Справа № 750/13728/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/68/22 Категорія - ч.1 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря судового засіданння ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника адвоката ОСОБА_7
прокурора - ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270010005188 від 05 вересня 2019 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сотниківка Яготинського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_6 засудженийза ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
У строк відбуття покарання ОСОБА_6 зарахований період його затримання з 05 вересня 2019 року по 06 вересня 2019 року.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь держави 13 555 грн. 69 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів і документів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом визнано доведеним, що 04 вересня 2019 року у вечірній час ОСОБА_6 , знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, що виник з мотивів особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фізіологічної смерті та бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_10 один удар лезом ножа в область грудної клітки, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені та серця, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті ОСОБА_10 .
Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівої легені та лівого шлуночка серця, що привело до гострої крововтрати.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вирок суду просить скасувати, а провадження щодо ОСОБА_6 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Під час апеляційного розгляду повторно допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою підтвердження чи спростування доводів сторони захисту, а також дослідити характеризуючи дані щодо його підзахисного.
Аргументує тим, що суд безпідставно не взяв до уваги та не проаналізував у сукупності з іншими доказами показання самого ОСОБА_6 , який детально розповів про обставини того дня,з яких убачається, що тілесні ушкодження він наніс ненавмисно, а виключно з метою захистити себе, куди наносив удар він не бачив.
Звертає увагу, що свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали про те, що потерпілий зловживав алкогольними напоями та по відношенню до ОСОБА_6 поводив себе агресивно, неодноразово спричиняв йому тілесні ушкодження. З обстановки у кімнаті потерпілого та протоколу огляду місця події убачається, що останній вів антисоціальний спосіб життя та зловживав алкогольними напоями.
Пояснення ОСОБА_6 щодо обставин вчиненого ним правопорушення, про причини конфлікту між ним та сином, під час якого син задав йому декілька ударів дерев`яною палицею по голові, повністю підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського від 06 вересня 2019 року.
На переконання сторони захисту, викладені обставини та матеріали кримінального провадження у своїй сукупності вказують на правдивість показань обвинуваченого в частині відсутності в діях його підзахисного умислу на вбивство ОСОБА_10 та тієї обставини, що в день події ОСОБА_6 зазнав чергового суспільно небезпечного посягання з боку сина, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю, намагався його уникнути, внаслідок чого обвинуваченим потерпілому ненавмисно було спричинене смертельне тілесне ушкодження, що судом при ухваленні вироку враховано не було.
Вказує на те, що суд допустив неповноту, оскільки при посиланні на матеріали кримінального провадження як на належні допустимі докази, що начебто доводять вину ОСОБА_6 в пред`явленому обвинуваченні, не навів обґрунтувань того, що саме вони доводять і яким чином спростовують показання обвинуваченого в частині відсутності умислу на вбивство потерпілого та підтверджують пред`явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України.
З фактичних обставин та матеріалів справи убачається, що між обвинуваченим та потерпілим неодноразово виникали сварки з приводу зловживання ОСОБА_10 спиртними напоями, в ході яких потерпілий неодноразово погрожував ОСОБА_6 вбивством, фізичною розправою та завдавав тілесних ушкоджень. При цьому, жодних фактичних даних про те, що його підзахисний був схильний до розв`язання конфліктів, погрожував сину чи застосував по відношенню до нього насильство, встановлено не було.
Проте, місцевий суд, установивши обставини, за яких настала смерть потерпілого, визнавши поведінку ОСОБА_10 віктимною по відношенню до обвинуваченого, чого не заперечувала і сторона обвинувачення, яка виразилась у нанесенні тілесних ушкоджень обвинуваченому та фактичне перебування останнього в стані самозахисту, що спонукало останнього до активних дій із застосуванням ножа, за відсутності будь-яких доказів про наявність умислу на вбивство ОСОБА_10 , дав діям ОСОБА_6 неправильну юридичну оцінку.
На переконання апелянта, за умови доведеності вини ОСОБА_6 може мати місце необережне або з перевищенням меж необхідної оборони вбивство ОСОБА_10 , у зв`язку з чим його дії підлягали б перекваліфікації з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 118 чи ч. 1 ст. 119 КК України з призначенням йому покарання у межах санкції вказаних статей кримінального закону.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок судускасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 1ст. 115 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі
Мотивує тим, що визнавши пом`якшуючими обставинами щире каяття ОСОБА_6 , активне сприяння розкриттю злочину, похилий вік та віктимну поведінку потерпілого, що стало підставою для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання, суд не вказав, яким саме чином наведені пом`якшуючі обставини разом з даними про особу винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення покарання нижче від найнижчої межі.
Заперечує наявність щирого каяття з боку ОСОБА_6 , який вину у вчиненні злочину визнав частково, вказуючи на відсутність умислу на позбавлення життя потерпілого, оскільки елементи щирого каяття, це усвідомлення суспільної небезпеки інкримінованого злочину та критичне ставлення до вчиненого, що в діях та поведінці обвинуваченого відсутнє, а отже і щире каяття не підтверджено в ході судового розгляду.
Вказує на безпідставне твердження суду про наявність віктимної поведінки з боку потерпілого, оскільки до такого висновку суд прийшов виключно спираючись на показання обвинуваченого, який вказував на те, що ОСОБА_10 наніс йому декілька ударів палицею по голові. При цьому, відповідно до висновку експерта №80 (б), виявлені на волоссі ОСОБА_6 сліди крові можуть походити від потерпілого, їх походження від обвинуваченого виключається. Висновком судово-медичної експертизи № 455 встановлено відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 . Таким чином, будь-яких об`єктивних даних про віктимну поведінку потерпілого матеріали кримінального провадження не містять.
Похилий вік є даними про особу винного, а з урахуванням того, що злочин є умисним і ОСОБА_6 усвідомлював, що вчиняє кримінальне правопорушення, то визнання вказаної обставини такою, що пом`якшує покарання, є необґрунтованим. Вік винного може бути врахований при призначенні покарання в межах санкції інкримінуємої статті. Відсутність негативних характеристик та судимостей також є лише даними про особу обвинуваченого і вважати їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд не мав підстав.
Наявність однієї пом`якшуючої обставини активне сприяння розкриттю злочину, унеможливлює застосування ст. 69 КК України.
На думку прокурора, судом не достатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, невідворотність наслідків що наступили смерть людини, а також не достатньо враховано наявність обтяжуючої обставини вчинення злочину щодо особи з якою винний перебував в сімейних відносинах.
З тих підстав, що покарання має бути адекватним суспільній небезпеці вчиненого та особі обвинуваченого, призначене покарання у зв`язку із застосуванням ст. 69 КК України є явно м`яким. Справедливим, достатнім та таким, що сприятиме досягненню превентивної мети покарання, визначеної у ст. ст. 50,65 КК України, буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги, з огляду на встановлені обставини вчинення злочину та особу винного, просили про скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження через відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину, не погодились з доводами апеляційної скарги прокурора, який не погодився з доводами сторони захисту та просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та просив про скасування вироку, вважав призначене ОСОБА_6 покарання занадто м`яким, а застосування вимог ст. 69 КК України під час йог призначення безпідставним та необґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.
У судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, при цьому не заперечував, що саме від його дій наступила смерть ОСОБА_10 .
Вказував на те, що між ним та сином неодноразово виникали конфлікти з приводу того, що син не працював, зловживав алкогольними напоями, брав кредити та не повертав грошові кошти, часто приводив додому сторонніх людей.
05 вересня 2019 року йому стало відомо, що син взяв черговий кредит та гроші до банку не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла значна заборгованість. Готуючи на кухні вечерю він поцікавився у сина з приводу кредиту, але той все заперечував, відмовився показати йому свій паспорт та сказав, що то не його справа. Він зачинився у своїй кімнаті, але потім вирішив піти до сина та спробувати ще раз поговорити про його поведінку. Розмова не склалась, стала напруженою, виник словесний конфлікт,тому він став виходити з кімнати. Розуміючи, що син може продовжити конфлікт, хотів зачинитись у своїй кімнаті, але той схопив дерев`яне топорище та наніс йому два удари по голові та один удар в груди. Відчуваючи небезпеку за своє життя, він хотів налякати та зупинити сина, тому на кухні на столі взяв ніж, і тримаючи його у правій руці, попросив сина відійти від дверей. ОСОБА_10 не відреагував на його попередження схопив та затягнув у свою кімнату, штовхнув на диван, та сидячи поруч обхопив його голову руками і почав стискати та давити донизу. Він хотів ударити сина по руках, щоб той відпустив його, і куди наніс удар не бачив, але після удару син відразу впав на підлогу. Він просив сина піднятись, але той не реагував на його слова. Він зателефонував донці і щоб заспокоїтись випив стакан горілки. До цього, він протягом дня горілку не вживав.
Аналіз матеріалів кримінального провадження дає підстави стверджувати про те, що такі показання обвинуваченого суперечать матеріалам справи та зібраним під час досудового слідства доказам.
З рапорту помічника чергового убачається, що о 23 год. 21 хв. 04 вересня 2019 року на номер служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_13 про те, що у квартирі АДРЕСА_3 ним виявлено тіло чоловіка з ножовим пораненням чи в шию, чи в груди (а.с 88, 89 т. 1).
Даними рапорту спростовуються показання свідка ОСОБА_13 , які ним надавались у судовому засіданні в суді першої інстанції, де він вказував, що до будинку не заходив та прибув на місце події, коли вже прибули поліцейські та швидка.
З вказаного рапорту убачається, що саме після повідомлення ОСОБА_13 про тіло чоловіка з ножовим пораненням за вказаною ним адресою виїхав наряд патрульних, у складі поліцейських ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які у судовому засіданні показали, що після того, як на службовий планшет надійшло повідомлення про виявлення трупу, вони прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де в кімнаті будинку виявили труп чоловічої статі з ножовим пораненням, майже за ними прибула карета швидкої допомоги, медики якої зафіксували смерть потерпілого та була викликана слідчо-оперативна група. ОСОБА_6 повідомив, що загиблий є його сином, з яким у нього виник конфлікт і він наніс йому удар ножем.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського спростовує показання обвинуваченого в тій частині, що на той час ОСОБА_6 повідомляв, що ніж, яким він завдав тілесне ушкодження сину, він взяв у своїй кімнаті, яка розташована через коридор та кухню від кімнати, де був виявлений труп.
Під час слідчого експерименту 21 жовтня 2019 року ОСОБА_6 у присутності свого захисника ОСОБА_7 показав, що ввечері 04 вересня 2019 року він перебував вдома сам, коли прийшов його син ОСОБА_10 , то в кімнаті сина у них виник словесний конфлікт з приводу того, що син взяв на себе боргове зобов`язання по кредиту та не виплачує його. Під час конфлікту ОСОБА_10 взяв в руки дерев`яну палицю та почав розмахувати нею, завдав два удари по голові та один удар в груди обвинуваченому. Після нанесених ударів ОСОБА_6 направився до своєї кімнати, де з під подушки на ліжку дістав мисливський ніж та знову пішов до кімнати потерпілого. З потерпілим він зіштовхнувся у дверному пройомі і в цей момент потерпілий став душити ОСОБА_6 , обхопивши його двома руками за шию. В правій руці у обвинуваченого був ніж. Намагаючись збити ліву руку сина зі своєї шиї, він наніс удар, який потрапив потерпілому у груди. ОСОБА_10 відпустив обвинуваченого та пав на підлогу. Після цього ОСОБА_6 покинув кімнату сина, а коли через деякий час повернувся, то побачив, що потерпілий не подає ознак життя, зрозумів, що син помер та став телефонувати дочці. Куди після нанесення удару дівся ніж він не пам`ятає (а.с. 136-140 т. 1).
Саме ці показання ОСОБА_6 щодо місця де відбувався конфлікт, узгоджуються з протоколом огляду місця події, під час якого зафіксовано місце розташування трупа. При цьому, у лівій руці ОСОБА_10 знаходиться мисливський ніж, якому йому було нанесено тілесне ушкодження. А також відповідають виявленому у ОСОБА_10 тілесному ушкодженню у вигляді забійної рани лівої тім`яної ділянки голови, яке відповідно до висновку судово-медичного експерта могло виникнути, в тому числі, при падінні на площині (а.с. 228-235 т. 1).
Твердження обвинуваченого про те,що він взяв ніж на кухні, щоб зупинити сина, суперечать його ж поясненням під час слідчого експерименту, з яких слідує, що на кухні взагалі ніякого конфлікту не було, словесний конфлікт відбувався у кімнаті ОСОБА_10 , потім обвинувачений сходив за ножем до своєї кімнати, повернувся і удар ножем він наніс неподалік від входу у кімнату сина.
Версія ОСОБА_6 про те, що він наніс удар сину ножем в той час, коли вони обидва сиділи на дивані і потерпілий стискав його голову донизу, суперечить не тільки показанням обвинуваченого під час досудового розслідування та слідчого експерименту, а й висновку судово-медичної експертизи. Так, експертом беззаперечно встановлено, що раневий канал поранення грудної клітки проходить спереду назад, дещо зверху вниз та дещо справа наліво через шкіру, підшкірну клітковину, міжреберні м`язи в 3 міжребер`ї, верхню долю лівої легені у серцевої вирізки, серцеву сорочку, стінку лівого шлуночка в ділянці основи серця, задню стінку серцевої сорочки та тканину заднього середостіння (а.с. 208-214 т. 1).
Не зважаючи на те, що експертом визначено, що після отриманого ножового поранення потерпілий міг здійснювати деякий обмежений об`єм цілеспрямованих дій, є маловірогідним, щоб він піднявся з дивану та направився до виходу з кімнати, а потім впав біля дивану, і при цьому, саме на дивані мала б бути зосереджена значна частина крові. Навіть, якщо б потерпілий і встав з дивана, то впав би назад на стіл.
З протоколу огляду місця події убачається, що в момент, коли потерпілий падав на підлогу, то знаходився обличчям до дверей, а з урахуванням його зросту не біля дивану, а ближче до виходу з кімнати. Сліди крові на столі та на постільній білизні свідчать про те, що потерпілий міг розмахувати руками або намагався схопитись за щось під час падіння.
Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що умисел обвинуваченого саме на позбавлення життя ОСОБА_10 повністю доведений матеріалами справи, зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Про умисел ОСОБА_6 свідчить той факт, що конфлікт між ним та сином, навіть з у рахуванням показань обвинуваченого у судовому засіданні, був завершений і ОСОБА_6 пішов до себе у кімнату. Знаючи про те, що його син агресивний у стані алкогольного сп`яніння, обвинувачений міг би і не продовжувати розмову та не розпалювати новий конфлікт, але він все одно знову пішов до потерпілого у кімнату.
Відповідно до встановлених обставин та показань ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, після того, як ОСОБА_10 наніс батьку декілька ударів палицею, то конфлікт був вичерпаний, син не переслідував його і він мав можливість піти до себе в кімнату, зачинитись та уникнути будь-якого спілкування з потерпілим.
Натомість, ОСОБА_6 пішов до себе в кімнату, цілком усвідомлено, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки, які можуть настати у випадку застосування ножа, взяв мисливський ніж та направився у кімнату сина. Твердження обвинуваченого про те, що він мав намір налякати сина та зупинити його, не заслуговують на увагу, через те, що потерпілий не переслідував обвинуваченого, а нанесені ним обвинуваченому удари навіть не залишили слідів, не завдали не поправної шкоди життю чи здоров`ю ОСОБА_6 і не створили умов для того, щоб він мав реальні підстави боятись за своє життя чи здоров`я.
Отже, дії ОСОБА_6 не могли бути наслідком його недбалого чи самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків, а тому не можуть бути кваліфіковані як вбивство, вчинене через необережність.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 під час вчинення злочину перебував у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого ОСОБА_10 спростовуються висновком судово - психіатричного експерта № 661/662 від 23.12.2021 року, згідно якого ОСОБА_6 на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, перебував в стані емоційної напруги, при цьому він міг зберігати здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними ( т. 3 а. п. 70-77).
На думку колегії суддів, відповіді судових експертів містять вичерпні, однозначні висновки, які не підлягають різному тлумаченню та повністю спростовують твердження сторони захисту про вчинення обвинуваченим злочину у стані сильного душевного хвилювання.
У колегії суддів нема підстав ставити під сумнів висновок судово- психіатричного експерта, проведеного лікарями, судово-психіатричними експертами зі значним досвідом експертної діяльності, попереджених за надання завідомо неправдивого висновку згідно ст. 384, 385 КК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 94 КПК України, критерію поза розумним сумнівом оцінив докази, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину та цілком вірно кваліфікував його дії саме за ч.1ст. 115 КК України, а доводи апеляційної скарги захисника про невірну кваліфікацію, неправильну оцінку доказів не є слушними і не підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що версія обвинуваченого щодо обставин вчинення злочину, а саме, наявність віктимної поведінки потерпілого, яка виразилась у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що спонукало останнього до активних дій з застосуванням ножа, заслуговує на увагу.
Дійсно, відповідно до висновку судової імунологічної експертизи № 80 (б) від 06.11.2019 убачається, що на наданому на дослідження волоссі ОСОБА_6 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 . При цьому, походження крові на волоссі обвинуваченого від самого ОСОБА_6 категорично виключається (а.с.3-7 т. 2).
Разом з тим, відповідно до висновку імунологічної експертизи № 77 (б) виявлені в об`єктах 2-4 (дерев`яна палиця) сліди крові можуть походити від підозрюваного ОСОБА_6 , походження крові від ОСОБА_10 у даних об`єктах категорично виключається (а.с. 36-44 т. 2).
Під час проведення судово-медичного дослідження № 455 від 01.11.2019 експертом категорично та беззаперечно встановлено відсутність будь-яких видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 (а.с. 17-19 т.2).
Однак, до такого висновку експерт дійшов на підставі дослідження виписки № 1370/368 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого наркологічного диспансерного відділення КНП «ЧОПНЛ», з якої вбачається відсутність у ОСОБА_6 видимих тілесних ушкоджень. При цьому, експерт безпосередньо обвинуваченого не оглядав, з ним не спілкувався.
З урахуванням показань свідків, які однозначно вказували на те, що ОСОБА_10 вів антигромадський спосіб життя, ніде не працював, зловживав алкогольними напоями, у стані алкогольного сп`яніння поводив себе агресивно по відношенню до батька, неодноразово наносив йому тілесні ушкодження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що поведінка потерпілого по відношенню до обвинуваченого була віктимною. ОСОБА_6 дійсно тривалий час піддавався психологічному та фізичному насильству з боку власного сина, що значною мірою зменшує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, адже така поведінка та умисел на нанесення тілесних ушкоджень у нього виник виключно по відношенню до свого кривдника.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Названі вимоги судом першої інстанції дотримані.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, а також поведінку самого загиблого ОСОБА_10 .
Згідно даних про особу обвинуваченого він на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, раніше не судимий, являється пенсіонером.
У якості обставин, що пом`якшують покарання для обвинуваченого, судом вірно визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вік обвинуваченого та віктимну поведінку самого потерпілого.
Колегія суддів не погоджується з твердженням прокурора про те, що щире каяття та вік обвинуваченого не можуть бути визнані обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому.
Щире каяття, припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.
ОСОБА_6 визнає, що його неправомірні дії призвели до смерті рідної людини, невірне тлумачення своїх дій з юридичної точки зору не може бути розцінене, як не визнання вини та відсутність критичної оцінки своєї поведінки. Отже, суд вірно визнав вказану обставину пом`якшуючою, з чим погоджується і колегія суддів.
ОСОБА_6 вісімдесят два роки, що є досить поважним віком, і у даному випадку є не лише даними про особу винного, як про це стверджує прокурор, а дійсно є обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки відповідно до вимог кримінального закону покарання не має нести надмірний тягар для особи. У даному випадку, призначення занадто суворого покарання для обвинуваченого, з урахуванням його віку, може нести надмірний тягар та прирівнюватиметься до довічного позбавлення волі.
Обставиною, яка обтяжує покарання, прокурор просить визнати скоєння злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Однак, під час судового розгляду наявність вказаної обставини не знайшла свого підтвердження. Сам обвинувачений вказував на те, що алкоголь не вживав, а випив горілки після того, як зрозумів, що від його дій настала смерть сина. Свідки вказували на те, що ОСОБА_6 алкогольних напоїв не вживав. Стороною обвинувачення дана версію сторони захисту спростована не була, належних доказів того, що злочин обвинуваченим був вчинений у стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять.
Факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений висновком лікаря-нарколога, узгоджується з показаннями обвинуваченого, але не доводить, що останній вчинив злочин, перебуваючи у такому стані.
Обтяжуюча покарання обвинуваченого обставина, а саме, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах належним чином була врахована судом при призначенні покарання.
З тих підстав, що судом під час судового розгляду були встановлені ряд обставин, що пом`якшують покарання та істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, за наявності даних, які виключно позитивно характеризують особу винного, за відсутності негативних характеризуючих даних, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України.
Як вже було зазначено вище покарання ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України та у розмірі, що сприятиме меті, визначеній статтею 50 КК України.
Крім того, постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року була частково задоволена апеляційна скарга прокурора та скасована ухвала Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року лиш с підстав неправильного застосуванння апеляційним судом ст. 116 КК України, а не з підстав мякості призначеного покарання.
З урахуванням вище наведеного, на думку колегії суддів, покарання, призначене судом першої інстанції, є співрозмірним протиправному діянню ОСОБА_6 , необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважитися явно несправедливим в наслідок м`якості або суворості, у зв`язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Таким чином вирок суду є законним та обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 419, КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19