Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2022 року м.Дніпро Справа № 912/1941/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Шелепова Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2021р. у справі №912/1941/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", м. Кропивницький
про стягнення 2 844 827,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2021р. (повний текст складено - 10.11.2021р., суддя - Тимошевська В.В., м. Кропивницький) у справі №912/1941/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 381621,11 грн. 3% річних, 795467,21 грн. пені та 514,393,96 грн. штрафу, а також 25372,23 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що:
- відсутність повернення погоджених обсягів не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуг ОСП в строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи з того, що за договором саме на користувача покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів;
- матеріалами справи підтверджений обов`язок відповідача здійснити оплату планових обсягів в терміни згідно п. 6.1 договору за повідомленими відповідачем плановими обсягами;
- суд погодився з доводами відповідача щодо наявності підстав для застосування постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. у відповідній редакції. Таким чином, в період з 08.04.2020р. по 26.01.2021р. оператор системи передачі, що виконує функцію адміністратора розрахунків, яким є позивач, не міг застосовувати до електропостачальників пеню та штраф за прострочення платежу;
- на думку суду є хибними твердження позивача про те, що постанова НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. лише відтермінувала пред`явлення позовів про нарахування штрафних санкцій, оскільки за вказаною постановою передбачалось саме не застосування заходів, які передбачені п. 5.7. Типового договору, а саме сплату пені та нарахування штрафу в період чинності відповідних положень постанови;
- помилковим є твердження відповідача про заборону нараховувати 3% річних, оскільки постанова НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. таких заборон не містить. В даному випадку позивач нараховує 3% річних у відповідності до положень ст. 625 ЦК України щодо застосування якої відсутні будь-які обмеження;
- Також є необґрунтованими аргументи відповідача стосовно визначеного ним періоду заборони згідно постанови. За змістом постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. у відповідній редакції передбачалось, що заходи згідно п. 5.7. Типового договору не застосовуються до електропостачальників в період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни. Тобто - такі обмежувальні заходи продовжувались протягом 30 днів після відміни карантину, а не після відміни відповідних положень постанови, як вважає відповідач. Постанова НКРЕКП №93 від 27.01.2021р., якою виключено відповідні положення постанови №766 від 08.04.2020р. іншого не передбачала. Наразі строк дії карантину продовжений;
- суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій та 3% річних за прострочення оплати послуг в наступних розмірах 381621,11 грн. - 3% річних, 795467,21 грн. пені та 514393,96 грн. штрафу.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2021р. частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті за надані послуги в розмірі 1390689,76 грн.; в частині стягнення 3% річних в розмірі 381621,11 грн. та штрафу за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг в розмірі 514393,96 грн. рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Також, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2021р., відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
2.1. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що:
- в порушення норм ст. 86 ГПК України суд неповно розглянув всі обставини справи, не дав обставинам справи правової оцінки в їх сукупності, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до хибного висновку, що вимога позивача про стягнення пені та штрафу за несвоєчасно оплачені послуги не підлягає задоволенню в повному обсязі;
- фактичні обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті послуг;
- суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо обов`язковості для виконання сторонами постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. і зробив висновок, що положення постанови підлягають до застосування в період чинності відповідних положень постанови та нараховані позивачем пеня і штраф за період квітень, серпень, листопад, грудень 2020р., січень 2021р. є безпідставними і не підлягають стягненню;
- право позивача нараховувати та стягувати штрафні санкції за порушення господарського зобов`язання передбачено законодавчими актами, тому і позбавлення такого права має бути передбачено законом, а не підзаконним нормативним актом;
- заборона нарахування та стягнення пені і штрафу за порушення порядку розрахунку за договором про надання послуг з постачання електричної енергії у Законах України не міститься;
- відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в період з 08.04.2020р. по 26.01.2021р. судом першої інстанції порушено вимоги норм матеріального права, а саме ст. 629 ЦК України;
- суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що спірний договір укладений на підставі і у відповідності до типового договору, зміст якого є обов`язковим для сторін (сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови). Умови застосування штрафних санкцій, їх розмір за несвоєчасні розрахунки відповідача за надані позивачем послуги встановлені договором, укладеним між ними на підставі типового договору та є тотожними зі штрафними санкціями, передбаченими у типовому договорі та є обов`язковими для застосування сторонами в силу норм ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 179, 193 ГК України;
- при ухваленні оскаржуваного рішення суд порушив засади цивільного законодавства щодо справедливості та рівності сторін - фактично поставив в пріоритетне становище відповідача, звільнивши його від відповідальності і позбавивши позивача права на захист свого права та отримання компенсації у вигляді штрафних санкцій за порушення з боку відповідача своїх зобов`язань;
- суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в період дії відповідних положень постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020р. з 08.04.2020р. по 27.01.2021р., позивач дотримався приписів даної постанови і в період з 08.04.2020р. по 26.01.2021р. не здійснював дій, направлених на стягнення пені та штрафу відповідно до п. 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018п. №309. Лише після припинення дії відповідних положень постанови №766 позивач звернувся з позовними вимогами у даній справі та нарахував пеню і штраф, керуючись умовами договору, за періоди в межах строків позовної давності таких вимог;
- позивач погоджується з розрахунком суду щодо 3% річних та штрафу (стосовно кількості днів прострочення з врахуванням вимог ст. ст. 253, 254 ЦК України, щодо початку перебігу строку) та задоволення позовних вимог в цій частині частково у сумі 381 621,11 грн. та 514393,96 грн. відповідно. Разом з тим, щодо розрахунку судом пені позивач не погоджується із не нарахуванням пені за період листопад, грудень 2020р., січень 2021р. в зв`язку із застосуванням постанови №766, але погоджується в частині кількості днів прострочення з врахуванням ст. ст. 253, 254 ЦК України щодо початку перебігу строку. В зв`язку з чим, позивач вважає, що стягненню підлягає пеня в сумі 1390689,76 грн. та штраф в сумі 514393,96 грн. за прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати за надані послуги виходячи із погоджених умов договору та відповідно до чинного законодавства України.
В додаткових поясненнях по апеляційній скарзі позивач посилається на те, що постанова №766 не мала обов`язкового характеру і не повинна впливати на юридичну оцінку спірних правовідносин та на висновки суду у справі, оскільки жодне з положень вказаної постанови не містило загальнообов`язковості та норм права. Таким чином, правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а не постановами НКРЕКП в частині виконання сторонами договірних зобов`язань, а НКРЕКП не наділений правом внесення змін до законодавчих актів, що мають юридичну силу та регулюють найважливіші суспільні відносини.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що:
- рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали суттєве значення для прийняття правильного рішення у справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і носять суперечливий характер, оскільки побудовані на припущеннях;
- суд першої інстанції допустив суттєві порушення норм матеріального права (ст. ст. 6, 8, 129 Конституції України, ст. 625 ЦК України, ст. 179 ГК України) та процесуального права (ст. ст. 7, 13, 76-79 ГПК України);
- в порушення вимог ст. 11 ЦК України суд першої інстанції не взяв до уваги положення п. п. 4.1 та 10.1 договору, а погодився з доводами позивача, що плановий обсяг послуги був погоджений, оскільки сторони співпрацювали у формі вчинення ними узгоджених дій із визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, без наявних окремих письмових погоджень (листів), що прямо суперечить вказаним положенням договору та нормам чинного законодавства. Разом з тим, мовчазна згода не передбачена умовами договору, а п. 6.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги на підставі рахунків виданих виконавцем. За відсутності рахунків оплата послуг проводилась відповідачем згідно даних обліку адміністратора комерційного обліку;
- до матеріалів справи не долучено доказів щодо надсилання рахунків та їх вручення відповідачу, який взагалі заперечує їх надходження;
- використання роздруківок в якості доказів суперечить вимогам ст. ст. 76, 78, 79 ГПК України в частині належності, достовірності та вірогідності доказів, оскільки вони не відповідають положенням ст. ст. 5, 6, 7 і 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" в частині визначення електронного документа та його паперової копії;
- надані позивачем роздруківки не містять жодної із визначеної законом ознак, зроблені шляхом скріншоту екрану електронного пристрою, де відображена електронна поштова скринька невстановленої фізичної особи, а позивачем не надано жодних доказів щодо належності вказаної особи до сторін у справі;
- матеріалами справи не підтверджено погодження сторонами планового обсягу послуг, в зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок щодо попередньої оплати послуг. Так, оплаті підлягає лише фактично отриманий обсяг послуг, який належним чином сплачений відповідачем. Таким чином, у позивача відсутні підстави для визнання зобов`язання з попередньої оплати послуг простроченням у дати, які вказані у його розрахунках, та відповідно взагалі відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій відповідачу;
- позивачем не наведено достатніх підстав для захисту його відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту, а судом першої інстанції не надано вказаним обставинам належної правової оцінки, що призвело до винесення неправомірного рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України.
2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзивах на апеляційні скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а апеляційну скаргу позивача задовольнити. Посилається на те, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок відповідача щодо відсутності обов`язку відповідача сплачувати планові платежі через відсутність погодження позивачем планового обсягу послуги. В матеріалах справи містяться листи відповідача щодо заявлених ним планових обсягів послуги за спірний період, що при розгляді справи жодного разу не заперечувалось відповідачем. Висновок суду першої інстанції стосовно наявності обов`язку відповідача сплачувати попередню оплату планової вартості послуги ґрунтується на фактичних обставинах справи виходячи з того, що за договором саме на відповідача покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів, а відсутність повернених погоджених обсягів не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планового обсягу послуги в строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати. Надані позивачем скріншоти з електронної пошти - роздруківки, містять інформацію про факт направлення рахунків-фактур в об`ємі 1/5 від заявленого відповідачем планового обсягу послуги і не є підставою зазначення цієї інформації в платіжних дорученнях про оплату послуги. В наданих позивачем платіжних дорученнях, що не оспорювались відповідачем, на підтвердження факту прострочення оплати за договором міститься інформація в призначенні платежу щодо періоду оплати, який відображено саме відповідачем, а сума оплати в більшості випадків співпадає з 1/5 вартості планового обсягу послуги. Якщо виходити з позиції відповідача про відсутність у нього обов`язку здійснювати планові платежі через те, що позивачем не погоджено плановий обсяг послуги, то і отримувати цю послугу відповідач не мав би право. Доводи відповідача щодо невідповідності наданих в якості доказів роздруківок (скріншотів) вимогам норм ст. ст. 76, 78, 79 ГПК України в частині належності, достовірності та вірогідності є нормативно необґрунтованими. Позивачем на виконання вимог ст. 74 ГПК України було надано до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо вини відповідача в простроченні виконання ним свого зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії. На думку позивача, місцевий господарський суд в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 381621,11 грн., пені 795467,21 грн. та штрафу в сумі 514393,96 грн. у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті послуг по договору ухвалив законне рішення, яке є обґрунтованим, ухваленим на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тобто з дотриманням норм процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати поетапних планових платежів у рахунок планової вартості замовленої послуги (п. 6.2 договору), з огляду на те, що відповідно до листів відповідача про планові обсяги постачання електричної енергії №573/10 від 07.08.2019р., №933/10 від 20.11.2019р., №1072/10 від 20.12.2019р., №74/10 від 20.01.2020р, №409 від 19.03.2020р., №988/10 від 20.07.2020р., №1474/10 від 21.10.2020р., №1646/10 від 23.11.2020р., №1929/10 від 24.12.2020р, №242/10 від 25.01.2021п., №589/10 від 24.02.2021р., позивач був повідомлений про замовлений (планований) обсяг надання послуги за серпень 2019р., за грудень 2019р., за січень 2020р., за лютий 2020р., за квітень 2020р., за серпень 2020р., за листопад 2020р., за грудень 2020р., за січень 2021р., за лютий 2021р., за березень 2021р. У порушення п. 4.1 договору визначені відповідачем обсяги послуги позивачем погоджені не були. За відсутності доказів погодження планового обсягу передачі електроенергії та не встановлення обставини як факту (дати) такого погодження відсутні підстави для визнання зобов`язання з попередньої оплати послуг простроченим у дати, які вказані у розрахунках позивача. За таких обставин, вимоги про стягнення 2884827,01 грн., з яких 90693,29 грн. - 3% річних, 1425345,80 грн. - пеня, 1028787,92 грн. - штраф задоволенню не підлягають. Фактично договором конкретно визначені наступні строки сплати: перший платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги; другий - за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги. Оскільки згідно з матеріалами справи плановий обсяг послуг не було погоджено, сплаті підлягає лише фактично отриманий обсяг. Відповідач вважає, що підстави для застосування штрафних санкцій відсутні. Доказів протиправної поведінки відповідача під час виконання зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії позивачем не надано. Таким чином, з боку відповідача відсутні порушення норм діючого законодавства.
2.3. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відповідях на відзиви на апеляційні скарги.
Позивач у відповіді на відзив відповідача просить задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги. Посилається на те, що зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача не відповідає змісту апеляційної скарги позивача та повторює зміст апеляційної скарги відповідача. Таким чином, виходячи із змісту відзиву на апеляційну скаргу відповідач не заперечує проти доводів позивача, викладених в його апеляційній скарзі.
Відповідач у відповіді на відзив позивача просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 2844827,01 грн. Посилається на те, що позивач свідомо замовчує факт порушення ним зобов`язань, передбачених п. 4.1.1 договору щодо визначення планового обсягу послуги на основі наданих користувачем (відповідачем) і погоджених ОСП (позивачем) повідомлень. Твердження позивача щодо підтвердження фактичних відносин, що склались між сторонами, "а саме співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі…" та наведення в якості доказів: "скріншоти з електронної пошти - роздруківки", відносяться до категорії оціночних суджень, оскільки не містять фактичних даних, заявлені без наведення обґрунтування у відповідності до положень ст. ст. 73, 74, 76-79 не можуть використовуватись в якості доказів.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021р. відкрито апеляційні провадження у справі, розгляд апеляційних скарг призначено на 23.02.2022р. В судовому засіданні 23.02.2022р. оголошено перерву до 16.03.2022р.
За наказом голови суду №14 від 04.03.2022 розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом з 09.03.2022 не відбувався, у зв`язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України до усунення зазначених обставин. Таким чином, розгляд даної справи, призначений у судовому засіданні на 16.03.2022р. не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2022р. розгляд апеляційних скарг призначено на 27.04.2022р.
В судовому засіданні 27.04.2022р. представники сторін надали пояснення по апеляційним скаргам.
В судовому засіданні 27.04.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
ПрАТ НЕК "Укренерго" (позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019р. як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019р. №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017р. №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
ПрАТ НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012р. № 802, п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго".
01.01.2019р. між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ "КОЕК" укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019р. №0206-02024 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого ПрАТ НЕК "Укренерго" (Оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а ТОВ "КОЕК" (користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Додатковою угодою від 02.09.2019р. вказаний договір викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючими на момент надання послуги тарифами на послуги з передачі електричної енергії, встановленими регулятором, та оприлюднюються ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
- визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється (для електропостачальників) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн.) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до вимог законодавства України.
Згідно із п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
За умовами п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
- 2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
- 3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
- 4 платіж з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
- 5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з п. 6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач:
- передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги;
- сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
Відповідно до п. 6.4 договору у разі зміни регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (надалі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п. 6.6 договору сторони домовились, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
За умовами п. 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Абзацом 4 п. 6.7 договору в редакції додаткової угоди від 02.09.2019р. сторони погодили, що у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
ТОВ "КОЕК" повідомило ПрАТ НЕК "Укренерго" листами про плановий обсяг надання послуг за період серпень-грудень 2019р., січень, лютий, квітень, серпень, листопад, грудень 2020р., січень, лютий, березень 2021р. та здійснило їх оплату (т.1, а.с.68-138).
Як зазначає позивач, в супереч умовам договору відповідач оплатив послуги з простроченням, внаслідок чого позивач здійснив розрахунок пені, штрафу і 3 % річних, виходячи із суми простроченої заборгованості, які позивач просить стягнути згідно поданого у даній справі позову.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ст. ст. 174, 179, 193 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Частиною 2 ст. 230 ГК України передбачено, що суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (надалі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно із ст. 6 Закону державне регулювання ринку електричної енергії здійснює регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надалі - НКРЕКП) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Розділом ХІ Кодексу системи передачі (надалі - Кодекс), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 309, встановлено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (п. 1.1).
Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно (п. 1.2.).
Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається. (п. 1.3.).
За правилами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи свідчать, що на підставі укладеного договору №0206-02024 від 01.01.2019р. зі змінами між сторонами у даній справі виникли зобов`язання, в силу яких ПрАТ НЕК "Укренерго" зобов`язалось надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а ТОВ "КОЕК" зобов`язалось здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
За змістом укладеного Договору сторонами узгоджено здійснення оплати на умовах поетапної попередньої оплати у розмірі та строки, передбачені п. 6.2. договору, та передбачено строк остаточного розрахунку згідно п. 6.5. договору.
Наведені в п. п. 6.2., 6.5. порядок і терміни розрахунку узгоджені між сторонами та є обов`язковими до виконання в силу наведених вище положень законодавства.
За твердженням позивача, відповідач порушив терміни розрахунку по плановим обсягам за період серпень, грудень 2019р., січень, лютий, квітень, серпень, листопад, грудень 2020р., січень, лютий, березень 2021р. та за фактичним споживанням за грудень 2020р.
Разом з тим, відповідач заперечує вказані твердження позивача, вказуючи на те, що між сторонами не було погоджено планові обсяги послуг у відповідності до порядку, встановленого договором. Відповідач вважає, що за вказаних обставин сплаті підлягає лише фактично отриманий обсяг.
Згідно умов договору плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "КОЕК" подано до ПрАТ НЕК "Укренерго" письмові відомості щодо планових обсягів за відповідний період (т.1, а.с.68-78).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази повернення погоджених ПрАТ НЕК "Укренерго" планових обсягів відповідачу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність повернення погоджених обсягів не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП у строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи з того, що за договором саме на користувача покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів.
У цій справі місцевий господарський суд також правомірно врахував фактичні відносини, що склались між сторонами під час виконання умов договору, а саме співпрацю у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, що підтверджується фактичною оплатою відповідачем планових обсягів з розрахунку, згідно наданих відповідачем даних та відсутністю заперечень позивача щодо повідомлених обсягів.
Надані позивачем роздруківки з інтернет даних щодо оформлених та направлених відповідачу на електронну пошту рахунків свідчать про повну відповідність обсягів послуг, на які оформлено рахунки, із плановими обсягами послуг, дані щодо яких визначено відповідачем.
Таким чином, є підтвердженим обов`язок відповідача здійснити оплату планових обсягів в терміни згідно п. 6.1. договору за повідомленими відповідачем плановими обсягами.
Розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, підтверджуються обставини несвоєчасного виконання останнім своїх грошових зобов`язань з оплати отриманих послуг у вказаний період.
Доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, вищенаведених обставин не спростовують.
З апеляційної скарги позивача вбачається, що останній не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та вважає, що при вирішенні спірних правовідносин суд не повинен був застосовувати положення постанови НКРЕКП від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" оскільки вона не має обов`язкового характеру, а в даному разі мали застосовуватися положення ГК України та ЦК України, оскільки вони мають вищу юридичну силу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (надалі - період дії карантину) надано настанови, зокрема, Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1 - 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №307, та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №309. Електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".
Відповідно до п. 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.
Постановою НКРЕКП від 27.01.2021р. №93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" було внесено зміни до вказаної постанови №766 та виключено, зокрема, положення про незастосування до електропостачальників заходів, передбачених п. 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до положень Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг":
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 1 ст. 1);
- регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом (ст. 3);
- рішення регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення регулятора підписуються Головою. Рішення регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ст. 14).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики, тому постанови НКРЕКП, зокрема і від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", є обов`язковими до виконання для позивача.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у п. 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) та у п. 4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001р. у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).
Дія постанови НКРЕКП від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розпочалася з моменту набрання цим актом чинності і припинилася, відповідно, з втратою ним чинності, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання позовної заяви з вимогами про стягнення пені та штрафу, нарахованих у спірний період після втрати названою постановою чинності, не може бути підставою для їх нарахування за період, коли вона була чинною.
Посилання позивача на те, що в даному випадку мали застосовуватися норми ЦК України та норми ГК України, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж постанова НКРЕКП від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на те, що положення названої постанова НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин у даній справі. За наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999р., §15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" від 26.07.2007 тощо)".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №263/15749/16-а, від 29.01.2019р. у справі №807/257/14, від 03.03.2021р. у справі №522/799/16-ц.
Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин у даній справі норми НКРЕКП від 08.04.2020р. №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Провівши перерахунок позовних вимог, місцевий господарський суд правомірно застосував вимоги ст. ст. 253. 254 ЦК України, якими встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Банківським днем є робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції.
В зв`язку з чим, обґрунтованими є позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій та 3% річних за прострочення оплати послуг в розмірі 381621,11 грн. 3% річних, 795467,21 грн. пені та 514393,96 грн. штрафу. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційних скарг висновків місцевого господарського суду не спростовують та не доводять порушення судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Аргументи сторін, викладені у відзивах на апеляційні скарги та відповідях на них, беруться до уваги апеляційним господарським судом в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній постанові.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційними скаргами, сторони не спростували наведених висновків суду першої інстанції та не довели неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційних скарг, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявників апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2021р. у справі №912/1941/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 29.04.2022р.
Головуючий суддяІ.О. Вечірко
СуддяТ.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
