Справа № 448/362/22 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 22-ц/811/1193/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Роз`яснено позивачу право звернутися з позовною заявою в порядку господарського судочинства.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що висновки суду першої інстанції про те, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник в межах корпоративних відносин, які виникають між товариством та його виконавчим органом є безпідставними. Зазначає, що він не був та не є учасником товариства та не наділений корпоративними правами по відношенню до нього, оскільки 06 лютого 2014 року його призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», єдиним учасником якого є компанія «Петрон Лімітед», відтак між ним та Товариством зобмеженою відповідальністю«Мостиська зерновакомпанія» виниктрудовий спір,який маєрозглядатися впорядку цивільного судочинства. Вказує, що підприємством не ведеться господарська діяльність, тому він втратив матеріальну (економічну) вигоду перебування на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», неодноразово звертався до засновника відповідача з повідомленням про бажання звільнитися та, отримавши погодження звільнення, влітку 2015 року залишив в офісі заяву про звільнення, однак при спробі працевлаштуватися в березні 2022 року він дізнався, що надалі перебуває на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» та особою, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» без довіреності. 30 березня 2022 року відправив поштовим зв`язком відповідачу та його засновнику заяву про звільнення за власним бажанням, однак така ним проігнорована. Вважає, що невнесення відповідачем відповідних змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про його звільнення з посади директора свідчить про те, що відповідач не визнає припинення трудових відносин та безпідставно, всупереч його волі, продовжує вважати його керівником та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія». Наголошує, що він не обгрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав та не вказує, що він є чи був засновником або учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», а підстави позову зводяться виключно до порушення його трудових прав, спори щодо яких розглядаються в порядку цивільного судочинства. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтриманнядоводів апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин та правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень КЗпП України, саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тому даний спір має розглядатися не в межах трудових правовідносин, а в межах корпоративних правовідносин, які виникають між товариством та особою, які довірено повноваження з управління товариством, а відтак даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», оформленим протоколом № 27-01-2014 від 27 січня 2014 року прийнято ОСОБА_1 на роботу на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» з 06 лютого 2014 року з оплатою праці згідно штатного розпису. Включено ОСОБА_1 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори. Уповноважено ОСОБА_1 (з правом видачі довіреностей) здійснити всі дії без будь-яких обмежень, спрямовані на проведення державної реєстрації змін в органі управління товариства відповідно до чинного законодавства України з правом подавати та підписувати від імені товариства усі необхідні документи та здійснювати усі необхідні заходи (дії) без будь-яких обмежень.
Пунктом 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зенова компанія», затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зенова компанія» (протокол № 30-01-2013 від 30 січня 2013 року) (далі Статут…) передбачено, що збори учасників є вищим органом управління Товариства та мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що передані зборами учасників до компетенції директора.
Відповідно до п. 6.2.3 Статуту…до виключної компетенції зборів учасників належить обрання та відкликання директора; визначення форм контролю за діяльністю директора; створення та визначення повноважень ревізійної комісії та\або інших контрольних органів товариства; обрання та відкликання членів ревізійної комісії та\або інших контрольних органів товариства.
Відповідно до п. 7.1 Статуту…одноособовим виконавчим органом товариства є директор товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є підзвітним зборам учасників та організовує виконання їх рішень.
Директор обирається зборами учасників та здійснює свої повноваження до моменту прийняття зборами учасників рішення про його відкликання (п. 7.2 Статуту…).
Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» № 2-К від 06 лютого 2014 року «Про призначення директора», прийнятим на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», оформленим протоколом № 27-01-2014 від 27 січня 2014 року, ОСОБА_1 приступив з 06 лютого 2014 року до виконання обов`язків директора ТОВ «Мостиська зернова компанія» за сумісництвом з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису.
Згідно з п. 7.13 Статуту…директор може бути у будь-який час відкликаний (звільнений) з посади або усунений від виконання своїх обов`язків за рішенням зборів учасників незалежно від підстав.
30 березня 2022 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» та єдиного учасника товариства компанії «Петрон Лімітед» із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням та повідомленням про виключення його з переліку осіб (представників), які мають право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» без довіреності, який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» № 1-К від 13 квітня 2022 року «Про звільнення директора» ОСОБА_1 припинив виконання обов`язків директора ТОВ «Мостиська зернова компанія» за власним бажанням 13 квітня 2022 року відповідно до ст. 38 КЗпП України.
З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 квітня 2022 року вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» та особою, яка має право вчиняти дії від імені товариства , у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що бездіяльністю відповідача порушується його право на припинення трудових правовідносин за власним бажанням у зв`язку з чим він звернувся з позовом про визнання трудових правовідносин припиненими, що є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Нормами Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцієюзагальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.
Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п`ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» та ОСОБА_1 трудового договору, підставою для набуття ним повноважень з управління товариством є призначення його загальними зборами учасників товариства директором, який відповідно до Статуту…є одноособовим виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія».
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час з будь-яких підстав, що є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, оскільки є корпоративним спором, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15.
Враховуючи те, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» виникли відносини, пов`язані зі здійсненням управління товариством, які, зважаючи на відсутність укладеного між ними трудового договору, не є трудовими, а оскільки вирішення питання припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства врегульовано не трудовим законодавством, а статутом товариства та Цивільним кодексом України, між учасниками справи виникли корпоративні відносини, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не обгрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав та не вказує, що він є/був учасником/засновником Товариства зобмеженою відповідальністю«Мостиська зерновакомпанія»,а підставипозову зводятьсясаме допорушення йоготрудових прав,не знаходятьсвого підтвердженняв матеріалахсправи,оскільки такіне містятьдоказів укладенняміж нимта Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Мостиськазернова компанія»трудового договору, що свідчить про те, що відносини, які виникли між сторонами, є корпоративними відносинами, які виникли між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а не трудовими відносинами, які виникають на підставі трудового договору.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02.08.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк
