Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1910/22
Справа № 497/582/2020
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2022 року м. Одеса
колегія суддів судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_9
розглянувшиувідкритомусудовомузасіданніу м.Одеса кримінальне провадження внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань за № 12014160000000903 від 03.09.2014 року, за апеляційнимискаргами захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Болградськогорайонного судуОдеської областівід 03серпня 2022року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,гр-наУкраїни,українця,з вищоюосвітою,не працюючого,одруженого,на утриманнідвоє неповнолітніхдітей,раніше несудимого,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_8 визнно винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 2 (двох) років.
Звільнно ОСОБА_8 від відбування покарання, основного та додаткового, призначених йому цим вироком на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-VІІІ.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду завдану злочином в розмірі 500 000,00 грн, а також суму процесуальних витрат на отримання правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн., а всього 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду завдану злочином в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду завдану злочином в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову (стягнення витрат на правничу допомогу) відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз:- автотехнічна експертиза № 11/А-594 від 28.10.2014 року 442,26 грн.;
- автотехнічна експертиза № 11/А-593 від 28.10.2014 року 442,26 грн.;
- автотехнічна експертиза № 11/А-595 від 28.10.2014 року 2 211,30 грн.;
- автотехнічна експертиза № 6637 від 16.03.2015 року - 1 537,50 грн.;
- автотехнічна експертиза №13897/15-52 від 30.06.2016 року 3 303,00 грн.;
- комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи № 19-3982/19-3983 від 07.04.2020 року 6 537,60 грн.;
- психологічна експертиза № 757 від 17.04.2015 року 1 843,20 грн.;
- психологічна експертиза № 758 від 17.04.2015 року 1 843,20 грн.;
- психологічна експертиза № 756 від 17.04.2015 року 1 843,20 грн.;
а всього 20 003 (двадцять тисяч три) гривні 52 копійки.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_5 , та мотоцикл ІЖ, реєстраційний номер НОМЕР_6 повернуто за приналежністю ОСОБА_8 та спадкоємцям померлого ОСОБА_12 .
Згідно вироку 02.09.2014 року близько о 16:30 годині (точний час не встановлено), ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом належного йому технічно справного автомобіля ВАЗ-21114, з реєстраційним номером НОМЕР_5 , здійснював рух по автодорозі Т-1629 (МППр «Табаки-Болград-Ізмаїл»), зі сторони МППр «Табаки» в бік с.Виноградівка, на якому організований однорядний рух у кожному напрямку, наявною суцільною горизонтальною дорожньою розміткою розділення зустрічних потоків транспортних засобів з невстановленою швидкістю, де на заокругленій праворуч ділянці дороги на 1 км + 250 м, був неуважним, рух керованого ним автомобіля постійно не контролював, обрав швидкість руху керованого ним автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, маючи об`єктивну можливість бачити, що своїми діями створює аварійну ситуацію, не вжив заходів, що виключають подальший розвиток аварійної ситуації, маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду для руху у вигляді мотоциклу марки ІЖ-Ю-3, з реєстраційним номером НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який рухався по зустрічній смузі у зустрічному напрямку, таким чином діючи в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:
- п.1.5 (б) вказаних Правил, згідно якого: «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні утворювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, спричиняти матеріальну шкоду»;
- п.2.3 (б) вказаних Правил, згідно якого: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням ним у дорозі»»;
- п.10.1 вказаних Правил, згідно якого: «перед любою зміною напрямку руху водії повинен упевнитися, що це буде безпечно та не утворить перешкоду та небезпеку іншим учасникам руху»;
- п.12.1 вказаних Правил, згідно якого: «при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п.12.3. вказаних Правил, згідно якого: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;
- п.34 розділу 1 розмітки 1.1. «Горизонтальна розмітка»,
своєчасно заходів для зменшення швидкості і зупинки керованого автомобіля не застосував, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, через що виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення передньою частиною свого автомобіля у передню частину вищевказаного мотоциклу.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події, водію мотоциклу ОСОБА_12 були заподіяні чисельні тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми тіла: закрита травма грудної клітини і живота: повний поперечний травматичний розрив аорти в грудній частині на рівні 8-го грудного хребця з крововиливом в м`які тканини навколо, з кровотечою в ліву (1550 мл) і праву (370 мл) плевральні порожнини, забій легенів, крововилив в корені обох легенів, розрив пристінкової плеври і міжреберних м`язів в 9-му міжребер`ї зліва з крововиливом навколо від лопатки до передньої пахвовій лінії, множинні переломи правих і лівих ребер по різним анатомічним лініям з пошкодженням пристінкової плеври, з крововиливом в оточуючі м`які тканини, перелом грудного відділу хребта між 8-м і 9-м грудними хребцями без пошкодження спинного мозку з крововиливом в навколишні м`які тканини, множинні поверхневі розриви правої частки печінки, перелом шийного відділу хребта між 6-м і 7-м грудними хребцями без пошкодження спинного мозку з крововиливом в навколишні м`які тканини; розрив правого крижово-клубового зчленування з крововиливом в оточуючі м`які тканини, розрив лобкового симфізу з розбіжністю до 1,5 см, переломи правої і лівою лобкових кісток в області верхніх і нижніх гілок зі зміщенням кісткових уламків з крововиливом в оточуючі м`які тканини, крововилив в м`які тканини голови в тім`яно-потиличної області праворуч, рвана забита рана на тильній поверхні правої кисті, забита рана на тильній поверхні правої стопи, множинні садна, синці тіла, в результаті спричинення яких ОСОБА_12 помер на місці події.
Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент заподіяння і у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті ОСОБА_12 .
Допущені водієм ОСОБА_8 порушення вимог п.10.1, п.34 розділу 1 розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньої-транспортної пригоди і настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_12 ..
На даний вирок адвокатом ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга в якій він не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає, що він постановлений з грубим порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог він зазначає, що з приводу обставин та механізму настання ДТП, ОСОБА_13 надані покази, як на стадії досудового розслідування (які підтверджені та деталізовані при при проведені за його участю слідчого експерименту 25.11.2014 року) так і судового засідання.
В подальшому, судовими експертами надавалась технічна оцінка показань ОСОБА_8 в судових експертизах, які були призначені слідчим.
При проведенні судових атотехнічних експертиз та складанні висновків №11/А-746 від 03.12.2014 року, №6636 від 23.04.2015 року, №13946/15-52 від 30.06.2016 року, №6745/16-52/3452/17-52 від 22.02.2017 року та складанні висновку показання ОСОБА_8 визнані експертами технічно спроможними і на підставі технічної оцінки цих показань експерти прийшли до своїх висновків.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими доказами відомості викладені в протоколі слідчого експерименту від 25.11.2014 року, проведеного з ОСОБА_8 , який був на той момент в якості свідка а в подальшому став підозрюваним, т.я. в матеріалах кримінального провадження відсутні дані які б давали підстави вважати, що при проведені слідчого експерименту були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_8 і им не заявлялося про жодні порушення його прав при проведенні слідчого експерименту 24.11.2014 року. А тому даний висновок суду першої інстанції противорічить умовам викладеним в ст.87 КПК України.
Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано законною постанову прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_14 від 13.02.2019 року про визначення підслідності даного кримінального провадження за Болградським ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, т.я. це протирічить вимогам ст.218 КПК України в редакції яка діяла на момент винесення постанови прокурором, а саме на 13.02.2019 року, а відтак у прокурора не було законних повноважень змінювати орган досудового розслідування.
Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що один із доказів, отриманих неналежним слідчим ( ОСОБА_15 ), і як наслідок, недопустимих, був використаний слідчим ОСОБА_16 (слідчим Болградського ВП), а в подальшому і комісією судових експертів ОНДІСЕ при проведенні судової експертизи, наслідком проведення якої і стало повідомлення ОСОБА_8 про підозру у скоєнні злочину, т.я. швидкість автомобіля була задана, та яка була отримана при проведенні судової експертизи №23439/1651 від 04.10.208 року судовими експертами Харківського НДІСЕ (висновок якої визнано недопустимим доказом).
Відповідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися а припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.
Також захисник зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до визначення дійсного розміру заподіяної моральної шкоди кожному з потерпілих у цьому провадженні, а розмір визначеної моральної шкоди не ґрунтується на відомостях, документах чи доказах досліджених в ході судового розгляду в даному кримінальному провадженні.
Крім того, у оскарженому вироку при вирішенні цивільних позовів судом жодним чином не досліджений матеріальний стан самого обвинуваченого, не дано оцінки його майновому та сімейному стану.
Крім того, для ухвалення судом апеляційної інстанції обґрунтованого та законного судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, сторона захисту просить суд дослідити докази, які були досліджені районним судом, але їм була надана невірна оцінка.
Сторона захисту просить суд повторно дослідити докази:
1.Протокол слідчого експерименту від 25.11.2014 року, (т.1 а.с. 193-200)
2.Висновок експерта №595 від 28.10.2014 року (т.1 а.с. 182-192)
3.Висновок експерта № 11/А-746 від 03.12.2014 року (т.1 а.с. 222-233)
4.Висновок експерта № 6636 від 23.04.2015 року (т.2 а.с. 22-26)
5.Висновок експертів № 13946/15-52 від 30.06.2016 року (т.2 а.с. 92-101)
6.Висновок експертів № 16745/16-52/3452/17-52 від 22.02.2017 року (т.2 а.с. 124-
130)
7 Постанова прокурора ОСОБА_14 про визначення підслідності від 13.02.2019 року (т.2
а.с.148).
Просить апеляційний суд вирок Болградського районного суду Одеської області від 03.08.2022 року відносно ОСОБА_8 скасувати та виправдати останнюго за ст.286 ч.2 КК України за недоведенням його вини.
На даний вирок обвинуваченим ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга в якій він не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає, що він постановлений з грубим порушенням норм процесуального права.
Просить апеляційний суд вирок Болградського районного суду Одеської області від 03.08.2022 року відносно нього скасувати та виправдати його за ст.286ч.2 КК країни за недоведенням вини.
В обґрунтування своїх вимог він виклав доводи ідентичні доводам викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в його інтересах.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора який не підтримав доводи апеляційних скарг, адвоката та обвинуваченого, які просили здовольнити апеляційні скарги, заслухавши сторони в судових дебатах де вони залишилися на своїх позиціях, вивчивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідност. 404 КПК України- суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ст. 409 КПК України - підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 413 КПК України - неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Зі змісту ст.370КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується наступними дослідженими судом доказами та показами потерпілих і свідків.
ПотерпілаОСОБА_10 суду показала,що 02.09.2014року вонаприїжджала намісце ДТП і бачила наслідки пригоди.
Аналогічні покази надали в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_17 , свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_20 суду показав,що віняк слідчийБолградського ВПзнаходився начергуванні ускладі групи,коли булоотримано повідомлення,що наавтодорозі міжселами с.Виноградівката с.Табакисталася дорожньо-транспортнапригода.Приїхавши намісце пригоди,за межаминаселеного пунктус.Виноградівкав сторонупункту пропуска,на тойчас булатепла порароку,початок осені,він побачивтранспортні засоби мотоциклІЖ,який знаходивсяна узбіччі,неподалік бувтруп водіямотоцикла,та автомобільВАЗ,який знаходивсяпоза межамидороги укюветі.Обидва транспортнізасобі знаходилисяна лівійстороні дороги,якщо рухатисязі сторонипункту пропуску.Він якслідчий проводивслідчу дію оглядмісця події,складав протоколмісця події,схему тапроводив фотографуванняна фотоапарат.З встановленихфактів вбачалося,що мотоциклрухався внапрямку с.Табакиз с.Виноградівка,дорога булане рівна,а самемала заокругленняв бікс.Виноградівка.Так якслідчі Слідчогоуправління,ще неприбули намісце події,він зафіксуваввсі данні,склав схему тазробив фото,які вподальшому передавслідчим управління.Потерпілі,які такожбули присутніпід часогляду,здійснювали фотографуванняна свійзасіб.Щодо місцязіткнення транспортнихзасобів,то самена полосіруху мотоцикла,розташовувалися основніуламки,сліди ґальмуваннязакінчувалися назустрічній полосідля рухуавтомобіля,а такожсвіжа подряпинана асфальті(можливометалевим предметом),контактування транспортнихзасобів буловстановлено насхемі.Він особисторобив вимірюваннята вносивдо протоколу та схеми ці данні. Так як автомобіль знаходився за межами дороги, ідентифікація слідів ґальмування зазначалася за шириною коліс. Щодо вантажу, який перевозив водій мотоцикла, то було десь 2-3 мішка борошна, скільки саме він не пам`ятає. Він не пам`ятає чи передавав потерпілим фотознимки.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що у 2019 року йому, як слідчому Болградського РВ Ізмаїльського РВ ГУНП України в Одеської області, було доручено проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженню, так як місце ДТП відносилося до меж Болградського району. Пояснити причини зміни підслідності свідок не зміг. Він прийняв рішення щодо проведення слідчого експерименту, так як експертам необхідні були деякі уточнені данні, щодо крутизни повороту, а експертизи які були вже наявні в матеріалах провадження є суперечливими. Під час цієї слідчої дії були присутні потерпілі, ОСОБА_8 не приймав участі у слідчому експерименті. На місці події дорога не пряма, має закруглену форму справа-наліво. Він з 2015 року працює слідчим у справах по ДТП, тому має відповідний досвід, й може сказати, що мотоцикліст не встиг увійти в поворот, коли сталося зіткнення з автомобілем.
Також судомпершої інстанціїдосліджені наступні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 :
Протоколом огляду місця дорожньо транспортної пригоди від 02 вересня 2014 року, схеми та фототаблиці до нього вбачається, що слідчим СВ Болградського РВ ОСОБА_20 на 1 км + 250 м, а/д Т-1629 КП Табаки-Виноградівка-Котловина-Нагірне-Орлівка за участю інспектора ДПС ВДАІ ОСОБА_21 , понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та у присутності водія автомобіля ОСОБА_8 з 16:20 години по 18:30 годину було проведено огляд місця події, що зафіксовано на фотоапарат «Саnon». В ході огляду встановлено відсутність слідів ґальмування мотоцикла «ІЖ Планета-3» та наявність слідів ґальмування автомобіля ВАЗ-21114 на проїзній частині загальною довжиною 11,8 м правих коліс та 12,85 м лівих коліс. Зі схеми до протоколу вбачається в якому напрямку рухалися транспортні засоби, сліди ґальмування та місце зіткнення транспортних засобів, що відповідає пред`явленому обвинуваченню, а саме на стороні руху мотоцикла під керуванням ОСОБА_12 (Т.1 а.с.137-148).
Протоколами огляду транспортних засобів від 02.09.2014 року, а саме автомобіля ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_5 , на якому виявлені механічні пошкодження (капот, лобове скло, передне ліве та праве крила, двигун, радіатор, бампер, дах, а також фари), що характерне для лобового зіткнення; мотоцикла ІЖ-Юпітер 3 з державним номерним знаком НОМЕР_6 , на якому виявлені механічні пошкодження (деформація: передня вилка-амортизатор, передне колесо, рама мотоцикла та рама бокового причепу, розламана передня фара). Протоколи підписані двома понятими, а також інспектором ДПС ОСОБА_21 (Т.1 а.с.149,150).
Висновком судово-медичної експертизи, за результатами якої надано висновок № 147 від 03.09.2014 року, а саме: смерть ОСОБА_23 наступила в результаті поєднаної травми тіла, що супроводжувалася травматичним розривом аорти в грудному відділі з крововиливом в плевральні порожнини, ускладнене гострою крововтратою. Вказані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих предметів зі значною силою, враховуючи множинність, масивність, характер та локалізацію ушкоджень вони могли утворитися у водія мотоцикла, який рухався, при зіткнення з легковим автомобілем, який рухався(Т.1 а.с.158-161).
Висновкамиавтотехнічної та транспортно-трасологічну експертизи:
керування, ґальмівна система мотоцикла ІЖ, реєстраційний номер НОМЕР_6 знаходилися в працездатному стані та здатні були виконувати функції за своїм призначенням та несправностей, які могли призвести до раптового відведення мотоцикла від наміченого водієм курсу, не мали (Т.1 а.с.167-170).- мотоцикла ІЖ, за результатами якої зроблений висновок № 11/А-594 від 28.10.2014 року, відповідно до якого перед дорожньо-транспортною пригодою ходова частина, рульове
- автомобіля ВАЗ 21114, за результатами якої зроблений висновок № 11/А-593 від 28.10.2014 року, відповідно до якого перед дорожньо-транспортною пригодою ходова частина, рульове керування, ґальмівна система автомобіля ВАЗ 2114, реєстраційний номер НОМЕР_5 знаходилися в працездатному стані та здатні були виконувати функції за своїм призначенням та несправностей, які могли призвести до раптового відведення автомобіля від наміченого водієм курсу не мали (Т.1 а.с.174-177).
- щодо виявлених пошкоджень на транспортних засобах, місць зіткнення на транспортних засобах, на якій смузі руху сталася ДТП та щодо можливої швидкості руху транспортних засобів, за результатами якої зроблений висновок №11/А-595 від 28.10.2014 року, відповідно до якого на автомобілі ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_5 є сліди контактування з рівноміцним стороннім об`єктом локалізовані в передній частині на відстані 30-110 см від правого краю. Виражені на передньому бампері і частинах кузова правої передньої частини і капоті мають спрямованість спереду назад і декілька справа наліво, і утворені в результаті контактування автомобіля з мотоциклом ІЖ, реєстраційний номер НОМЕР_6 в умовах аналізованої події, так само як на мотоциклі є сліди контактування з рівноміцним стороннім об`єктом локалізовані в передній частині мотоцикла. Виражені на передньому колесу вилці переднього колеса і деформації рами мотоцикла і бокового причепа мають спрямованість спереду назад і кілька зліва направо, і утворені в результаті контактування мотоцикла з автомобілем ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в умовах аналізованої події. До моменту первинного контактування автомобіль ВАЗ 21114 був розташований на середині проїзної частини частково виїхавши на смугу зустрічного руху (лівими колесами) і розташовувався на відстані 3,5 м від лівого переднього колеса та лівого краю проїзної частини, а мотоцикл до моменту первинного контактування перебував на смузі руху автомобіля ВАЗ 21114 на відстані близько 5 м від заднього і 4,7 м від переднього коліс до лівого краю проїзної частини, при цьому напрямок руху мотоцикла вказує на рух мотоцикла від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля або лівого краю проїзної частини по ходу свого руху. Перед застосуванням водієм автомобіля ґальмування швидкість транспортного засобу була 53,35 км/ч (Т.1 а.с.182-192).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої дослідивши усі докази у їх сукупності, надавши їм відповідну оцінку, правильно прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, так як він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло смерть потерпілого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відомості викладенів протоколіпроведення слідчогоексперименту від25.11.2014року тафототаблиці донього,за участю ОСОБА_8 ,не приймаєдо уваги,та визнавйого недопустимим, так як експеримент проводився зі свідком ОСОБА_8 , якій в подальшому став підозрюваним. В даному випадку не має прямої норми, яка б визнавала таку слідчу дію, як слідчий експеримент за участю свідка, який в подальшому став підозрюваним (обвинуваченим) недопустимим доказом, але суд на підставі свого переконання прийшов до даного висновку.
З цих же підстав суд першої інстанції відомості викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 року та відеозапис до нього, за участю ОСОБА_8 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , не прийняв до уваги, так як експеримент проводився зі свідком ОСОБА_8 , якій в подальшому став підозрюваним, у зв`язку з чим даний доказ є недопустимим (Т.2 а.с.85-89).
У зв`язку з чим на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно визнав недопустимими доказами висновок експерта ОСОБА_24 №11/А-746 від 03.12.2014 року та висновок експерта ОСОБА_25 №6636від 23.03.2015року так як експерт під час проведення експертизи керувався, в тому числі протоколом проведення слідчого експерименту від 25.11.2014 року, що стало підставою викладених в ньому фактів. Окрім цього дані викладені в експертизі не підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, тому суд вважає й цей доказ недопустимим (Т.1 а.с.222-233).
Висновкомсудової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобіля ВАЗ-21114 та мотоциклу ІЖ, за результатами якої надано висновок №6637 складений 16.03.2015 року, відповідно до якого: в умовах даної події у первинний контакт вступили передня частина мотоциклу ІЖ та права половина передньої частини автомобіля ВАЗ під кутом близько 155-165-о між їхніми поздовжніми осями, який відраховується проти годинникової стрілки у плані від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі мотоциклу ІЖ; зіткнення автомобіля ВАЗ та мотоциклу ІЖ мало місце на полосі руху мотоциклу в районі зламів слідів ґальмування автомобіля ВАЗ та розташування «следа задира на проезжей части». Швидкість автомобіля ВАЗ в даних дорожніх умовах перед початком його екстреного гальмування перевищувала 52-54 км/год(Т.2 а.с.5-17).
Протоколу проведення слідчого експерименту від 14.02.2015 року проведеним слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_26 за участю потерпілої ОСОБА_9 та понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_18 , вбачається, що слідством на місці ДТП згідно схеми було встановлено місце зіткнення, а саме подряпина, яка знаходилась на відстані 0,61 м від лінії розмітки, а саме на полосі руху мотоцикла. Також в обидва напрямку були відміряні відрізки 30 м, відстань від подряпини до лівого краю проїжджої частини склала 2,6 м, по прямій відстань склала 29,2 м (Т.2 а.с.29-32).
Висновкомсудової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по дослідженню пошкоджень автомобіля ВАЗ-21114 та мотоциклу ІЖ, за результатами якої надано висновок №13946/15-52, складений 30.06.2016 року, відповідно до якого: в даному випадку мало місце зустрічно-кутове за напрямком руху; косе за відносним розташуванням повздовжніх осей; блокуюче за характером взаємодії при зіткненні; переднє за місцем нанесення удару і первинний контакт даних транспортних засобів відбувся між передньою частиною автомобіля ВАЗ та передньою частиною мотоцикла ІЖ, при цьому в момент первинного контакту їх поздовжні висі знаходились під тупим кутом розкритим проти ходу годинникової стрілки відносно поздовжньої осі автомобіля ВАЗ. Місце первинного контакту автомобіля ВАЗ та мотоцикла ІЖ розташовувалося безпосередньо перед знаходженням правої передньої частини автомобіля ВАЗ, коли його передні колеса, знаходились безпосередньо перед початком зміни напрямку слідів гальмування. Швидкість руху автомобіля ВАЗ, що відповідає переміщенню даного транспортного засобу на ділянці слідоутворення становить приблизно 52…54 км/год(Т.2 а.с.92-101).
Висновкомсудово автотехнічної експертизи з питання дій водіїв автомобіля ВАЗ-21114 та мотоциклу ІЖ в даній дорожньо-транспортній обстановці, за результатами якої надано висновок №13897/15-52, складений 30.06.2016 року, відповідно до якого: водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 з технічної точки зору, в момент виникнення небезпеки для його руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, а водій мотоцикла ОСОБА_12 у відповідності до вимог п.11.3 та (або) 13.3 ПДР. Водій автомобіля не зміг б до моменту зіткнення застосувати екстрене ґальмування керованого ним транспортного засобу. На інші питання експерт не зміг надати відповіді (Т.2 а.с.103-107).
Відповідно до консультації спеціаліста-автотехніка транспортного трасолога ОСОБА_28 № НОМЕР_7 , складеної 16.02.2016 року за зверненням-заявою адвоката ОСОБА_29 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 ; місце зіткнення автомобіля ВАЗ-2114 та мотоцикла ІЖ розташовувалося праворуч по ходу руху мотоцикла стороні проїжджої частини на відстані приблизно 0,5 м від роздільної лінії, при цьому автомобіль знаходився передньою частиною повністю на полосі зустрічного руху, в той час мотоцикл повністю розташовувався на своїй стороні проїжджої частині. Водій автомобіля ВАЗ-2114 мав технічну можливість здійснити проїзд заокруглення дороги в межах своєї полоси проїжджої частини, чим запобігти зіткнення з автомобілем. З технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної події знаходилися дії водія автомобіля ВАЗ-21114, який не виконав вимоги п.12.1 Правил ПДД не вибрав швидкість, відповідну конфігурації шляху, що змусило його при виявлені мотоцикла ІЖ застосувати ґальмування для зниження швидкості, однак це призвело до виїзду автомобіля на полосу руху мотоцикла та зіткнення з ним (Т.2 а.с.112-119).
Висновком судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи з питання дій водіїв автомобіля ВАЗ-21114 та мотоциклу ІЖ в даній дорожньо-транспортній обстановці, а також швидкості руху автомобіля, за результатами яких надано висновок №16745/16-52/3452/17-52, складений 22.02.2017 року, відповідно до якого: мінімальне значення швидкості автомобіля ВАЗ з урахуванням та за умов наведених в дослідницькій частині становить 58-63 км/год. Водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 з технічної точки зору, в момент виникнення небезпеки для його руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, а водій мотоцикла ОСОБА_12 у відповідності до вимог п.11.3 та (або) 13.3 ПДР. Водій автомобіля не зміг б до моменту зіткнення застосувати екстрене ґальмування керованого ним транспортного засобу. (Т.2 а.с.124-130).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.07.2019 року проведеним слідчим СВ Болградського відділення поліції ОСОБА_16 за участю потерпілої ОСОБА_10 та понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , вбачається, що слідством 03.07.2019 року було здійснено виїзд на місто ДТП та встановлено стовп ЛЕП (зазначена на місці ДТП від 02.09.2014 року під №10, до якого була прив`язана уся слідча інформація даного ДТП, зроблені заміри відповідно до інформація яка містилася в матеріалах кримінального провадження, всі дані внесені до схеми до протоколу. Протокол та схема підписані усіма учасниками слідчої дії (Т.2 а.с.152-154).
Висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи механізму і обставинами зіткнення автомобіля ВАЗ-2114, реєстраційний номер НОМЕР_5 з мотоциклом ІЖ з боковим причепом, реєстраційний номер НОМЕР_6 , за результатами яких надано висновок №19-3982/19-3983, розмітки 1.1. п.34 Розділ 1 «Горизонтальна розмітка» та п.10.1 Правил дорожнього руху України, а водій мотоцикла ОСОБА_12 у відповідності до вимог п.12.3 ПДР. Водій мотоциклу ІЖ з боковим причепом не мав технічної можливості запобігти зіткненню автомобілю з ним, з технічної точки зору в його діях не відповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події, не вбачається (Т.2 а.с.159-167).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відомості викладенів протоколіпроведення слідчогоексперименту від25.11.2014року тафототаблиці донього,за участю ОСОБА_8 ,не приймаєдо уваги,та визнавйого недопустимим, так як експеримент проводився зі свідком ОСОБА_8 , якій в подальшому став підозрюваним. В даному випадку не має прямої норми, яка б визнавала таку слідчу дію, як слідчий експеримент за участю свідка, який в подальшому став підозрюваним (обвинуваченим) недопустимим доказом, але суд на підставі свого переконання прийшов до даного висновку.
З цих же підстав суд першої інстанції відомості викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 року та відеозапис до нього, за участю ОСОБА_8 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , не прийняв до уваги, так як експеримент проводився зі свідком ОСОБА_8 , якій в подальшому став підозрюваним, у зв`язку з чим даний доказ є недопустимим (Т.2 а.с.85-89).
У зв`язку з чим на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно визнав недопустимими доказами висновок експерта ОСОБА_24 №11/А-746 від 03.12.2014 року та висновок експерта ОСОБА_25 №6636від 23.03.2015року такяк експертпід часпроведення експертизикерувався,в томучислі протоколомпроведення слідчогоексперименту від25.11.2014року,що сталопідставою викладенихв ньомуфактів.Окрім цьогодані викладенів експертизіне підтверджуютьсяіншими дослідженимив судовомузасіданні доказами,тому судвважає йцей доказнедопустимим (Т.1а.с.222-233).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг адвоката та обвинуваченого в частині незаконності визнання недопустимим доказом відомостей викладених в протоколі слідчого експерименту від 25.11.2014 року, проведеного з ОСОБА_8 в якості свідка е безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника та обвинуваченого викладені в апеляційних скаргах про незаконність постанови прокурора від 13.02.2019 року про визначення підсудності за Болградським ВП УНП в Одеській області.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 218 КПК України (в редакції 20.05.2022 року) досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
Як вбачається з постанови прокурора від.13.02.209 про про визначення підслідності будь які дані про те, що прокурор самостійно встановив обставини,що свідчать про необхідність визначення іншої підсудності відсутні, а тому порядок визначення не суперичить вимогам ч.1,2 ст.218 КПК України (в редакції від 11.01.2019 року).
Посилання захисника на ч.5 ст. 36 КПК України, а саме, що прокурор ОСОБА_14 не є суб`єктом, який має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, а саме у разі неефективного досудового розслідування, не застосовується в даному випадку, так як прокурор керувався ч.1 ст. 218 КПК, та не йдеться мова, щодо неефективного здійснення досудового розслідування. Окрім цього дане питання вже вирішувалося судом та ухвалою судді у цій справі від 10.03.2021 року скарга адвоката ОСОБА_7 про визначення місця проведення досудового розслідування залишена без задоволення.
Щодо доводів апеляційних скарг про те, що висновок Одеського НДІСЕ № 19-3982/19-3983 від 07.04.2020 року є недопустимим доказом оскільки він є похідним від недопустимого доказу- висновку №2349/1651 від 04.10.2018 року Харківського НДІСЕ, колегія суддів не приймає до уваги, т.я. всі похідні ні для проведення судової експертизи були задані слідчим на підставі даних добутих в ході досудового слідства.
Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про характер вирішення цивільних позовів потерпілих не відповідають нормам матеріального та процесуального права є безпідставними, т.я. судом першої інстанції в повній мірі, належним чином та повністю обґрунтовані доводи вирішення цивільних цивільних позові, з урахуванням висновків судово - психологічних експертиз, доводів викладених потерпілими в цивільних позовах.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, а тому колегія суддів вважає за необхідне за наслідками апеляційного розгляду прийняти рішення, яким вирок Болградського районного суду Одеської області від 03.08.2022 року залишити без зміни, подані апеляційні скарги адвоката -захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.404,405,407,413, 420 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги адвоката -захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишитибез задоволення,а вирокБолградського районногосуду Одеськоїобласті від03серпня 2022року,відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками процесу протягом трьох місяців з дня проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
