Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/13557/21 пров. № А/857/16528/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Носа С.П., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
представник позивача: Ящинський А.Л.
представник відповідача: Мнацаканян С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/13557/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України про зобов`язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції Кедик М.В.,
час ухвалення рішення 03.08.2021,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України та просить визнати протиправним і скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
18.08.2021 представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій просить зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель» до набрання законної сили рішення у справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що оскаржуваний припис порушує права та інтереси позивача, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав. Припинення виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель у м. Львові» на час розгляду у судовому порядку позову ОСОБА_1 про оскарження припису від 26.07.2021 спричинить значну фінансову шкоду та збитки не тільки самому позивачу, але й Замовнику - 2, Генпідряднику та його працівникам, а також залученим інвесторам, тому навіть у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відновлення порушених прав замовників, генпідрядника та інвесторів будівництва потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.
Позивач вважає, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас, вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті спору не підмінює, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Крім того, захід забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскарженого припису від 26.07.2021 є співмірним заявленим позовним вимогам.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 до набрання законної сили рішення у справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт Міністерство культури та інформаційної політики України подало апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що під час розгляду заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у суду першої інстанції були відсутні правові підстави вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Стверджує, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову, розглянув тільки одну підставу видання припису це виконання будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та залишив поза увагою другу підставу видання припису це виконання будівельних робіт на території буферної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Вважає, що будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ведеться з порушенням законодавства України в сфері охорони культурної спадщини без отримання дозволу на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, що стало підставою для видачі припису, оскільки проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з Міністерством, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва.
Апелянт звертає увагу на те, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено достатніх підстав, які б свідчили про очевидну протиправність спірного припису, а також не доведено підстав небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на те, що будівництво проводиться на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2018 року №858, проектної документації, що розроблена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та затверджена згідно наказу від 30.08.2018 року №б/н «Про затвердження проектної документації», експертиза проекту проведена Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр держпраці»; Висновок №834.6825.20/7573 від 15/12/2020 року (позитивний), а також Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112183560649 від 22.12.2018 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
Звертає увагу апеляційного суду також на те, що проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 сплановано таким чином, що до початку зимового періоду необхідним є завершення виконання циклу робіт з метою унеможливлення руйнування об`єкта незавершеного будівництва під впливом несприятливих погодних умов. Оскільки будівельний процес повинен відбуватись безперервно з метою дотримання строків будівництва та технології робіт, в разі задоволення судом позову ОСОБА_1 , як Замовник будівництва 1, буде вкрай складно відновити нормальний процес будівництва, оскільки потрібно буде оплачувати простій будівельної техніки, шукати нових підрядників, що в кінцевому випадку призведе до зриву строків закінчення будівельних робіт, виникненню заборгованості перед контрагентами та застосуванню штрафних санкцій до позивача.
Також стверджує, що дія оскаржуваного припису призведе до неможливості продовження здійснення будівельних робіт на об`єкті, а тому спричинить значну фінансову (майнову) шкоду та збитки не тільки самому позивачу, але й Замовнику - 2, Генпідряднику та ного працівникам,що у свою чергу у разі задоволення позовних вимог по даній справі призведе до того, що для поновлення порушених прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім того, представником позивача подано клопотання про закриття апеляційного провадження з підстав того, що апеляційна скарга підписана особою, яка не мала повноважень на її підписання.
Протокольною ухвалою, 21.12.2021 суд відмовив в задоволенні такого клопотання, оскілки у матеріалах справи наявна копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка підтверджує повноваження Дуль Яреми Миколайовича на представництво від імені Міністерства культури та інформаційної політики України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 КАС України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справ, що позивач оскаржує припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».
Зокрема, пунктом 1 оскарженого припису Міністерство культури та інформаційної політики України вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А зі знесенням існуючих будівель у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 р. № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Тобто, підставою видання спірного припису є виконання ОСОБА_1 будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що зупинення будівництва зачіпає не лише права та інтереси позивача, як замовника будівництва, а також цілком реально спричинить застосування до нього штрафних санкцій за договорами з контрагентами щодо здійснення будівництва. Суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки такі знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з приписами ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому приписи ч.4 ст. 150 КАС України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України, зокрема, встановлених судом ще до розгляду відповідного позову по суті заявлених позовних вимог на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.
При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності (може) ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)», відповідно до яких поняття «ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення», а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів також враховує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом позову.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Також колегія суддів апеляційного суду враховує ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом якого він звернувся. Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже основна діяльність заявника є фактично припиненою і наслідком припинення такої основної діяльності є завдання позивачу збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до заявника контролюючими органами відповідних негативних наслідків.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просив зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель у м. Львові».
Як зазначалося судом, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 4610136900:04:002:0043, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А..
Право власності на вказану земельну ділянку позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2016, номер запису про право власності: 13105482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 795726446101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу: 129556333 від 03.07.2018 року.
У 2021 році позивачем розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер: 4610136900:04:002:0043, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівництво проводиться на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2018 року №858, проектної документації, що затверджена згідно наказу від 30.08.2018 року №б/н «Про затвердження проектної документації», Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112183560649 від 22.12.2018 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Також наявна експертиза проекту проведена Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр держпраці»; Висновок №834.6825.20/7573 від 15/12/2020 року.
Також встановлено, що організація будівництва вказаного багатоквартирного житлового будинку здійснюється на підставі договору №29/06-21 від 29.006.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (замовник - 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні резерви» (Замовник- 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицький Будівельний Гарант» (Генпідрядник), відповідно до якого сторони договору узгодили основні умови з організації будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А у м. Львові в м. Львові.
Згідно умов даного Договору Замовник 1 з дати укладення даного Договору передає, а Замовник 2 приймає (набуває) права на забудову Земельної ділянки території забудови, а також функції замовника будівництва Об`єкта, пов`язані із вчиненням всіх необхідних дій щодо організації будівництва Об`єкта, прийняття в Генпідрядника виконаних робіт та оплати виконаних робіт Генпідряднику; щодо забезпечення здійснення технічного та авторського нагляду за будівництвом Об`єкта; щодо прийняття завершеного будівництвом Об`єкта в експлуатацію. Підписанням цього Договору Замовник 1 підтверджує безумовне право Замовника 2 на внесення в Дозвільні документи інформації про Замовника 2 як замовника будівництва Об`єкта спільно із Замовником 1. Замовник 2 представляє Замовника 1 у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, перед підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності та підпорядкування, перед фізичними та юридичними особами з усіх питань, пов`язаних виключно із виконанням цього Договору.
Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1. цього Договору Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника 1 та Замовника 2 на свій ризик здійснити будівництво Об`єкта та здати в установлений Договором строк закінчений Об`єкт будівництва, а Замовник 1 зобов`язується надати Генпідряднику проектну документацію, Дозвільну документацію та Будівельний майданчик, Замовник 2 зобов`язується приймати від Генпідрядника виконані роботи з будівництва Об`єкта та оплачувати Генпідряднику вартість виконаних робіт.
Згідно пп. 3.1.14 п. 3.1 цього Договору Замовник - 1 зобов`язаний забезпечити зняття всіх арештів, заборон та обтяжень, що перешкоджають чи перешкоджатимуть у майбутньому здійсненню будівництва Об`єкту у випадку їх наявності з вини Замовника 1.
Зі змісту оскаржуваного припису встановлюється, що такий винесено з причини здійснення будівельних робіт з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури та інформаційної політики України). Відповідно, характер правовідносин, на реалізацію яких видано оскаржуваний припис, відноситься до площини застосування законодавства щодо державного нагляду (контролю) та метою такого припису є забезпечення додержання вимог закону у цій площині.
Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
Крім цього слід зазначити, що в разі зупинення виконання робіт згідно договору генерального підряду це призведе не лише до зупинення будівництва, а й порушить зобов`язання генпідрядника виконати роботи протягом терміну, визначеного у цьому Договорі. Більше того, виконання умов вказаного договору включає в себе зобов`язання залучити необхідну кількість працівників, в тому числі залучення таких працівників субпідрядниками, технічних засобів, матеріальних ресурсів, що дозволить вчасно виконати увесь обсяг робіт у відповідності до календарного графіка виконання робіт та основних стадій проекту. Така ситуація цілком очевидно спричинить неможливість виконання генпідрядником своїх зобов`язань за договором генерального підряду, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку, а тому оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 150, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/13557/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. П. Нос Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року
