Справа № 216/5400/20
Провадження № 2/216/377/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2022 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,
за участю:
секретарів судового засідання Авшаряна С.О., Кравець А.С.,
представників позивача Рассомахи С.А. , Калініченко Л.М. ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідачки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна,
в с т а н о в и в:
16 вересня 2020 року представник виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна.
Позовна заява мотивована тим, що в період перебування відповідачів у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6 . 22.04.2008 шлюб між подружжям було розірвано, після чого дитина проживала разом з матір`ю. У літній період поточного року дитина проживала у батька. 23.06.2020 співмешканка батька привела ОСОБА_6 до Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, повідомивши про стаціонарне лікування батька дитини, та відмову матері забрати сина до свого місця проживання. У цей же день співробітниками ювенальної превенції Саксаганського відділення поліції дитину було направлено на обстеження до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради з подальшим його влаштуванням до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради. Після цього працівниками служби у справах дітей виконкому районної у місті ради була проведена відповідна індивідуально-профілактична робота з ОСОБА_3 , яка 26.06.2020 забрала сина з вищевказаного закладу охорони здоров`я до свого місця проживання. Однак, посварившись з матір`ю ОСОБА_6 знову пішов проживати до батька.
01 липня 2020 року сестра ОСОБА_4 привела дитину до служби у справах дітей виконкому районної у місті ради з метою влаштування до дитячого державного закладу, пояснивши, що батько дитини не в змозі виконувати батьківські обов`язки, оскільки має інвалідність ІІІ групи по онкозахворюванню, потребує постійного лікування, ніде не працює, схильний до вживання спиртних напоїв, немає власного житла, проживає у співмешканки. В той же день дитина була влаштована до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради.
06 липня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому районної у місті ради було розглянуто питання про стан виконання відповідачами батьківських обов`язків. Голова комісії з питань захисту прав дитини, заступник голови районної у місті ради по виконавчій роботі ОСОБА_7 , порекомендувала ОСОБА_3 забрати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до місця свого проживання та звернутися до психолога Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з метою проведення психодіагностичної і корекційної роботи з дитиною. ОСОБА_3 відмовилася забирати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради та в подальшому займатися вихованням і утриманням дитини, оскільки він, на її думку, не має бажання навчатися, не допомагає по господарству, ображає її молодшого сина.
Неповнолітній ОСОБА_6 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Посилаючись на вищевказані обставини представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
18 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилається на те, що у неї з відповідачем ОСОБА_4 є спільний син - ОСОБА_6 , на утримання якого рішенням суду стягнено з батька аліменти на її користь в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів. Заборгованість по сплаті аліментів складає 80154,86 грн. З 23.06.2012 ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , виховують спільного сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та всі разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 працює державним виконавцем Центрально-Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень немає. Її син ОСОБА_6 навчався у КЗОШ № 79 м. Кривого Рогу з жовтня 2019 року по червень 2020 року, характеризувався добре, вона як мати приділяла увагу сину, була на зв`язку з класним керівником, батько до школи не приходив, навчанням сина не цікавився.
23 червня 2020 року близько 10:00 години працівник Саксаганського ВП повідомив її про те, що її син ОСОБА_6 знаходиться у відділенні поліції, після приїзду до них вона надала пояснення та повідомила, що в березні 2020 року у неї з сином виник конфлікт, вона звернулася до колишнього чоловіка за допомогою у вихованні сина, та вони домовилися, що дитина проживатиме у батька, однак своєї адреси останній не повідомив. Також ОСОБА_3 попросила поліцію та начальника служби у справах дітей Саксаганської у місті ради ОСОБА_10 про те, щоб дитина знаходилась на вихованні у батька, та проживала разом з ним, оскільки син погрожував пошкодити її майно, побити машину, вікна у будинку, та декілька разів її вдарив.
01 липня 2020 року ОСОБА_3 отримала висновок комісії КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» в якому було зазначено, що рекомендована форма влаштування дитини це повернення в біологічну сім`ю, також була надана характеристика на сина, в якій крім іншого, було зазначено, що підліток веде себе агресивно, та не дотримується заведеного життєвого порядку.
07 серпня 2020 року було надано висновок спеціаліста КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР», в якому крім іншого зазначено, що в сина ОСОБА_6 інтелект відповідає заниженій нормі за Векслером, порушені емоційно-вольова та поведінкова сфера, змішаний розлад шкільних навичок, змішаний розлад емоцій та поведінки, запропонована індивідуальна, групова та сімейна психокорекція. Також, довідкою з Багатопрофільного медико-діагностичного центру встановлено, що син потребує уваги з боку невропатолога. Відповідач ОСОБА_3 просить відмовити в позові, вважає, що дитини повинна проживати в сім'ї, однак як дитині, так і їй потрібна допомога з боку держави, у вигляді соціально-психологічної підтримки та недопущення насилля в сім'ї.
Представники позивача Рассомаха С.А. , Калініченко Л.М. у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 позов визнав, пояснив, що хворіє і немає можливості створити належні умови для проживання дитини.
Відповідач ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_5 просили суд відмовити в позові, із посиланням на обставини викладенні у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження та свідоцтва про розірвання шлюбу, в період з 04 вересня 2004 року по 22 квітня 2008 року відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9, 10).
ОСОБА_4 являється батьком, а ОСОБА_11 матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 у зв`язку з реєстрацією шлюбу 23.06.2012 змінила прізвище на ОСОБА_12 , та має на утриманні також неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб (а.с.60, 61).
Згідно листа служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради від 24.06.2020 № 02.2.36/1690, до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області 23.06.2020 приблизно о 10:00 годині співмешканкою батька було доставлено неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено, що його батько перебуває на стаціонарному лікуванні в м. Дніпрі, тому не може опікуватися сином, а мати ОСОБА_3 категорично відмовляється забирати сина собі на виховання. Неповнолітнього обстежено в комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька міська лікарня № 4» КМР та тимчасово влаштовано до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради (а.с.11).
Починаючи з 01.07.2020 по теперішній час ОСОБА_6 перебуває в комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради, та характеризується як комунікабельний, схильний до схвильованості, нетерплячий, різкий, схильний до різних змін настрою (а.с.14, 15).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2008, стягнено з ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, на користь ОСОБА_11 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 01.03.2008 до його повноліття; та згідно довідки державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2021 складає 80154,86 грн (а.с.57-59).
ОСОБА_3 працює державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у міста Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.63).
Висновком комісії КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради від 01.07.2020 № 29, рекомендовано після вибуття із закладу повернути дитину ОСОБА_6 в біологічну сім'ю (а.с.66-67).
Допитаний у судовому засіданні, у присутності психолога, ОСОБА_6 пояснив, що він підтримує хороші відносини з батьком, але через хворобу не може з ним проживати. В матері він проживав разом з молодшим братом та чоловіком матері, мати забезпечувала його житлом та продуктами харчування, але часто кричала на нього, казала, що він крадій, вчиняє насилля відносно неї та молодшого брата, однак це не так, лякала своїм чоловіком, тому він не хотів з ними проживати. Просить суд позбавити батьків батьківських прав, він хоче самостійно навчатися у професійно-технічному училищі, але немає такої змоги через знаходження у реабілітаційному центрі.
Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що вона мати ОСОБА_14 , він не може утримувати сина, оскільки хворіє, їй відомо, що її внук ОСОБА_15 проживав у свого батька близько 4 місяців, починаючи з березня 2020 року. Вона не має матеріальної можливості утримувати внука, та й не хоче брати на себе таку відповідальність, оскільки в нього є батьки.
Свідок ОСОБА_16 показала, що працює психологом в центрі реабілітації. У ОСОБА_15 змішаний тип характеру, вразливий, у нього емоційна травма через розлучення батьків, дитині бракує любові матері, він хоче додому.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що працює головним спеціалістом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», неповнолітній ОСОБА_15 влаштований у центр з 01.07.2020 по теперішній час, тоді як час перебування у центрі становить не більше 9 місяців. Вважає задля інтересів дитини доцільно позбавити батьків батьківських прав.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що працює координатором з соціальної роботи. Під час виконання своєї роботи, виїжджала за місцем проживання до ОСОБА_3 , за результатом огляду було встановлено, що умови проживання задовільні для належного розвитку дитини. З матір`ю та сином ОСОБА_15 працював конфліктолог, висновком якого було встановлено, що при наявність тих стосунків які між ними склалися, вони не зможуть разом проживати.
Частинами 1-3 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Одночасно відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Верховний Суд України у своїх роз`ясненнях, викладених в п. 16 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3 зазначав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Згідно вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позивачем заявлену вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідачів, та на думку суду вказаний розмір аліментів відповідатиме гармонійному розвитку дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 25.08.2021 № 8/33-2913, виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Враховуючи те, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідачі у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконують обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, з урахуванням показань неповнолітнього ОСОБА_6 наданих у судовому засіданні, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав задля інтересів самої дитини.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Вказаний висновок узгоджений з постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 248 СК України дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім`ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.
У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.
Із довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 19.01.2021 № 268 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_9 (а.с. 62).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.07.2020, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.19).
Враховуючи наведене, суд вважає, що в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , з метою захисту його житлових прав необхідно накласти заборону на відчуження вищевказаного домоволодіння.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при звернені до суду з позовом, тому відповідно до ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2522,40 грн (840,80 х 3 = 2522,40 грн).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_14 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_14 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 та ОСОБА_14 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Накласти заборону за відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_14 судовий збір на користь держави в розмірі 2 522 грн 40 коп., тобто по 1 261 (одній тисячі двісті шістдесят одній) грн 20 коп. з кожного.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити Центрально-Міському районному у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 28 лютого 2022 року.
Суддя Ю.В.Онопченко
