Дата документу 14.12.2022
Справа № 334/1586/22
Провадження № 1-кп/334/486/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України. Судовий розгляд триває.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , пославшись на існування ризиків, передбаченихст.177КПК України , які дають підставу для заявлення даного клопотання, а саме: останній скоїв злочин, який відноситься дотяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин,а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання щодо обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив суд застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки у ОСОБА_4 існують стійкі соціальні зв`язки, є постійне місце проживання. Захисник запевнила суд, що її підзахисний не має на меті переховуватися від суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п. 3.4.5 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув`язнення.
В судовому засіданні прокурор довів наявність ризиків, які можуть вплинути на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити або сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурором поза розумним сумнівом доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не дасть змогу органам досудового розслідування забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд, оскільки не можливо буде запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, а усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та покарання, ОСОБА_4 може переховуватися від суду не зважаючи на існування у нього постійного міста проживання.
На підтвердження даного ризику судом враховано той факт, що з 07.08.2017 року обвинувачений перебував у розшуку, а кримінальне провадження було призупинено.
Таким чином, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що при наявності усіх зібраних по справі доказів та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, а звідси існує ризик ухилення від правосуддя.
Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвимнуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, особу та репутацію ОСОБА_4 , а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити.
Посилання захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, за адресою своєї реєстрації не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому не були прийняті судом до уваги.
Доводи ОСОБА_4 що він не переховувався від слідства суд вважає хибними, оскільки під час досудового розслідування останній змінив свою адресу перебування без повідомлення компетентних органів досудового розслідування, а звідси не отримував повістки про виклик до слідчого. Дане свідчить саме про переховування від слідства та намагання уникнути покарання. Оскарження кваліфікації злочину, на яке посилається обвинувачений як на підставу зміни запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки судовий розгляд триває, сторони не допитані, письмові докази не вивчені. Отже думку стосовно кваліфікації злочину обвинувачений може висказати під час судових дебатів.
Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
У звязку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,177-178,181,183,314-316 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 12 лютого 2023 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).
Головуючий суддя: ОСОБА_1