ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7523/22 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення майнової шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.05.2022 № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ідентифікаційний код юридичної особи 22877057»;
- стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у відшкодування майнової шкоди у розмірі 648 730 грн;
- вийти за межі позовних вимог, якщо це буде необхідним для ефективного захисту прав, свобод, інтересів ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа».
Разом із позовною заявою Позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову, а саме: 1) зупинити дію рішення Відповідача від 13 травня 2022 року № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» до набрання законної сили рішенням у даній справі; 2) заборонити Відповідачу та його уповноваженим особам зупиняти дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» з підстав, визначених рішенням Відповідача від 13 травня 2022 року № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або відновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів Позивача. На думку Заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, а також зазначив, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, а тому є підстави для забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким вжити заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у заяві про забезпечення позову, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження Позивача про протиправність оскаржуваних постанов є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення адміністративного позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності Позивача є управління фінансовими ринками, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ідентифікаційний код юридичної особи 22877057» від 13 травня 2022 року № 377 зупинено дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках - діяльності з організації торгівля продукцією на товарних біржах, виданої на підставі рішення Комісії від 24.11.2021 № 1156 Приватному акціонерному товариству «Українська міжбанківська валютна біржа» (ідентифікаційний код юридичної особи 22877057), на підставі пункту 1, 2, 3 Рішення № 350 до дати закінчення дії воєнного стану, у зв`язку з виникненням необхідності проведення перевірки під час провадження у справі про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Управлінню ліцензування інфраструктури фондового ринку (О. Сальчук) вирішено забезпечити внесення відповідних змін до реєстру професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та оприлюднення цього рішення на офіційному вебсайті Комісії.
Контроль за виконанням цього рішення покладено на члена Комісії ОСОБА_1.
Предметом спору у даній адміністративній справі є, зокрема визнання протиправним та скасування рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.05.2022 № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ідентифікаційний код юридичної особи 22877057».
Правові засади здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків та державного контролю за емісією (видачею) і обігом, укладенням та виконанням фінансових інструментів в Україні визначено Законом України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР).
Відповідно до ст. 2 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків здійснюється у випадках і в межах, встановлених законом, зокрема у формі: видачі ліцензій на провадження відповідного виду діяльності в межах професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також забезпечення контролю за такою діяльністю; заборони здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у разі відсутності ліцензії на відповідну діяльність або зупинення такої діяльності на певний строк (до одного року) відповідно до законодавства, а також притягнення до відповідальності за порушення правил здійснення такої діяльності згідно із законом.
Колегією суддів встановлено, що заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, Позивач послалася на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіянню шкоди його правам до ухвалення рішення по суті.
Так, надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірного у даній адміністративній справі рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просив Позивач у заяві про забезпечення позову, колегія суддів виходить із того, що оскаржуване рішення з моменту його вручення Позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення професійної діяльності на організованих товарних ринках (діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах), невиконання взятих на себе господарських зобов`язань перед третіми особами, що призведе до подальших збитків Товариства та невиплату заробітної плати працівникам ПрАТ «УМВБ», до моменту перевірки правомірності його прийняття в судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передача права власності на арештоване майно третім особам до вирішення даного спору по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та у зв`язку із цим завдання Позивачу значної матеріальної шкоди до вирішення даного спору по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.
Таким чином, обраний Заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи та ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21.
Колегія суддів також зазначає, що ухвала про забезпечення позову в даному випадку лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для Позивача до перевірки їх правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.05.2022 № 377 до набрання законної сили судового рішення за результатами розгляду пред`явленого Приватним акціонерним товариством «Українська міжбанківська валютна біржа» позову, оскільки аналіз обставин справи свідчить про реальність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також про те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів Позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/1532/18.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення Відповідача та його наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу та його уповноваженим особам зупиняти дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» з підстав, визначених рішенням Відповідача від 13 травня 2022 року № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» до набрання законної сили рішенням у даній справі не значиться в обґрунтуваннях чи мотивах заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову та є вимогою на майбутнє, тому в цій частині не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заява Позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, заява Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» про забезпечення позову задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 241, 242, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити дію рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.05.2022 № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ідентифікаційний код юридичної особи 22877057» до набрання законної сили судового рішення за результатами розгляду пред`явленого Приватним акціонерним товариством «Українська міжбанківська валютна біржа» позову.
В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду..
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Кучма
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 14.07.2022 року.
