Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 297/2444/21
Закарпатський апеляційний суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.08.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/128/22 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021.
Цією ухвалою:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , не судимий, звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрито.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 15101 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи.
ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вінпрацюючи інженером-землевпорядником юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Проектів» (код ЄДРПОУ 38415005, юридична адреса: м.Ужгород пл.Шандора Петефі, 9, кв.2, яке на підставі ліцензії Держземагенства України серії АЕ №191025 від 30.11.2012 здійснювало господарську діяльність з проведення робіт із землеустрою, маючи право напроведення топографо-геодезичних і картографічних робіт, складання окремих видів документів із землеустрою, інвентаризації та оцінки земель, будучи зобов`язаним відповідно до закону, норм та правил, технічних регламентів точно визначати відомості про об`єкти Державного земельного кадастру, у тому числі щодо відображення згідно ч.1 ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки контурів розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, склав та видав завідомо підроблені документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають права за наступних обставин.
Так, в 2015 році, після 23.09.2015, в невстановлений день та час ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні офісуТОВ «Центр проектів 87», розташованому в м.Берегове провулок Мукачівський,9, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, у порушення ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011, вніс у проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0285 га у власність ОСОБА_9 для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , а саме у план земельної ділянки, збірний кадастровий
-2-
план земельної ділянки та каталог координат земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 , завідомо неправдиві відомості щодо відсутності на вказаній земельній ділянці будь-яких об`єктів нерухомості, тоді як насправді на момент проведення ним топографогеодезичних робіт на вказаній земельній ділянці була розташована нежитлова будівля вбиральні сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_2 , що підтверджується висновком експерта №4224/4225 від 30.04.2021, які посвідчив своїми підписами та видав ОСОБА_9 , на підставі яких останняотримала у власність вищевказану земельну ділянку.
Враховуючи наведене, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), тобто у складанні та видачі працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права.
Рішення суд мотивував тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.358 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , було вчинене останнім у 2015 році, й у відповідності до вимог ст.12 КК України, таке відноситься до кримінальних проступків, то строк притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності сплив. Також судом враховано і те, що ОСОБА_10 від слідства та суду не ухилявся та не вчинив нового злочину, з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку минуло більше двох років, обвинувачений подав до суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних витратза проведення судової експертизи в розмірі 15101 грн. Вказує на те, що суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження, не мав правових підстав для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, оскільки покладення на особу процесуальних витрат можливе тільки у разі вирішення обвинувачення по суті та викладення судового рішення у формі вироку.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Крім того апеляційний суд враховує заяву захисника адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги у його та обвинуваченого відсутності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність ухвали суду першої інстанції та обгрунтованість стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, перевіривши матеріали провадження та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_6 до задоволення не підлягає з таких підстав.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що ухвала Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 вимогам ст.370 КПК України відповідає.
-3-
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), тобто у складанні та видачі працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які поділяються на реабілітуючи та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать такі: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими, в тому числі звільнення від кримінальної відповідальності і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
За змістом п.2 ч.1 ст.49ККУкраїни, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Під час судового розгляду захисник адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п.2 ч.1 ст.49 КК України, із подальшим закриттям кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Щодо задоволення заявленого захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не заперечував обвинувачений ОСОБА_7 про, що подав до суду заяву датовану 05.10.2021 відповідного змісту, яку підтримав під час судового засідання, зазначивши про зрозумілість наслідків закриття кримінального провадження з наведених підстав.
Частиною 4 статті 286 КПК України передбачено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Діючи відповідно до вимог зазначеного закону, суд першої інстанції невідкладно розглянув по суті заявлене стороною захисту клопотання та дійшов висновку, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 слід закрити з нереабілітуючих підстав, а також вважав за необхідне стягнути з останнього суму процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
-4-
Учасниками судового провадження не оскаржується в апеляційному порядку сам факт звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України із закриттям кримінального провадження, а порушується питання виключно щодо невірного стягнення з останнього процесуальних витрат, понесених в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 частини 1 статті 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат,пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачівта експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов`язані із здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Як зазначено вище, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі закрити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, доводи захисника адвоката ОСОБА_6 з приводу відсутності підстав для сплати обвинуваченим процесуальних витрат є необгрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо нього відбулось з нереабілітуючої підстави, в даному випадку через звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.
Посилання захисника на те, що діючим КПК України передбачено стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, не грунтується на вимогах закону та не узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції.
Так, у судовому рішенні від 17.06.2020 (справа №598/1781/17) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, очевидно, що звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд має вирішити питання й розподілу процесуальних витрат.
Враховуючи вищевикладене та те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрито з нереабілітуючих обставин на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відсутні передбачені ст.124 КПК України підстави для компенсації процесуальних витрат за проведення експертизи за рахунок держави.
-5-
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, не встановлено, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 колегія суддів визнає необгрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 про звільнення ОСОБА_11 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України,- без змін.
На ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
