Справа 757/46325/17-к Головуючий в І інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/588/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві кримінальне провадження № 42016000000002132 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року,-
в с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Комсомольськ на Амурі, Російської Федерації, яка здобула вищу освіту, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
засуджено за ч.1 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належного їй майна,
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , будучи суддею Севастопольського апеляційного господарського суду, усвідомлюючи факти активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи, упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи в приміщенні Севастопольського апеляційного господарського суду по вул. Суворова, 21, в м. Севастополь, використовуючи матеріально-технічну базу суду, власні теоретичні знання і практичні навички, продовжила здійснювати «правосуддя» на підставі ч. 5 ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ, керуючись як «суддя Севастопольского апелляционного хозяйственного суда» законодавством РФ, тобто незаконно створеного на тимчасово окупованій території України «судового органу» до створення та початку діяльності на окупованій території України судів РФ. Продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, суддя Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_8 , перебуваючи на території АР Крим, упродовж березня - листопада 2014 року свідомо та умисно підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів РФ особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду «судді» незаконно створеного на території АР Крим «Двадцять першого арбітражного апеляційного суду» та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону РФ «Про статус суддів», чим підтвердила особисту згоду виконувати функції представника судової влади країни, яка окупувала та анексувала АР Крим як частину території суверенної України. Після цього ОСОБА_8 взяла участь у проведенні конкурсу на заміщення посади «судді» вказаного «суду». За результатами проведеного державними органами РФ конкурсу Указом Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 суддя Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_8 призначена на посаду «судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду» на окупованій території АР Крим та продовжила здійснювати правосуддя від імені РФ вже як «суддя» вказаного «суду». Вказаними умисними діями на той час суддя Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_8 в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, присяги судді забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність вироку у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що стороною обвинувачення не доведенофактів здійснення обвинуваченою прихованих дій з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, або фактів допомоги особам або організаціям, які такі дії вчиняли. Апелянт зазначає, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотивів і мети правопорушення. Вважає, що дії ОСОБА_8 під час професійної діяльності на посаді судді РФ жодним чином не порушують інтересів України. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 виправдати.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника прокурором зазначено, що судом першої інстанції, під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_8 , порушень вимог закону України про кримінальну відповідальність не допущено. Стороною обвинувачення надано докази, які були ретельно досліджено через призму зв`язку між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення. Прокурор вважав, що ОСОБА_8 , будучи в складі незаконно утвореного на території АР Крим «Севастопольского апелляционного хозяйственного суда» приймала рішення щодо визнаного таким «судом» майна Міноборони України на користь органів військового управління РФ. Просив вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Вирок у даному кримінальному провадженні ухвалений за наслідками здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia), у ході яких були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VІ, відповідно до якої, станом на 2014 рік ОСОБА_8 обіймала посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду безстроково;
- постановою Верховної Ради Українивід 19 квітня 2016 року № 1269-VІІІ, відповідно до якої, ОСОБА_8 звільнено з посади судді Севастопольського апеляційного господарського суду у зв`язку із порушенням присяги;
- рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, відповідно до якого, за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно суддів АР Крим, в тому числі ОСОБА_8 , встановлено, що на підставі Указу Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_8 , яка займала посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду, призначена на посаду «судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду»;
- протоколом огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та додатків до ньогоу виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті Президента РФ, відповідно до яких, Указом Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 ОСОБА_8 призначено на посаду «судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду»;
- протоколом огляду документів від 16 червня 2017 рокута за результатами безпосереднього дослідження судом цих документів, зокрема,листів Мінсоцполітики № 530/0/22-16 від 30 грудня 2016 року, Мінюсту України № 44002/18939-0-26-16/12 від 12 грудня 2016 року та № 2911-0-26-16/12.1 від 21 березня 2016 року, Міністерства інфраструктури України № 7041/15/10-15 від 30 червня 2015 року, прокуратури АР Крим, Міноборони України № 298/5/515 від 03 липня 2015 року, інших центральних органів Українита додатків до них у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим, в тому числі офіційно у належній формі та з усіма наявними реквізитами надісланих компетентним органом РФ до компетентного органу України для виконання в порядку міжнародної правової допомоги, відповідно до яких, ОСОБА_8 відправляла правосуддя на підставі законодавства РФ, посвідчуючи судові рішення від імені РФ гербом РФ та печаткою ще створеного в Україні суду з написом приналежності цієї установи до держави Україна, а також рішення «Двадцять першого арбітражного апеляційного суду», до складу якого пізніше увійшла ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду документів від 16 червня 2017 року та додатками до нього у виді фото таблиць, відповідно до яких,з офіційного сайту «Двадцять першого арбітражного апеляційного суду» вбачається те, що ОСОБА_8 входить до складу вказаного «суду» та у період з січня 2015 року по 23 травня 2017 року здійснювала «правосуддя»;
- протоколом огляду інтернет-видань від 08 квітня 2015 року та додатків до ньогоу виді нормативних актів РФ, розміщених на офіційних сайтах Президента РФ та Верховного Суду РФ щодо діяльності судів на території АР Крим, відповідно до якого, до створення на території АР Крим судів РФ правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, тобто станом на 21 березня 2014 року;
- листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16 лютого 2015 року, відповідно до якого, суддя Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_8 із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не зверталася.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації її дій за ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Законів№ 1183-VII від 08 квітня 2014року та№ 1689-VII від 07 жовтня 2014року). Покарання обвинуваченій призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується із рішенням місцевого суду про виключення із пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення посилання на її причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави, як таке, що не ґрунтується на конкретно встановлених фактах, а також виключення з обвинувачення ОСОБА_8 посилання на її дії на шкоду недоторканості України, оскільки будь-яких даних її участі в посяганнях на територію України із застосуваннямз боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні недоторканності кордонів України, не надано.
Рішення місцевого суду про вихід за межі висунутого обвинувачення ґрунтується на вимогах ч.3 ст.337 КПК України, оскільки покращує становище ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків колегії суддів місцевого суду в частині добровільності подання ОСОБА_8 документів для отримання громадянства РФ, які на переконання захисника є припущенням, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, колегія суддів констатує те, що відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від15 квітня 2014 року, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 08 квітня 2015 року та додатків до ньогоу виді нормативних актів РФ, які були досліджені під час судового провадження у першій інстанції, згідно із правилами ст. 4 Закону РФ № 6-ФКЗ, з дня прийняття АР Крим до РФ, тобто з 21 березня 2014 року, автоматично визнавалося громадянство РФ у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим, за ними залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством РФ обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття АР Крим до РФ. На виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів РФ правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, при цьому особи, які займали посади суддів цих судів, продовжували правосуддя до створення і початку діяльності на території АР Крим судів РФ за умови наявності в них громадянства РФ, таким особам гарантувалося переважне право на заміщення посади судді в утворених судах РФ (ч. ч. 2 та 5 ст. 9), які, як вже відомо, розпочали свою діяльність з 26 грудня 2014 року.
Оцінивши у ході судового розгляду вказані нормативні положення законодавства на окупованій території АР Крим, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_8 , продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів РФ» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді в утвореному суді РФ «Двадцять перший арбітражний апеляційний суд» фактично отримала за законодавством РФ громадянство РФ як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку РФ з 21 березня 2014 року за нею автоматично визнається громадянство РФ і вона своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористалася.
Доводи захисника про безпідставність висновків колегії суддів про те, що ОСОБА_8 почала діяти як суддя РФ без подання заяви про звільнення її з посади судді України не ґрунтується на фактичних обставинах кримінального провадження.
Так, матеріали провадження містять лист Адміністрації Президента України від 28 вересня 2016 року № 03-01/3021, відповідно до якого,клопотання про вихід ОСОБА_8 з громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило.
Між тим, з огляду на положення ст. 4 Конституції України, ст.ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_8 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_8 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід з громадянства України.Фактичне набуття ОСОБА_8 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України.
Визнаються такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і твердження захисника про те, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення, визнане судом доведеним не містить належним чином сформульованої об`єктивної сторони поставленого їй у вину діяння.
Колегія суддів у цій частині звертає увагу на те, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення є конкретним та містить усі необхідні ознаки злочину, поставленого їй у вину.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 , будучи в складі незаконно утвореного на території АР Крим «Севастопольского апелляционного хозяйственного суда», приймала рішення щодо визнаного таким «судом» майна Міноброни України на користь органів військового управління РФ, керуючись при цьому п. 6 постанови «Державної Ради Республіки Крим» № 1745-6/14 від 17 березня 2014 року, за яким державна власність України на території АР Крим незаконно визнавалася власністю «Республіки Крим», а також п. 1 постанови «Державної Ради Республіки Крим» № 2025-6/14 від 11 квітня 2014 року, за яким діяльність на території АР Крим територіальних органів центральних органів виконавчої влади України, в тому числі і Міністерства оброни України, незаконно вважалася припиненою. Такі дії обвинуваченої, на переконання колегії суддів з об`єктивної сторони становлять склад злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а також підтверджують мету дій ОСОБА_8 недопущення контролю української влади на території АР Крим, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги захисника і у цій частині.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_8 , яка будучи громадянкою України та суддею Севастопольського апеляційного господарського суду, умисно, починаючи з березня 2014 року по 2017 рік забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
Із урахуванням наведеного, колегія судді приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі доводів, які заслуговують на увагу, що підтверджувались би зібраними у кримінальному провадженні доказами, що у сукупності із іншими матеріалами кримінального провадження указувало би на помилковість висновків суду щодо винності ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
СУДДІ
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_9
