Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 501/740/20
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 та його представниці адвоката ОСОБА_5
законної представниці обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь матеріали кримінального провадження № 12019160160000878 від 02.11.2019 р. за обвинуваченням :
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, холостого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_3 , раніше не судимого
та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, холостого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_4 , раніше не судимого - обох
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 400000 грн., -
ВСТАНОВИВ :
2 листопада 2019 року, приблизно о 02:10 год., між ОСОБА_10 , неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та потерпілим ОСОБА_4 , які перебували між магазином « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованим за адресою : АДРЕСА_5 та кіоском «Бершадські кури», що знаходиться за адресою : АДРЕСА_6 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_10 , групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_4 , з метою умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, нанесли останньому удари по тілу та голові, від яких він впав на асфальт. Після того, як потерпілий підвівся та дійшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованого за адресою : АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 разом з неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжуючи свої злочинні дії, продовжили наносити потерпілому ОСОБА_4 удари, зокрема, ОСОБА_10 наніс численні удари правою рукою по тілу та голові потерпілого, а ОСОБА_11 численні удари правою ногою по тілу та голові ОСОБА_4 , від чого останній втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження у виді : синця та саден в області носа, синця та саден в області лівого ока, забою головного мозку середнього ступеню, крововиливів під м?які мозкові оболонки, закритих переломів внутрішньої стінки лівої орбіти, перелому кісток носа, перелому осередків горизонтальної пластини гратчастої кістки, що складають єдиний комплекс черепно-мозкової травми, оцінюються у сукупності і згідно висновків судово-медичної експертизи № 24-К від 11.06.2021 р. за ознакою небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у виді : гемосінусу зліва, підапоневротичної гематоми лівої скронево-тім?яної області, саден обох кистей та області обох колінних суглобів, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вину свою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнали повністю, показали суду, що скоїли злочин при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорюють, як і не оспорюють фактичні обставини скоєного ними злочину.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні не оспорювали фактичні обставини справи і судом було встановлено, що вони обидва правильно і вірно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції кожного з них, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу кожного обвинуваченого.
Таким чином, ОСОБА_10 , групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисно заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_4 , а тому кримінальну відповідальність кожен з них повинен нести за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Призначаючи покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ними злочину, роль і ступінь участі кожного у злочині, неповнолітній вік ОСОБА_11 станом на дату скоєння злочину, дані про особу кожного обвинуваченого та висновок, викладений в досудовій доповіді органу пробації стосовно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , першу судимість кожного, відсутність перебування кожного на обліках лікарів нарколога чи психіатра, позитивні характеристики з місця проживання та навчання, повне відшкодування двома обвинуваченими матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 , що було підтверджено останнім в судовому засіданні, а також поведінку самого потерпілого щодо провокації конфлікту та бійки, щире каяття кожного обвинуваченого та їхні дії з приводу виклику карети швидкої допомоги потерпілому ОСОБА_4 відразу на місці події, що на думку суду суттєво пом?якшує покарання кожного обвинуваченого та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину.
За змістом кримінального Закону, ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.
Виходячи з положень ст. 50 КК України - рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. № 7 - призначенню покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті (частини статті) «Особливої частини» КК України, не перешкоджає згадка у статті про альтернативне, більш м`яке покарання. Разом з тим вихід суду за мінімальні межі санкції можливий тільки в окремих випадках, установлених законом, коли в цьому виникає потреба. Відповідно до ч. 3 ст. 65 КК України, підстави призначення більш м`якого покарання визначено ст. 69 КК України. За змістом ч. 1 ст. 69 КК України, при вирішенні питання про можливість застосування більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, суд повинен установити кілька обставин (не менш як дві), що пом`якшують покарання, та мотивувати, як саме вони істотно знижують ступінь тяжкості злочину.
Таким чином, законодавець дав суду право у виняткових випадках, з огляду на індивідуальні особливості вчиненого правопорушення та особу винного, призначити більш м`яке покарання. При цьому застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов`язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням (судового розсуду). Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб`єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення, беручи до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, рішення у справі «Тейсксейра де Кастро проти Португалії».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повинно бути призначено у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, однак виправлення кожного з них, на думку суду, можливо без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.ст. 75,76,104 КК України.
Потерпілим ОСОБА_4 був пред`явлений цивільний позов до обох обвинувачених (цивільних відповідачів) Бурова та Байди про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином у розмірі 400000 грн., який обидва обвинувачених визнали частково, по 10000 грн. кожний, враховуючи повне відшкодування ними потерпілому на стадії досудового розслідування матеріальної шкоди на суму 40000 грн., відсутність у них роботи у зв?язку з військовим станом в Україні та війною.
На думку суду, вказаний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 91,92 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню,зокрема -вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтями 127,128КПК Українипередбачено -підозрюваний,обвинувачений,а такожза йогозгодою будь-якаінша фізичначи юридичнаособа маєправо набудь-якійстадії кримінальногопровадження відшкодуватишкоду,завдану потерпілому,територіальній громаді,державі внаслідоккримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування - не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.
Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.п. 8,9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до чеків та квитанцій, наданих потерпілим ОСОБА_4 до свого позову розмір реальних матеріальних збитків, витрачених останнім на своє лікуванні становить 30634,42 грн. (придбання ліків та проходження лікування в медичних закладах) та 10000 грн. неофіційних витрат на лікування, які були повністю відшкодовані обома обвинуваченими, що було підтверджено потерпілим в судовому засіданні.
В позові йдеться про те, що потерпілий зазнав моральних страждань у зв?язку з протиправною поведінкою обох обвинувачених, які полягали у негативних змінах у його житті, як то переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, порушення нормальних життєвих зв?язків, порушення сну, тощо, внаслідок чого та свого лікування, він був позбавлений можливості працювати старшим помічником капітана на суднах закордонного плавання, заробляти та утримувати свою сім?ю, що в свою чергу здійснювала його дружина, а тому свої моральні страждання, потерпілий оцінив в 400000 грн.
На думку суду, враховуючи моральні страждання потерпілого, яких він зазнав внаслідок протиправних дій обох обвинувачених, час та зусилля, необхідні для відновлення свого здоров`я та які потерпілий витратив під час лікування у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я з вини обвинувачених, позов в частині стягнення з обвинувачених в солідарному порядку згідно ст. 1190 ЦК України моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 100000 грн., суму якої суд вважає обґрунтованою та достатньою для покриття моральних страждань потерпілого, враховуючи відсутність документальних доказів офіційного працевлаштування потерпілого старшим помічником капітана на суднах закордонного плавання, втрати ним вказаної роботи та офіційно підтвердженого заробітку, якій він втратив через своє лікування, а також відсутність належних та допустимих доказів утримання його родини дружиною, яка нібито забезпечувала сім?ю потерпілого на час проходження останнім лікування.
В порядку ст. 100 КПК України, речові докази по справі : лазерний DVD-R диск з відеозаписами проведення обшуку та DVD-R диск з відеозаписами події злочину, наданий представником ТОВ «Модерн-Трейд», які зберігаються при матеріалах справи, належить зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Речові докази : кросівки чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани чорного кольору та зубну щітку, що належать Бурову, джинси чорного кольору, спортивні штани чорного кольору «Nike», спортивні штани чорного кольору з червоною застібкою на карманах, 1 викрутку чорно-жовтого кольору, які належать Байді, а також, паперові конверти (змиви та листки від дерева), які зберігаються в камері зберігання речових доказів Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, на підставі ст. 100 КПК України належить знищити.
Керуючись ст.ст. 368-371,373-376 КПК України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
УХВАЛИВ :
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.
На підставі ст.ст. 75,104 КК України, звільнити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та Бурова від відбування призначеного кожному з них покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки кожному, якщо кожен з них протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і у відповідності до п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України виконає покладені на кожного з них обов`язки : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути в солідарному порядку з Бурова та Байди на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Речові докази по справі : лазерний DVD-R диск з відеозаписами проведення обшуку та DVD-R диск з відеозаписами події злочину, наданий представником ТОВ «Модерн-Трейд», які зберігаються при матеріалах справи - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Речові докази : кросівки чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани чорного кольору та зубну щітку, що належать Бурову, джинси чорного кольору, спортивні штани чорного кольору «Nike», спортивні штани чорного кольору з червоною застібкою на карманах, 1 викрутку чорно-жовтого кольору, які належать Байді, а також, паперові конверти (змиви та листки від дерева), які зберігаються в камері зберігання речових доказів Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області знищити.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення, а засудженими у той же строк з дня вручення їм копії вироку.
Суддя ОСОБА_1
