Єдиний державний реєстр судових рішень
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15048/22
провадження № 1-кп/753/1881/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022100020002664 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Ялта, Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, зареєстрованого за ардресоб: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_3
В С Т А Н О В И В :
До Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим та просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору оскільки обвинувачення пред"явлене ОСОБА_3 є неконкретним та не відповідає встановленим під ча досудового розслідуваня обставинам.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника. Заслухавши думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, провівши підготовчі дії, суд приходить до наступних висновків:
Підстав для затвердження угоди або відмови у її затвердженні та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України немає.
Підстав для закриття провадження немає.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду міста Києва.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
Тому, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду.
Щодо доводів захисника ОСОБА_5 то ним не названо конкретних підстав передбачених КПК України для повернення обвинувального акту прокурору, а позиція останнього щодо невідповідності формулювання обвинувачення встановленим під час досудового розслідування обставинам може бути перевірена лише під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, в судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пославшись при цьому на існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень та зазначив, що характер вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину дає підстави вважати, що він є суспільно небезпечним.
Захисник заперечив проти продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вказав що клопотання прокурором йому вручени безпосередньо перед судовим засіданням.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Розлядаючи питання щодо запобіжного хаходу суд виходить із наступного.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Перевіряючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд не розв`язуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, враховує обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину та виходить із того, що у зв`язку із ступінню небезпеки та суспільним резонансом, характером вчинення, мірою покарання та наслідками, злочин у якому останній обвинувачується є злочинами особливої категорії, та бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року та "Мюрей проти Сполученого Королівства" від 28.10.1994 року, згідно з якими підставою для запобіжного заходу у вигляді взяття під варту при вчиненні особливої категорії злочинів може бути більш низький поріг обґрунтованості підозри. Окрім того, суд враховує те, що злочин у якому обвинувачується ОСОБА_3 відповідності до ст.12 КК України є особливо тяжкими, за який, при доведенні провини, йому загрожує покарання від 7 до 15 років позбавлення волі. Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, суд окрім національного законодавства керується рішенням по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Також суд враховує інформацію про вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, місце проживання, репутацію, майновий стан, те, що останній в силу ст.89 КК України є раніше не судимий. Перевіряючи, у межах розгляду клопотання прокурора, доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, судом окрім норм КПК України, враховуються вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 є тяжкість злочину який інкримінується обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є особлива категорія, характер вчинення і підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, та суспільний резонанс, а також найважчі, незворотні та непоправні наслідки інкримінованих, згідно обвинувального акту дій, у виді смерті людини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, дають суду можливість зробити категоричний і однозначний висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого, експертів, спеціалістів, вчинення інших кримінальних правопорушень. Ризик переховування від суду на даному етапі кримінального провадження продовжує існувати та є реальним, оскільки розуміючи яке покарання йому може загрожувати, обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду для уникнення кримінальної відповідальності, що унеможливить розгляд справи у суді та виконання завдань кримінального провадження передбачених ст.2 КПК України. Також не зменшився, продовжує існувати та є реальним на даному етапі кримінального провадження ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків, оскільки вказані особи ще не допитані в суді, а відповідно до ст.ст.23,95 КПК України, суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів, однак враховуючи вимоги ч.4 ст.183 КПК України не визначає заставу. Враховуючи те, що віповідно до ст.31 КПК України стороною захисту заявлено клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально, справу слід розглядати колегію із трьох суддів.
Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ч.ч. 1,5 ст. 28, ст.ст.176-202, ст.ст.291, 314, 315, 331 КПК України, -
У Х В А Л И В :
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України призначити до судового розгляду о 14 год. 00 хв. 18.01.2023 року в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13 каб. 17 та проводити колегіально судом у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні. Про час та місце судового розгляду повідомити сторін та інших учасників кримінального провадження. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.02.2023 року включно. Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту її оголошення.
Суддя:
