Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 678/527/22
Провадження № 11-кп/4820/675/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів
судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243300000061 від 07 квітня 2022 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника адвоката ОСОБА_8 , прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 липня 2022 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та жительс. АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, судимий:
-23 квітня 2007 року Рахівським районним судом Закарпатської області за ч.1 ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на7 років 6 місяців позбавлення волі,звільнений з місць позбавлення волі 11 лютого 2014 року;
-10 жовтня 2017 року цим же судом за ст.395 КК України на 1 місяць арешту,звільнений з місць позбавлення волі 05 січня 2018 року;
-09 червня 2021 року Тячівським районним судом Закарпатської області за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі із встановленням іспитового строку 1 рік і покладенням визначених обов`язків;
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, приєднаноневідбуте покарання за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді 4 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 15 липня 2022 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 08 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів (до 12 год 00 хв 12 вересня 2022 року), продовжено міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою.
Судом вирішено питання речових доказів.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 був неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема,й за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), маючи незняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
07 квітня 2022 року о 22-й год 04 хв ОСОБА_7 перебував у приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .Діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Nокіа ТА-1203», ІМЕІ НОМЕР_1 , всередині якого знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , достовірно знаючи, що поширювана ним інформація є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення породить паніку та страх серед населення, порушить громадську безпеку, здійснив телефонний дзвінок на навмання вибраний номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , що належить та яким користується ОСОБА_10 , жителька АДРЕСА_2 . Під час розмови повідомив останній завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху через мінування будинку, в якому вона проживає, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, що призвело до створення обстановки загального страху і невпевненості в жителів, породило паніку, а тим самим порушило безпеку суспільства, а також призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки зазначеного повідомлення.
Своїми умисними діями, які виразились у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.259 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок Летичівського районного суду від 15 липня 2022 року скасуватита ухвалити новий вирок у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів його винив інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, якого він не вчиняв.
Уважав, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, тобто, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також просив урахувати, що в нього на утриманні є матір, яка є інвалідом 1-ї групи, та призначити йому більш м`яке покарання.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просив вирок Летичівського районного суду від 15 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження за ч.1 ст.259 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Уважав, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
Зазначав, що вирок ухвалено на підставі доказів, які є неналежними та недопустимими.
Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08 квітня 2022 року є недопустимим доказом, оскільки при фактичному затриманні ОСОБА_7 та складанні протоколу затримання в Рахівському РВП ГУНП в Закарпатській області затриманому не було забезпечено участь захисника, чим було порушено право на його захист.
Зауважував, що час складання протоколу затримання та час фактичного затримання особи не співпадають із часом, зафіксованим на відеозаписі до протоколу, а тому не підтверджують відомості, внесені до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Стверджував, що протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 07 травня 2022 року є недопустимим доказом, оскільки негласні слідчі (розшукові) дії проведені оперативними працівниками без письмового доручення слідчого або прокурора.
На думку сторони захисту, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертав увагу суду на те, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.259 КК України є недоведеним і не підтверджується жодним дослідженим в судовому засіданні доказом.
Зазначав, що стороною обвинувачення не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того факту, що телефонний дзвінок 07 квітня 2022 року вчинено саме ОСОБА_7 .
Посилався на неповноту судового розгляду, яка полягала в тому, що судом не було досліджено телефона ОСОБА_7 , записи вихідних дзвінків з нього; не допитано ОСОБА_11 , який, на думку обвинуваченого, міг дзвонити з цього телефона; не перевірено відомості, викладені в рапорті працівника поліції від 07.04.2022р. шляхом його допиту.
В апеляційній скарзі прокурор Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 просив вирок Летичівського районного суду від 15 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.259 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, уважав, що вказане судове рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість.
Зазначав, що при призначенні покарання судом не повністю враховано всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.
Зокрема, судом першої інстанції не повною мірою враховано те, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим 09.06.2021 Тячівським районним судом Закарпатської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік, маючи незняту та непогашену судимість, під час іспитового строку на шлях виправлення не став та знову вчинив новий тяжкий злочин.Тобто, належних висновків після вказаного засудження він не зробив та менше ніж через рік учинив новий умисний злочин, що свідчить про його небажання виправлення.
Окрім цього, ОСОБА_7 є неодноразово судимою особою за вчинення інших умисних кримінальних правопорушень, в тому числі й тяжких. Також обвинувачений притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, неодноразово за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), за що на нього накладались адміністративні стягнення у виді штрафу (востаннє 01 квітня 2022 року).
Судом недостатньо враховано обставини вчинення кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку.Указане завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будинку мешканцями дійсно було сприйнято як реальну небезпеку для життя, здоров`я себе та своїх близьких, а також небезпеку для пошкодження власного майна, серед людей була паніка і страх, оскільки вУкраїні тривають воєнні дії.
Звертав увагу суду й на те, що ОСОБА_7 з 12 вересня 2015 року перебуває в розшуку за самовільне залишення частини, оскільки з 2015 року призваний на військову службу по мобілізації, характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримання своїх апеляційних скарг з викладених у них мотивів; прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та заперечила проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ; провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів уважає, що місцевий суд указаних вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повному обсязі, внаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та як наслідок призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненогокримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Водночас висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
У місцевому та апеляційному судах ОСОБА_7 вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав. Суду показав, що в період приблизно з 20 год 00 хв по 23 год 00 хв 07 квітня 2022 року був у своєї сестри ОСОБА_12 у будинку на АДРЕСА_1 , де вживав спиртні напої. Неодноразово виходив з будинку на вулицю, а належний йому телефон залишався в приміщенні без його нагляду. Особисто нікому з погрозами про мінування не телефонував.Підозрює, що такий телефонний дзвінок з його телефону здійснив ОСОБА_11 .
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина доведена сукупністю досліджених у провадженні доказів.
Свідок ОСОБА_10 місцевому суду показала, що близько 22 год 00 хв 07 квітня 2022 року до неї на її мобільний номер телефону зателефонував невідомий чоловік і сказав, що будинок заміновано. Від цього дуже злякалась і одразу ж подзвонила у поліцію. Приблизно через 5 хв приїхали поліція, швидка медична допомога, представники рятувальної служби, в подальшому прибули кінологи. У людей була паніка, страх, сприйняли це як реальну загрозу, оскільки у державі тривають воєнні дії. Було евакуйовано два під`їзди п`ятиповерхового будинку, а це 30 квартир, серед жителів були жінки з малими дітьми, люди старшого віку. Близько 01 год 08 квітня 2022 року мешканцям будинку було оголошено, що все перевірили і можна повертатись у свої квартири.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надали фактично аналогічні за своїм змістом показання.
Винуватість ОСОБА_7 підтверджується належними та допустимими іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження і дослідженими безпосередньо місцевим судом:
- рапортом від 08 квітня 2022 року, з якого вбачається, що о 22 год 09 хв 07 квітня 2022 року на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_10 , за змістом якого невідомий чоловік 30-35 років зателефонував з № НОМЕР_4 , привітався і сказав «Добрий вечір, ми з України! Ви спите, то ми Вас розбудимо. Під Вашим будинком знаходиться міна». На місце події направлено працівників поліції, вибухотехнічну та кінологічну службу, повідомлено ДСНС, проведено заходи з евакуації двох під`їздів п`ятиповерхового будинку;
- відомостями протоколу огляду місця події від 08 квітня 2022 року.Місцем огляду є п`ятиповерховий житловий будинок на два під`їзди по 15 квартир у кожному, що розташований на АДРЕСА_3 . Метою проведення огляду є повідомлення про замінування будівлі будинку і на момент його проведення з будинку проведено евакуацію жителів, на місце прибули бригади швидкої медичної допомоги, МНС, вибухотехнічна служба та кінологи. Фахівцями вибухотехнічної служби та кінологами проведено перевірку та огляд будівлі і прилеглої до будинку території, в результаті цих заходів підозрілих предметів та вибухових пристроїв виявлено не було. По закінченню огляду відновлено нормальну життєдіяльність житлового будинку.
- відомостями протоколу оглядумобільного телефону марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9», темно-синього кольору, який належить ОСОБА_10 . У телефоні у вкладці про вхідні та вихідні дзвінки міститься інформація, що о 22 год 04 хв із номера телефонного абонента НОМЕР_2 здійснено вхідний виклик;
- відомостями протоколупро результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дійвід 07 травня 2022 року, за змістом якого ОСОБА_7 під час розмови зазначив, що о 23 год 00 хв передзвонив до жінки старшого віку, яка проживає у багатоквартирному будинку в смт Летичів, сказав їй про мінування, а вона подзвонила у поліцію, приїхали спеціальні служби з собакою і міношукачами, всі перелякались і ніхто не спав.
Указані докази є достатніми, логічними, послідовними, узгоджуються між собою і поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, спростовуючи необґрунтовані доводи обвинуваченого та його захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилання захисника на те, що при фактичному затриманні ОСОБА_7 та складенні протоколу його затримання в Рахівському РВП ГУНП у Закарпатській області було порушено право на захист обвинуваченого, бо не було забезпечено участь захисника, є необґрунтованим та спростовано матеріалами справи.
Згідно з протоколом від 08.04.2022 р., ОСОБА_7 у порядку ст.208 КПК України у присутності понятих затримано у Рахівському РВП ГУНП у Закарпатській області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12022243300000061 від 07.04.2022 за ч.1 ст.259 КК України, за підозрою у вчиненні цього кримінального правопорушення, що він визнав, роз`яснено підстави затримання та його права. Про його затримання повідомлено його матір ОСОБА_17 та центр безоплатної правової допомоги, де ОСОБА_7 призначено захисника ОСОБА_8 (т.2, а.с.26-28).
Того ж дня за участю захисника ОСОБА_8 . ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.1 ст.259 КК України (т.2, а.с.62-64), а 10.04.2022 р. допитано як підозрюваного (т.2, а.с.70-72)
У рішенні в справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 р. Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Права захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника».
Під час допиту як підозрюваного (т.2, а.с.70-72) ОСОБА_7 було забезпечено участь захисника ОСОБА_8 , де він дав визнавальні показання з приводу вчиненого кримінального правопорушення. Проте, як слідує зі змісту вироку, їх не було покладено в його основу.
Окрім цього, стороною захисту не надано жодних відомостей про те, що зібрані у кримінальному провадженні докази зібрано внаслідок катування, жорстокого, нелюдського поводження; порушення права на захист.
Твердження ж сторони захисту, що протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 07 травня 2022 року є недопустимим доказом, оскільки негласні слідчі (розшукові) дії проведені оперативними працівниками без письмового доручення слідчого або прокурора, є безпідставним, виходячи з такого.
Матеріали кримінального провадження містять: клопотання слідчого СВ ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_18 від 12.04.2022р., погоджене прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_19 12.04.2022р., щодо надання дозволу на аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 , аудіо-, відеоконтроль місця його перебування, яке було задоволено згідно ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 14.04.2022р. на строк по 05.06.2022 р. включно.
Про наявність такого доручення про проведення НСРД у порядку ст.40 КПК від 19.04.2022 № 119/т/121/119/110-2022 свідчить відповідь начальника ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області, згідно якої після перегляду експертною комісією з питань таємниць матеріали, отримані в результаті проведення НСРД в рамках кримінального провадження №12022243300000061 від 07.04.2022, надіслано як докази для приєднання до цього кримінального провадження, а саме: протокол про результати здійснення НСРД №155/н/т/121/119/110-2022 та оптичний носій №114н/т.
Стосовно неповноти судового розгляду, колегія суддів зауважує таке.
Перебіг судового процесу свідчить, що стороною захисту, а саме адвокатом ОСОБА_8 у судових засіданнях 20.06.2022р. та 23.06.2022р. заявлялось клопотання про допит низки свідків: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яке судом було задоволено і вжито заходи для повідомлення цих свідків через Богданівську сільську раду Рахіського району Закарпатської області.
Через нез`явлення цих свідків у судове засідання 05.07.2022 р., окрім свідка ОСОБА_11 , який був відсутній за місцем проживання і з яким був відсутній зв`язок, судом за проханням обвинуваченого, який не вбачав необхідності в їх виклику і вважав можливим розгляд справи в їх відсутності, було відмовлено захиснику ОСОБА_8 в їх повторному виклику для допиту.
Тому вважати це неповнотою судового слідства, колегія суддів підстав не вбачає.
Отже, суд дійшов висновку, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеності вини у його вчиненні.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, а тому не вбачає причин для задоволення вимог апеляційних скарг за доводами обвинуваченого та його захисника.
Доводи ж апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність знайшли своє підтвердження під час перегляду вироку апеляційним судом та є переконливими.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.259 КК України, не повною мірою дотримався вимог кримінального закону.
Згідно із ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Положеннями ст.65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Місцевий суд при призначенні покарання не повною мірою врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та дійшов помилкового висновку, що призвело до неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність і потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зокрема, судом першої інстанції не повністю враховано те, що ОСОБА_7 раніше судимий 09.06.2021 Тячівським районним судом Закарпатської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік, маючи незняту та непогашену судимість, під час іспитового строку на шлях виправлення не став та знову вчинив новий тяжкий злочин, тобто належних висновків після вказаного засудження він не зробив та менш, ніж через рік вчинив новий умисний злочин, що свідчить про його небажання виправлення.
Обвинувачений ОСОБА_7 діяв з прямим умислом, усвідомлював, що вчиняє протиправні дії та бажав це зробити.
Сукупність всіх обставин вчинення кримінального правопорушення свідчить про спрямованість дій обвинуваченого саме на досягнення бажаного результату.
Відповідно до усталеної судової практики при призначенні покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відтак, висновок місцевого суду про призначення покарання обвинуваченому за ч.1 ст.259 КК України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, не відповідає загальним засадам призначення покарання, зокрема, досягнення мети покарання принципам справедливості, обґрунтованості та особі обвинуваченого через м`якість.
Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і приходить до висновку про призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.259 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Саме призначення такого покарання, на думку колегії суддів апеляційного суду, буде відповідати вимогам ст.65 КК України.
При призначенні покарання колегія суддів також звертає увагу на ставлення обвинуваченого до вчиненого.
Колегія суддів приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Відтак, відповідно до конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його визнано винуватим, наслідків протиправної діяльності, апеляційний суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку слугуватиме перевихованню винної особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Таким чином, вирок місцевого суду підлягає скасуванню на підставі ч.2 ст.409 КПК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку відповідно до положень п.2 ч.1 ст.420 КПК України через необхідність застосування більш суворого покарання.
Керуючись ст.ст.407, 409, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.259 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року і остаточно визначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 31 жовтня 2022 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 08 квітня 2022 року по 30 жовтня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому його копії.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
