Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4250/22 Справа № 216/5400/20 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Бадалян Н.О.
сторони:
позивач - Виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року Виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна.
В обґрунтування позову зазначив, що в період перебування відповідачів у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . 22.04.2008 шлюб між подружжям було розірвано, після чого дитина проживала разом з матір`ю. У літній період поточного року дитина проживала у батька. 23.06.2020 року співмешканка батька привела ОСОБА_3 до Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, повідомивши про стаціонарне лікування батька дитини, та відмову матері забрати сина до свого місця проживання. У цей же день співробітниками ювенальної превенції Саксаганського відділення поліції дитину було направлено на обстеження до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради з подальшим його влаштуванням до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради. Після цього працівниками служби у справах дітей виконкому районної у місті ради була проведена відповідна індивідуально-профілактична робота з ОСОБА_1 , яка 26.06.2020 забрала сина з вищевказаного закладу охорони здоров`я до свого місця проживання. Однак, посварившись з матір`ю ОСОБА_3 знову пішов проживати до батька.
01 липня 2020 року сестра ОСОБА_2 привела дитину до служби у справах дітей виконкому районної у місті ради з метою влаштування до дитячого державного закладу, пояснивши, що батько дитини не в змозі виконувати батьківські обов`язки, оскільки має інвалідність ІІІ групи по онкозахворюванню, потребує постійного лікування, ніде не працює, схильний до вживання спиртних напоїв, немає власного житла, проживає у співмешканки. В той же день дитина була влаштована до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради.
06 липня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому районної у місті ради було розглянуто питання про стан виконання відповідачами батьківських обов`язків. Голова комісії з питань захисту прав дитини, заступник голови районної у місті ради по виконавчій роботі ОСОБА_4 , порекомендувала ОСОБА_1 забрати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до місця свого проживання та звернутися до психолога Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з метою проведення психодіагностичної і корекційної роботи з дитиною. ОСОБА_1 відмовилася забирати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради та в подальшому займатися вихованням і утриманням дитини, оскільки він, на її думку, не має бажання навчатися, не допомагає по господарству, ображає її молодшого сина.
Неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Посилаючись на вищевказані обставини представник позивача просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму .
Накласти заборону за відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2022 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Накладено заборону за відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 працює державним виконавцем Центрально-Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень немає. Її син ОСОБА_3 навчався у КЗОШ № 79 м. Кривого Рогу з жовтня 2019 року по червень 2020 року, характеризувався добре, вона як мати приділяла увагу сину, була на зв`язку з класним керівником, батько до школи не приходив, навчанням сина не цікавився.
З початку 2019 року у відповідачки з сином ОСОБА_3 почалися сварки, конфліктні ситуації стосовно навчання, поведінки вдома. На її зауваження син не реагує. Відповідачка звернулась до батька дитини за допомогою у вихованні дитини. Після розмови з батьком ОСОБА_2 та сином було досягнуто згоди, що син буде проживати разом з батьком у його співмешканки.
23 червня 2020 року відповідачу зателефонували з Саксаганскього відділу поліції та повідомили, що її син Гілунг ОСОБА_3 знаходиться у відділку поліції, після надання пояснень ОСОБА_3 категорично відмовлявся йти додому навіть після того, як йому повідомили, що його буде направлено до дитячого будинку, вів себе не коректно по відношенню до відповідачки та представників служби у справах дітей Саксаганського району.
30 червня 2020 року відповідачка звернулась з заявою до виконкому Центрально-Міської у місті ради з проханням втрутитись в ситуацію, задля вирішення конфліктної ситуації, яка виникла між нею та її сином та уникнення подальшого насилля в сім`ї по відношенню до відповідачки та її молодшого сина ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку спеціаліста КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР» зазначено, що в сина ОСОБА_3 інтелект відповідає заниженій нормі за Векслером, порушені емоційно-вольова та поведінкова сфера, змішаний розлад шкільних навичок, змішаний розлад емоцій та поведінки, запропонована індивідуальна, групова та сімейна психокорекція. Також, довідкою з Багатопрофільного медико-діагностичного центру встановлено, що син потребує уваги з боку невропатолога.
Крім того на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, відповідачка зверталась з проханням допомогти в вирішенні конфліктної ситуації між нею та сином, рекомендувати психолога, проте представників комісії непокоїло місце роботи відповідача і її прохання про допомогу було проігноровано.
На теперішній час, її син Гілунг ОСОБА_3 евакуйований, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та збереженням життя, до Австрії. Можливості побачитись з ним немає, однак вони спілкуються у телефонному режимі
Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та сподівається, що їх відносини з сином ОСОБА_3 налагодяться, оскільки вона любить своїх дітей, вважає, що дитини повинна проживати в сім`ї, однак як дитині, так і їй потрібна допомога з боку держави, у вигляді соціально-психологічної підтримки та недопущення насилля в сім`ї.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач Виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом апеляційного оскарження рішення суду не скористався, а відповідачка ОСОБА_1 не надала доказів на уповноваження її представляти інтереси відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з чим рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача Виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради - Расомаху С.А., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04 вересня 2004 року по 22 квітня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.9, 10).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 5)
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2008, стягнено з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, на користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01.03.2008 до його повноліття; та згідно довідки державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2021 складає 80154,86 грн (а.с.57-59).
Згідно листа служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради від 24.06.2020 № 02.2.36/1690, до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області 23.06.2020 приблизно о 10:00 годині співмешканкою батька було доставлено неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що його батько перебуває на стаціонарному лікуванні в м. Дніпрі, тому не може опікуватися сином, а мати ОСОБА_1 категорично відмовляється забирати сина собі на виховання. Неповнолітнього обстежено в комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька міська лікарня № 4» КМР та тимчасово влаштовано до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради. З метою соціального захисту неповнолітнього ОСОБА_3 служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради порушує клопотання про вирішення питання подальшого влаштування неповнолітнього та вжиття заходів по збереженню біологічної сім`ї. (а.с.11).
Відповідно до характеристики Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній навчався у КЗШ №79 з жовтня 2018 року по червень 2020 року. За цей час зарекомендував себе як не дуже працелюбний учень. Мав навчальні досягнення серенього рівня. Навчався не в повну міру своїх сил, не виявляв зацікавленості до навчання, потребував постійного контролю. На уроках дисципліну не порушував, часто був пасивним. Не завжди виконував домашні завдання. Має довільну пам`ять. До виконання доручень вчителів ставиться недбало. Участі у громадському житті школи та класу не брав. Хлопець є досить стриманий, але не завжди врівноважений, піддається чужому впливу. Під час перерв іноді порушував правила поведінки. За період навчання у КЗШ №79 мав обмежене коло друзів. Мати приділяє увагу вихованню сина. Систематично підтримувала зв`язок із класним керівником в телефонному режимі, відвідувала батьківські збори (а.с. 12).
Згідно характеристики сім`ї випускника Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , соціальний стату родини-неповна. Складається з тьох членів: мати ОСОБА_10 син ОСОБА_3 та син ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сім`я проживає у власному чотирьохкімнатному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Побутові умови, в яких проживає хлопчик, є задовільними. У будинку відносний порядок. Регулярно проводиться прибирання. ОСОБА_3 маж окрему кімнату для сну й відпочинку й окремо кабінет для виконання домашніх завдань, в якому знаходяться робочий стіл, комп`ютер, книжкова шафа. Під час освітнього процесу учень був забезпечений підручниками й шкільним приладдям. Психологічна обстановка в сім`ї останнім часом була напружена через розлучення матері з вітчимом ОСОБА_12 .
У даній родині матеріальний стан є достатнім.Джерелами доходу є заробітня плата матері, яка працює головним державним виконавцем у Центрально-Міському ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області.
Мати учня цікавилася навчанням дитини, систематично відвідувала батьківські збори. Своєчасно реагувала на всі вимоги та прохання класного крівника (а.с. 13)
Починаючи з 01.07.2020 року по теперішній час ОСОБА_3 перебуває в комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради (а.с.14, 15).
Відповідно до характеристики КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради, підліток балакучий, контактний, схильний до занепокоєння. Виражає невдоволення сімейною ситуацією. У підлітка почуття знедоленості, покинутости, відсутність спільності з сім`єю. Недостатній самоконтроль, підліток не контролює свої емоції, часто поводиться агресивно, не дотримуючись заведеного життєвого порядку.
Особливості особового розвитку сформували складний змішаний тип акцентуації характеру. Підліток запальний і невыдержаный, нетерплячий, різкий і прямолінійний в стосунках з людьми, упертий, схильний до ризику. схильний до різких змін настрою, запальний і неспокійний, чутливий і імпульсивний.
За результатами самодіагностики психічного стану підлітка : рівень фрустрації помірний, рівень агресії високий. Незначна тривожність і високий рівень ригідності. Життєві цілі невизначені. Висока самооцінка і високий рівень домагань.
Змішаний тип темпераменту і характеру і як наслідок трудності в корекції. Патологічна сила волі (а.с 15).
Відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_1 за період роботи в Центрально-Міському ВДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проявила себе відповідальним фахівцем. Вільно володіє державною мовою. До своїх посадових обов`язків ставиться старанно та компетентно. За любих обставин, порядна і чесна. Відповідає моральним вимогам працівника такого рівня. Має достатні для своєї посади знання та загальну культуру. Дисциплінована. Висловлює свою думку переконливо і спокійно. Дорожить честю та гідністю свого робочого колективу. Рахується з думками інших. Скромна, товариська, проста та дотупна в спілкуванні. Дисциплінарних стягнень немає.(а.с 63)
Висновком комісії КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради від 01.07.2020 № 29, рекомендовано після вибуття із закладу повернути дитину ОСОБА_3 в біологічну сім`ю (а.с.66-67).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 25.08.2021 № 8/33-2913, виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 88).
Із довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 19.01.2021 № 268 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_11 (а.с. 18).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.07.2020, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.19).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідачі у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконують обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, з урахуванням показань неповнолітнього ОСОБА_3 наданих у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав задля інтересів самої дитини. що в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , з метою захисту його житлових прав необхідно накладено заборону на відчуження вищевказаного домоволодіння.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради, який діє в інтересах ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява
від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява
№ 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 588/1781/19.
Як вбачається з обставин справи, звернувшись до суду, позивач стверджував про ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»
від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 самостійно виховує дітей та категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 .
З моменту відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 та поміщення його до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», який на теперішній час, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та збереженням життя, евакуйований до Австрії відповідач ОСОБА_1 цікавиться життям дітини та підтримує з ним зв`язок.
Крім того, згідно характеристики сім`ї випускника Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , соціальний стату родини-неповна. Складається з тьох членів: мати ОСОБА_10 син ОСОБА_3 та син ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сім`я проживає у власному чотирьохкімнатному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Побутові умови, в яких проживає хлопчик, є задовільними. У будинку відносний порядок. Регулярно проводиться прибирання. ОСОБА_3 маж окрему кімнату для сну й відпочинку й окремо кабінет для виконання домашніх завдань, в якому знаходяться робочий стіл, комп`ютер, книжкова шафа. Під час освітнього процесу учень був забезпечений підручниками й шкільним приладдям. Психологічна обстановка в сім`ї останнім часом була напружена через розлучення матері з вітчимом ОСОБА_12 .
У даній родині матеріальний стан є достатнім.Джерелами доходу є заробітня плата матері, яка працює головним державним виконавцем у Центрально-Міському ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області.
Мати учня цікавилася навчанням дитини, систематично відвідувала батьківські збори. Своєчасно реагувала на всі вимоги та прохання класного крівника (а.с. 13)
Відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_1 за період роботи в Центрально-Міському ВДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проявила себе відповідальним фахівцем. Вільно володіє державною мовою. До своїх посадових обов`язків ставиться старанно та компетентно. За любих обставин, порядна і чесна. Відповідає моральним вимогам працівника такого рівня. Має достатні для своєї посади знання та загальну культуру. Дисциплінована. Висловлює свою думку переконливо і спокійно. Дорожить честю та гідністю свого робочого колективу. Рахується з думками інших. Скромна, товариська, проста та дотупна в спілкуванні. Дисциплінарних стягнень немає.(а.с 63)
Крім того, як зазначено у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 25.08.2021 № 8/33-2913, з метою повернення неповнолітнього ОСОБА_3 на виховання матері та подолання наслідків конфлікту між ними гр. ОСОБА_1 була направлена до ресурсного центру примирення Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з якою проводилася відповідна робота за колекційною програмою «Сім`я без конфліктів». Позивачка працювала над навичками розуміти потреби сина, коректно формулювати прохання, вимоги, проявляти повагу до особистості сина.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач намагається зберегти родинні зв`язки з сином, налагодити спілкування та мінімізувати конфліктні ситуації у родині. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, емоційний контакт з її боку до дитини а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року.
З наведеного слідує, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 буде суперечити інтересам останнього, призведе до розірвання життєвих зв`язків, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як роз`яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов`язковою є участь у справі органу опіки та піклування.
Слід звернути увагу на те, що згідно з ч.6. ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, у зв`язку з чим колегія суддів не враховує Висновок виконкому Центрально-Міської районної в місті ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 недоведеність фактів ухилення відповідача від виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 та свідомого нехтування нею батьківськими обов`язками.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в позові Виконавчого комітету Центрально-Міського районної в місті ради щодо позбавлення прав ОСОБА_1 , попередивши останню про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування Виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду та додаткове рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Центьрально-Міської районної в місті ради, в інтересах ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та заборону відчуження житла.
Керуючись ст. ст.. 367, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, про стягнення аліментів, про накладення заборони відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла і заборону відчуження майна та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 1261 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 липня 2022 року.
Головуючий:
Судді:
