УХВАЛА
08 грудня 2021 року
м.Київ
справа №140/1770/19
адміністративне провадження №К/9901/1293/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Василюка І.М.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя: Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області, відповідач 2), в якому просив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Волинській області на його користь заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3588462,49 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що із врахуванням встановленого судом права ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 3588462,49 грн та за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, належним способом захисту порушеного права позивача є саме стягнення означеної вище суми бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи контролюючого органу про пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на триваючий характер порушення прав позивача з боку контролюючого органу.
Після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями платіжним дорученням від 11.02.2020 №1097 на виконання виконавчого листа у справі №140/1770/19 кошти в сумі 3588462,49 грн були перераховані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що позовна вимога про стягнення суми несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто протягом 1095 днів. Однак ФОП ОСОБА_1 із відповідною позовною заявою звернувся вперше лише у липні 2018 року, незважаючи на те, що останнє судове оскарження заявлених до відшкодування сум податку з ПДВ закінчилося у червні 2014 року. З огляду на наведене вважає, що позивачем було попущено як загальний шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так і спеціальний, встановлений пунктом 102.5 статті 102 ПК України.
Справа з подібними правовідносинами вже була предметом розгляду Верховного Суду, а саме: 809/4644/14 (постанова від 27 березня 2018 року), в ході розгляду якої Суд констатував, що в силу положень у пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, при зверненні до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування застосовується строк 1095 днів з моменту, коли особа отримала право на таке відшкодування.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом також у справах №1340/4394/18 та №280/4452/18.
Разом з тим, у постанові від 03 серпня 2021 року по справі № 640/25381/19 Верховний Суд вказав на те, що зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах.
Відтак, при вирішенні питань строків суди мають враховувати обставини справи, положення законодавства, та встановити, чи була достатня чіткість у національному законодавстві на предмет умов, за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування, чи не порушено принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності, а також врахувати «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, та, зваживши зазначене, вжити заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства.
У постанові від 1 квітня 2021 року у справі № 280/4453/18 Верховний Суд сформував висновок, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону. Тобто відповідачем допущене триваюче порушення, яке фактично позбавило позивача права на вільне володіння майном протягом значного часу. При цьому відповідна бездіяльність допускалась в період, коли існувала різна судова практика судів касаційної інстанції щодо способу захисту порушеного права і за відмінного правового регулювання спірних правовідносин нормами права щодо способу, який забезпечує отримання сум бюджетного відшкодування, підтверджених судовими рішеннями.
Таким чином на сьогодні на рівні колегій суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду існують суперечності як в підходах обчислення строків при зверненні платників податків із позовами про стягнення сум бюджетної заборгованості з ПДВ, так і в частині поширення напрацьованих підходів на правовідносини, які виникли до зміни правового регулювання спірних правовідносин та не набули статусу сталих.
Здійснюючий касаційний розгляд справи №140/1770/19, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №140/1770/19 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, задля уніфікації підходів до вирішення справ цієї категорії.
Керуючись ст.ст. 346, 347 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Адміністративну справу №140/1770/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості, - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
Повний текст ухвали вготовлено 13 грудня 2021 року.
