ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/3625/20 Номер провадження 22-ц/814/69/22Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Хіль Л. М.
за участю секретаря: Ракович Д. Г., Владімірова Р. В.
розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Погрібняк О.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, директор Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
в с т а н о в и в:
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом , в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 63 о/с від 11.06.2029 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Кременчуцькою гімназією №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області та поновити її на посаді вчителя української мови та літератури з 11.06.2020 р., стягнувши з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Вважає, що її звільнення за п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України відбулось незаконно, з порушенням процедури звільнення працівника та таким, що не ґрунтується на реальних фактах.
Вказувала, що вона є членом виборного органу Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки міста Кременчука, заступником його голови, а тому звільнення її за вказаною статтею без згоди профспілки є неможливим.
Відповідач двічі звертався з поданнями однакового змісту до Профспілкового комітету вищезгаданої профспілки про її звільнення, на які відповідними протоколами № 5/2020 від 28.05.2020 та № 4 від 03.06.2020 було надано обґрунтовану відмову.
Зазначену відмову відповідач визнав необґрунтованою, оскільки, на його думку, рішення профспілкового органу прийнято лише з урахуванням пояснень особи, щодо якої надійшло подання на звільнення, без зазначення обґрунтованих причин неприйняття інших доказів та такою, що ґрунтується на хибному застосуванні строків притягнення до відповідальності.
Вказувала на те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2021 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано доведеністю відповідачем законності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, що ґрунтується на перевірених фактах випадків приниження гідності дітей вчителем, що свідчить про аморальність поведінки позивача та є несумісним з продовженням роботи на посаді вчителя.
Також суд дійшов висновку щодо дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 , в порядку ч. 7 ст. 43 КЗпП України, зважаючи на необґрунтовану відмову профспілкового комітету в наданні згоди на звільнення.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необ`єктивність та незаконність рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що її звільнення з роботи не може бути визнане правильним, оскільки проведено внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Зазначає, що конфліктні ситуації були спровоковані самими учнями, які мають рівень навчання нижче середнього, незадовільну поведінку та не проявляють зацікавленості до предмету «українська мова та література», через що мають образу на неї як на вчителя.
Вказує, що при допиті неповнолітніх свідків судом було грубо порушено вимоги процесуального законодавства, оскільки більшість неповнолітніх учнів допитувалися без присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, або представників органів опіки та піклування, а тому такі свідчення не можуть братися судом до уваги і є неналежними доказами.
Крім того, аналіз показів свідків свідчить про те, що вони свідчили на користь один одного, а тому можна припустити, що вони перебувають у певних тісних стосунках між собою, діють організовано і при підтримці керівництва гімназії, а їх дії спрямовані на те, щоб звести на неї наклеп та позбутися її як вчителя.
Також деякі свідки не були присутніми безпосередньо під час конфліктних ситуацій та вчинення нею так званих аморальних проступків, а є зацікавленими у її звільненні в будь-який спосіб.
Зазначає також, що вона є членом виборного органу Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки міста Кременчука, заступником його голови, якою було надано обґрунтовану відмову у наданні згоди на її звільнення, проте суд розглянув дану обставину поверхнево та зробив висновок щодо необґрунтованості даної відмови профкому, не спростувавши інші протоколи засідання профкому.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Кременчуцької гімназії № 18 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя української мови та літератури Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області.
В січні 2020 року на адресу адміністрації Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшли заяви батьків учнів 7-А класу, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та заява батьківського комітету 5-Б класу щодо грубого ставлення, нетактовних звернень, криків на дітей вчителем української мови та літератури ОСОБА_1
20 січня 2020 року наказом директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області № 17 о/д була створена комісія з розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б класу та 7-А класу.
Відповідно до акту від 23.01.2020 позивач була ознайомлена з заявами батьків учнів 7-А та 5-Б класів та їй було запропоновано надати письмові пояснення щодо фактів, зазначених у заявах, на що остання відмовилася.
10 квітня 2020 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення з приводу наведених заяв батьків учнів, зазначивши, що викладене в них не відповідає дійсності, учнів вона не ображала і ніякого насилля щодо них не застосовувала, деякі учні не люблять її за вимогливість під час занять.
З журналу реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід соціального педагога Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Самоні Д.А. вбачається, що соціальний педагог проводила бесіди з учнями 7-А, зокрема, щодо обставин, викладених у заявах батьків:
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_8 , який зазначив, що боїться ходити на уроки ОСОБА_1 , оскільки вчитель з початку року постійно ображає його при всьому класі, кричить на нього, обзиває його безмозглим. Останні рази називала його безмозглим та кричала на нього 11.12.2019 та 16.01.2020. Його так ще ніхто не принижував до цього і він запам`ятає це на все життя.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_9 , який був обурений ставленням вчителя ОСОБА_1 до себе, схвильований під час бесіди. Вказував, що з вересня 2019 року ОСОБА_1 ображала його тим, що кожен урок починався з питання: чому він досі не в «приюті», а в школі, постійно кричала на нього та безпричинно чіплялася. Чому вона це сказала, йому невідомо. Ці слова ображали його, при цьому це було сказано при всьому класі. Через це учень перестав ходити на її уроки з 08.11.2019.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_10 , яка повідомила, що ОСОБА_1 незрозуміло пояснює теми уроку, а коли дитина перепитує, то вчитель обурюється та сердиться на неї. 12.12.2019 при всьому класі вкотре обізвала її «тварюкою» за те, що вона попросила пояснити їй матеріал уроку. Дитина вказала, що після цього вона дуже засмутилася та відмовилася ходити на уроки до ОСОБА_1 та повідомила про це батькам. Крім того, дитина зазначила, що вчитель неодноразово протягом навчального року при всьому класі називала її образливими словами: «тварюка», «неадекватна», «тупа», чим доводила її до сліз.
- 21.01.2020 проведено бесіду із ОСОБА_11 , який вказав, що він намагається не вступати в конфлікти з ОСОБА_1 , проте після попереднього конфлікту вчитель провокує його та кричить на нього без причини, прискіпливо ставиться до його відповідей та письмових робіт. Зокрема, 19.12.2019 кричала на нього без причини, називала його та інших учнів «дебілами», «ненормальними», а батьків називала не дуже розумними за те, що вони не займаються їхнім вихованням. При цьому дитина вказала, що «дебілами», «ідіотами» та «ненормальними» називала дітей і до цього.
- 21.01.2020 проведено бесіду із ОСОБА_12 , який повідомив, що не буде ходити на уроки ОСОБА_1 , оскільки вчитель неодноразово з початку року називала його та дітей «слабоумними», «ненормальними», «дебілами» та «ідіотами». Останній раз обзивала його «дебілом» 19.12.2019. Крім того, 12.12.2019 ОСОБА_1 погрожувала йому колонією та обзивала його маму «полоумною», хоча він нічого поганого не робив.
- 21.01.2020 заступником директора з навчально-виховної роботи Довженко О.Ю. у присутності практичного психолога Кузнякової С.Л. , соціального психолога Самоні Д.А. , вчителя англійської мови ОСОБА_15 було проведено групову бесіду з учнями 7-А класу з приводу розслідування можливого прояву психологічного насильства з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 щодо учнів 7-А класу. Зі слів учнів 7-А класу вчитель ОСОБА_1 постійно зневажливо ставиться до них, не дотримується критеріїв оцінювання, занижує оцінки, може оголосити дитині одну оцінку, а до журналу поставити іншу (нижчу), грубо розмовляє, робить учням некоректні зауваження «закрий рот» та інші, не звертає уваги на прохання учнів, ображає їх, обзиваючи «слабоумними», «тварюками», «тупоголовими», також учні стверджують, що вчитель без дозволу може забрати речі на партах у дітей та інколи застосовує фізичну силу.
Крім того, соціальний педагог Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Самоні Д.А. проводила бесіди з учнями 5-Б, зокрема, щодо обставин, викладених у заявах батьків:
- 21.01.2020 заступником директора з навчально-виховної роботи Довженко О.Ю. у присутності практичного психолога Кузнякової С.Л. , соціального психолога Самоні Д.А. , вчителя географії ОСОБА_16 , асистента вчителя ОСОБА_17 було проведено групову бесіду з учнями 5-Б класу з приводу розслідування можливого прояву психологічного насильства з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 щодо учнів 5-Б класу. Всі учні підтвердили, що у класі існує конфліктна ситуація між учнями та вчителем української мови та літератури, яка постійно зневажливо ставиться до них, не дотримується критеріїв оцінювання навчальних досягнень (занижує оцінки, ставить незадовільні оцінки, не мотивуючи їх), не реагує на прохання учнів (допомогти виконати завдання, пояснити матеріал), грубо розмовляє з учнями, підвищує голос, робить некоректні зауваження «закрий рот», «мені все одно, що тобі потрібно» та ін.. Спільної мови з вчителем учні не знаходять.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_18 , який повідомив, що ОСОБА_1 найагресивніша з усіх вчителів і він її боїться. Вказав, що вона в цьому році багато разів обзивала учнів «тупими», постійно перебиває дітей і не дає можливості висловитися.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_19 , який повідомив, що ОСОБА_1 з початку навчального року постійно кричить на дітей, ніколи не розмовляє в нормальному тоні, тому всі діти її бояться.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_20 , яка вказала, що ОСОБА_1 з того часу як почала вести в них уроки кричить на дітей, ігнорує прохання повторити матеріал, не викликає учнів за бажанням. Дитина зазначила, що навмисно намагається хворіти, щоб не ходити на її уроки, бо боїться вчителя.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_21 , який повідомив, що ОСОБА_1 з самого початку постійно кричить на дітей та не реагує на прохання пояснити матеріал. Останній раз 20.01.2020 вона знову кричала на учнів та не випускала до туалету, обзивала ОСОБА_21 «безмозглим».
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_22 , який зазначив, що ОСОБА_1 його ненавидить, не випускає до туалету, постійно кричить, ігнорує прохання учнів допомогти. Це відбувається з самого початку навчання.
Відповідно до висновку комісії з розслідування можливого прояву психологічного насильства, викладеному у протоколі від 23.01.2020, під час проведення уроків української мови та літератури у 5-Б класі вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 постійно підвищує голос, ображає та принижує дітей, зневажливо ставиться до них, не реагує на прохання учнів допомогти виконати завдання, пояснити матеріал та інше, не пускає дітей до туалету, на уроках грубо розмовляє з учнями, робить учням некоректні зауваження «закрий рот», «мені все одно що тобі потрібно», обзиває «безмозгими», «тупими». Через вказані дії учні 5-Б класу бояться вчителя та не бажають бути присутніми на її уроках. Під час проведення уроків української мови та літератури у 7-А класі вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 спільної мови з дітьми не знаходить і частина дітей відмовляється бути присутніми на її уроках. Зокрема, ОСОБА_1 постійно незрозуміло пояснює матеріал, підвищує голос, не реагує на прохання учнів допомогти виконати завдання, пояснити матеріал та інше, на уроках грубо розмовляє з учнями, робить учням некоректні зауваження «закрий рот», ображає та принижує дітей, зневажливо ставиться до них, обзиваючи «ідіотами», «дебілами», «тварюками», «ненормальними», «слабоумними», «тупоголовими», а батьків дітей «полоумними», погрожує дітям колонією та поліцією, може без дозволу забрати речі на партах у дітей.
У висновку вказано, що дії вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , що виразилися в систематичних образах та обзиваннях дітей, приниженні їх честі і гідності, зневажливому ставленні, і грубому поводженні з ними, підвищенні відносно них голосу, не реагуванні на прохання дітей, в результаті чого діти відмовляються відвідувати її уроки, бо бояться вчителя, вказують на застосування нею психологічного та морального насильства відносно учнів 5-Б та 7-А класів і свідомому систематичному порушенні їх прав, передбачених статтею 3 Конституції України, статтями 6, 10 Закону України «Про охорону дитинства», пунктом 8, 9 частини першої статті 53 Закону України «Про освіту» та невиконанні нею обов`язків педагогічного працівника, передбачених статтею 54 Закону України «Про освіту», пункту 3.7 Статуту Кременчуцької гімназії № 18, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.04.2019, пунктів 3.16, 3.17, 3.23 Посадової Інструкції № 4, затвердженої наказом директора № 221 о/д дід 02.09.2019, пунктів 3.3, 3.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених загальними зборами трудового колективу 22.08.2019.
Зважаючи, що ОСОБА_1 є членом виборного органу Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука, 19.02.2020 відповідачем до профспілкового комітету було направлено подання № 01-17/57 про надання згоди на її звільнення згідно п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Отримавши відмову у наданні згоди на звільнення Кременчуцька гімназія № 18, повторно звернулася 19.05.2020 до профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору з вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України, на що також отримала відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , в зв`язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника та за спливом строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч. 1 ст. 148 КЗпП України.
Також 19.05.2020 до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука за вих. №01-17/118 директором Кременчуцькій міській гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Наказом директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В.В. «Про звільнення ОСОБА_1 » № 63 о/с від 11.06.2020 розірвано трудовий договір з позивачем ОСОБА_1 , вчителем української мови та літератури за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та звільнено її з роботи 11.06.2021.
Судом також було встановлено, що 29.11.2019 ОСОБА_1 зверталася до освітнього омбудсмена ОСОБА_23 , із повідомленням про те, що на неї чиниться психологічний тиск з боку директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В.В., заступників директора Довженко О.Ю. та Бардась О.П. , голови профспілки Харченко Н.Є .
За результатами виїзної перевірки освітній омбудсмен у листі від 21.02.2020 вих. №187/20-р рекомендував: залучити посередника медіатора з метою врегулювання конфліктних ситуацій всередині педагогічного колективу та батьками здобувачів освіти (зокрема батьками здобувачів освіти 7-А та 5-Б класів), належним чином реагувати на повідомлення батьків про недотримання норм етичної поведінки педагогічними працівниками закладу освіти (обзивання учнів, застосування фізичної сили до них), неналежне виконання покладених на них обов`язків (неправильно виставлені оцінки, необ`єктивне оцінювання тощо), відповідним чином фіксувати звернення батьків, створювати комісії для з`ясування обставин, проводити службові розслідування, видавати накази про заходи дисциплінарного впливу тощо.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи тяжкість вчиненого аморального проступку позивачкою, який виразився у повторюваному застосуванні педагогом такого, що принижує гідність поводження, по відношенню до малолітніх учнів, поведінку позивача після його вчинення, яка факт такої своєї поведінки щодо учнів не визнала, тим самим не виявила достатнього критичного підходу до оцінки змісту своїх висловлювань та їх допустимості з точки зору педагогічної етики, дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог, встановлених ч. 7 ст. 43 КЗпП України внаслідок проведення роботодавцем звільнення позивачки після одержання необґрунтованої відмови профспілкових комітетів в наданні згоди на звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 3 ст. 41 КЗпП України.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку, зокрема, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
В даному випадку, оспорюючи законність свого звільнення позивач вказувала, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу лише за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. Вважаючи, що відповідачем не було дотримано процедури звільнення внаслідок відсутності згоди профспілкового органу, за наявності обґрунтованої відмови в наданні згоди на розірвання з нею трудового договору, просила визнати наказ про своє звільнення незаконним.
Перевіряючи підстави заявлених вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Аналогічні норми містяться в ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», де визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.
Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 19.02.2020 відповідач звернувся з поданням до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука від 11.03.2020 останній відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника.
При цьому профспілковий комітет Вільної профспілки м. Кременчука для більш детального вивчення обставин справи та не допущення в подальшому подібних випадків витребував з адміністрації гімназії інформацію підтверджену документально: пояснення від вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 за кожне упереджене звинувачення, ступінь тяжкості вчиненого проступку ОСОБА_1 , якщо такий мав місце, заподіяну шкоду ОСОБА_1 , якщо така мала місце, про попередню роботу ОСОБА_1 , посадову інструкцію № 4, правила внутрішнього трудового розпорядку.
Відмова в наданні згоди на звільнення члена профспілки обґрунтована тим, що обставини наведені у поданні мають загальний зміст та не містять посилань на конкретні випадки некоректної поведінки ОСОБА_1 з датами їх вчинення по кожному окремому факту або іменами їх учасників, окрім того, кожен такий випадок не підтверджений відповідними матеріалами службової перевірки за фактом його вчинення, до того ж, вказані порушення, за умови, що вони дійсно відбувались, мають ознаку систематичних і характеризуються як загальна оцінка поведінки ОСОБА_1 протягом якогось проміжку часу, а не одномоментно, що не може вважатися аморальним проступком. Зазначення роботодавцем про невідповідність оцінок у зошитах учнів та класному журналі у 16 учнів за жовтень 2019 року 5-Б класу та у 16 учнів у 7-А класі, що вказує на недостовірність виставлення вчителем ОСОБА_1 оцінок - має ознаки не аморального, а дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Щодо факту образи та психологічного тиску вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 11.10.2019 на учня ОСОБА_26 - це діяння має ознаки не аморального, а дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 вже винесено попередження наказом від 07.11.2019 № 227 0/с «Про результати розслідування заяви батьків».
Застосування фізичного та психологічного насильства відносно учня 7-А класу ОСОБА_27 з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 - також має ознаки дисциплінарного проступку за який ОСОБА_1 вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом від 09.01.2020 № 01 0/с «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 » без погодження з профспілкою.
Що стосується конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та учнями ОСОБА_28 та ОСОБА_10 , то як убачається з наданих гімназією матеріалів, зокрема, протоколу від 05.02.2020 засідання комісії з розслідування заяв батьків, вказані учні мають проблеми з успішністю по предмету, який викладає ОСОБА_1 . Відтак, є усі підстави вважати, що існуюча з даного питання конфліктна ситуація викликана особистою неприязню вказаних учнів до ОСОБА_1 через низьку оцінку рівня їх знань.
Заяви батьків дітей, які також покладені в основу подання про розірвання трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця слід оцінювати критично, адже самі батьки не були безпосередніми свідками, а свідчення записані ними лише зі слів їх дітей - учнів 5-Б та 7-А класів.
Витягом з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука від 03.06.2020 профспілковий комітет відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в зв`язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника та за спливом строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч. 1 ст. 148 КЗпП України. В обґрунтування підстав відмови посилався на обставини, аналогічні, викладеним у протоколі № 1 від 11.03.2020, а також на сплив строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Одночасно, при вирішенні вказаного звернення роботодавця, профспілковим комітетом в своєму рішенні було відмічено, що всі заяви, написані батьками стосовно поведінки вчителя ОСОБА_1 були подані до адміністрації школи в один проміжок часу - 16.01.2020, 17.01.2020, 20.01.2020 р., стиль їх написання та суть пред`явлених обвинувачень майже ідентичний, що дає підстави для сумнівів в їх об`єктивності.
Оцінивши зібрані по даному випадку факти, члени профспілкового комітету зазначили, що існуюча з даного питання конфліктна ситуація викликана неприязню вказаних учнів до вчителя ОСОБА_1 через низьку оцінку рівня їх знань та за невиконання домашніх завдань, доказів необ`єктивності у виставленні таких оцінок роботодавець профспілковому органу не надав. За таких умов і в цьому випадку також не вбачається якась аморальна чи протиправна поведінка ОСОБА_1 по відношенню до згаданих учнів.
Крім того, 19.05.2020 до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука за вих. №01-17/118 директором Кременчуцькій міській гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області також було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
У поданні було зазначено посилання по проведені з учнями 7-А та 5-Б класів групові та індивідуальні бесіди, надано копії заяв батьків учнів, копії повідомлень про проведення індивідуальних та колективних бесід з учнями, копії витягів з журналів реєстрації індивідуальних і колективних бесід з учнями, посадової інструкції ОСОБА_1 , правил внутрішнього трудового розпорядку, копії протоколів за результатами перевірки заяв батьків та ін.
Згідно витягу з протоколу № 5/2020 профспілковий комітет постановив не дати згоду Кременчуцькій міській гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на звільнення вчителя української мови та літератури Кременчуцької міської гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - в зв`язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника, відсутності фактів її аморальної поведінки та за спливом строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч.1 ст. 148 КЗпП України.
В обґрунтування такого рішення профспілковий комітет зазначив, що роботодавець вже звертався з поданням аналогічного змісту, у задоволенні якого було відмовлено, при цьому, частину фактів як підстав для звільнення він наводить повторно. Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Вважаючи вказані відмови необґрунтовані, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач дотримався вимог трудового законодавства, звільнивши ОСОБА_1 з займаної посади без згоди на це профспілкового комітету.
Як вбачається з положень ст. 43 КЗпП України та в ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим.
Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства.
Надаючи правову оцінку рішенням профспілкового органу про ненадання згоди на звільнення вчителя ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість та достатню вмотивованість.
Так, приймаючи зазначені рішення профспілковим органом було детально проаналізовано всі викладені у зверненні роботодавця факти та обставини, які слугують підставою для звільнення внаслідок скоєння працівником аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Аргументуючи свої висновки, профспілковий орган виходив з того, що факти, які зазначає адміністрація гімназії мають ознаки скоєння дисциплінарного проступку, за які вчитель ОСОБА_1 вже була притягнута до дисциплінарної відповідальності та оскаржує в судовому порядку їх законність ( наказ № 227о/с від 07.11.2019 р. щодо конфлікту з учнем ОСОБА_29 , наказ №238 від 27.11.2019 р., наказ №01 о/с від 09.01.2020 р).
Оцінюючи самі скарги деяких учнів 5-Б та 7-Б класів щодо конфліктної ситуації з вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 , яка, з їх слів, застосовує психологічний тиск та образи, висловлює принизливі для їх честі та гідності вирази, профспілковий орган зазначив, що достовірність таких випадків з наданих самим роботодавцем документів перевірити не представилось можливим, оскільки відсутні самі прізвища учнів, їх ідентифікувати не можливо. Наданий для огляду журнал не прошитий, відсутня печатка закладу, нумерація аркушів. Його ведення розпочато лише з кінця 2019 року, тому складається враження, що такий журнал було виготовлено спеціально під конфлікт з вчителем ОСОБА_1 , оскільки в ньому усі бесіди та консультації стосуються виключно вказаного вчителя.
При цьому, розслідування конфліктної ситуації адміністрацією здійснювалось без участі вчителя, що викликає сумніви в його об`єктивності.
Одночасно, профспілковий орган критично оцінив в якості доказів аморальної поведінки вчителя ОСОБА_1 заяви батьків , зазначивши, що вони не були учасниками конфлікту, а вказали про обставини негідної поведінки вчителя зі слів своїх дітей, які обурені виставленими їм оцінками.
Також окремою самостійною підставою , яка виключає накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення - є сплив строку для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності по наведеним у зверненні адміністрації фактам.
Оцінюючи вищевказані рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, колегія суддів вважає останні аргументованим та такими, що містять свої правові обґрунтування відсутності підстав для звільнення працівника ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів приймає до уваги застереження профспілкового органу про те, що в даному випадку фактично має місце триваючий конфлікт між адміністрацією гімназії та вчителем ОСОБА_1 , яка за його вирішенням зверталась до освітнього омбудсмена, посилаючись на тиск керівництва та мобінг щодо неї.
Крім того, профспілковий орган обґрунтовано послався на те, що при ініціюванні питання про звільнення вчителя ОСОБА_1 адміністрація гімназії не оцінює попередню роботу вчителя, її заслуги та значний педагогічний досвід, наявність в неї вищої категорії та присвоєння звання «Старший вчитель» за значні досягнення в показниках роботи.
Таким чином, здійснюючи перевірку відповідності рішень профспілкових органів нормам трудового законодавства, які при розгляді звернення адміністрації встановили фактичні обставин та прийняли до уваги як підстави звільнення, так і ділові та професійні якості працівника, колегія судів приходить до висновку по можливість визнати такі рішення профспілок обґрунтованими, наявність яких виключає право роботодавця на звільнення працівника.
За вказаних обставин, встановлені колегією суддів обставини є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 вказаного вище Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
На підставі зазначеного, з роботодавця на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня його звільнення.
При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку 705,05 грн (без врахування податку) станом на 15.06.2020 року. При цьому середньоденний заробіток було обраховано шляхом складання заробітної плати за останні два місяці (квітень та травень 2020 - 28907,06 грн.) поділені на кількість робочих днів (41 день).
Зважаючи на ухвалення рішення апеляційним судом 24 лютого 2022 року про задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, також підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення - 11.06.2020, по дату ухвалення рішення 24.02.2022, в сумі 284 135,15 грн. (403 дні *705,05 грн.)
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2021 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, директор Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 63 о/с від 11.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Кременчуцькою гімназією № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області з 11.06.2020.
Стягнути з Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2020 по 24.01.2022 у розмірі 284 135,15 грн.
Стягнути з Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
Л. М. Хіль
