Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/13557/21
У Х В А Л А
про вжиття заходів забезпечення позову
20 серпня 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель".
Ухвалою від 18.08.2021 суддя відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі.
18.08.2021 представник позивача подав заяву про забезпечення позову (вх. № 60172), у якій просить зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель" до набрання законної сили рішення у справі.
Заява обґрунтована тим, що окаржений припис порушує права та інтереси позивача, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав. Припинення виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель у м. Львові» на час розгляду у судовому порядку позову ОСОБА_1 про оскарження припису від 26.07.2021 спричинить значну фінансову шкоду та збитки не тільки самому позивачу, але й Замовнику - 2, Генпідряднику та його працівникам, а також залученим інвесторам, тому навіть у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відновлення порушених прав замовників, генпідрядника та інвесторів будівництва потребуватиме значних зусиль, часу та витрат. ОСОБА_1 вважає, що припис № 868/6.11.6 від 26.07.2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, виданий Міністерством культури та інформаційної політики України, містить очевидні ознаки протиправності так як межі історичного ареалу м. Львова не затверджені Міністерством культури та інформаційної політики України; межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не визначені та не затверджені Міністерством культури та інформаційної політики України з наступним повідомленням про таке затвердження Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; на даний час Кабінетом Міністрів України не затверджено порядку звернення до органів охорони культурної спадщини щодо надання дозволів та погоджень на проведення робіт в історичних ареалах населених місць. Позивач вважає, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас, вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті спору не підмінює, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Крім того, захід забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскарженого припису від 26.07.2021 є співмірним заявленим позовним вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При постановленні ухвали суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Предметом позову у даній справі є припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А у м. Львові зі знесенням існуючих будівель".
Пунктом 1 оскарженого припису Міністерство культури та інформаційної політики України вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Гординських, 15-А зі знесенням існуючих будівель у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 р. № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Тобто, підставою видання спірного припису є виконання ОСОБА_1 будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
У зв`язку з цим суд зазначає таке.
Місто Львів внесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878.
Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (надалі - Порядок № 318), відповідно до якого відповідальним за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є в тому числі Міністерство культури та інформаційної політики України.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування (п. 10 Порядку № 318).
Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
У приписі вказано, що такі межі затверджено рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311, хоча Законом України Про охорону культурної спадщини прийняття таких рішень віднесено до повноважень відповідача, а не Львівської міської ради.
За даними офіційного сайту Міністерства культури та інформаційної політики України в розділі Інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць (режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244995501), межі історичного ареалу міста Львова не затверджені. Зокрема, на вказаному сайті опубліковано перелік населених пунктів, щодо яких затверджено межі та режими використання історичного ареалу, однак місто Львів в цьому переліку відсутнє.
Тому така підстава прийняття припису як проведення будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини не відповідає дійсності та свідчить про наявність ознак його очевидної протиправності.
Суд також звертає увагу та те, що 29.06.2021 між ОСОБА_1 (замовником 1), ТОВ «Будівельні резерви» (замовником 2) та ТОВ Галицький будівельний гарант (генпідрядником) укладено договір генерального підряду № 29/06-21.
Відповідно до п. 2.1 договору Сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети - щодо доручення Замовником 1 Замовнику 2 від його (Замовника 1) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому Договорі в т.ч. ознак договорів: доручення, комісії, агентського, послуг тощо, виконувати частину делегованих Замовником 1 функцій під час будівництва та прийняття в експлуатацію Об`єкта та щодо врегулювання відносин сторін по фінансуванню (інвестуванню) і будівництву Об`єкта будівництва.
Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що генпідрядник зобов`язаний якісно та своєчасно із залученням власного персоналу чи субпідрядників виконувати роботу по будівництву об`єкта на земельній ділянці території забудови (Будівельному майданчику), зокрема виконувати підготовчі, земляні, будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які передбачені проектною документацією, здійснити проведення випробування змонтованого устаткування та обладнання, усунути недоробки та дефекти, що можуть бути виявленні в ході приймання робіт; становити всі необхідні інженерні комунікації та мережі; здійснити благоустрій та озеленення території в обсязі, необхідному для нормальної експлуатації і обслуговування об`єкта будівництва.
Вказаним договором також визначено строки виконання робіт, визначених цим договором.
Таким чином, зупинення виконання робіт згідно з вказаним договором призведе не лише до зупинення будівництва, а й порушить зобов`язання генпідрядника виконати роботи протягом терміну, визначеного у цьому договорі.
Більше того, виконання умов вказаного договору включає в себе зобов`язання залучити необхідну кількість працівників (робота у декілька змін), в тому числі залучення таких працівників субпідрядниками, технічних засобів, матеріальних ресурсів, що дозволить вчасно виконати увесь обсяг робіт відповідно до календарного графіка виконання робіт та основних стадій проекту.
Така ситуація цілком очевидно спричинить неможливість виконання генпідрядником своїх зобов`язань за договором.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що зупинення будівництва зачіпає не лише його права та інтереси як замовника будівництва, а також цілком реально спричинить застосування до нього штрафних санкцій за договорами з контрагентами щодо здійснення будівництва.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовює фактичного вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 до набрання законної сили рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити повністю.
Зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.07.2021 № 868/6.11.6 до набрання законної сили рішення у справі.
Для звернення даної ухвали до виконання стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником є Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. І.Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Кедик М.В.
