регламентом.
В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач подав письмові пояснення від 12.08.2021, до яких долучив Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №261 від 29.09.2019 та пояснення державного інспектора від 06.08.2021.
У судовому засіданні від 01.11.2021 судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки враховуючи положення ст. 269 ГПК України позивач не навів поважних причин неподання цього доказу до суду першої інстанції, з цих підстав також не прийнято пояснення державного інспектора.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять документально підтвердженого розміру заподіяної відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно статті 79 даного Кодексу достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що позивачем не подано належни та допустимих доказів на підтвердження допущених порушень з боку відповідаа, а також не доведено на підставі належних та достатніх доказів розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісу, що є обов`язковою умовою для застосування цивільно-правової відповідальності, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Тому апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Тож, судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове про відмову у його задоволенні, здійснюється новий розподіл судових витрат, і у зв`язку із задоволенням апеляційних скарг судові витрати пов`язані з розглядом справи було покладено відповідно до ст. 129 ГПК України на позивача.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 у справі № 925/1598/20 скасувати та прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 42149108) на користь Державного підприємства «Уманське лісове господарство» (вул. Білогрудівська, 6, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 00993389) 23 968,44 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 12.11.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков
