ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І., Антоненко Н. О.,
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 165/1288/20
провадження № 61-150св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 31 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року скасував. Справу № 165/1288/20 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів указала, що:
«звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що прізвище дитини « ОСОБА_2 » може негативно вплинути на її подальше життя, оскільки її мати відома багатьом з негативної сторони. Дитина, несвідомо для неї, може переживати осуд лікарів, поліцейських та сторонніх осіб. У дитини постійно виникають питання щодо різних з позивачем прізвищ, відповіді на які з урахуванням віку дитини можуть негативно позначитись на її вразливій психіці.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач як опікун, позбавлена можливості ініціювати питання про зміну прізвища дитини, позбавленої батьківського піклування.
Вирішуючи даний спір, суди не звернули уваги, що опікуни малолітніх дітей мають майже такий самий обсяг прав та обов`язків, як і батьки. Відмінність опікунських прав та обов`язків від батьківських полягає у тому, що вони дещо вужчі за обсягом і перебувають під суворим контролем органу опіки та піклування.
Так, відповідно до статті 246 СК України орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування. Права та обов`язки опікуна дитини визначені у статті 249 СК України та статті 67 ЦК України. Основний обов`язок опікуна малолітньої особи - дбати про її виховання, навчання та розвиток, здійснювати дії, які відповідають найкращим інтересам дитини. Згідно частини четвертої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Верховний Суд виходить з того, що при вирішенні спору щодо дитини судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що у справах зі спорів щодо зміни прізвища дитини узагальнений та формальний підхід є неприпустимим. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Суди зазначеним обставинам не дали належної правової оцінки, відмовивши у задоволенні позовних вимог з формальних підстав, а саме, що опікун не має права звертатися до суду з позовом про зміну прізвища дитини, фактично не вирішили спір по суті заявлених позовних вимог».
Не можемо погодитися із постановою колегії суддів з таких мотивів.
1. У справі, що переглядалася, колегії суддів необхідно було відповісти на питання - чи має право опікун ініціювати зміну прізвища малолітньої дитини, яка позбавлена батьківського піклування, чи таке право належить батькам чи одному з них (усиновлювачам чи одному з них)?
2. Відповідь на поставлене питання має бути надана з аналізу норм ЦК України, що регулюють особисті немайнові права фізичної особи та обсяг дій опікуна.
3. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
4. Право на ім`я є особистим немайновим правом фізичної особи (статті 28, 295 ЦК України).
4.1. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону (частина третя статті 28 ЦК України). Зміна імені фізичної особи також відбувається відповідно до закону. Таким чином, тільки в нормі закону можуть встановлюватися підстави для зміни імені фізичної особи.
4.2. Це передбачено нормами частин четвертої, п`ятої статті 295 ЦК України, відповідно до яких підставами для зміни імені є:
усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування;
реєстрація шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
5. Суб`єктами, які мають право на зміну прізвища, є:
самі особи;
їх батьки (для зміни прізвища малолітніх осіб);
їх усиновлювачі (які дорівнюються до батьків у правовому значенні обсягу їх прав стосовно дітей).
5.1. Інші особи здійсненням особистого немайнового права малолітньої особи на ім`я законом не наділені.
6. Опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів зокрема малолітніх осіб (частина перша статті 55 ЦК України).
6.1. Функції опікуна в контексті особистих немайнових прав полягають у догляді за підопічним, його лікуванні, виконанні обов`язку дбати про його виховання, навчання та розвиток (частина перша статті 67 ЦК України). Щодо майнових прав та інтересів підопічних, то опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного (частина третя статті 67 ЦК України).
6.2. Інших дій і можливостей опікуна щодо здійснення особистих немайнових прав підопічного, зокрема на зміну його імені, законом не передбачено.
6.3. Тому малолітня особа має залишатися з тим іменем, яке вона має, незалежно від призначення їй опікуна, який не вправі порушувати питання перед державними органами про зміну імені малолітнього.
7. За таких обставин колегії суддів необхідно було касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Суддя В. І. Крат
Суддя Н. О. Антоненко
