Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2022 року
справа №380/9317/21
зал судових засідань №3
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Наум`як Х.О.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представників відповідача Дубаневича О.З., Дімарової Т.А.
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу режимі відеоконференції за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Львівської області про визнання протиправними дій.
встановив:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: 01103, м.Київ, бульвар Дружби народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й пов, код ЄДРПОУ 38488439), Рада адвокатів Львівської області (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Винниченка 6/8, код ЄДРПОУ 38667099), в якому із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення (визнання) ОСОБА_1 суб`єктом декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або прирівняним до них;
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо повідомлення ОСОБА_1 про неподання декларації за 2020 рік шляхом скерування листа з повідомленням від 11.05.2021р. № 47- 02/31116/21;
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення обов`язку ОСОБА_1 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку визначеному частиною першою ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»;
- стягнути з відповідача Національного агентства з питань запобігання корупції (Код ЄДРПОУ 40381452) на користь позивача ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) завдану немайнову (моральну) шкоду в розмірі 250000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує так.
На адресу позивачки відповідач скерував Повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 11.05.2021 №47-02/31116/21.
Позивачка вважає, що в неї нема статусу особи, яка відповідає визначенню суб`єкта декларування, тому відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» на неї не поширюється дія цього Закону. Повідомлення відповідача адресоване позивачці як фізичній особі, а не як суб`єкту декларування, що свідчить про те, що посадові особи НАЗК не ідентифікували її як особу, що має подавати декларацію. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає таких органів адвокатського самоврядування як конкурсна та дисциплінарна комісія. Відтак, вважає, що діяльність адвокатури не є пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, і державні органи не можуть втручатися в її роботу, а тому на членів КДКА не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в частині можливості віднесення їх до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Позивачка зазначає, що направлення їй оскаржуваного повідомлення з вимогою про подання декларації за 2020 рік прямо суперечить положенням ч.1 ст.1, підпункту «в» пункту 2 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
Ухвалою суду від 14.06.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 05.07.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляду справи за правилами загального позовного провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Львівської області про визнання протиправними дій.
Ухвалою суду від 06.09.2021 суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження через збільшення позовних вимог, а саме, у зв`язку із заявленням позивачкою вимоги про стягнення моральної шкоди та призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23.09.2021 суд задовольнив клопотання представника Національного агентства з питань запобігання корупції про призначення судового засідання в режимі відео конференції та постановив судові засідання в адміністративній справі №380/9317/21 проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за участю представника відповідача поза межами приміщення суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 01.07.2021. Обґрунтовуючи заперечення відповідач вказує, що члени дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є суб`єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», тому вони зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (тобто декларацію типу «щорічна»).
Однак, позивачка, яка є членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, не подала у визначений законом строк щорічну декларацію за 2020 рік, що і стало підставою для скерування їй Повідомлення про факт неподання декларації за 2020 рік, в якому вказало, про необхідність її подання протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення. Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Позивачка подала до суду відповідь на відзив від 08.07.2021, в якій окрім вже зазначеного у позовній заяві наголошує на застосуванні адвокатами роз`яснення НАЗК від 17.02.2020, наданого як щодо адвокатури в цілому так і щодо членів Дисциплінарних палат Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Відповідач подав заперечення проти відповіді на відзив від 13.07.2021, в якій зазначив, що позивачка є головою дисциплінарної палати КДКА у Львівській області, тому є суб`єктом декларування в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Відповідач також заперечує щодо порушення НАЗК незалежності адвокатури, оскільки не втручається ні в діяльність адвокатури в цілому, ані безпосередньо у діяльність позивачки як адвоката.
На адресу суду також надійшло заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог від 23.07.2021, в якому зазначає про не доведення факту заподіяння позивачці моральної шкоди та її розміру.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Національна асоціація адвокатів України, подала до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що розширене тлумачення Закону України «Про запобігання корупції» в частині віднесення голови, членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури до суб`єктів, визначених п.п. «в» п.2 ч.1 ст.3 Закону може суперечити принципу правової визначеності та покликається на роз`яснення НАЗК. Свою позицію третя особа підтверджує покликанням на законопроекти, якими пропонується внести зміни в означений Закон.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Ухвалою суду від 17.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила суд його задовольнити повністю.
Уповноважені представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 , позивачка, здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №102 від 29.09.1993, виданого на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.07.1993 №1.
Національне агентство з питань запобігання корупції сформувало Повідомлення від 11.05.2021 №47-02/31116/21 про факт неподання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за підписом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК ОСОБА_2 .
Із цього Повідомлення видно, що відповідно до частини другої статті 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» за результатами контролю щодо своєчасності подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 не подано щорічну декларації за 2020 рік.
Також у Повідомленні зазначено про обов`язок ОСОБА_1 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування протягом десяти днів з дня отримання Повідомлення.
Не погодившись із вказаним Повідомленням, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Аргументи позивачки зводяться до того, що дії НАЗК щодо визначення її як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення її про неподання декларації за 2020 рік та те, що вона повинна подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є протиправними і при цьому покликається на те, що відповідач не представив суду доказів того, що позивачка є членом дисциплінарної палати КДКА у Львівській області.
Позивачка також покликається на те, що Повідомлення НАЗК з вимогою про подання декларації за 2020 рік суперечить закріпленому в Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципу незалежності діяльності адвокатури, а також принципу самоврядності діяльності адвокатури, зокрема, її органів, таких як кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.
До спірних правовідносин суд застосовує Закон України «Про запобігання корупції» та Закон України «Про адвокатуру».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Підпунктом «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону «Про запобігання корупції» передбачено, що особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Приписи ст. 4 цього Закону України «Про запобігання корупції» визначають, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Правову основу діяльності НАЗК становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
За правилами ч. 1 ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права, зокрема: отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Частиною 2 ст. 51-2 цього Закону передбачено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно НАЗК письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.
Таким чином, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається НАЗК. При цьому представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Також, НАЗК має право проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог Закону, у тому числі, щодо своєчасності подання декларації.
Крім того якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 5 цього Закону, адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб та держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України незалежність адвокатури гарантується.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частиною 10 ст. 50 цього ж Закону кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Як вже встановлено судом, НАЗК у порядку, передбаченому ч.2 ст. 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» скерувало позивачу Повідомлення про факт неподання декларації за 2020 рік, в якому вказало про необхідність її подання протягом 10 днів з моменту отримання Повідомлення. Згаданим Повідомленням відповідач проінформував позивачку про необхідність подання декларації за 2020, а також про можливі правові наслідки у разі невчинення відповідних дій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як орган, уповноважений на здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій, виконав передбачений ч.2 ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язок та проінформував позивачку про необхідність подання декларації й попередив про можливі юридичні наслідки у разі неподання такої декларації.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відтак, позивачка має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише про захист саме порушеного її права, свободи чи інтересу, а не права, яке в майбутньому ймовірно може бути порушено з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивачки ґрунтуються на припущеннях, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржених дозволів на жодні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать виключно про незгоду позивача з оскарженими діями відповідача та зі змістом Повідомлення, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.
Безпосередньо позивачка не зазнала жодного втручання в свої права або реальної шкоди внаслідок формування та скерування Повідомлення відповідача, оскільки такі дії відповідача не спричинили впливу саме на позивачку та її права.
Позивачка також покликається на те, що вона як особа, котра здійснює адвокатську діяльність, не відноситься до осіб, що уповноважені виконувати функції держави та місцевого самоврядування, визначених у пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Крім того, позивачка вважає, що відповідач не довів, що вона є членом дисциплінарної комісії КДКА у Львівській області.
У зв`язку з цим суд зазначає, що питання, чи є позивачка особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів і як наслідок наявність чи відсутність у позивачки обов`язку подавати декларацію, не вирішується при формуванні та направленні позивачці Повідомлення, відтак не може бути предметом спору у цій справі, а підлягатиме вирішенню уповноваженими органами, у разі притягнення позивачки до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Щодо покликання позивачки на роз`яснення НАЗК, що викладені у листах від 17.02.2020 та від 21.03.2021, то суд зазначає таке.
Суд наголошує, що норма пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», викладена у редакції Закону України від 02.10.2019 №140-ІХ, який набрав чинності 18.10.2019.
У розрізі наведеного суд вважає помилковим покликання позивачки на лист НАЗК від 19.02.2020 №620/0/1-20, в якому вказано, що розширене тлумачення Закону «Про запобігання корупції», а саме віднесення голови, членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, голови та членів ВКДКА до суб`єктів, визначених пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, може суперечити принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, оскільки, мотиви цього листа засновані на рішенні Конституційного Суду України від 06.06.2019 №3-р/2019, неможливість застосування до спірних правовідносин якого пов`язано з викладенням норми пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції» у редакції Закону України від 02.10.2019 №140-ІХ, який набрав чинності 18.10.2019. Крім того лист не належить до нормативних актів, а відтак не має обов`язкового характеру, про що у ньому ж таки окремо зазначено.
Таким чином, оскаржувані позивачкою дії НАЗК не містять ознак порушення прав позивачки як особи, що здійснює адвокатську діяльність, а формування та скерування позивачці повідомлення є виконанням відповідачем свого обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 51-2 Закону України «Про запобігання корупції», відтак не може бути підставою для висновку про порушення принципів діяльності адвокатури та адвоката зокрема.
Позивачка також заявила вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди. Однак, у зв`язку із тим, що суд не встановив протиправності оскаржуваних дій відповідача, відтак підстави для висновку про стягнення моральної шкоди є відсутні.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для висновку про протиправність оскаржуваних дій відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на позивачку.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в :
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: 01103, м.Київ, бульвар Дружби народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й пов, код ЄДРПОУ 38488439), Рада адвокатів Львівської області (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Винниченка 6/8, код ЄДРПОУ 38667099)про визнання протиправними дій - відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2022.
Суддя Лунь З.І.
