ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
Луцьк
Справа № 140/1770/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 588 462 грн. 49 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- рядом судових рішень встановлено необґрунтованість рішень контролюючих органів щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ, скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення та фактично підтверджено обґрунтованість декларування позивачем ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у загальному розмірі 3 753 558 грн.;
- з метою захисту майнових прав, позивачем подано позов про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо сум податку на додану вартість і в межах розгляду справи №803/1149/18 судом встановлено, що податковим органом як не складено висновку про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Держказначейства (до 01 квітня 2017 року), так і не внесені дані до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (з 1 квітня 2017 року);
- Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 12.02.2019р. у справі N°826/7380/15 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо визначення механізму стягнення бюджетної заборгованості та з огляду на обставини спору, зокрема строків виникнення права на відшкодування та бездіяльності контролюючого органу, положення діючого законодавства станом на момент розгляду спору, а також з врахуванням практики застосування ч.1 ст.1 Першого протоколу До Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зроблено висновок, що ефективним способом захисту є саме стягнення з державного бюджету України заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ;
- органом податкового контролю не заперечується право позивача на відшкодування сум ПДВ за періоди декларування листопад, грудень 2007 року; квітень-серпень 2008 року; вересень-грудень 2009 року; березень-червень 2010 року в розмірі 3 753 558грн.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи наступним:
- як вбачається із наданих позивачем заяв про повернення суми бюджетного відшкодування остання така заява була подана ще 20.07.2010 року, останнє судове оскарження по заявлених до відшкодування сумах з податку на додану вартість закінчилося ще у червні 2014 року, при цьому з позовною заявою ФОП Садовий (судова справа №803/1149/18), та вдруге травень 2019 року (судова справа №1401770/19), тобто із пропуском як загального з шестимісячного терміну, встановлено статтею 122 КАС України, так і спеціального строку встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України і не наводячи у позовній заяві жодних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до поважними;
- в судовому провадженні перебуває справа №803/1149/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, ГУ ДКСУ у Волинській області про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року та стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість і ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 - відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької ОДПІ на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №№803/1149/18 та зупинено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №№803/1149/18 до закінчення її перегляду у касаційному порядку, тобто фактично в судовому провадженні вже перебуває справа з таким самим предметом позову та з тих самих підстав.
До відзиву на позов представником відповідача було також долучено ряд клопотань - про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про зупинення провадження у справі, про залишення позовної заяви без розгляду, про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.07.2019 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, а також встановлено строк позивачу для надання пояснень на підтримку або заперечення щодо інших заявлених клопотань, копію ухвали направлено учасникам справи.
08.07.2019 представником позивача подано пояснення по суті заявлених представником ГУ ДФС у Волинській області клопотань, за результатом розгляду яких ухвалами суду від 08.07.2019 відмовлено у закритті провадження у справі, залишенні позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі.
Також 08.07.2019 представником відповідача подано відповідь на відзив ГУ ДФС у Волинській області, відповідно до якого зазначено, що такий відзив не спростовує обґрунтованості позиції позивача, твердження про те, що справа №803/1149/18 є ідентичною з даною справою не відповідає дійсності, в той час як подання позову саме про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ вмотивовано позивачем тим, що станом на момент його подання відшкодування сум ПДВ не здійснено жодним зі способів - ні з Тимчасового реєстру, ні з Реєстру, ні в хронологічному порядку.
10.07.2019 ГУ ДКСУ у Волинській області подано відзив, відповідно до якого просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю та вирішити питання щодо виключення даного учасника справи з числа відповідачів, мотивуючи наступним:
- законодавством чітко визначено порядок отримання платником податку бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (п.п. 4 п. 200.12 ст. 200 ПКУ);
- на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника. податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПКУ);
- ніякого процесуального зв`язку Головне управління з позивачем не мало та не має, його права та законні інтереси не порушувало, а тому відсутні підстави для оскарження його дій та/або бездіяльності, відповідно і залучення у якості співвідповідача.
Відповіді на відзив ГУ ДКСУ у Волинській області стороною позивача не подано.
15.07.2019 представником відповідача подано додаткові письмові пояснення та заперечення на відповідь на відзив, якими повідомлено, що відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 21.06.2019, якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання до закінчення перегляду справи №803/1149/18 у касаційному порядку, а також долучено копію зазначеної постанови, відповідно зроблено висновок, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 3 753 558грн. вже була заявлена до відшкодування в іншій судовій справі.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами. При цьому, суд зазначає, що відповідачем - ГУ ДКСУ у Волинській області порушено 15-денний строк для подачі відзиву, встановлений в ухвалі суду від 19.06.2019 про відкриття провадження у справі, оскільки згідно з повідомленням про вручення (отримання документів) від 21.06.2019, ухвала суду від 19.06.2019 була отримана даним відповідачем саме 21.06.2019, в той час як відзив подано лише 10.07.2019 без повідомлення про причини пропуску встановленого строку.
Відповідно до частини другої статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
На момент виникнення спірних правовідносин (підтвердження судовими рішеннями обґрунтованості декларування позивачем ПДВ) надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 39).
Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
В матеріалах справи наявний лист ГУ ДФС у Волинській області №2735/ФОП/03-20-13-07-06 від 14.12.2017 наданий на адвокатський запит №3343/адв від 08.12.2017 (а.с.82), відповідно до якого надано інформацію щодо сум бюджетного відшкодування, право на отримання яких підтверджене на користь ФОП ОСОБА_1 в розрізі періодів, сум та правових підстав згідно з додатком 1.
В додатку 1 «Інформація про обсяги залишку сум ПДВ по СПД ОСОБА_1 відображені в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 14 грудня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку визначеному статтею 200 Кодексу» (а.с.83) містяться дані про суми ПДВ, що були зменшені за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року згідно з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, які однак, в подальшому скасовувались судами різних інстанцій, а саме:
1) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 у справі №2а-19080/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004481701/3 від 17.10.2008.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 201 708 грн.
2) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі №2а-2420/10/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004771701/3 від 11.12.2009.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за квітень 2008 року на суму 198 549 грн.
3) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі №2а-19267/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004991701/3 від 19.12.2008.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2008 року на суму 265 256 грн.
4) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 у справі №2а-19268/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004981701/3 від 19.12.2008.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за червень 2008 року на суму 134 340 грн.
5) постановою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі №2а-1080/10/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005631701/3 від 02.04.2009.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2008 року на суму 139 580 грн.
6) постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі №2а-1235/10/0370 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003911701/3 від 09.04.2010, №0003941701/3 від 09.04.2010, №0003831701/3 від 15.04.2010, №0003891701/3 від 15.04.2010, №00006511701/2 від 17.05.2010, №00006611701/0 від 16.02.2010, №0001381701/2 від 20.05.2010.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 380 704 грн., а саме: за вересень 2009 року на суму 5 670 грн., за жовтень 2009 року на суму 114 401 грн., за листопад 2009 року на суму 152 513 грн., за грудень 2009 року на суму 108 120 грн.
7) постановою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 у справі №2а-3463/10/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2010 №0001841701/3, №0001851701/3, №0002581701/3, №0002651701/3, №0003141701/2.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 1 853 588 грн., а саме: за березень 2010 року на суму 752 308 грн.; за квітень 2010 року на суму 608 657 грн.; за травень 2010 року на суму 260 702 грн.; за червень 2010 року на суму 231 921 грн.
8) постановою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 у справі №2а-14540/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2008 №0001081701/0, від 22.02.2008 №0001091701/0.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 126 468 грн.
9) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 у справі №2а-17847/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003671701/0 від 01.04.2008.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2007 року на суму 215 208 грн.
10) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі №2а-19356/09/0370 та прийнято нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005311701/3 від 22.01.2009.
Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за липень 2008 року на суму 238 157 грн.
Враховуючи наведене, судами встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753 558 грн.
Вказаний вище додаток 1 до листа від 14.12.2017 містить дані про залишок суми до бюджетного відшкодування 3 683,7 тис.грн., однак суд зауважує, що в таблиці, яка міститься в додатку 1 некоректно відображено суму ПДВ, яка була зменшена до відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003671701/0 від 01.04.2008 - 141,7 тис.грн., в той час як згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 у справі №2а-17847/09/0370 (а.с.75-76) така сума становить 215 208грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №803/1149/18 констатовано, що названими рішеннями судів в період 2012-2014 років встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753 558грн., а отже, позивач має беззаперечне право на отримання такого відшкодування.
Також, вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сум ПДВ, оскільки таким правом наділена виключно ДФС України, а не Луцька ОДПІ.
За таких обставин, із врахуванням встановленого судом права ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 3 753 558грн., а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призвели до ефективного відновлення права платника податків., з врахуванням того факту, що станом на час розгляду справи у суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 3 753 558грн., який охоплюється поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть (та не вже не призводять на момент розгляду справи) до ефективного відновлення права платника податків, неможливість позивача іншим способом отримати належне йому майно (грошові кошти) протягом дуже тривалого часу, незважаючи на визнання контролюючим органом як суми, так і правових підстав для такого отримання відшкодування з ПДВ, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що доводи відповідача - ГУ ДФС у Волинській області наведені у відзиві та додаткових поясненнях фактично дублюють підстави, що були викладені в клопотаннях про закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення провадження у справі та яким вже було надано правову оцінку в ухвалах суду від 08.07.2019 (а.с.120-123) і фактично не містять жодних заперечень щодо суми бюджетної заборгованості та права позивача на її отримання.
Також суд не приймає до уваги твердження відповідача - ГУ ДКСУ у Волинській області щодо необхідності виключення останнього з числа відповідачів з огляду на відсутність процесуального зв`язку Головного управління з позивачем, факту порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки заявлено позовну вимогу не щодо порушення органом казначейства прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 , а щодо стягнення з Державного бюджету України сум заборгованості з ПДВ, відтак, враховуючи, що узгоджена сума бюджетного відшкодування перераховується саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки, то ГУ ДКСУ у Волинській області є належним відповідачем за заявленим позовом.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позовна вимога про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість є обґрунтованою та підлягає до задоволення, однак не в сумі, що була узгоджена - 3 753 558грн., а саме в тій сумі, яка заявлена позивачем до стягнення - 3 588 462грн.49коп., оскільки позивач має право розпоряджатись позовними вимогами на власний розсуд.
Враховуючи причини та обставини виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що сплачений судовий збір в розмірі 9 605грн. підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Волинській області.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, на підставі Податкового кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 588 462 (три мільйони п`ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 49 копійок.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук
