КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14/2022
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2022року місто Київ
справа № 363/4102/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Баличевої М.Б., повний текст рішення складено 05 серпня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяни Віталіївни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, поновлення реєстрації права власності,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року 14:56:17 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653);
зобов`язатидержавного реєстратора КП«Агенція адміністративних послуг» поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за позивачем.
В мотивування вимог посилався на те, що 28 квітня 2011 року між ним та ПАТ «Банк Кіпру» укладено кредитний договір №14/18-512/2011, на виконання якого кредитор надав йому на поточні потреби у тимчасове користування грошові кошти у сумі 460000грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
У забезпечення виконання грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором між ним та кредитором укладено іпотечний договір відповідно до якого позивачем передано в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно.
Вказував, що він регулярно виконував свої зобов`язання за кредитним договором та своєчасно сплачував заборгованість згідно з умовами кредитного договору до моменту настання обставин, які не залежать від нього, а саме: масового закриття відділень кредитора та припинення його діяльності.
Зазначав, що право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором перейшло до АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу №1 від 21 липня 2015 року, укладеного між ПАТ «НЕОС БАНК» та АТ «Альфа-Банк».
Зауважував, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року у цивільній справі №363/816/15-ц стягнуто з нього на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 357434,88 грн.
Посилався на те, що АТ «Альфа-Банк» не надав державному реєстратору КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. висновку суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості квартири на дату прийняття її у власність та ціна майна взагалі не бралася до уваги державним реєстратором при прийнятті рішення про реєстрацію та здійсненні відповідних незаконних реєстраційних дій щодо майна.
Вказував, що АТ «Альфа-Банк» не надсилав йому на ознайомлення та погодження висновку суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості квартири.
Позивач наголошував на тому, що підтверджена належним чином його заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» становить 357434,88 грн.
З метою забезпечення належного захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивачем було замовлено незалежну оцінку квартири.
Відповідно до висновку про вартість майна виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «РМ Консалтинг» від 16 вересня 2019 року встановлено, що ринкова вартість квартири станом на 13 червня 2019 року (дата реєстрації звернення стягнення на майно) становить 1 308 594 грн., тобто різниця між підтвердженими судовим рішенням вимогами АТ «Альфа Банк» та реальною вартістю майна становить майже мільйон гривень, проте відповідачем на користь позивача відповідна різниця не сплачувалась.
Вважає, що відповідачами порушено п.п.4.4, 6.3. іпотечного договору, положення ст.ст.35 та 36 Закону України «Про іпотеку» та положення п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року.
Вказував, що повідомлення, яке зазначено в Інформаційній довідці як підставу реєстрації права власності на майно за АТ «Альфа-Банк» на його адресу, зокрема, і на визначену в іпотечному договорі АТ «Альфа-Банк» не надсилалося та ним чи його довіреними особами не отримувалися.
Зазначав, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію, між ним та АТ «Альфа Банк» існував та не вирішений і на дату подання вказаного позову, спір щодо розміру вимог АТ «Альфа Банк».
Вказував, що у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала цивільна справа №363/1580/17 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка ухвалою суду від 08вересня 2020 року залишена без розгляду.
Посилався на те, що рішення про державну реєстрацію є таким, що грубо порушує права та охоронювані законом інтереси двох малолітніх дітей, яким належить право на користування та проживання в квартирі, оскільки квартира є єдиним житлом позивача та разом з ним в квартирі зареєстровані та проживають його дружина та двоє малолітніх дітей.
Зазначав, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року задоволено його скаргу та визнано незаконними дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б.В. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувано постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б.В. від 19 квітня 2018 року АСВП №53467812 «Про опис та арешт майна (коштів) боржника» в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №363/816/15-ц виданого 24 листопада 2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованості.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653).
Поновлено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» та КП «Агенція адміністративних послу» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1536 грн.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач АТ«Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що в основу рішення покладено доводи та покази надані позивачем, разом з тим, судом не враховано пояснення та докази відповідача.
Вказував, що висновок суду першої інстанції про неналежне виконання банком ст.35 Закону України «Про іпотеку» є помилковим та суперечить правовим висновкам Великої Палата Верховного Суду у справі №757/13243/17 та Верховного Суду у справі №490/3505/17.
Зазначав, що передбачене ст.35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення було направлено банком за двома відомими адресами позивача, докази направлення містяться у матеріалах справи, таким чином, матеріали справи підтверджують, що позивач був належноповідомлений про наміри іпотекодержателя, повідомлення було надіслане належнимчином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання з боку самепозивача.
Вважає, що АТ «Альфа-Банк» у повному обсязі виконано приписи Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного і іпотечного договорів щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим цінним листом з описом вкладення на адресу позивача.
Вказував, що спірна квартира обтяжена іпотекою у 2011 році, в той час як арешт нерухомого майна накладений у 2019році, тобто пізніше, ніж об`єкт нерухомого майна обтяжений іпотекою. Відтак, в силу п.7 ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк».
Зазначав, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення прав дитини під час укладення іпотечного договору, який в силу ст.204 ЦК України (презумція правочину) є чинним та породжує права та обов`язки.
05 січня 2022 року від позивача до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
17 січня 2022 року від відповідача АТ «Альфа-Банк» надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу.
31 січня 2022 року від позивача надійшли заперечення на пояснення на відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі: державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В., АТ «Альфа-Банк» та треті особи: ОСОБА_2 , КП «Агенція адміністративних послуг» у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. та КП «Агенція адміністративних послуг» повідомлялися про розгляд справи, в тому числі і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем була порушена, оскільки іпотекодавець не отримував повідомлення АТ «Альфа-Банк» про порушення зобов`язання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2011 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстровано в реєстрі за №2738.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору, згідно з цим договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з кредитного договору №14/18-512/2011 від 28 квітня 2011 року, укладеного між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_1 та додаткових угоди до нього, що укладені або укладатимуться між сторонами, за яким ПАТ «БАНК КІПРУ» надав іпотекодавцю у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання,на поточні потреби в сумі 460000 грн., на умовах та в порядку, встановлених кредитним договором, а саме:
вимоги із повернення фактично наданого кредиту на суму 460000 грн. у строки, визначені кредитним договором з кінцевим строком повного повернення до 27 квітня 2018 року включно;
вимоги із відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язань;
вимоги із сплати суми процентів, що визначається за ставкою 19,9% процентів річних, за строковий кредит та за ставкою 22,9% процентів річних, у разі порушення Іпотекодавцем;
строків повернення кредиту, процентів та інших обов`язкових платежів визначених кредитним договором;
зобов`язань іпотекодавця, що полягають у страхуванні на користь банку предметів забезпечення відповідно до умов та у строки, визначені кредитним договором;
зобов`язань іпотекодавця, що полягають у наданні банку довідки з місця роботи про фактично отриману заробітну плату, декларацію про доходи іпотекодавця та довідку про стан кредитної заборгованості іпотеколавця, за наявності діючих кредитів (або договорів поруки, застави до кредитних договорів) в інших банках, у строки, передбачені кредитним договором;
вимоги із сплати комісій банку, штрафів, передбачених кредитних договором;
вимоги щодо відшкодування можливих витрат, пов`язаних з пред`явленням до іпотекодавців вимоги за зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки та витрат на утримання, збереження і страхування предмета іпотеки, а також можливих збитків, завданих іпотекодержателю порушенням іпотекодавцем цього договору та/або кредитного договору;
Іпотекою забезпечуються також витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, включаючи судові витрати, витрати пов`язані з реалізацією предмета іпотеки, проведенням аукціону, тощо.
З пункту 1.2 розділу І іпотечного договору вбачається, що в іпотеку за цим договором передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності: квартира АДРЕСА_3 .
Предмет іпотеки складається з 3 (трьох) жилих кімнат, загальна площа квартири становить 97,7 кв.м, житлова плаща квартири 58,39 кв.м, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підстав свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 2003 року Вишгородською міською радою на підставі рішення виконкому Вишгородської міської ради №172 від 08 квітня 2003 року. Право власності на квартиру зареєстроване Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 17 вересня 2003 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 2635051, номер запису: 96/123 в книзі 44.
Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №29627126, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 11 квітня 2011 року, вартість предмету іпотеки становить 297480 грн.
Всі поліпшення предмету іпотеки, зроблені в період чинності цього договору, включаються до предмету іпотеки.
Згідно п.1.3 розділу І вказаного договору, за взаємною згодою сторін цього договору заставна вартість предмету іпотеки становить 923747 грн
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 квітня 2011 року - 28 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості за іпотечним договором №2738 від 28 квітня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. на квартиру номер за РПВН: 2635051, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , обтяжувач: ПАТ «БАНК КІПРУ». Реєстраційний номер: 11122098. Контрольна сума: 2АВГ048729.
21 липня 2014 року між ПАТ «НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «БАНК КІПРУ» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу №1.
Відповідно п.п.2.1, 2.2 договору факторингу клієнт ПАТ «НЕОС БАНК» відступає фактору ПАТ «Альфа-Банк» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває право вимоги заборгованості по кредитних договорах. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржником щодо заборгованостей стають дійсними для фактора та вважаються наданими йому. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ним права, зокрема грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржником процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обовязкових платежів.
Отже, внаслідок укладення договору відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 28 квітня 2011 року №14/18-512/2011 позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №14/18-512/2011 від 28 квітня 2011 року у розмірі 357149,88 грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 3654 грн., а всього стягнуто 360803,88 грн.
На виконання вказаного рішення суду, Вишгородським районним судом Київської області ПАТ «Альфа-Банк» було видано виконавчий лист №363/816/15-ц, який був пред`явлений стягувачем до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
На підставі зазначеного виконавчого листа Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було заведено АСВП №53467812, відповідно до якого, зокрема, описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вишгородському районі Київської області Ткачук Б.В. з вимогою про припинення виконавчих дій, а саме: звернення стягнення на квартиру: АДРЕСА_1 , яка є єдиним житлом для двох малолітніх дітей.
З копії свідоцтва про народження вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_4
31 січня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , від якого у останніх ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка - ОСОБА_5 .
Актом обстеження житлово - побутових умов від 12 березня 2016 року, який складений депутатом Вишгородської міської ради Бражниковою Т.О. в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 встановлено зокрема, склад сім`ї, яка проживала на час складання акту в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , неповнолітній син дружини ОСОБА_8 ,2002 року народження та дочка ОСОБА_9 , 2015 року народження.
Відповідно до довідок про склад сім`ї та реєстрації, виданої 10 листопада 2017 року №3251 та 06 серпня 2019 року №2274 Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: ОСОБА_10 (піднаймач); ОСОБА_1 (власник квартири); ОСОБА_5 (дочка); ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_4 (син дружини).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця було задоволено, визнано незаконними дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б.В. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б.В. від 19 квітня 2018 року АСВП №53467812 «Про опис та арешт майна (коштів) боржника» в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №363/816/15-ц виданого 24 листопада 2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості.
25 січня 2019 року АТ «Альфа-Банк» було направлено ОСОБА_1 повідомлення вих. №КП/254 від 18січня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням на адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 .
Вказаним повідомленням АТ «Альфа-Банк» вимагало від ОСОБА_1 сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом га дату розрахунку 11грудня 2018 року загальна сума заборгованості становила 650211,98 грн. з яких: 322434, 47 грн. за кредитом та 327777,51 грн. по відсоткахта в порядку ст.ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджало, що в разі невиконання цієї вимоги протягом трицятиденного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 20 травня 2019 року було відкрито виконавче провадження №59154759 з примусового виконання виконавчого листа №363/816/15-ц, виданого 24 листопада 2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 357149,88 грн. та суму судового збору у розмірі 3654 грн., а всього стягнуто 360803,88 грн.
Зобов'язано боржника протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також стягуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 36080,38 грн.
Листом від 05 червня 2019 року №6505/17-18-19 ДП «СЕТАМ» повідомив у тому числі і ОСОБА_1 наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота - 354587; відомості про предмет іпотеки - трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; день та час проведення електронних торгів - 03 липня 2019 року о 09.00 год.; початкова ціна продажу майна - 1004705,77 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 05 червня 2019 року у виконавчому провадженні №59154759 виконавчий лист №363/816/15-ц, виданий 24 листопада 2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 357149,88 грн. та суму судового збору у розмірі 3654 грн., а всього стягнуто 360803,88 грн. повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Припинено чинність арешту майна боржника за реєстраційним номером лоту 354587, а саме трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 та роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 05 червня 2022 року.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 вересня 2019 року, номер інформаційної довідки 180757588, 13 червня 2019 року державний реєстратор комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року, підстава виникненнч права власності: іпотечний договір, серія та номер 2738, виданий 28 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер КП/254, виданий 18 січня 2019 року, видавник: АТ «АльфаБанк».
Згідно висновку про вартість майна, складеного оцінювачем ТОВ «РМ Консалтинг» Варуша М.С. від 16 вересня 2019 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , без урахування ПДВ, станом на 13 червня 2019 року 1308594 грн.
03 грудня 2019 року ТОВ «ДОКОС» складено висновок про вартість майна - трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є АТ «Альфа-Банк», відповідно до якого станом на 03 грудня 2019 року ринкова вартість об`єкта житлової нерухомості становить 631000 грн. без ПДВ.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08вересня 2020 року позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідачами порушено п.п.4.4, 6.3. іпотечного договору, положення ст.ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» та положення п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, оскільки повідомлення, яке зазначено в Інформаційній довідці як підставу реєстрації права власності на майно за АТ «Альфа-Банк» на його адресу, зокрема, і на визначену в іпотечному договорі АТ «Альфа-Банк» не надсилалося та ним чи його довіреними особами не отримувалися.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
Підсумовуючи наведене метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереженняв іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно доч.ч.1-5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частинами першою та третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.
Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов'язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до п.4.1.1. вказаного іпотечного договору, у разі порушення кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30 строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодежателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.4 іпотечного договору від 28 квітня 2011 року визначено, щоразі порушення кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель, має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. У такому випадку цей договір вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки. Позасудове врегулювання може відбуватись одним з наступних шляхів:
Положеннями п.4.4.1 вищевказаного договору передбачено, що переходом до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення вимог за кредитним договором у наступному порядку:
у разі порушення іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель, направляє йому вимогу про усунення порушень, в якій зазначає, що в разі невиконання даної вимоги в 30 - денний строк іпотекодержатель буде змушений звернути звернути стягнення на предмет іпотеки;
якщо 30 - денний термін пройшов, а порушення іпотекодавцем не усунуті, іпотекодержатель звертається до відповідних державних органів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за собою.
Передача у власність відбувається за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на дату передачі предмета іпотеки у власність. Цей договор є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки.
Відповідно до п.6.3 договору іпотеки всі повідомлення сторін цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм, чи по факсу з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою. Повідомлення вважається направленим, якщо відправник має доказ поштового відправлення (повідомлення про вручення) на адресу іншої сторони, зазначену в цьому договорі або на адресу, яка змінилась та про що інша сторона була повідомлена.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» було передано державному реєстратору КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. під час здійснення останньою державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року наступні документи: іпотечний договір серія та номер 2738, виданий 28 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер КП/254, видане 18 січня 2019 року, видавник: АТ «Альфа -Банк».
На підтвердження факту направлення ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 повідомлення вих. №КП/254 від 18 січня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням відповідач АТ «Альфа -Банк» надав копії: описи вкладення у цінний лист, чек з ПАТ «Укрпошта» від 25 січня 2019 року ПН 215600426655, листи-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «МЕРКУРІЙ» №390/08 та №389/08.
З чеку ПАТ «Укрпошта» від 25 січня 2019 року ПН 215600426655 вбачається, що ЗАТ «Альфа-Банк» було направлено групу посилок у кількості 8 штук.
З опису вкладення у цінні листи, що були направлені ОСОБА_1 вбачається, що позивачеві було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказані описи містять штемпель поштового відділення зв`язку відправника від 25 січня 2019 року.
Реєстр №12 поштових відправлень, що пересилаються в межах України у м. Чернігів підтверджує направлення листів на адреси позивача: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 .
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження особистого вручення ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки чи конверти вказаних цінних листів, що повернулись не врученими ОСОБА_1 з відміткою поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.
Відповідно до листа-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «МЕРКУРІЙ» №390/08, відправлення №S002848902 від 13 травня 2019 року, отримувач: ОСОБА_11 , адреса: АДРЕСА_2 після двох невдалих спроб вручення кур`єром відправлення повернуто відправнику.
Згідно листа-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «МЕРКУРІЙ» №389/08, відправлення №S002848901 від 13 травня 2019 року, отримувач: ОСОБА_11 , адреса: АДРЕСА_4 після двох невдалих спроб вручення кур`єром відправлення повернуто відправнику.
Листи-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «МЕРКУРІЙ» №390/08 та №389/08 не підтверджують направлення ОСОБА_1 саме повідомлення від 18 січня 2019 року №КП/254.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист-повідомлення ТОВ «Служба експрес - доставки «МЕРКУРІЙ» №390/08 не є підтвердженням отримання позивачем повідомлення від 18 січня 2019 року №КП/254 оскільки нього неможливо встановити, які саме документи направлялися ОСОБА_1 .
Отже, листи-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «МЕРКУРІЙ» №390/08 та №389/08 не підтверджують направлення ОСОБА_1 саме повідомлення від 18 січня 2019 року №КП/254.
Також, як вбачається з повідомлення від 18 січня 2019 року №КП/254 в ньому, в тому числі, зазначена адреса, на яку ОСОБА_1 було направлено повідомлення як: АДРЕСА_4 , а не на адресу: АДРЕСА_5 , так як зазначено в іпотечному договорі.
Отже, позивачу за адресою, зазначеною в іпотечному договорі повідомлення не направлялося взагалі.
Таким чином, АТ «Альфа-Банк» не надало належних доказів отримання ОСОБА_1 письмової вимоги дострокового виконання основного зобов`язання та доказів направлення позивачу повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи підтверджують, що позивач був належно повідомлений про наміри іпотекодержателя, повідомлення було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання з боку самепозивача спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, встановивши, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання як вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» так і Порядку №1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена всупереч норм чинного законодавства.
Порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем.
Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №521/18393/16-ц та постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі №761/43002/19-ц.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, правильно виходив з того, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем порушена, оскільки іпотекодавець не отримував повідомлення банку про порушення зобов`язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Альфа-Банк» у повному обсязі виконано приписи Закону України «Про іпотеку»та умови кредитного і іпотечного договорів щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим цінним листом з описом вкладення на адресу позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище викладеним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, АТ «Альфа-Банк»вказував на те, що в кожному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться оцінка майна. В даному випадку також була проведена оцінка майна та на підтвердження вартості спірної квартири відповідач до відзиву на позовну заяву надав копію висновку про вартість майна оцінювача ТОВ «ДОКОС» від 04 грудня 2019 року, відповідно до якого ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 03 грудня 2019 року становить 631000 грн. без ПДВ.
При цьому, реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк» відбулося 13 червня 2019 року.
Таким чином, доказів того, що висновок (звіт) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, АТ «Альфа-Банк» надавався державному реєстратору останнім надано не було.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення прав дитини під час укладення іпотечного договору, який в силу ст.204 ЦК України (презумція правочину) є чинним та породжує права та обов`язки не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора, а відтак правомірно було задоволено і вимогу позивача про поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді:
