Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №524/3625/20
Провадження №2/524/201/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2021 року м. Кременчук
Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді Погрібняк О.М.
секретар судового засідання - Швидь Я.В., Коршак Н.В., Марійчук Т.А.,
учасники справи та їх представники:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Гонтар В.М.
відповідач - Кременчуцька гімназія №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
представник відповідача - адвокат Гордієнко Ю.А.,
третя особа1 - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
третя особа2 - Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
третя особа3 - директор Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна,
представник третьої особи3 - адвокат Гордієнко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Автозаводського районного суду м. Кременчука у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, директор Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
16.06.2020 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ОСОБА_1 Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, директор Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Рибалки Ю.В. від 18.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.01.2021 № 72 у зв'язку із відрядженням (шляхом тимчасового переведення) судді Рибалки Ю. В. для здійснення правосуддя до Подільського районного суду м. Києва з 14.01.2021 до 11.01.2022 та неможливістю продовження розгляду ним справ, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 головуючим суддею у справі визначено суддю Автозаводського районного суду м. Кременчука Погрібняк О. М.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Погрібняк О.М. від 16.01.2021 справу прийнято до свого провадження
Стислий виклад позиції позивача:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що наказом директора Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області Шендрик В.В. від 11.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_1» її, вчителя української мови та літератури Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області звільнено з вказаної посади за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним, таким, що винесений з порушенням процедури звільнення працівника та таким, що не ґрунтується на реальних фактах. Оскільки вона є членом виборного органу Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки міста Кременчука, заступником його голови, звільнення її за вказаною статтею без згоди цієї профспілки є неможливим. Відповідач двічі звертався з поданнями однакового змісту до Профспілкового комітету вищезгаданої профспілки про її звільнення, на які відповідними протоколами № 5/2020 від 28.05.2020 та № 4 від 03.06.2020 було надано обґрунтовану відмову.
Проте, відповідач, як зазначено у наказі, у обох випадках визнав цю відмову «необґрунтованою» прийнятою виключно з урахуванням пояснень особи щодо якої приймалося рішення, без зазначення обґрунтованих причин неприйняття інших доказів та такою, що ґрунтується на хибному застосуванні строків, а також ухвалену неправомочним органом», тобто, відповідач вважає незгоду профспілкового комітету необґрунтованою саме через незгоду з його висновками, які він вважає необ'єктивними, а застосовані норми права застосованими хибно.
Вказувала на те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. У той же час, як убачається з вищезгаданих протоколів, вони детально обґрунтовані, містять у собі посилання на конкретні пункти подань про звільнення та повним їх цитуванням. Таким чином, відповідачем порушено ч.6 ст. 39, ч. 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч.1 ст.43 і ч. 3 статті 252 КЗпП України.
Звільнення її з роботи проведено внаслідок загальної оцінки її поведінки, що на думку відповідача, полягало в її неетичній поведінці з учнями, колегами, застосуванні сили до учнів, однак такі факти не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Вважає, що обставина, чи вчинила вона аморальний проступок, а також чи такий проступок у випадку його вчинення сумісний із продовженням її роботи на займаній посаді не були досліджені у повному обсязі відповідачем при з'ясуванні питання про необхідність її звільнення з посади. Вказувала, що ніякого насилля, образ, та інших неприпустимих як для педагога дій по відношенню до учнів гімназії вона не допускала.
10.08.2020 та 05.10.2020 від позивача до суду надійшли відповіді на пояснення третьої особи Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, в яких позивач вказувала, що профком відмовив у наданні згоди на її звільнення не тому, що вважав її дії та поведінку законними, а через те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на обгрунтування його подання про її звільнення для того, щоб профспілкова організація могла визначитись щодо правомірності її дій та вчинків. Сам текст вказаного протоколу містить детальне дослідження кожного наведеного відповідачем факту, викладеного у вигляді окремих цитат із подання про її звільнення та обгрунтування, чому комітет профспілки відхиляє той чи інший довод керівництва Гімназії. Журнал реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід соціального психолога ОСОБА_2. не містить імен та прізвищ тих учнів, з якими проводились бесіди, ці особи у вказаному Журналі називаються лише «Учень», що ставить під сумнів їх реальне існування. При цьому, сам вказаний Журнал не прошито і не скріплено печаткою, розпочато його лише наприкінці 2019 року - а не з початку вказаного року, або не з початку 2020 року - про що свідчить нумерація його сторінок, яка розпочинається з 13.12.2019, внаслідок чого, є підстави вважати, що цей Журнал було виготовлено спеціально для того, щоб сфабрикувати стосовно неї докази її вини. Усі службові розслідування, які проводились стосовно неї, мали «обвинувачувальний» ухил, проводились без її участі, ступінь вини чи невинуватості інших, окрім неї, учасників не з'ясовувалась.
Стислий виклад заперечень відповідача:
29.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву посилався на те, що підставами для звільнення, про що зазначено в наказі про звільнення, стали встановлені факти застосовування вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 психологічного тиску, образ, приниження честі та гідності, зневажливого ставлення і грубого поводження відносно учнів Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області. Зокрема, учня 7-А класу ОСОБА_3, якого позивач 11.12.2019 та 16.01.2020 називала «безмозглим», учня 7-А класу ОСОБА_4, відносно якого остання з вересня 2019 року неодноразово вказувала на необхідність перебування його «в приюті», учениці 7-А класу ОСОБА_5, яку ОСОБА_1 12.12.2019 назвала «тварюкою», учнів 7-А класу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких позивач 19.12.2019 називала «дебілами», учня ОСОБА_7, якому 12.12.2019 погрожувала колонією та назвала його матір «полоумною», учня 5-Б класу ОСОБА_8, якого 20.01.2020 назвала «безмозглим» та не відпускала до туалету. Крім того, вчитель ОСОБА_1 застосовувала психологічний тиск, образи, приниження честі та гідності, зневажливе ставлення і грубе поводження відносно інших учнів 5-Б та 7-А класів Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Вказані вище факти були встановлені під час проведення комісією, створеною наказом директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області № 17 від 20.01.2020, розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б та 7-А класів.
Посилання профспілкових органів на пропуск строку притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (ст. 148 КЗпП) є необгрунтованим, оскільки розірвання трудового договору за п.3 ст. 41 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.
Протоколи профспілкової організації не містять належного обгрунтування рішення про відмову в наданні згоди на звільнення, а лише цитують деякі пункти подання гімназії та, посилаються виключно на пояснення ОСОБА_1, не зазначаючи при цьому чому не прийняті до уваги пояснення учнів та заяви батьків.
Профспілковим органом Первинної профспілкової організації в протоколі не оспорюється, що в поданні є конкретні факти некоректної поведінки ОСОБА_1, але вони вважають, що відсутність прізвищ учнів не дає змоги перевірити наявність таких учнів взагалі та достовірність їх свідчень.
Що стосується відсутності прізвищ та імен учнів в повідомленнях, Журналі реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід, поданні, то не зазначення їх в повідомленнях про проведення групових та індивідуальних бесід директора Кременчуцької гімназії № 18 від 21.01.2020, не спростовують фактів вказаних в них. Ці дані зазначені в Журналі реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід, і їх неповідомлення позивачу до винесення наказу викликано виключно захистом дітей від можливого тиску на них та захистом їх персональних даних. Скорочення прізвищ та імен учнів в поданні та журналі (прізвища та імена були закриті під час копіювання і це чітко вбачається з копії, наданої позивачем до позову) не може слугувати підставою профспілковому комітету сумніватися в достовірності свідчень учнів, оскільки вони відбиралися уповноваженими особами гімназії.
Вважає, що наказ про звільнення прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням всіх обставин справи.
Стислий виклад позицій третіх осіб:
16.07.2020 від третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що за змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4.5. Статуту Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.04.2019, директор гімназії здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність гімназії № 18.
П. 4.10. Статуту регламентовано повноваження директора гімназії № 18. Як одним із підпунктів визначено, що директор гімназії застосовує дисциплінарні стягнення відносно працівників, які приймаються на роботу безпосереднім керівником гімназії № 18, та порушує питання про заохочення працівників гімназії № 18.
ОСОБА_1 перебувала трудових відносинах з гімназією № 18. Відповідно до вищезазначеного, Шендрик В. В. наділена, як директор гімназії, відповідними повноваженнями щодо прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Строк для їх застосування не пропущено.
27.07.2020 від третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли пояснення щодо позову. Представник третьої особи вказав, що з матеріалів справи вбачається, що позивачка у справі, за відповідними скаргами батьків учнів 5-Б та 7-А класів, неодноразово грубо поводилася з дітьми, нетактовно зверталась, підвищувала голос, необ'єктивно оцінювала дітей, а також здійснювала психологічне насильство. Вважає, що позивач своєю недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед учнями, втратила свій авторитет та дискредитувала себе як вчителя. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
28.07.2020 від третьої особи Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що позивач ОСОБА_1, яка працювала вчителем української мов літератури Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, не входить до числа працівників апарату Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Посада вчителя української мови та літератури Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області входить до штатного розпису закладу освіти, який є юридичною особою, самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України, та власним статутом та не є структурним підрозділом департаменту освіти
Відповідно Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ, Закону України «Про повну загальну середню освіту» 16.01.2020 № 463-ІХ право призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їхні посадові обов'язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов'язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства має керівник закладу середньої освіти. Ні засновник закладу освіти - Кременчуцька міська рада Полтавської області, ні Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відповідно до вимог чинного законодавства таким правом не наділені.
16.03.2021 від третьої особи директора Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В.В. до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в яких вона вказала, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказувала, що дії ОСОБА_1 вказують на її неповагу до честі і гідності дітей, є загрозою психологічному та, в результаті цього, фізичному здоров'ю учнів і можуть мати негативні наслідки подальшого їх життя та розвитку. Позивач скомпрометувала себе перед учнями, іншими учасниками освітнього процесу, втратила авторитет, дискредитувавши себе як вчитель, що призвело до того, що діти відмовлялися перебувати на її уроках та боялися її, що прямо впливає на розвиток учнів та їх успішність в навчанні.
При винесенні наказу про звільнення прийнято до уваги наступні обставини: пояснення учнів на групових, індивідуальних бесідах; зміст групових бесід всіх учнів класів 5-Б та 7-А, що мають різний навчальний рівень та дисципліну, які спростовують твердження позивача про те, що деякі учні не люблять вимогливість під час занять, і тому вигадують відносно неї усілякі нісенітниці; попередня робота учителя української мови та літератури ОСОБА_1, а саме: наявність чотирьох дисциплінарних стягнень, два з яких протягом останнього року, факт образи та психологічного тиску ОСОБА_1 11.10.2019 на учня ОСОБА_6; встановлені на підставі заяв батьків 7-А класу від 30.01.2020 ОСОБА_10 та ОСОБА_43. порушення вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 п. 5.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників гімназії, п. 3.4, 3.12, 4.14 Посадової інструкції №4; інші неодноразові усні та письмові звернення батьків учнів зі скаргами на дії ОСОБА_1; відсутність з боку ОСОБА_1 будь-якого реагування на них та жодних намагань вирішити конфліктні ситуації, що виникли як з дітьми, так і з батьками учнів; кількість випадків образ дітей, приниження їх честі та гідності, зневажливого та грубо поводження з ними.
Вважає, що наказ про звільнення прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням всіх обставин справи. Оскільки наказ про звільнення є правомірним, тому необґрунтованими, є і вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представники третіх осіб Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, та Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача та третьої особи директора Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В. В. адвокат Гордієнко Ю.А. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та в поясненнях третьої особи щодо позову.
Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що до директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшли заяви батьків учнів 7-А класу, а саме: ОСОБА_9 від 16.01.2020, ОСОБА_10 від 16.01.2020, ОСОБА_11 від 20.01.2020, ОСОБА_12 від 20.01.2020, ОСОБА_13 від 20.01.2020 та заява батьківського комітету 5-Б класу від 17.01.2020 щодо грубого ставлення, нетактовних звернень, криків на дітей вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 29-34)
20.01.2020 наказом директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області № 17 о/д була створена комісія з розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б класу та 7-А класу у складі: голови комісії - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_20, членів комісії: практичний психолог ОСОБА_14., соціальний педагог ОСОБА_2., вчитель історії, класний керівник 7-А класу ОСОБА_15., вчитель географії, класний керівник 5-Б класу ОСОБА_16., вчитель зарубіжної літератури, голова профспілкового комітету гімназії ОСОБА_17., голова батьківського комітету 7-А класу ОСОБА_9, голова батьківського комітету 5-Б класу ОСОБА_18. (т. 1, а.с.48 )
23.01.2020 відповідно до акту, складеного заступниками директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_20, ОСОБА_21., секретарем гімназії ОСОБА_19, в їх присутності директор Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області Шендрик В.В. ознайомила ОСОБА_1 із заявами батьків учнів 7-А та 5-Б класів та запропонувала ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо фактів, зазначених у заявах. ОСОБА_1 надати письмове пояснення відмовилася, поводила себе неетично, агресивно, кричала, ображала, а також нанесла особисті образи директору гімназії. (т. 1 а.с. 128)
10.04.2020 ОСОБА_1 надала письмові пояснення з приводу наведених заяв батьків учнів. У поясненнях зазначила, що заяву від імені ОСОБА_13 коментувати відмовляється, оскільки від імені цієї особи таких заяв подано дві: одна від 12.12.2019, інша від 20.01.2020, візуально почерк цих заяв відрізняється, тому вважає, що їх складено різними особами. Щодо інших заяв, то вказала, що викладене в них не відповідає дійсності, учнів вона не ображала і ніякого насилля щодо них не застосовувала, деякі учні не люблять її за вимогливість під час занять. (т. 1 а.с. 135)
З журналу реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід соціального педагога Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_2. (т. 1, а.с. 136-142) вбачається, що соціальний педагог проводила бесіди з учнями 7-А, зокрема, щодо обставин, викладених у заявах батьків:
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_3, який зазначив, що боїться ходити на уроки ОСОБА_1, оскільки вчитель з початку року постійно ображає його при всьому класі, кричить на нього, обзиває його безмозглим. Останні рази називала його безмозглим та кричала на нього 11.12.2019 та 16.01.2020. Його так ще ніхто не принижував до цього і він запам'ятає це на все життя.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_4, який був обурений ставленням вчителя ОСОБА_1 до себе, схвильований під час бесіди. Вказував, що з вересня 2019 року ОСОБА_1 ображала його тим, що кожен урок починався з питання: чому він досі не в «приюті», а в школі, постійно кричала на нього та безпричинно чіплялася. Чому вона це сказала, йому невідомо. Ці слова ображали його, при цьому це було сказано при всьому класі. Через це учень перестав ходити на її уроки з 08.11.2019.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_5, яка повідомила, що ОСОБА_1 незрозуміло пояснює теми уроку, а коли дитина перепитує, то вчитель обурюється та сердиться на неї. 12.12.2019 при всьому класі вкотре обізвала її «тварюкою» за те, що вона попросила пояснити їй матеріал уроку. Дитина вказала, що після цього вона дуже засмутилася та відмовилася ходити на уроки до ОСОБА_1 та повідомила про це батькам. Крім того, дитина зазначила, що вчитель неодноразово протягом навчального року при всьому класі називала її образливими словами: «тварюка», «неадекватна», «тупа», чим доводила її до сліз.
- 21.01.2020 проведено бесіду із ОСОБА_6, який вказав, що він намагається не вступати в конфлікти з ОСОБА_1, проте після попереднього конфлікту вчитель провокує його та кричить на нього без причини, прискіпливо ставиться до його відповідей та письмових робіт. Зокрема, 19.12.2019 кричала на нього без причини, називала його та інших учнів «дебілами», «ненормальними», а батьків називала не дуже розумними за те, що вони не займаються їхнім вихованням. При цьому дитина вказала, що «дебілами», «ідіотами» та «ненормальними» називала дітей і до цього.
- 21.01.2020 проведено бесіду із ОСОБА_7, який повідомив, що не буде ходити на уроки ОСОБА_1, оскільки вчитель неодноразово з початку року називала його та дітей «слабоумними», «ненормальними», «дебілами» та «ідіотами». Останній раз обзивала його «дебілом» 19.12.2019. Крім того, 12.12.2019 ОСОБА_1 погрожувала йому колонією та обзивала його маму «полоумною», хоча він нічого поганого не робив.
- 21.01.2020 заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_20 у присутності практичного психолога ОСОБА_14., соціального психолога ОСОБА_2., вчителя англійської мови ОСОБА_22 було проведено групову бесіду з учнями 7-А класу з приводу розслідування можливого прояву психологічного насильства з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 щодо учнів 7-А класу. Зі слів учнів 7-А класу вчитель ОСОБА_1 постійно зневажливо ставиться до них, не дотримується критеріїв оцінювання, занижує оцінки, може оголосити дитині одну оцінку, а до журналу поставити іншу (нижчу), грубо розмовляє, робить учням некоректні зауваження «закрий рот» та інші, не звертає уваги на прохання учнів, ображає їх, обзиваючи «слабоумними», «тварюками», «тупоголовими», також учні стверджують, що вчитель без дозволу може забрати речі на партах у дітей та інколи застосовує фізичну силу.
Крім того, соціальний педагог Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_2. проводила бесіди з учнями 5-Б, зокрема, щодо обставин, викладених у заявах батьків:
- 21.01.2020 заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_20 у присутності практичного психолога ОСОБА_14., соціального психолога ОСОБА_2., вчителя географії ОСОБА_16., асистента вчителя ОСОБА_23 було проведено групову бесіду з учнями 5-Б класу з приводу розслідування можливого прояву психологічного насильства з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 щодо учнів 5-Б класу. Всі учні підтвердили, що у класі існує конфліктна ситуація між учнями та вчителем української мови та літератури, яка постійно зневажливо ставиться до них, не дотримується критеріїв оцінювання навчальних досягнень (занижує оцінки, ставить незадовільні оцінки, не мотивуючи їх), не реагує на прохання учнів (допомогти виконати завдання, пояснити матеріал), грубо розмовляє з учнями, підвищує голос, робить некоректні зауваження «закрий рот», «мені все одно, що тобі потрібно» та ін.. Спільної мови з вчителем учні не знаходять.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_24, який повідомив, що ОСОБА_1 найагресивніша з усіх вчителів і він її боїться. Вказав, що вона в цьому році багато разів обзивала учнів «тупими», постійно перебиває дітей і не дає можливості висловитися.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_25, який повідомив, що ОСОБА_1 з початку навчального року постійно кричить на дітей, ніколи не розмовляє в нормальному тоні, тому всі діти її бояться.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_26, яка вказала, що ОСОБА_1 з того часу як почала вести в них уроки кричить на дітей, ігнорує прохання повторити матеріал, не викликає учнів за бажанням. Дитина зазначила, що навмисно намагається хворіти, щоб не ходити на її уроки, бо боїться вчителя.
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_8, який повідомив, що ОСОБА_1 з самого початку постійно кричить на дітей та не реагує на прохання пояснити матеріал. Останній раз 20.01.2020 вона знову кричала на учнів та не випускала до туалету, обзивала ОСОБА_8 «безмозглим».
- 21.01.2020 проведено бесіду з ОСОБА_27, який зазначив, що ОСОБА_1 його ненавидить, не випускає до туалету, постійно кричить, ігнорує прохання учнів допомогти. Це відбувається з самого початку навчання.
Відповідно до висновку комісії з розслідування можливого прояву психологічного насильства, викладеному у протоколі від 23.01.2020, під час проведення уроків української мови та літератури у 5-Б класі вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 постійно підвищує голос, ображає та принижує дітей, зневажливо ставиться до них, не реагує на прохання учнів допомогти виконати завдання, пояснити матеріал та інше, не пускає дітей до туалету, на уроках грубо розмовляє з учнями, робить учням некоректні зауваження «закрий рот», «мені все одно що тобі потрібно», обзиває «безмозгими», «тупими». Через вказані дії учні 5-Б класу бояться вчителя та не бажають бути присутніми на її уроках. Під час проведення уроків української мови та літератури у 7-А класі вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 спільної мови з дітьми не знаходить і частина дітей відмовляється бути присутніми на її уроках. Зокрема, ОСОБА_1 постійно незрозуміло пояснює матеріал, підвищує голос, не реагує на прохання учнів допомогти виконати завдання, пояснити матеріал та інше, на уроках грубо розмовляє з учнями, робить учням некоректні зауваження «закрий рот», ображає та принижує дітей, зневажливо ставиться до них, обзиваючи «ідіотами», «дебілами», «тварюками», «ненормальними», «слабоумними», «тупоголовими», а батьків дітей «полоумними», погрожує дітям колонією та поліцією, може без дозволу забрати речі на партах у дітей. (т. 1 а.с. 45-47)
У висновку вказано, що дії вчителя української мови та літератури ОСОБА_1, що виразилися в систематичних образах та обзиваннях дітей, приниженні їх честі і гідності, зневажливому ставленні, і грубому поводженні з ними, підвищенні відносно них голосу, не реагуванні на прохання дітей, в результаті чого діти відмовляються відвідувати її уроки, бо бояться вчителя, вказують на застосування нею психологічного та морального насильства відносно учнів 5-Б та 7-А класів і свідомому систематичному порушенні їх прав, передбачених ст.3 Конституції України, ст.ст.6,10 Закону України «Про охорону дитинства», п.8,9 ч.1 ст.53 Закону України "Про освіту" та невиконанні нею обов'язків педагогічного працівника, передбачених ст.54 Закону України «Про освіту», п.3.7 Статуту Кременчуцької гімназії №18, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.04.2019, п.п.3.16, 3.17, 3.23 Посадової Інструкції №4, затвердженої наказом директора №221 о/д дід 02.09.2019, пп.3.3, 3.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених загальними зборами трудового колективу 22.08.2019.
19.02.2020 враховуючи те, що позивач є членом виборного органу Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука відповідачем до профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука було направлено подання №01-17/57 про надання згоди на звільнення вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України, за вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовження роботи.
Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука від 11.03.2020 профспілковий комітет відмовив у наданні згоди Кременчуцькій міській гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на звільнення вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України в зв'язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника. Крім того, для більш детального вивчення обставин справи та не допущення в подальшому подібних випадків, профспілковий комітет Вільної профспілки м. Кременчукавитребував з адміністрації інформацію підтверджену документально: пояснення від вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 за кожне упереджене звинувачення, ступінь тяжкості вчиненого проступку ОСОБА_1, якщо такий мав місце, заподіяну шкоду ОСОБА_1, якщо така мала місце, про попередню роботу ОСОБА_1, посадову інструкцію №4, правила внутрішнього трудового розпорядку. (т. 1 а.с. 163-166)
В обґрунтування своєї відмови профспілковий комітет посилався на те, що обставини наведені у поданні мають загальний зміст та не містять посилань на конкретні випадки некоректної поведінки ОСОБА_1 з датами їх вчинення по кожному окремому факту або іменами їх учасників, окрім того, кожен такий випадок не підтверджений відповідними матеріалами службової перевірки за фактом його вчинення, до того ж, вказані порушення, за умови, що вони дійсно відбувались, мають ознаку систематичних і характеризуються як загальна оцінка поведінки ОСОБА_1 протягом якогось проміжку часу, а не одномоментно, що не може вважатися аморальним проступком.
Зазначення роботодавцем про невідповідність оцінок у зошитах учнів та класному журналі у 16 учнів за жовтень 2019 року 5-Б класу та у 16 учнів у 7-А класі, що вказує на недостовірність виставлення вчителем ОСОБА_1 оцінок - має ознаки не аморального, а дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Щодо факту образи та психологічного тиску вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 11.10.2019 р. на учня ОСОБА_6 - це діяння має ознаки не аморального, а дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 вже винесено попередження наказом від 07.11.2019 р. № 227 0/с «Про результати розслідування заяви батьків».
Застосування фізичного та психологічного насильства відносно учня 7-А класу ОСОБА_3 з боку вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 - також має ознаки дисциплінарного проступку за який ОСОБА_1 вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом від 09.01.2020 р. № 01 0/с «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1» без погодження з профспілкою.
Що стосується конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та учнями ОСОБА_28 та ОСОБА_5, то як убачається з наданих Гімназією матеріалів, зокрема, протоколу від 05.02.2020 засідання комісії з розслідування заяв батьків, вказані учні мають проблеми з успішністю по предмету, який викладає ОСОБА_1 Відтак, є усі підстави вважати, що існуюча з даного питання конфліктна ситуація викликана особистою неприязню вказаних учнів до ОСОБА_1 через низьку оцінку рівня їх знань.
Заяви батьків дітей, які також покладені в основу подання про розірвання трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця слід оцінювати критично, адже самі батьки не були безпосередніми свідкам свідчення записані ними лише зі слів їх дітей - учнів 5-Б та 7-А класів.
19.05.2020 до профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука відповідачем було направлено повторне подання №01-17/117 про надання згоди на розірвання трудового договору з вчителем української мови та літератури ОСОБА_1 за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовження роботи з наданням додаткових матеріалів. (т. 1 а.с. 167)
Відповідно до витягу з протоколу №4 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука від 03.06.2020 профспілковий комітет відмовив у наданні згоди Кременчуцькій міській гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на звільнення вчителя української мови та літератури Кременчуцької міської гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України в зв'язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника та за спливом строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч.1 ст. 148 КЗпП України. В обґрунтування підстав відмови посилався на обставини, аналогічні, викладеним у протоколі №1 засідання профспілкового комітету Вільної профспілки м. Кременчука від 11.03.2020, а також на сплив строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч.1 ст. 148 КЗпП України. (т. 1 а.с. 157-159)
19.05.2020 до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука за вих.. №01-17/118 директором Кременчуцькій міській гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області також було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП. (т. 1, а.с. 9-12) У поданні було зазначено посилання по проведені з учнями 7-А та 5-Б класів групові та індивідуальні бесіди, надано копії заяв батьків учнів, копії повідомлень про проведення індивідуальних та колективних бесід з учнями, копії витягів з журналів реєстрації індивідуальних і колективних бесід з учнями, посадової інструкції ОСОБА_1, правил внутрішнього трудового розпорядку, копії протоколів за результатами перевірки заяв батьків та ін. Представник відповідача зазначив, що в наданій до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука копії журналу реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід прізвища та імена учнів були приховані з міркувань захисту дітей від можливого тиску на них та захисту їх персональних даних.
Відповідно до витягу з протоколу №5/2020 засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука від 28.05.2020, в якому взяли участь 3 члени профспілкового комітету та адвокат ОСОБА_1 Гонтар В.М. профспілковий комітет постановив не дати згоду Кременчуцькій міській гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області на звільнення вчителя української мови та літератури Кременчуцької міської гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України - в зв'язку з недоведеністю вини в діях вказаного працівника та за спливом строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч.1 ст. 148 КЗпП України. (т. 1 а.с. 53-55, 160-162, т.2 а.с. 19-26)
В обґрунтування такого рішення профспілковий комітет зазначив, що роботодавець вже звертався з поданням аналогічного змісту, у задоволенні якого було відмовлено, при цьому, частину фактів він наводить знову. Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 ч.1 ст.41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. У той же час, при дослідженні обґрунтувань подання та додатків до нього не встановлено підстав для розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п.3 ст.41 КЗпП України з огляду на таке: як вбачається зі змісту подання у ньому мають місце конкретні факти некоректної поведінки ОСОБА_1 по відношенню до учнів, однак, не вказуються прізвища імена та по батькові учнів, яких у Поданні названо «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» і т.п., що не дає змоги перевірити наявність таких учнів взагалі та достовірність їх свідчень. Журнал реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід соціального психолога ОСОБА_2. також не містить ПІБ конкретних учнів, з якими проводились бесіди, ці особи у вказаному Журналі називаються лише «Учень», що також не дає змоги ідентифікувати потенційних потерпілих або свідків фактів, на існуванні яких наполягає роботодавець. При цьому вказаний Журнал не прошито і не скріплено печаткою, розпочато його лише наприкінці 2019 року. При цьому, у матеріалах подання відсутні дані розмов та консультацій соціального психолога ОСОБА_2. безпосередньо з самою ОСОБА_1, яка під час засідання профкому пояснила, що ОСОБА_2. не запрошувала її на бесіди чи консультації з приводу конфліктних ситуацій з учнями.
11.06.2020 наказом директора Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В.В. «Про звільнення ОСОБА_1» розірвано трудовий договір з позивачем ОСОБА_1, вчителем української мови та літератури за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та звільнено її з роботи 11.06.2021. Підставою для звільнення вказано: заяви батьківського комітету 5-Б класу від 17,01.2020, ОСОБА_10 від 17.01.2020, ОСОБА_29 від 16.01.2020, ОСОБА_11 від 20.01.2020, ОСОБА_12 від 20.01.2020, ОСОБА_13 від 20.01,2020; повідомлення про проведення колективної бесіди від 21.01.2020 з учнями 5-Б класу; повідомлення про проведення індивідуальних бесід від 21.01.2020 з учнями 5-Б класу; повідомлення про проведення колективної бесіди від 21.01.2020 з учнями 7-А класу; повідомлення про проведення індивідуальних бесід від 21.01.2020 з учнями 7-А класу; протокол комісії з розслідування можливого психологічного насильства від 23.01.2020; службова записка голови комісії від 23.01,2020; журнал реєстрації Індивідуальних і групових консультацій та бесід, результати перевірки освітнім омбудсменом, проведеної 17.01.2020. (т. 1 а.с. 6-7)
У наказі про звільнення позивача наведено такі дії ОСОБА_1, які свідчать про вчинення нею аморального проступку: учня 7-А класу ОСОБА_3 вчитель ОСОБА_1 11.12.2019 та 16.01.2020 називала «безмозглим», щодо учня 7-А класу ОСОБА_4 з вересня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово вказувала на необхідність перебування його в «приюті», ученицю 7-А класу ОСОБА_5 12.12.2020 назвала «тварюкою», учнів 7-А класу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 19.12.2019 називала «дебілами», учню ОСОБА_7 12.12.2019 погрожувала колонією та назвала його матір «полоумною», учня 5-Б класу ОСОБА_8 20.01.2020 назвала «безмозглим» та не відпускала до туалету.
Також вказано, що крім того, було встановлено, що вчитель ОСОБА_1, з вересня 2019 року неодноразово називала учнів 7-А класу «дебілами», «ідіотами», «ненормальними», «слабоумними», зневажливо ставилася до них, грубо розмовляла, робила некоректні зауваження, не звертала уваги на прохання дітей пояснити незрозумілий матеріал, ображала та принижувала дітей, могла без дозволу забрати речі на партах у дітей; дітей 5-Б класу з вересня 2019 називала «тупими», неодноразово підвищувала на них голос та грубо розмовляла, ігнорувала прохання допомогти, робила некоректні зауваження.
Судом також встановлено, що 29.11.2019 ОСОБА_1 зверталася до освітнього омбудсмена Горбачова С.І., із повідомленням про те, що на неї чиниться психологічний тиск з боку директора Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик В.В., заступників директора ОСОБА_20 та ОСОБА_21., голови профспілки ОСОБА_17.
За результатами виїзної перевірки освітній омбудсмен у листі від 21.02.2020 вих. №187/20-р рекомендував: залучити посередника медіатора з метою врегулювання конфліктних ситуацій всередині педагогічного колективу та батьками здобувачів освіти (зокрема батьками здобувачів освіти 7-А та 5-Б класів), належним чином реагувати на повідомлення батьків про недотримання норм етичної поведінки педагогічними працівниками закладу освіти (обзивання учнів, застосування фізичної сили до них), неналежне виконання покладених на них обов'язків (неправильно виставлені оцінки, необ'єктивне оцінювання тощо), відповідним чином фіксувати звернення батьків, створювати комісії для з'ясування обставин, проводити службові розслідування, видавати накази про заходи дисциплінарного впливу тощо. (т. 1 а.с. 143-144)
Крім того, освітній омбудсмен зазначив, що твердження ОСОБА_1 щодо тиску з боку керівництва закладу освіти на батьків здобувачів освіти, а також їхнього підкупу спростувалися батьками здобувачів освіти під час особистої зустрічі. Твердження щодо психологічного тиску з боку керівництва, мобінгу, розповсюдження неправдивої інформації, не підтверджуються фактичними доказами та не можуть вважатися обґрунтованими.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 вказала, що вона була головою батьківського комітету 5-Б класу Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. До неї від батьків учнів 5-Б класу ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_26 та інших почали надходити скарги щодо ОСОБА_1 Діти скаржилися батькам, що вчитель кричить, обзиває їх. Так як батьки хотіли, щоб їх діти навчалися в нормальному середовищі, вони звернулися до класного керівника 5-Б класу, щоб досягти порозуміння із вчителем. Класний керівник сказала, що вчитель ОСОБА_1 відмовилася прийти на батьківські збори для спілкування із батьками. З огляду на таку поведінку вчителя батьки учнів вирішили звернутися до директора Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Москалика Г.Ф. із проханням замінити вчителя, який викладатиме в 5-Б класі українську мову та літературу. З 26 батьків 25 підтримали це звернення. Проте воно виявилося безрезультатним. ОСОБА_1 в свою чергу на компроміси не йшла. Батьки зверталися до засобів масової інформації, до міського голови Кременчука, освітнього омбудсмена Горбачова С.І., писали листи до адміністрації школи.
Діти погано не навчалися, проте через небажання відвідувати уроки української мови стали пропускати інші предмети. Донька свідка - відмінниця, також підтвердила їй, що вчитель ОСОБА_1 кричить на дітей на уроках, а також те, що вона не пускала учня ОСОБА_8 до туалету. Вказала, що якби в 2020 році діти не перейшли на дистанційне навчання батьки учнів 5-Б класу були готові організувати страйк.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, вчитель географії Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала, що з вересня 2019 року була класним керівником 5-Б класу. Діти в п'ятому класі потребують адаптації, особливої уваги. До неї учні зверталися зі скаргами на вчителя ОСОБА_1 ОСОБА_26 скаржилася, що вчитель не викликає її за бажанням, ОСОБА_25 - що вчитель підвищує голос і він боїться її. Батьки помітили, що з української мови і літератури діти мають низькі оцінки, яких не було в щоденнику, вчитель не роз'яснює учням їхні оцінки. В грудні 2019 року батьки просили організувати батьківські збори через скарги дітей та запросити на них ОСОБА_1 та директора гімназії, щоб налагодити ситуацію. Проте ОСОБА_1 відмовилася прийти на збори.
В результаті батьки звернулися до Департаменту освіти Кременчуцької міської ради. Під час зустрічі з заступником Департаменту Лободою В.С. учням було запропоновано змінити школу. В подальшому батьки зверталися до Департаменту освіти Полтавської ОДА, де їм було запропоновано перевести дітей в іншу школу. В січні 2020 року відбулася зустріч батьків з освітнім омбудсменом.
Діти знаходили різні причини, щоб не відвідувати школу в ті дні, коли у розкладі були уроки української мови та літератури. Батьки учнів готові були організовувати страйк і не пускати дітей до школи.
Свідок брала участь в роботі комісії з розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б класу та 7-А класу та участь в опитуванні дітей. Серед опитаних дітей були ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_8, ОСОБА_25, ОСОБА_35. За підсумком роботи комісії були підтверджені факти стосовно психологічного насильства стосовно дітей з боку ОСОБА_1
Щодо ситуації з ОСОБА_8 зазначила, що не була присутня під час уроку, проте через день чи два після неї ОСОБА_8 говорив їй, що вчитель ОСОБА_1 його назвала «безмозглим» та скаржився, що вона не відпускала його до туалету.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 зазначив, що його дочка ОСОБА_5 навчалася в 7-А класі Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. З осені 2019 року дочка стала відмовлятися ходити до школи під різними приводами. Батько з'ясував, що дитина не хоче ходити до школи через вчителя української мови ОСОБА_1, так як вона ставить некоректні оцінки, може ставити оцінки заднім числом, зі слів доньки неодноразово називала її «тварюкою». Зокрема, назвала її так 12.12.2019 в присутності всього класу через те, що дитина не змогла відповісти на якесь питання. Дитині було 12 років. Вважає, що вчитель зламала її психіку. Вказав, що дитина категорично відмовлялася ходити до школи та почала ходити на всі предмети, крім української мови та літератури.
Свідок звернувся до школи, зустрівся з головою батьківського комітету, написав заяву директору гімназії. Батьки для вирішення конфлікту зібрали батьківські збори, на які було запрошено ОСОБА_1, проте вона на збори не прибула. 30.01.2020 в приміщенні школи був очевидцем того як ОСОБА_1 під час спілкування перебивала батьків, кричала на вчителів. При зустрічі ОСОБА_1 сказала йому, що поведінка його доньки незадовільна, хоча за весь час навчання від жодного вчителя щодо її поведінки не було жодних зауважень.
В результаті свідкові довелося перевести дитину в іншу школу, так як вона почувала себе некомфортно під час навчання в гімназії.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37, вчитель історії Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала, що вона була класним керівником 7-А класу. Клас дружній, діти позитивно ставляться до вчителів, рівень навчання середній та високий. Діти активні, грають у шкільному театрі. Жодних критичних скарг на клас не було, всі спірні питання вирішуються швидко. Єдиний вчитель, з яким у класу виник конфлікт - це ОСОБА_1 Зокрема до свідка зверталися діти зі скаргами на поведінку вчителя. Класний керівник з цього приводу неодноразово писала доповідні директору.
11.10.2019 стався інцидент із ОСОБА_6. Зі слів дитини в нього не було зошита, тому він виконував завдання на аркуші паперу. Коли він дістав телефон, щоб подивитися час, вчитель подумала, що він її знімає, забрала телефон, кинула рюкзак на стіл. Під час з'ясування обставин вчитель кричала, ОСОБА_6 плакав. За цим фактом за заявою мами учня проводилося розслідування.
Зі слів учня ОСОБА_4 ОСОБА_1 ледь не кожен урок запитувала його чому він досі не в «приюті», а в школі. Сім'я цієї дитини перебуває в складних життєвих обставинах. В нього є тільки мама, яка хворіла та яку могли позбавити батьківських прав. Тому такі запитання для цієї дитини були дуже неприємними та образливими.
ОСОБА_5 комунікабельна дівчина. Скаржилася, що вчитель неодноразово і систематично називала її «тварюкою».
Свідок намагалася залагодити конфлікт. 17.12.2019 було зібрано батьківські збори та запрошено всіх вчителів. ОСОБА_1 не прийшла, відмовилася спілкуватися з батьками дітей. З 30.01.2020 учні почали відмовлятися ходити на уроки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_38, соціальний педагог Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала, що спілкувалася із учнями з приводу конфліктних ситуацій, що виникали в школі, вела журнал індивідуальних та колективних бесід, куди заносила записи під час опитування дітей. В грудні батьки учнів 7-А та 5-Б класів написали заяви, в яких скаржилися на поведінку вчителя ОСОБА_1, так як діти стали відмовлятися ходити до неї на уроки. 20.01.2020 наказом директора Кременчуцької гімназії № 18 Кременчуцької міської ради Полтавської області була створена комісія з розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б класу та 7-А класу. Нею 21.01.2020 було проведено індивідуальні бесіди з учнями 7-А та 5-Б класів. Свідок підтвердила, що дійсно всі записи в журналі були здійснені нею після спілкування з учнями та записані з їхніх слів. Також свідок брала участь у проведення групових бесід з учнями цих класів, під час яких інші учні підтвердили обставини, які були викладені під час індивідуальних бесід.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_39, заступник директора з навчально-виховної роботи Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала, що в гімназії вона відповідає за освітній і виховний процес. Свідок зазначила, що в жовтні-листопаді 2019 року у ОСОБА_1 відбувалися неодноразові конфлікти з учнями 7-А класу. У ОСОБА_4 родина перебуває у складних життєвих обставинах, мати хворіла, дитину передавали бабусі, він дуже переживав. З доповідних та зі слів учнів їй відомо, що під час уроків ОСОБА_1 неодноразово питала його: «чому він досі не в притулку?».
11.12.2019 під час написання диктанту вчитель ОСОБА_1 забрала в учня ОСОБА_3 зошит. Коли той підійшов, щоб повернути його, вчитель штовхнула ОСОБА_3. Батьки учня були обурені, зверталися до свідка, так як дитині було зроблено операцію на сітківці ока. Сам хлопець позитивний, активний учасник шкільних заходів. ОСОБА_1 підтвердила, що штовхнула його, проте сторони не помирилися, вчитель вибачення не попросила.
В січні 2020 надійшли заяви від батьків 5-Б та 7-А класу зі скаргами на поведінку ОСОБА_1 Свідок була присутня на групових бесідах в 5-Б та 7-А класі. Діти скаржилися на вчителя, відмовлялися ходити на її уроки. Свідок була ознайомлена із журналами індивідуальних бесід із учнями, під час групових бесід, в яких вона брала участь, обставини, викладені учнями соціальному педагогу під час індивідуальних бесід підтвердилися.
Також зазначила, що по кожному випадку ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, проте вона не надала ні усних, ні письмових пояснень.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, вчитель зарубіжної літератури, вказала, що вона є головою профспілкового комітету Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, який налічує 53 особи, голова методоб'єднання класних керівників.
Вказала, що добре знає дітей 5-Б класу, клас дружній, п'ятеро відмінників, багато хорошистів. 5-Б інклюзивний клас, там були інклюзивні діти. Порушень дисципліни у класу не було. У 7-А класу базові знання високі, з цими дітьми було легко працювати, практично всі діти хотіли навчатися. Скарг на них не було. У характеристиках класів зауважень до дітей не було.
В кінці вересня 2019 року до неї звернулася класний керівник 5-Б класу та вказала, що в журналі дітям ОСОБА_1 виставлено оцінки «1», «2». В п'ятому класі завжди відбувається адаптація дітей після молодшої школи, тому такі низькі оцінки відразу після початку навчального року їм не ставлять. Вчитель звернулася до психолога та до завуча, яка керує роботою ОСОБА_1 В жовтні 2019 року свідок прийшла на урок в 5-Б клас та помітила, що учениця ОСОБА_15 плаче, тому що отримала «1» чи «2» бали за предмет ОСОБА_1, хоча в молодшій школі була відмінницею за те, що не вивчила вірш.
Свідок також в середині осені 2019 року, перебуваючи в коридорі біля 5-Б класу чула як ОСОБА_1 кричала «закрий рота».
Учень ОСОБА_4 підходив до неї і питав, чи має право вчитель кожен урок питати: «а ти ще не в приюті?» Свідок рекомендувала йому звернутися до психолога, класного керівника та соціального педагога.
19.12.2019 свідок бачила як з кабінету 21 в коридор вибіг ОСОБА_6, за ним бігла класний керівник. Учні жартували, що ОСОБА_6 біжить стрибнути з вікна.
11.12.2019 свідок коли вела дітей до шкільної їдальні бачила ОСОБА_3, який сказав, що його щойно принизила ОСОБА_1 Дитина постійно захищає честь школи, ромської національності, має проблеми з очима. Свідок порекомендувала йому звернутися до класного керівника.
12.12.2019 свідок бачила ОСОБА_5, яка плакала, сказала свідкові, що ОСОБА_1 обізвала її «тварюкою».
Батьки зверталися до свідка, до директора гімназії, в засоби масової інформації, говорили, що влаштують страйк та не будуть пускати дітей до школи або не пустять в школу вчителя ОСОБА_1
Наприкінці 2019 року від ОСОБА_40 директору гімназії було подано заяву про створення профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука. Головою цієї профспілки була вибрана ОСОБА_40. До складу цієї профспілки входило 3 особи: ОСОБА_1, ОСОБА_40. та практичний психолог ОСОБА_14. В подальшому ОСОБА_14. вийшла з цієї профспілки і там залишилося 2 члени. На звернення до голови Вільної профспілки м. Кременчука, він повідомив, що ці особи тепер не є окремою організацією, а членами Вільної профспілки м. Кременчука.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_40, асистент вчителя гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала, що працює в гімназії та знає ОСОБА_1 з 2013 року. Первинна профспілкова організація працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука була створена у вересні 2019 року, діє на підставі статуту. Вона - її голова, ОСОБА_1 - була заступником голови, ОСОБА_14. - була секретарем. Потім ОСОБА_14. вийшла зі складу організації, проте ще дві особи було прийнято до профспілки, мами дітей, які навчалися у школі.
11.06.2020 ОСОБА_1 було обрано головою первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука.
ОСОБА_1 намагалися звільнити 2 рази за ті діяння, яких вона не вчиняла. Вважає ОСОБА_1 людиною коректною, толерантною, не чула від неї жодного грубого слова, ОСОБА_1 має звання старший вчитель, вимоглива щодо свого предмету. Вважає, що історія з дітьми багато в чому надумана, в школі вчитель може підвищити голос на учня. На думку свідка у школі відбувалося цькування ОСОБА_1, так як вона дуже принципова. Учні, які скаржилися на ОСОБА_1 не найкращі в школі.
Зазначила, що на її думку, наведені у поданні про звільнення ОСОБА_1 обставини могли бути доведені виключно аудіо- чи відеозаписами, інші ж докази, на її думку, є недостатніми. Крім того, вказала, що складати протокол №5/2020 засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників освіти та учасників освітнього процесу Вільної профспілки м. Кременчука від 28.05.2020 профспілковому комітету допомагав адвокат ОСОБА_1, якого на її прохання було запрошено на засідання, саме він допоміг сформулювати його зміст із посиланням на норми права. Вказала, що наведені в наказі про звільнення дії та висловлювання не можуть вважатися аморальним проступком в її розумінні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_1, президент школи, староста 9-А класу гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в 2019-2020 роках 7-А клас) вказала, що її клас має оцінки середнього і високого рівня. Відносини у класу з вчителями хороші, конфліктів не було. ОСОБА_1 викладала українську мову і літературу в класі з 5 по 7 клас. В присутності свідка вчитель ОСОБА_1 обзивала учнів тоді 7-А класу ОСОБА_5 «тварюкою» систематично з вересня 2019 року по березень 2020 року, ОСОБА_7 «дебілом», називала учнів «безмозглими», «дебілами», говорила «зажми рот», кричала на них на кожному уроці, крім уроків, на яких були присутні психолог, завуч чи директор. Діти неодноразово зверталися до батьків, до завуча та директора. Свідок була присутня на групових бесідах з учнями 7-А класу. Вчитель ОСОБА_1 могла поставити в зошит, щоденник і журнал три різні оцінки.
Діти перед уроками ОСОБА_1 переживали, не хотіли ходити на її уроки. Свідок підтвердила, що ОСОБА_4 вчитель ОСОБА_1 кожен урок ставила запитання: «чому він не в приюті?».
Відносно ОСОБА_41. ОСОБА_1 також поводила себе нетактовно, називала її «слабоумною», «тупорилою». Коли свідок вийшла до дошки та виконала завдання із помилкою, вчитель сказала, що вона «тупа» і занизила оцінку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_2, в присутності її батька ОСОБА_30, вказала що вона навчалася в 7-А класі. У класу оцінки були вище середнього, відносини з вчителями хороші. Під час навчання були випадки, коли ОСОБА_1 в її присутності ображала учнів, в тому числі свідка, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_41, ОСОБА_4.
До класу ОСОБА_1 зверталася зі словами «ідіоти», «тупі», «дебіли», «зажми рот». ОСОБА_5 вчитель ОСОБА_1 називала «тварюка». ОСОБА_5 після того приймала валеріану і з того часу в класі були заспокійливі ліки. ОСОБА_4 кожного уроку з вересня 2019 року говорила «чому ти не в приюті?», так як в нього складна ситуація в сім'ї. Свідка вчитель ОСОБА_1 називала «тупорилою», «безмозглою». ОСОБА_7 погрожувала колонією, говорила що його батьки погано виховали, а тому вони «слабоумні». На одному з уроків ОСОБА_1 викинула речі ОСОБА_6 з рюкзака, забрала у нього телефон та довела його до істерики. Троє учнів боялися ходити на уроки: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Образи могли звучати на ґрунті того, що учень забув зошит чи дав неправильну відповідь, були індивідуальними або спрямовані на увесь клас. Вчитель могла озвучити одну оцінку, в зошит поставити іншу, а в журнал третю.
Записів такої поведінки вчителя не було, так як у школі було заборонено користуватися мобільними телефонами під час занять. Із 23 учнів класу систематично індивідуально ображала 10.
Свідок підтвердила, що з учнями проводили групові бесіди, намагалися залагодити конфлікт із вчителем ОСОБА_1, проте результату досягнуто не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в присутності батька ОСОБА_36, вказала, що в 2019-2020 роках навчалася в 7-А класі гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, її оцінки були трохи вище середнього. ОСОБА_1 в її присутності ображала інших учнів та її особисто протягом всього 7 класу. Зокрема, її називала «тварюкою», ОСОБА_42 «туподоходящою», ОСОБА_28 «дураком», інших учнів «дебілами». Зі свідком соціальний педагог проводила індивідуальну бесіду, а також вона була присутня на групових бесідах з учнями 7-А класу, які проводилися у формі анонімного опитування та усних бесід.
Образи щодо свідка з боку ОСОБА_1 відбувалися постійно з різних приводів. Одного разу свідок відповідала біля дошки та допустила 2 помилки в завданні, на що вчитель поставила їй «2». На прохання перездати оцінку вчитель ОСОБА_1 відповіла: «ти, тварюко, не лізь, я тобі вже сказала, що не можна». Також вчитель називала її «тварюкою» біля дошки або у разі відсутності у свідка зошита.
Оскільки вчитель принижувала свідка при всьому класі, ОСОБА_5. перейшла в іншу школу, так як не могла далі навчатися з дітьми, які були свідками такого з нею поводження. Зараз дитина з її слів має з української мови та літератури оцінку «10», під час навчання в 7 класі ОСОБА_1 поставила їй «2».
Також свідок вказала, що була присутня при таких конфліктах з вчителем ОСОБА_1:
- Вчитель забрала у ОСОБА_3 зошит, бо він не встигав написати диктант, так як пише повільно, бо погано бачить та ходить без окулярів. Вчитель штовхнула учня.
- ОСОБА_4 постійно питала «як це ти ще не в детдомі?», принижувала його, так як в нього були проблеми в сім'ї. ОСОБА_4 тікав з уроків.
- ОСОБА_6 має поганий зір, дістав телефон, щоб подивитися час. ОСОБА_1 подумала, що він її знімає, забрала телефон, дістала портфель учня, викинула його вміст на парту, шукала його щоденник, довела учня до істерики.
- ОСОБА_7 обзивала «дебілом», так як він міг не виконати домашнє завдання.
- Свідок та ОСОБА_7 перестали ходити на уроки, тому що вчитель ОСОБА_1 на початку уроку відразу ставила їм «1».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, вказав, що навчався в 7-А класі гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, оцінки мав вище середнього, відносини із вчителями мав хороші. В 7 класі ОСОБА_1 називала його «дебілом», «ненормальним», «придурком» без причини. Питала: «чому ти ходиш в школу?, чому не в приюті чи не в колонії?». Ці випадки мали місце восени 2019 року, у грудні 2019 року.
Також в його присутності ОСОБА_1 ображала ОСОБА_3: під час написання диктанту він перепитав речення, вчитель сказала йому «закрий рот», забрала зошит, штовхнула його; ОСОБА_5 називала «тварюкою», «ненормальною»; ОСОБА_4 погрожувала колонією, питала, чому він не в «приюті».
В грудні 2019 року ОСОБА_1 викликала його з мамою до себе. Під час розмови обізвала його маму «полоумною», «слабоумною», хоча саму ОСОБА_1 ніхто не ображав.
ОСОБА_1 могла поставити різні оцінки усно, в щоденник та в журнал.
Зі свідком проводилися індивідуальні бесіди, він також брав участь в групових бесідах з учнями 7-А класу, в анонімних опитуваннях.
ОСОБА_1 в судовому засіданні після допиту свідків усі обставини, викладені дітьми та батьками заперечувала. Вказала, що свідки ставляться до неї необ'єктивно, обмовляють її через її вимогливість та принципову позицію.
Відповідно до п. 3.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, затверджених зборами трудового колективу, протокол №3 від 22.08.2019 педагогічні працівники зобов'язані дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність, права свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі і суспільних цінностей, зокрема, правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства, захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'я здобувача освіти. (т. 1 а.с. 145-150)
Згідно з п. 3.23 посадової інструкції №4 учителя Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1, затвердженої наказом №22 о/д від 02.09.2019 учитель зобов'язана дотримуватися етичних норм поведінки в освітньому закладі, побуті, в громадських місцях, які відповідають соціальному статусу вчителя. (т. 1 а.с. 151-153)
Згідно з ст. 26 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
За ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов'язані дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою.
Закон України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001 визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Зокрема у статті 10 цього закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості, і виключають приниження честі та гідності дитини.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 28 постанови від 06.11.1992 № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст.41 КЗпП України ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Відповідно до абз. 1 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України в абз. 3 п. 28 постанови від 06.11.1992 № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід раховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі № 308/452/19 аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо..
Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1982 № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
20.11.1989 ухвалена Конвенція ООН про права дитини, яка проголошує право на рівень життя, достатній для забезпечення розвитку дитини, ліквідації насильства по відношенню до дітей. Низка її положень прямо спрямована на протидію жорстокому поводженню з дитиною та їх захист від всіх форм насильства, а саме: ст. 28 Конвенції, в якій вказується, що держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, які ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини; ст. 37 Конвенції, яка вказує на обов'язок всіх держав-учасниць забезпечити, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
Зміст категорій, що досліджується, конкретизується Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), а також усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006 визнана джерелом права України (ст. 17 Закону).
Ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прямо передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. У своїй практиці Суд відмежовує катування від нелюдського чи принижуючого гідність поводження, розрізняючи три основні градації жорстокості поводження чи покарання (Ірландія проти Сполученого Королівства, 1978 р.): таке, що принижує гідність, поводження - знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання, меншовартості і почуття власної неповноцінності. Суд зазначає, що для того, щоб поводження чи покарання підпало під сферу застосування статті 3 Конвенції погане поводження має досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімального рівня має відносний характер; вона залежить від усіх обставин конкретної справи, таких як тривалість даного поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках стать, вік і стан здоров'я потерпілого (А проти Сполученого Королівства, 1998 р.).
Гідність та честь дитини є недоторканними (ст. 297 ЦК України). Недоторканість гідності дитини - це проблема забезпечення поваги до неї, до її людських прагнень і прав з боку інших людей, передусім,її батьків та суспільства загалом . Отже, забезпечення поваги до дитини саме по собі є повагою до її честі та гідності. Будь-які прояви неповаги до дитини є приниженням її людської честі та гідності, що справляє істотний негативний вплив на розвиток повноцінної особистості.
У наказі Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006 № 844 наголошується на тому, що жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів щодо дітей виявляється у наступному: приниженнях, нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання; авторитаризмі. Дослідники зазначають, що діти, які пережили різні види насильства, мають проблеми з навчанням, невпевнені, мають почуття тривоги, гніву, депресії, почуття неповноцінності, порушення контакту з дорослими; часто мають психопатії та неврастенічний розвиток особистості,стійкі поведінкові порушення, соматичні порушення, розлади сну, апетиту.
Таким чином, на основі аналізу міжнародних та державних нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що виховання є процесом впливу на дітей, що має здійснюватися з урахуванням досягнень сучасної педагогіки та психології, при цьому не може супроводжуватися приниженням людської гідності дітей. Застосування заходів виховного впливу не повинно мати характер психічного насильства, приниження гідності.
Оцінивши збірані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти вчинення позивачкою дій, які можуть бути кваліфіковані як приниження гідності учнів, зокрема принизливі звертання, словесні образи, прилюдне відчитування дитини, насміхання над поведінкою, крик, авторитаризм, залякування, некоректна лексика у підвищеному тоні.
Подібні висловлювання на адресу та висловлювання абстрактних негативних характеристик з приводу розумових здібностей учнів не можна назвати прийнятним та виправданим педагогічним засобом взаємодії вчителя з учнями, оскільки ігнорують право дитини на повагу до її гідності, мають ознаки такого, що принижує гідність, поводження, оскільки викликають у учнів почуття меншовартості і неповноцінності, що не відповідає нормам професійної етики педагога та моральним засадам суспільства і тому за своєю суттю та формою мають ознаки аморального проступку, вчиненого працівником, який виконує виховні функції.
З цих підстав суд погоджується з доводами відповідача про те, що звільнення позивачки з посади вчителя ґрунтується на достатньо перевірених фактах та законних підставах. Врахувавши непоодинокі випадки приниження гідності дітей вчителем, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про те, що поведінка позивачки є аморальною і несумісною з продовженням роботи вчителя. Такий висновок зроблений на підставі конкретних фактів, а не загальної оцінки поведінки працівника, оскільки у наказі про звільнення наведені конкретні факти та дії ОСОБА_1, які стали підставою для звільнення.
Зокрема, учня 7-А класу ОСОБА_3 вчитель ОСОБА_1 11.12.2019 та 16.01.2020 називала «безмозглим», щодо учня 7-А класу ОСОБА_4 з вересня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово вказувала на необхідність перебування його в «приюті», ученицю 7-А класу ОСОБА_5 12.12.2020 назвала «тварюкою», учнів 7-А класу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 19.12.2019 називала «дебілами», учню ОСОБА_7 12.12.2019 погрожувала колонією та назвала його матір «полоумною», учня 5-Б класу ОСОБА_8 20.01.2020 назвала «безмозглим» та не відпускала до туалету. Ці обставини знайшли підтвердження в судовому засіданні, а також підтверджуються показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні та письмовими доказами у справі.
Не відповідає дійсності, за думкою суду, посилання позивача на процесуальні порушення при проведенні звільнення. Так, згідно положень ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених серед іншого пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
За ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
У відповідності до частини 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.02.2021 у справі № 214/7688/18 розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмов у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14 вказав, що аналіз частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».
Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.
Вивчивши відмови профспілкових комітетів в дачі згоди на звільнення, суд вважає, що висновок про те, що дії ОСОБА_1 мають ознаку систематичних і характеризуються як загальна оцінка поведінки ОСОБА_1 протягом якогось проміжку часу, а не одномоментно, що не може вважатися аморальним проступком, посилання на сплив строку на притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ч.1 ст. 148 КЗпП України, на те, що позивачем не вказано прізвища імена та по батькові учнів, яких у поданні про звільнення названо «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6» і т.п., та що Журнал реєстрації індивідуальних і групових консультацій та бесід соціального психолога ОСОБА_2. також не містить ПІБ конкретних учнів є необгрунтованим.
З матеріалів перевірки проведеної створеною в гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області комісією з розслідування можливого прояву психологічного насильства відносно учнів 5-Б класу та 7-А класу, заяв батьків учнів, повідомлень про проведення індивідуальних та колективних бесід з учнями, витягів з журналів реєстрації індивідуальних і колективних бесід з учнями, протоколів за результатами перевірки заяв батьків та інших документів, які надавалися профспілковим комітетам вбачається, що відповідачем було наведено конкретні випадки, які були розцінені ним як аморальні проступки, вчинені вчителем ОСОБА_1 Той факт, що прізвища та імена учнів в поданні та журналі реєстрації індивідуальних і колективних бесід з учнями (прізвища та імена були закриті під час копіювання) були скорочені не могло бути підставою профспілковому комітету сумніватися в достовірності свідчень учнів, оскільки вони відбиралися уповноваженими особами гімназії, а те, що прізвища дітей були скорочені не спростовує їх зміст. В свою чергу профспілкові комітети не надали належної оцінки змісту цих документів, окрім зазначення про те, що документи викликали сумніви через скорочення прізвищ учнів.
Щодо посилання профспілкового комітету на пропуск строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, то оскільки розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення, то вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вимог, встановлених ч. 7 ст. 43 КЗпП України внаслідок проведення роботодавцем звільнення позивачки після одержання необґрунтованої відмови профспілкових комітетів в наданні згоди на звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 3 ст. 41 КЗпП України.
Враховуючи тяжкість вчиненого аморального проступку позивачкою, який виразився у повторюваному застосуванні педагогом такого, що принижує гідність поводження, по відношенню до малолітніх учнів, поведінку позивача після його вчинення, яка факт такої своєї поведінки щодо учнів не визнала, тим самим не виявила достатнього критичного підходу до оцінки змісту своїх висловлювань та їх допустимості з точки зору педагогічної етики, тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що вчинення позивачкою аморального проступку не може вважатись сумісним з продовженням нею роботи, що має виховну функцію.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, директор Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука в 30-денний термін з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - Кременчуцька гімназія №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, адреса місцезнаходження: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ватутіна буд. 25, код ЄДРПОУ 24830456.
Третя особа1 - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, адреса місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги буд. 2, код ЄДРПОУ 24388300.
Третя особа2 - Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, адреса місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова буд. 3, код ЄДРПОУ 33989364.
Третя особа3 - директор Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шендрик Валентина Володимирівна, службова адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ватутіна буд. 25.
Головуючий суддя О.М. Погрібняк
