РІШЕННЯ
Іменем України
23 грудня 2021 року
м.Київ
справа №9901/166/21
адміністративне провадження № П/9901/166/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Чиркіна С.М.,
суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Мороз Л.Л., Стародуба О.П.,
за участю секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,
представника позивача: Токарева Г.В.,
представника відповідача: Пантюхової Л.Р.,
представника третьої особи: Харченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
20 травня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі відповідач або Президент України), у якій просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 в частині припинення громадянства України ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду.
17 червня 2021 року задоволено клопотання відповідача та залучено Державну міграційну службу України (далі також ДМСУ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07 грудня 2021 року, проведеного у зв`язку із обранням раніше визначеного члена колегії судді ОСОБА_2 до Великої Палати Верховного Суду, визначений наступний склад колегії суддів: Чиркін С.М. - головуючий суддя, судді Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Мороз Л.Л., Стародуб О.П.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач стверджує, що Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 «Про припинення громадянства» є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм Конституції України.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Славута Хмельницької області та є громадянином України за ознаками (принципом) народження та постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).
Із посиланням на норми статті 25 Конституції України наголосив, що не може бути позбавлений громадянства України та не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
Позивач наголошує, що статті 17, 18, 19 Закону України «Про громадянство України» передбачають підстави припинення, втрати або вихід з громадянства України, які до нього не можуть бути застосовані та не передбачені Конституцією України.
Водночас стверджує, що Конституція України не лише не наділяє відповідача правом примусово позбавляти громадянства але й містить безумовну заборону позбавляти громадянства.
Позивач вважає, що він був позбавлений громадянства за відсутності для цього передбачених національним законодавством підстав, а отже наявна суперечність зазначених положень Закону України «Про громадянство України» та Конституції України.
Водночас у позові зазначає, що у 1995 році, коли між Україною та Ізраїлем існував візовий режим, отримав візу для в`їзду до Ізраїлю та прибув туди з метою ведення бізнесу. Співробітники прикордонної служби запропонували йому, щоб не звертатися до компетентних органів Ізраїлю в разі необхідності продовженням строку тимчасового перебування в Ізраїлі і взагалі, для отримання візи при наступних поїздках до країни, заповнити в аеропорту анкету та отримати паспорт громадянина Ізраїлю.
Відповідач позов не визнав, скористався наданим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правом та надав відзив, у якому зазначив, що Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 в частині припинення громадянства України ОСОБА_1 був прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Третя особа на стороні відповідача надала письмові пояснення, у яких покликалась на лист Служби безпеки України щодо подвійного громадянства, у якому міститься посилання на старий паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_1 та новий № НОМЕР_2 , дійсний до 21.03.2023 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З урахуванням зазначеної інформації було підготовлено на направлено відповідне подання про втрату ОСОБА_1 громадянства України.
У судовому засіданні представники сторін та третьої особи дали відповідні пояснення на підтримку доводів, викладених у позовній заяві та запереченнях на неї, письмових поясненнях.
Представник позивача підтвердив доводи та підстави, наведені в позові, додатково наголосив, що відповідачем порушено процедуру позбавлення громадянства, яка має відбуватись за відповідним законом, натомість відбулась на підставі підзаконного нормативного акту. Також наголосив на порушенні процесуального порядку позбавлення громадянства. Стверджує, що уповноважені органи були тривалий час обізнані про наявність у позивача паспорту громадянина іншої держави, проте оскаржене рішення прийнято за один день, що, на його думку, є неможливим з урахуванням відстані між містами Київ та Одеса, де знаходяться суб`єкти прийняття рішень. Водночас зазначає, що не всі документи, які направлялись на ім`я Президента України та слугували підставою для прийняття оскарженого рішення, містять необхідні відмітки про час та дату їх інстанційного проходження. Представник позивача вважає, що вчинити всі необхідні дії та прийняти рішення протягом одного робочого дня об`єктивно неможливо. За цих підстав наголошує, що інформація про підготовку питання про втрату позивачем громадянства України надійшла до відповідача до 13 квітня 2021 року, а отже була надана у неофіційний спосіб. Проте представник позивача не заперечує наявність документів, які передували прийняттю оскарженого рішення. Водночас представник позивача в судовому засіданні визнав наявність у ОСОБА_1 громадянства держави Ізраїль, яке він вперше набув у 1995 році. Також представник позивача наголосив, що йому невідома доля паспорта громадянина Ізраїль на ім`я позивача, оскільки в межах провадження в інших судових справах була інформація про втрату або недійсність паспорта.
Представник відповідача наголосив, що навіть у позовній заяві позивач фактично визнає факт набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави.
Стверджує, що Указ Президента був прийнятий в порядок та спосіб, визначені законодавством України.
Швидкість проходження документів та прийняття необхідних рішень уповноваженими органами пояснює сучасними технологіями та належною роботою, у тому числі засобів спеціального зв`язку.
Представник третьої особи наголосив на дотриманні процедури проходження документів та прийнятті рішень уповноваженими органами, які передували прийняттю Указу Президента України в порядок та спосіб, визначені законодавством.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно із інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , свідоцтві про народження, свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Славута Хмельницької області та належав до громадянства України.
13 квітня 2021 року за вхідним номером 8042-21 до ДМСУ надійшов лист Служби безпеки України від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294 «Щодо подвійного громадянства громадян України» із додатками на 15-ти аркушах, серед яких копія паспорта громадянина Ізраїлю № НОМЕР_2 дійсного до 21.03.2021 (старий паспорт № НОМЕР_1 ) на ім`я громадянина ОСОБА_1 .
14 квітня 2021 року Головою Державної міграційної служби України затверджено подання про втрату громадянства України ОСОБА_1 у зв`язку з добровільним набуттям останнім громадянства держави Ізраїль. У якості нормативного обґрунтування подання зазначені вимоги пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України».
Затвердженню подання передував висновок заступника начальника Суворовського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо наявності підстав для втрати громадянства України на підставі інформації, викладеної у листі Служби безпеки України № 8/3/5-3294 від 13 квітня 2021 року, згідно із якою ОСОБА_1 має паспорт громадянина Ізраїль № НОМЕР_1 .
Згідно із інформацією, зазначеною в протоколі № 1 від 13 квітня 2021 року Комісія при Президентові України з питань громадянства ухвалила внести на розгляд Президента України пропозицію про задоволення подання про втрату громадянства України та вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_1 .
14 квітня 2021 року Голова Комісії при Президентові України з питань громадянства письмово направив на розгляд Президенту України пропозицію про припинення громадянства України внаслідок втрати стосовно трьох осіб разом із проектом Указу Президента України з цього питання. Зазначена пропозиція зареєстрована в офісі Президента України 14 квітня 2021 року вхідний номер 03/1018-01.
14 квітня 2021 року із посиланням на пункт 26 статті 106 Конституції України, статті 17,19 Закону України «Про громадянство України» Президент України видав Указ № 161/2021, яким постановив вважати такими, що втратили громадянство України у тому числі (…) ОСОБА_1 , 1972 року народження, уродженець Хмельницької області, який проживає у місті Одесі.
Указ № 161/2021 та підстави його прийняття є предметом спору у цій справі.
VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно із пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України до повноважень Президента України відноситься приймати рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
За частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» (далі також Закон № 2235-ІІІ).
За приписами статті 17 Закону № 2235-ІІІ громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Закону підставою для втрати громадянства України є :
добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача беззаперечно вбачається добровільне звернення ОСОБА_1 до іншої держави за отриманням паспорта громадянина держави Ізраїль.
Згідно із частиною другою пункту 1 статті 19 Закону України № 2235-ІІІ не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
Проте перелічені в частині другій пункту 1 статті 19 Закону України «Про громадянство України» випадки не встановлені та сторони не надавали докази про їх наявність.
Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України «Про громадянство України» визначено, що повноваження щодо підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України № 2235-ІІІ Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.
Отже, Президент України має право видавати акти про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Порядок закріплює процедуру провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень; порядок розгляду Державною міграційною службою України, її територіальними органами та територіальними підрозділами заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України; порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства Комісією при Президентові України з питань громадянства.
Згідно з пунктом 87 Порядку для припинення громадянства України внаслідок його втрати територіальні органи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають у тому числі (…):
а) подання про втрату громадянства України;
б) документ, що підтверджує перебування особи у громадянстві України;
в) один із таких документів:
- документ, що підтверджує добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, разом із документом, який підтверджує, що на момент такого набуття громадянин України досяг повноліття (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 19 Закону).
Згідно з пунктом 104 Порядку про виявлення підстави для втрати громадянства України особою, яка проживає на території України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України за місцем проживання особи повідомляє територіальний орган Державної міграційної служби України.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє наявність підстави для втрати громадянства України.
У разі необхідності територіальний орган Державної міграційної служби України може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції наявності підстави для втрати громадянства України. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніш як у двомісячний строк з дня одержання звернення.
У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України готує подання про втрату особою громадянства України та надсилає його разом із документами, передбаченими підпунктами "б" і "в" статті 87 цього Порядку, до Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 360, саме Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Державна міграційна служба України розглядає подання про втрату громадянства України та подані разом із ним документи.
У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України Державна міграційна служба України затверджує подання про втрату громадянства України та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Пунктом 110 Порядку передбачено, що попереднє опрацювання та підготовку матеріалів з питань громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює відповідний структурний підрозділ Офісу Президента України.
Згідно з пунктом 111 Порядку Комісія при Президентові України з питань громадянства перевіряє:
відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України;
підтвердження документами виконання умов прийняття особи до громадянства України та виходу особи з громадянства України, а також наявності підстав для втрати особою громадянства України;
відсутність підстав, за наявності яких прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України не допускається.
За результатами розгляду Комісія при Президентові України з питань громадянства приймає рішення про внесення пропозицій Президентові України щодо задоволення заяв про прийняття до громадянства України, про вихід з громадянства України, подань про втрату громадянства України та документів про припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Обставини, які передували прийняттю оскарженого Указу, зазначені в позовній заяві, відзиві відповідача на позов, поясненнях третьої сторони та доданих до них документів.
З урахуванням пояснень та наданих учасниками доказів, судом встановлена наявність у відповідача документів, визначених порядком та необхідних для прийняття на момент підписання оскарженого Указу.
Водночас посилання представника позивача на швидкість їх оформлення не спростовує наявності документів, також Порядок не передбачає певних строків підготовки документів та прийняття рішень.
Згідно із статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позивачем обраний спосіб захисту - оскарження Указу Президента та в межах предмету цього спору суд не оцінює дотримання третьою особою Інструкції з діловодства щодо реєстрації та дотримання інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну.
Водночас позивачем не спростовано та його представником в судовому засіданні визнано факт добровільного отримання ОСОБА_1 громадянства іншої держави та подвійного громадянства, на момент прийняття оскарженого Указу.
Також на виконання вимог частини 4 статті 9, частини 3 статті 77 КАС України суд вживав заходів щодо з`ясування всіх обставин у цій справі, у том числі з власної ініціативи витребовував докази.
Усі клопотання учасників щодо долучення та отримання доказів, які вони вважали мають значення для об`єктивного розгляду справи, вирішені судом у визначений законом спосіб.
Отже, в контексті пункту 2 частини 1 статті 244 КАС України, на момент прийняття рішення у суду наявні необхідні фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
Пунктом 113 Порядку встановлено, що рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України приймає Президент України.
Прийняття до громадянства України або припинення громадянства України здійснюється шляхом видання указів Президента України.
На виконання зазначених приписів Закону та Порядку, 13 квітня 2021 року Президенту України було внесено подання заступника начальника Суворовського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, погоджене начальником ГУ ДМС України в Одеській області та затверджене Головою ДМС України, про втрату громадянства України ОСОБА_1 (далі - Подання).
Подання підготовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-ІІІ у зв`язку з добровільним набуттям ОСОБА_1 громадянства держави Ізраїль. У поданні зазначено, що наявність підстав для втрати громадянства України підтверджена документально (інформація, викладена у листі Служби безпеки України № 8/3/5-3294 від 13 квітня 2021 року про те, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина держави Ізраїль № НОМЕР_1 ).
13 квітня 2021 року зазначене подання та інші документи щодо втрати громадянства позивачем було розглянуто відповідно до Порядку на засіданні Комісії, за результатами якого було ухвалено:
1. Встановити, що оформлення поданих документів відповідає вимогам законодавства України, наявність підстав для втрати громадянства України підтверджено документально, а підстави за наявності яких припинення громадянства України не допускається, відсутні.
2. Ураховуючи затвердження ДМС України подань про втрату громадянства України внести на розгляд Президента України пропозицію - задовольнити подання про втрату громадянства України та вважати такими, що втратили громадянство України, зокрема, ОСОБА_1 .
Вказані рішення оформлені Протоколом № 1 засідання Комісії при Президентові України з питань громадянства від 13 квітня 2021 року.
Враховуючи зазначене, 14 квітня 2021 року Голова Комісії при Президентові України з питань громадянства письмово поінформував Президента України про результати розгляду подань про припинення громадянства України внаслідок втрати та подав проект Указу Президента України.
Отже, наявність підстав для втрати позивачем громадянства України підтверджено належними та допустимими доказами.
Зі змісту пояснень учасників, встановлених судом обставин та на підставі досліджених доказів беззаперечно встановлено, що підставою для прийняття Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 послугувало добровільне набуття позивачем громадянства іншої держави.
В той же день, Президент України за результатами розгляду вказаної вище пропозиції видав оскаржуваний Указ.
Отже, обставини справи, підтверджені наданими документальними доказами, свідчать про те, що приймаючи відповідний Указ в частині позивача, Президент України діяв в межах повноважень, визначених пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України, пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про громадянство України» та з урахуванням подання та пропозицій відповідних компетентних органів.
Крім того, Україна є суверенною державою. Однією із ознак державного суверенітету, з огляду на Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об`єднаних Націй, яка прийнята резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 року, а також інші міжнародні документи, є самостійність у вирішенні будь-яких державних питань.
В Україні існує єдине громадянство, що закріплено у статті 4 Конституції України.
Принцип існування єдиного громадянства, який визначений в Основному Законі України, має поважатися як іншими державами, так і окремими особами.
Позивачем та його представником не надано суду жодних доказів, які суд міг би розцінювати як підтвердження протиправності рішення відповідача.
Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач вважає порушеним його право, передбачене статтею 25 Конституції України, оскільки він як громадянин України не міг бути позбавлений громадянства України, та порушено щодо нього принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства і неможливості позбавлення громадянина України громадянства України, що передбачено пунктами 2, 3 частини першої статті 2 Закону № 2235-ІІІ.
Проте, враховуючи зазначені вище встановлені у справі на підставі оцінки доказів обставини, суд приходить до висновку, що правові гарантії, визначені статтею 25 Конституції України та пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 2235-ІІІ щодо позивача порушені не були, та внаслідок видання Указу від 14 квітня 2021 року № 161/2021 він не став апатридом, тобто особою без громадянства.
Згідно із статтею 7 Європейської конвенції«Про громадянство» Держава-учасниця не може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства ex lege або на ініціативу самої держави-учасниці, за винятком у тому числі (…) добровільного набуття іншого громадянства.
Колегія судів враховує, що позивач втратив громадянство внаслідок добровільного набуття громадянства іншої держави, факт припинення якого ним станом на 14 квітня 2021 року судом не встановлено.
Це свідчить про відсутність порушення статті 7 Європейської конвенції про громадянство та статті 8 Конвенції про скорочення безгромадянства, які ратифіковані Верховною Радою України.
Отже, підстави вважати виданий Указ № 161/2021 в частині, що стосується позивача таким, що порушив принцип верховенства права, відсутні.
Слід зазначити, що згідно із пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається внаслідок поновлення громадянства, порядок якого визначено статтею 10.
Проте протягом тривалого часу розгляду справи позивач та його представник не надавали доказів про наміри поновити громадянство, а отже позивач цим правом не скористався.
Також колегія суддів враховує межі судового контролю за повноваженнями відповідача згідно частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якої суди при перевірці обґрунтованості адміністративних актів повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
Отже, оскаржуваний Указ Президента України видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, він відповідає критеріям, які визначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд ураховує рішення Європейського суду з прав людини у справі №76136/12 «Рамадан проти Мальти», у якому відповідний міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на країну, дійшов висновку, що припинення державою особи громадянства, з підстав визначених законом у цій справі внаслідок набуття громадянства іншої держави, не є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 241- 246, 250, 266, 295 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 в частині припиненння громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: С.М. Чиркін
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
Л.Л. Мороз
О.П. Стародуб
