Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 748/479/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/188/22 Категорія - ч. 3 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника адвоката ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018270270000269 від 19 грудня 2018 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною світою, не працюючого, інваліда 2-ої групи, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
ОСОБА_6 обраний захід забезпечення у виді особистого зобов`язання із забороною відлучатися за межі Чернігівської області без дозволу суду.
Стягнуто з ОСОБА_6 до місцевого бюджету м. Чернігова 2 199 грн., витрачені КНП «Чернігівська міська лікарня №2» на лікування потерпілої ОСОБА_10 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 8 008 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 19 грудня 2018 року, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху по автодорозі Чернігів Мена Сосниця Грем`яч, від м. Чернігова в напрямку м. Мена, на 28 км+600 м автодороги де, близько 12 години 20 хвилин проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався від м. Мена в напрямку м. Чернігова.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля ВАЗ 21101-606, ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: закриту черепно-мозкову травму (садно лоба, крововилив в м`які тканини голови з внутрішньої поверхні), закриту травму грудної клітки і живота (множинні переломи ребер та грудини, крововиливи в тканини середостіння, забої легень, рідка кров в плевральних порожнинах, крововиливи в навколо жирову клітковину обох нирок), повний розрив хребта між грудними хребцями з розривом спинного мозку, закриту травма тазу (переломи крижово-здухвинного з`єднання зліва, розрив лобкового зчленування, перелом здухвинної кістки), масивні крововиливи у м`які тканини правого стегна та гомілки, множинні садна обох кистей, рану правої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті потерпілого, який помер на місці події від масивної крововтрати.
Пасажир автомобіля ВАЗ 21101-606, ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: закриту черепно-мозкову травму (синці, садна, рани голови, крововилив у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні), закриту травму грудної клітки і живота (переломи ребер зліва, крововиливи в тканини середостіння, забої легень, рідка кров в лівій плевральній порожнині, крововиливи в жирову клітковину обох нирок), розтрощення щиколотки правої великогомілкової кістки, крововиливи у м`які тканини в ділянках переломів, садна нижніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті потерпілого, який помер на місці події від масивної крововтрати.
Пасажирка автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді Т-подібного перелому вертлюгової ямки зліва, заднього вивиху лівого стегна, переломів лонних та сідничних кісток, крижу справа зі зміщенням уламків, закритого перелому внутрішньої кісточки лівої гомілки без зміщення уламків, закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку, рваної рани верхньої повіки, частковим гемофтальмом, посттравматичною хоріоретинопатією лівого ока, саднами обличчя, компресійно ішемічної нейропатії лівого сідничного нерву, саден тулуба, обох передпліч, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 2.3 (б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 11.3 (на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу) Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Аргументує тим, що при призначенні покарання суд врахував особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, а саме відшкодування шкоди одній потерпілій стороні та відсутність обставин, які його обтяжують, а також думку потерпілої ОСОБА_13 , яка у жодне судове засідання не з`явилась, але у письмовому клопотанні просила суд обмежитись щодо обвинуваченого покаранням у виді іспитового строку.
При цьому, суд не звернув уваги на те, що Чернігівським районним судом розглядалось провадження за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_13 про розірвання шлюбу, залишивши поза увагою пояснення ОСОБА_8 , яка показала, що фактично проживала у шлюбних відносинах з ОСОБА_11 з жовтня 2014 року та вела з ним спільне господарство.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_8 у судовому засіданні наполягали на призначенні ОСОБА_6 найбільш суворого покарання, але суд не врахував їх думки вказавши на наявність неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілими. Разом з тим, саме ОСОБА_8 та ОСОБА_8 внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_6 втратили двох близьких членів сім`ї, фактично половину своєї родини.
Пославшись на положення ст. 39 КУпАП, суд вказав на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вважається особою, яка не притягувалась до адміністративної відповідальності, проте 14.11.2018 останній був позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області за те, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. На час вчинення кримінального правопорушення був особою, яка не мала права керувати транспортними засобами.
На думку прокурора, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, інвалідності ІІ групи та формально позитивні характеристики не зменшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення. Сукупність обставин, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, що наступили, свідчать про те, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є явно несправедливим через його м`якість.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, через відсутність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення та недоведеністю його вини, повторно викликати та допитати свідка ОСОБА_14 , дослідити письмові докази у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судовий розгляд був необ`єктивним та неповним, суд надав перевагу доказам сторони обвинувачення, обмеживши сторону захисту у можливості реалізувати свої процесуальні права, порушив право захисту на перехресний допит, чим позбавив можливості довести обґрунтованість своєї позиції.
Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, надаючи перевагу одним доказам, суд не вказав, чому не приймає до уваги інші. Встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди ґрунтуються на даних слідства, які були зібрані односторонньо та не у повному обсязі, де слідчий визначив відомості про швидкість, відстань від ВАЗ 21101-606 до ВАЗ 2107 в момент виїзду останнього на смугу зустрічного руху, лише за свідченнями свідка ОСОБА_15 , ніякої слідової інформації при огляді місця події по параметрам руху автомобілів зафіксовано не було.
На думку апелянта, усі докази сторони обвинувачення ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_15 , так само як всі вихідні данні для проведення інженерно-транспортних експертиз у справі взяті виключно з його показань.
Показання свідка ОСОБА_15 , наведені у вироку, відрізняються від його показань, які насправді були ним надані у судовому засіданні та зафіксовані на технічному носії. При цьому, у показаннях свідка, які ним надавались під час досудового слідства та під час слідчих дій, наявні суперечності, на які суд не звернув уваги.
Звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_10 , яка вказувала, що рухались вони не швидко, але на дорогу вибіг собака, якого вони почали об`їжджати, при цьому зменшивши швидкість автомобіля.
Зазначає про те, що саме автомобіль темного кольору, який рухався по смузі зустрічного руху, скоріше за все втратив керування та виїхав на його смугу руху де і відбулось зіткнення.
Просить прийняти до уваги, що не з`ясованим залишилось питання, чому свідок ОСОБА_15 , будучи єдиним свідком дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце зіткнення, не допомагав у звільненні травмованих з ВАЗ 2107, а жінок взагалі не було на місці події. Переконаний, що ОСОБА_15 , який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, був позбавлений можливості адекватно сприймати дорожню обстановку 19 грудня 2018 року та надавати правдиві свідчення у подальшому.
Слідчий експеримент, який був проведений 21 березня 2019 року, вважає таким, що не може бути використаний в якості доказу у кримінальному провадженні, як такий, що був поведений з порушенням його прав. На час проведення слідчої дій він був у статусі свідка і лише 11 лютого 2020 року набув статус підозрюваного, отже був позбавлений можливості як підозрюваний заявляти клопотання щодо встановлення, у тому числі і фактичних даних та обставин, які мають значення для кримінального провадження, був позбавлений процесуальної можливості заявляти клопотання про проведення процесуальних дій.
Проведений слідчий експеримент, який мав на меті відтворення дій учасників події, обстановки події, обставин дорожньо-транспортної пригоди не встановив, а навпаки викривив обставини. Не було встановлено відстань автомобіля ВАЗ 2107 до місця зіткнення, відстань автомобіля ВАЗ 2107 коли він почав виїжджати на смугу зустрічного руху до автомобіля ВАЗ 21101, яка є необхідною для того, щоб з`ясувати чи мав водій автомобіля ВАЗ 21101-606 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107, не було визначено траєкторії руху автомобіля ВАЗ 21101 та його розташування в момент виникнення небезпеки для руху, не встановлено швидкість автомобіля ВАЗ 2107.
Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_15 не розташовував автомобіль-демонстратор, а лише вказував на місце, де автомобіль ВАЗ 2107 почав зміщуватись вліво виїжджаючи на смугу зустрічного руху. Крім того, під час слідчого експерименту використовувався лише один автомобіль і свідок показував розташування автомобілів, як пішохід, а не водій, що вказує на неможливість приймати отримані в результаті цієї слідчої дії фактичні дані, як такі, що не відповідають дійсності.
Судом було безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про вчинення процесуальних дій, а саме щодо повторного допиту свідка ОСОБА_15 , чим порушено право сторони захисту на реалізацію свого права на спростування обставин, які мають значення для оцінки достовірності показань свідка.
Відхилення судом клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчого експерименту, також є порушенням права сторони захисту на доведення своєї позиції та порушенням обв`язку суду створювати необхідні та рівні умови для реалізації сторонами своїх прав.
Не погоджується з висновками судової інженерно-транспортної експертизи, оскільки вважає, що експертом не було встановлена на якій смузі для руху відбувся первинний контакт транспортних засобів. У судовому засіданні експерт не зміг пояснити, чому прийшов до висновку, що контакт між автомобілями відбувся на смузі руху в бік м. Чернігів. Однак, не зважаючи на такі суперечності між висновками експерта та його поясненнями в судовому засіданні, судом безпідставно було відмовлено стороні захисту у проведенні повторної судової інженерно-транспортної експертизи з підстав неповноти висновку №1498 від 09 квітня 2019 року.
Під час проведення експертного дослідження експертом були прийняті до уваги не всі вихідні дані. Так, у відповідності до ухвали про призначення експертизи від 25 березня 2019 року експерту надавались одні вихідні дані для проведення експертизи, в подальшому в ухвалі від 26 березня 2019 року судом були визначені інші вихідні дані, але дана експертиза була залишена поза увагою експерта та під час проведення експертизи не досліджувалась.
Стороною захисту така експертиза була проведена та встановлена швидкість автомобіля ВАЗ 2107 біля 76 км/год, однак суд знову відмовляє у проведення повторної експертизи для усунення таких розбіжностей у встановленій швидкості автомобіля, посилаючись на пояснення експертів, які вказували на те, що безпосередньо автомобілі не досліджували, дані були визначені за фотознімками за наявними пошкодженнями на автомобілях, що могло викликати похибку у розрахунку швидкості. При дослідженні автомобілів, встановлена величина швидкості була б ще меншою.
Вважає, що за таких обставин виникає необхідність повторно дослідити докази встановлення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, які є ідентичними за своїм змістом, обвинувачений ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_10 просять залишити її без задоволення, вирок суду скасувати та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України закрити з підстав, що викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 . Вказують на те, що суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення Правил дорожнього руху, які мали місце під час конкретної дорожньо-транспортної пригоди, а також, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходились у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Керування транспортним засобом особою позбавленої права керування транспортним засобом не є елементом об`єктивної сторони складу злочину, адже само по собі не призводить до суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у статті Кримінального кодексу.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та просили про задоволення апеляційної скарги про скасування вироку і закриття кримінального провадження, прокурора, який не погодився з доводами апеляційної скарги обвинуваченого, вказував на те, що судовий розгляд був повним, всебічним, а вина обвинуваченого встановлена на підставі належних і допустимих доказів, підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та вказував на те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та тим наслідкам, що наступили від дій обвинуваченого, у зв`язку з чим просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш сувору міру покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, потерпілу, яка заперечували проти апеляційної скарги сторони захисту та підтримала апеляційну скаргу прокурора про посилення покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Як під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Вказував на те, що 19 грудня 2018 року близько 12 години їхав за кермом автомобіля ВАЗ2107 червоного кольору, який попросив у свого товариша для того, щоб відвезти свою колишню дружину в село. Рухався він в бік м. Мена з невеликою швидкістю 70-80 км/год., оскільки заощаджував пальне, посередині своєї смуги. Після повороту на с. Горицю, він побачив, як автомобіль темного кольору, що рухався в зустрічному напрямку, змістився трохи вправо на своїй смузі руху, він припустив, що автомобіль став некерованим, у зв`язку з чим він став зменшувати швидкість. Хоча на спідометр він і не дивився, але переконаний, що швидкість руху його автомобіля становила близько 40 км/год. Процел Юлія дорогою відпочивала, але потім раптово сказала, що на дорозі собака, якого він чомусь раніше не помітив. Собака була середніх розмірів, десь за сім-десять метрів від його автомобіля. Він вирішив об`їхати собаку, оскільки йому для цього було достатньо місця, тому екстрене гальмування він не застосовував. Вказав на те, що до моменту зіткнення його автомобіль змістився на осьову розмітку, колеса рухались по розділовій смузі. Він об`їхав собаку та лише тоді побачив, що автомобіль, який рухався по зустрічній смузі, рухається на нього, уникнути зіткнення він вже не зміг. Наполягав на тому, що зіткнення відбулось саме на його смузі для руху, правим крилом зустрічного автомобіля та передом його автомобіля, більш точно сказати не може, не пам`ятає.
Незважаючи на обрану обвинуваченим ОСОБА_6 позицію захисту, його винуватість в порушенні правил безпеки руху, що потягло загибель двох потерпілих, тяжкі травми його колишньої дружини та у нього самого, його винуватість поза розумним сумнівом доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які ретельно були перевірені місцевим судом під час судового розгляду і їм надана належна правова оцінка.
Дані протоколу огляду місця події від 19 грудня 2018 року свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася поза населеним пунктом на автодорозі Чернігів Мена Сосниця Грем`яч, покриття автомобільної дороги асфальтобетонне, сухе, чисте. Дорожнє покриття для двох напрямків шириною 7,8м. Смуга для руху в напрямку огляду одна, шириною 4,6 м, смуга для руху в зустрічному напрямку, шириною 3,2 м. Узбіччя шириною - 2,4 та 2,9 метри.
На проїзній частині нанесена розмітка 1.5, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. На місці пригоди дорожні знаки відсутні. Загальний стан видимості становить 1 000 м. Слідів шин та гальмування на дорозі не було. На проїзній частині були виявлені зона осипу скла, зона осипу уламків пластику бампера автомобіля ВАЗ 21101, наявні подряпини на асфальтному покритті від автомобіля ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав пошкодження: розбите переднє вітрове скло, розгерметизовано передні колеса, деформовані передня частини та інші деталі кузова, розбиті передні блок фари, заднє сидіння вилетіло на дорогу.
Автомобіль ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав пошкодження: розбитий передній бампер, переднє вітрове скло, деформацію передньої частини кузова та капота, деформацію інших частин кузова, розбиті блок фари. За кермом на місці водія було виявлене тіло потерпілого ОСОБА_11 , на передньому місці пасажира потерпілого ОСОБА_12 (а.с. 158-172 т. 1)
Відповідно до висновків інженерно-транспортних експертиз №4 та №5, на момент експертного огляду технічних несправностей в системі рульового керування автомобілів ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які б перебували в причинному зв`язку з описаною дорожньо-транспортною пригодою, виявлено не було. (а.с.247-250 т. 1 та 5-8 т. 2).
Свідок ОСОБА_16 , який приймав участь під час проведення огляду місця події 19 грудня 2018 року в якості спеціаліста-криміналіста, вказував на те, що всі встановлені оглядом дані були внесені до протоколу. Оглядалась місцевість від розташування автомобілів, що стали учасниками дорожньо-транспортної пригоди, на 30-60 метрів в одну та іншу сторони, оскільки уламки могли розлетітись на значну відстань. Мертвих тварин на місці пригоди не було.
Такі показання спеціаліста підтвердили і свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були понятими під час проведення огляду місця події та вказували, що усі заміри, уламки та деталі внесені до протоколу, були зафіксовані, а потім протокол був підписаний всіма учасниками слідчої дії. Дорожнє покриття було сухим, погода ясною, загиблих тварин на місці пригоди не було.
Свідок ОСОБА_15 19 грудня 2018 року їхав з м. Мена у м. Чернігів, швидкість автомобіля становила близько 90-100 км/год, попереду нього,на відстані 30-40 метрів, рухався автомобіль ВАЗ 21101 ближче до правого краю смуги, він деякий час спокійно рухався за ним. Оскільки дорога була сухою, а видимість гарною, то коли вони проїхали с. Березне, він вирішив обігнати автомобіль, що рухався попереду, виїхав лівими колесами на розділову смугу і побачив, що автомобіль ВАЗ 2107, який рухався у зустрічному напрямку, почав виїжджати на їх смугу руху. Автомобіль ВАЗ 21101 взяв спочатку вправо, але ВАЗ 2107 рухався прямо на нього, тому він взяв вліво, однак, зіткнення уникнути не вдалося.
Зіткнення відбулось прямо на розділовій смузі, від удару автомобілі підняло вгору, розвернуло та відкинуло. Автомобіль ВАЗ 21101 відкинуло на зустрічну смугу руху передом до узбіччя. Він зупинився справа, ближче до узбіччя, застосувавши екстрене гальмування, оскільки боявся, що також може зіткнутися з цими автомобілями.
Заперечував той факт, що перед зіткненням автомобіль ВАЗ 21101 втратив керування та чіпляв узбіччя, а також наявність собаки на дорозі, яку він не міг не помітити, якби вона там була.
Свідок ОСОБА_19 показав, що 19 грудня 2018 року він з дружиною їхали з м. Бровари в бік м. Чернігів, за с. Петровим Чернігівського району він побачив вантажний автомобіль, за яким його дружина на дорозі їх полоси руху побачила збитого собаку породи Шпіц в синій кофтинці, якого можливо цей автомобіль і збив. Метрів через сто він побачив розбиті легкові автомобілі. Стояв автомобіль ВАЗ 21101, а за ним ще один автомобіль блакитного чи синього кольору. В автомобілі ВАЗ 2107 червоного кольору були чоловік та жінка, у чоловікові, якому надавалась допомога він упізнав ОСОБА_6 . Він звернув увагу на відсутність гальмівного шляху на дорозі, яка була сухою та розчищеною, на узбіччі трохи лежало снігу. Не заперечував, що під час досудового слідства нічого не казав про собаку, але пояснив це тим, що на той час не надавав цьому факту важливого значення.
Те, що потерпіла ОСОБА_10 , колишня дружина обвинуваченого, яка їхала разом з ним в автомобілі 19 грудня 2018 року, підтвердила про швидкість автомобіля 60-80 км/год. І про те, що автомобіль зменшив швидкість і в цей час вона побачила на дорозі собаку, яка бігла справа наліво, приблизно посередині їх смуги, не виправдовує ОСОБА_6 в інкримінованому йому правопорушенні.
Пункт 2.3 «б» Правил дорожнього руху» зобов`язує водія бути уважним під час руху, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Судячи із опису обставин подій зіткнення, обвинувачений ОСОБА_6 не помітив на дорозі собаку, на що йому вказала дружина, яка сиділа на пасажирському сидінні, і він зменшив швидкість руху та намагався об`їхати перешкоду.
Перешкода для руху це нерухомий предмет у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги ( за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Перед будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чого прямо вимагає п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Водій ОСОБА_6 , побачивши собаку, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався на автомобілі ВАЗ 21101-606 потерпілий ОСОБА_11 з пасажиром на передньому сидінні ОСОБА_12 , які внаслідок зіткнення загинули на місці пригоди, а сам ОСОБА_6 та його колишня дружина, яка перебувала в автомобілі в якості пасажира отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
З висновку інженерно-транспортної експертизи №6 від 17 січня 2019 року вбачається, що первинний контакт між автомобілем марки ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбувся на смузі для руху в бік м. Чернігова у поперечному напрямку на відстані близько 0,4 м. від лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків та у поздовжньому напрямку на відстані близько 600 м (напрямок руху в бік м. Чернігова) перед місцем розташування кілометрового стовпчика «28».
Обвинувачений ОСОБА_6 рухався в бік м. Мена, відповідно зіткнення відбулося саме на смузі руху потерпілого ОСОБА_11 , який рухався в бік м. Чернігова.
Зіткнення сталося переднім правим габаритним кутом автомобіля марки ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та переднім лівим габаритним кутом автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відстані близько 30+47 см від рівня опорної поверхні.
У момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю автомобіля марки ВАЗ 2107 по відношенню до повздовжньої осі автомобіля марки ВАЗ 21101-606 становив близько 150°±10° в горизонтальній площині проти ходу умовної годинникової стрілки, що розкритий у напрямку ліворуч від повздовжньої осі автомобіля марки ВАЗ 21101-606. (а.с. 13-23 т. 2)
Будучи допитаним у судовому засіданні, експерт ОСОБА_20 підтвердив висновки проведених ним експертиз. Вказав на те, що розташування автомобілів в момент первинного контакту було визначено на підставі огляду слідів контактної взаємодії, вивчення слідової інформації, дослідження механізму пошкодження автомобілів та їх кінцевого розташування, дані зафіксовані на схемі дорожньо-транспортної пригоди.
Так, передній правий лонжерон автомобіля ВАЗ 21101 деформований від дії деформуючого зусилля в напрямку спереду-назад та справа-наліво. (для встановлення цього факту автомобіль піднімали на підйомник) Деформація лонжерона у вигляді розлому зафіксована на відстані близько 40 см. від правого бокового габариту та на відстані близько 50 см від передньої частини автомобіля. На підставі огляду слідів контактної взаємодії експерт дійшов висновку, що спочатку автомобіль контактував з перешкодою правим переднім кутовим габаритом на відстані близько 30-45 см від рівня опорної поверхні, після чого відбулось зміщення передньої частини автомобіля в напрямку спереду-назад та справа-наліво.
Розташування автомобілів в момент первинного контакту було встановлено приблизно. Автомобіль ВАЗ 21101 контактував передньою правою частиною, і при такому контакті автомобіль розвертає.
На автомобілі ВАЗ 21101 були виявлені подряпини, схожі на контакт з дорожнім покриттям, інших таких слідів виявлено не було, отже, співставивши автомобіль правим переднім лонжероном на схему ДТП, експерт встановив правий передній габаритний кут розташований на смузі для руху в напрямку м. Чернігова, положення автомобіля ВАЗ 21101 щодо повздовжньої осі дорожнього покриття та місце розташування лівого габариту встановити неможливо через відсутність слідів.
Подряпина, яка розташована на смузі для руху в бік м. Чернігова (позначка «3» на схемі) утворена переднім правим лонжероном підлоги автомобіля ВАЗ 21101, форма та характер утворення подряпини на дорожньому покритті співпадають з профілем лонжерону. Чи мав місце повністю виїзд автомобіля ВАЗ 2107 на зустрічну смугу руху категорично відповісти експерт не зміг, вказавши, що найбільш ймовірно, що передній правий габарит контактував з лівим габаритним кутом.
Висновок експерта та його пояснення у судовому засіданні спростовують доводи обвинуваченого про те, що експерт не зміг вказати на підставі яких даних прийшов до висновку, що первинний контакт автомобілів відбувся на зустрічній для нього смузі руху.
Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № 149 від 09 квітня 2019 року, за умови дорожньої ситуації, які викладені в ухвалі про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_11 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 з моменту виїзду останнього на його смугу руху та повинен був діяти у відповідності до технічних вимог п.п. 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) Правил дорожнього руху.
За умови дорожньої ситуації, водій автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до технічних вимог п.п. 11.1, 11.3, 10.1 Правил дорожнього руху.
За умови дорожньої ситуації водій автомобіля ВАЗ 21101-606, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , не міг запобігти зіткненню шляхом екстреного гальмування, він був позбавлений технічної можливості діяти у відповідності до вимог п. 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10 Правил дорожнього руху.
За умови дорожньої ситуації, дії водія автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 11.1, 11.3, 10.1 Правил дорожнього руху.
За умови дорожньої ситуації невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимогам п.п. 11.1, 11.3, 10.1 Правил дорожнього руху, є причиною і умовою даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 41-46 т. 2)
При цьому, під час експертного дослідження експертом приймались до уваги усі вихідні дані, які були наявними у матеріалах кримінального провадження, а також ухвала суду про призначення експертизи, в тому числі і ухвала про виправлення описки, як це убачається з установчої та дослідницької частин висновку. Крім того, не лише показання свідка ОСОБА_15 , були покладені в основу висновку експерта, як намагається переконати сторона захисту. Були досліджені слідові дані зібрані під час огляду місця події та розташування об`єктів осипу скла, пошкодження автомобілів, їх розташування тощо.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_21 пояснив, що згідно методик експертної практики небезпека для руху водію, на смугу якого виїхав зустрічний автомобіль, виникає з моменту, коли зустрічний автомобіль знаходиться на відстані, з якої своїм маневром може повернутись на свою смугу руху. Вказував на те, що всі дані обраховувались із заданої швидкості 100 км/год., при обрахунках коли б швидкість становила 90 км/год результат був би той самий. Вказав на те, що водій автомобіля ВАЗ 21101-606 не мав технічної можливості уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем шляхом екстреного гальмування, тобто він був позбавлений технічної можливості виконати вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Показанням обвинуваченого, потерпілих та свідків було надано вірну оцінку, з огляду на їх послідовність та узгодженість між собою та матеріалами кримінального провадження, а також іншими доказами у кримінальному провадженні. При цьому, сам обвинувачений надавав суперечливі показання під час досудового та судового розгляду, які в частині швидкості руху керованого ним автомобіля спростовуються навіть тим висновком експертів, який був проведений на замовлення його захисника.
На відміну від обвинуваченого, свідки попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань та приводились до присяги. Свідок ОСОБА_15 , був допитаний як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, обвинувачений, його захисник та потерпілі мали можливість поставити йому запитання, а тому твердження апеляційної скарги обвинуваченого про порушення права сторони захисту в цій частині є безпідставними. Суд ужив усіх заходів для забезпечення явки вказаного свідка для повторного допиту, однак ОСОБА_15 надав заяву, що працює та не має можливості прибути до суду. В свою чергу суд не може позбавити особу та його родину засобів до існування, тим більше, що він вже виконав свій обов`язок прибув до суду та надав свідчення.
Версія обвинуваченого про те, що перед зіткненням автомобіль ВАЗ 21101 під керуванням ОСОБА_11 втратив керування, спростовується висновком експертів про технічну справність автомобіля до зіткнення, а також станом дороги, яка була рівною, покриття сухим та чистим, видимість не обмежена, що узгоджується і з показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що водій вказаного автомобіля, який рухався попереду нього, не втрачав керування автомобілем,як намагається переконати сторона захисту, а змінював напрямок руху лише після того, як виявив, що йому на зустріч рухається автомобіль під керуванням ОСОБА_6 та намагався уникнути зіткнення.
Ні у висновку експерта, ні самим експертом під час його допиту у судовому засіданні, не було вказано про те, що показання свідка ОСОБА_15 є неспроможними з урахуванням інших даних та встановлених обставин дорожньо-транспортної пригоди. Той факт, що особа притягувалась до адміністративної відповідальності не вказує на те, що ним були надані неправдиві свідчення, адже і обвинувачений був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на час керування автомобілем 19 грудня 2018 року був позбавлений такого права. Однак, його показання оцінюються не з позиції особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а з огляду на інші докази, з якими або узгоджуються його показання, або ж спростовуються.
Сліди, що були зафіксовані на місці дорожньо-транспортної пригоди, є нічим іншим як найбільш об`єктивними та правдивими даними, а відтак, і розрахунки, які зроблені з урахуванням цих відомостей, є найбільш правильними та саме їм надавалась перевага під час проведення досліджень.
Під час слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_15 дійсно була встановлена швидкість транспортних засобів, відстані та розвиток подій. При цьому, були зроблені всі помітки, зафіксовані заміри розташування та руху автомобілів. А під час проведення експертиз експертами зроблені відповідні розрахунки можливості такого розвитку подій як про це було зазначено. Тим більше, показання свідка ОСОБА_15 були послідовними та незмінними від початку досудового розслідування. Те, що під час допиту в суді він міг не пам`ятати деталей, пояснюється значним проміжком часу від дня дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 грудня 2018 року, до дня, коли відбувався допит в якості свідка у судовому засіданні 22 червня 2020 року.
Судом було досліджено та надано оцінку висновкам судової автотехнічної експертизи №10419/21-52/13177/21-52, де експерти 16 квітня 2021 року за методикою визначення швидкості руху транспортних засобів під час зіткнення з урахуванням їх деформування та руйнування, прийшли до висновку, що величина швидкості автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 на момент зіткнення становила 76 км/год. (а.с.6-12 т. 3)
Такі висновки експерта, які обвинувачений просить прийняти до уваги та вказує, що ними спростовуються показання свідка ОСОБА_15 про швидкість автомобілів 90-100 км/год, спростовують і показання самого обвинуваченого, який вказував на те, що рухався зі швидкістю 70-80 км/год, а на момент зіткнення зменшив швидкість настільки, що вона становила 40 км/год.
Крім того, під час допиту експерти ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вказували на те, що у заяві про проведення експертизи не було вказано у який саме момент необхідно визначити швидкість руху. Ними було визначено швидкість з моменту зіткнення, оскільки відсутній слід гальмування. При цьому, експертами автомобілі безпосередньо не досліджувались, показання учасників кримінального провадження до уваги не брались. Експерти зауважили, що експертиза була проведена за деформаціями, встановленими по фотографіях пошкоджень та масштабними моделями. У цьому випадку неточність може становити 5-6 см, в свою чергу об`єм пошкоджень близько 10 см. буде впливати на визначення швидкості 2-3 км/год. та незначно вплине на кінцевий результат.
Отже, з урахуванням таких пояснень експертів, де ними було визначено швидкість автомобіля ВАЗ 2107 - 76 км/год, а також похибок, які могли виникнути через те, що автомобілі та отримані ними деформації і пошкодження не були безпосереднім об`єктом досліджень, не виключається можливість того, що швидкість автомобілів могла становити 90-100 км/год., як про це зазначено ОСОБА_15 . Обидві визначені швидкості є приблизними даними та мають бути розглянуті з урахуванням усіх встановлених обставин, як це зробив експерт ОСОБА_21 , дослідивши показання всіх учасників, всі матеріали провадження та найголовніше транспортні засоби та отримані ними пошкодження.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, порушення швидкісного режиму не ставиться ОСОБА_6 у вину. Саме те, що він виїхав на зустрічну смугу для руху та виявивши перешкоду не мав достатньо часу, щоб повернутись на свою смугу, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, адже водій ОСОБА_11 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням обвинуваченого. Саме в результаті дій обвинуваченого наступили такі тяжкі наслідки у виді смерті двох осіб.
З огляду на наведене, підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст. ст. 85, 86 КПК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.
Наведені докази, які були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про невинуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
За клопотанням учасників судового провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зокрема, обвинувачений в апеляційній скарзі просив повторно дослідити майже всі матеріали кримінального провадження та повторно допитати свідка ОСОБА_15 . Разом з цим обґрунтування такого повторного дослідження доказів стороною захисту фактично зводиться до необхідності надання їм апеляційним судом іншої юридичної оцінки.
Оскільки передбачених законом підстав для повторного дослідження доказів у даному кримінальному провадженні стороною захисту не наведено і колегією суддів не встановлено, обвинуваченому та його захиснику відмовлено в задоволенні відповідного клопотання, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів.
Разом з тим, апеляційна скарга прокурора про посилення покарання підлягає задоволенню. За змістом ст. 65 КК України, суд повинен призначити покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Обираючи покарання у межах, наближених до мінімальної санкції частини статті, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер порушення правил безпеки руху, особу обвинуваченого, який не визнає себе винуватим, не жалкує з приводу вчиненого, у нього повністю відсутня критика до своїх дій. Та обставина, що дві потерпілих просили про поблажливість покарання, не може слугувати обставиною для визначення його у мінімальних межах.
Так, ОСОБА_6 , 14 листопада 2018 року постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
У той час як 19 грудня 2018 року на автомобілі товариша повіз колишню дружину в село, дорогою порушив правила безпеки руху, що призвело до загибелі двох чоловік: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тяжкі травми отримала ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і сам обвинувачений, у якого були закрита травма живота з травматичним розривом селезінки, відкритий перелом правої стегнової кістки, закрита травма із зміщенням уламків лівої стегнової кістки, закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку.
Наявність на утриманні неповнолітньої дитини, інвалідності ІІ групи, не зменшують суспільної небезпечності обвинуваченого, який відверто знехтувала правилами безпеки руху, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, що стало наслідком загибелі двох чоловік і каліцтва третьої потерпілої, колишньої дружини обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_10 пробачила колишнього чоловіка та просила його суворо не карати, так само пробачила обвинуваченого і потерпіла ОСОБА_13 , яка на момент дорожньо-транспортної пригоди з чоловіком не проживала та розірвала шлюб, що не може бути підставою для призначення покарання у межах мінімальної санкції статті.
Характер кримінального правопорушення, яке відносить до категорії тяжких, вчинене з необережності, обставини справи, коли автомобілем керує особа, яка позбавлена права керування транспортними засобами, грубо порушує Правила дорожнього руху, що є наслідком загибелі двох осіб і заподіяння тяжких травм третій потерпілій, травмування самого обвинуваченого, який провину не визнає, не шкодує з приводу тих подій, що відбулися з його вини, намагається усіма способами уникнути покарання, вказують на те, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає суспільній небезпеці вчиненого, особі обвинуваченого, принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є явно несправедливим через його м`якість.
Колегія суддів погоджується з апеляційною скаргою прокурора та вважає, що обвинувачений, який не цінує своє життя та здоров`я, знехтував життям та здоров`ям ще трьох осіб, заслуговує на покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-407, 409, 420, 532 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_6 за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_24 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_25
