Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №753/15048/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2580/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Ялта, Автономної Республіки Крим, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
В С Т А Н О В И Л А:
Судом визнано доведеним, що 23.08.2022 приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_7 знаходився за місцем тимчасового проживання, тобто у будівельному вагончику, розташованому на території асфальтного заводу за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8.
В цей час до вказаного будівельного вагончику прийшов ОСОБА_9 , який на вулиці став розмовляти із ОСОБА_7 та між ними виник словесний конфлікт.
В ході даного конфлікту між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, у останнього виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_11 , а саме умисне, протиправне заподіяння йому смерті.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , наніс удар лівою рукою в область голови потерпілого ОСОБА_11 , внаслідок яких останній впав на землю.
Продовжуючи свої дії спрямовані на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_7 наніс руками та ногами декілька хаотичних ударів в область голови та тулубу потерпілого, спричинивши таким чином останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів 3-8 ребер по середньо-ключичній лінії зліва. Після чого, взяв мотузку, накинув її на шию ОСОБА_10 та став душити його, спричинивши таким чином потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді механічної асфіксії, від яких останній помер на місці. Переконавшись, що потерпілий ОСОБА_10 не дихає та не подає ознак життя, ОСОБА_7 відтягнув та скинув тіло потерпілого до ями, яка знаходиться на території асфальтного заводу за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8 та прикинув яму сміттям.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати. Також просить дослідити усі докази у справі та надати їм відповідну оцінку.
Свої вимоги мотивує тим, що судом не враховано у повній мірі, що до події між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_12 не було жодних відносин, в тому числі і конфліктних ситуацій, та встановлений судом мотив дій обвинуваченого не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також, звертає увагу на те, що суд помилково врахував показання свідків, оскільки допитані свідки неодноразово змінювали свої покази, надавали суду неправдиву інформацію.
Зазначає, що покладений в основу вироку висновок експертизи № 051-1288-2022, є недопустимим доказом, оскільки висновок складено раніше ніж було проведено огляд трупа. Також, зауважує, що висновок експерта складено на основі матеріалів досудового розслідування, в тому числі і показів свідка ОСОБА_13 , яка в суді змінила свої покази.
Крім того, обвинувачений зазначає, що призначене судом покарання є явно несправедливим через суворість.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не встановлено належних доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_7 умислу чи мотиву на вбивство потерпілого, а тому, сторона захисту вважає, що дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України.
Звертає увагу на те, що викладені у вироку показання свідків суттєво різняться між собою та показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , а також не підтверджуються жодними письмовими доказами.
Вказує, що висновок експерта № 051-1288-2022 є недопустимим доказом, з огляду на те, що експертом не було встановлено точного часу смерті потерпілого, висновок є неповним та таким, що не узгоджується з іншими обставинами справи, зокрема показаннями свідка ОСОБА_13 та протоколом огляду трупа.
Захисник звертає увагу на те, що органом досудового розслідування було допущено ряд порушень, які тягнуть за собою визнання доказів недопустимими. Так, звертає увагу на те, що огляд місця події, було проведено 26.08.2022 року без ухвали слідчого судді, натомість, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду місця події датована 30 серпня 2022 року, та, з тексту ухвали слідує, що з клопотанням про надання дозволу на здійснення огляду слідчий звернувся лише 29 серпня 2022 року. Таким чином, зазначає, що всі проведені слідчі дії, до постановлення ухвали слідчого судді 30 серпня, такі як огляд місця події, огляд речей та документів, огляд трупа є незаконними, та здобуті внаслідок цих слідчих дій докази є недопустимими.
Також, вказує на порушення права ОСОБА_7 на захист, оскільки фактично його було затримано 26 серпня 2022 року о 13 год 30 хв., а протокол затримання складено лише о 21 год. 19 хв., при цьому затриманому не було забезпечено участі захисника, не було роз`яснено його права. Крім того, допит затриманого було проведено у нічний час доби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції.
Суд навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено, з яким погоджується колегія суддів.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що проживав на території заводу та працював там різноробочим. В червні познайомився з потерпілим. Там же проживала ОСОБА_14 . В день події, близько 23:00 год. він почув крики, сварки, стуки і розмову, з чого зрозумів, що потерпілий намагався потрапити до вагончика ОСОБА_15 , згодом остання забігла до ОСОБА_7 у вагончик та просила допомоги, оскільки потерпілий їй погрожував. Ще через деякий час чого до нього прийшов потерпілий який був у стані алкогольного сп`яніння та сказав, що хоче до нього зайти і подивитись чи є у нього ОСОБА_14 . Він у вагончик його не впустив та вийшов до потерпілого на вулицю. Потерпілий був агресивно налаштований, у лівій руці в нього перебував ніж та почав кидатись на нього. У відповідь він хотів нанести йому удар в голову правою рукою, однак це не вдалося, після чого нананіс йому удар в голову лівою рукою, внаслідок якого потерпілий впав на землю та захрипів. Він почекав трохи, а коли потерпілий затих, намагався нащупати пульс, однак його не було, тому взяв мотузку та намотав на шию потерпілого і свої руки, для того, щоб прибрати тіло з цього місця. Таким чином він відтягнув тіло потерпілого на певну відстань та прикинув сміттям. Через день після події, а саме 25.08.2022 року ввечері він прийшов до ОСОБА_16 та розповів йому все, що трапилося.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується безпосередньо дослідженими та детально проаналізованими у вироку доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_17 , батька потерпілого, який зазначив, що 24 серпня 2022 року він відправив йому вітання, однак син не відповідав. Наступного дня йому зателефонував керівник сина та сказав, що той зник, а 26 серпня 2022 року він же повідомив йому, що ОСОБА_18 вбили; показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не були теплі відносини, вони трохи конфліктували. 23.08.2022 року близько 19.00 год. він ОСОБА_18 та ОСОБА_19 випивали у нього в будинку, потім всі розійшлися. Наступного дня, вранці 24.08.2022 року помітив, що ОСОБА_18 немає. Після чого побачив ОСОБА_19 , котра рухалась сама з боку будиночка, в руках остання тримала мобільний телефон, на запитання про потерпілого зазначила, що о 07 год. ранку пішов додому. 25.08.2022 року ввечері він повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , що 26.08.2022 року о 14 год. 00 хв. буде телефонувати в поліцію та повідомляти про зникнення потерпілого. ОСОБА_7 багато раз проходив повз його будинок та в якийсь момент повідомив, що вбив ОСОБА_18 , тіло закопав і його треба захоронити; показаннями свідка ОСОБА_13 , яка зазначила, що певний час жила у вагончику, де познайомилась з потерпілим, який згодом закохався в неї, однак почуття не були взаємними. 23.08.2022 року вони з ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_18 сиділи випивали,згодом пішла спати, а потерпілий почав стукати у двері і просити її вийти, на що вона вийшла, заспокоїла його та пішла спати. ОСОБА_10 ще кілька разів стукав до неї у вагончик, погрожував, махав сірим ножем, з лезом приблизно 30 см. довжини, кричав, що заріже її, якщо вона не буде з ним, однак жодної реакції від неї не послідувало, а тому ОСОБА_18 попрямував до ОСОБА_7 , де між ними почалася розмова, котра переросла у сварку та бійку. Під час бійки вона не бачила чи мав ОСОБА_10 ніж. В процесі бійки ОСОБА_7 рукою наніс ОСОБА_18 удар в голову, від якого останній впав та почав хрипіти. В подальшому ОСОБА_7 ще наносив ОСОБА_18 удари по тілу, потім взяв мотузку, намотав на шию та почав душити, а коли задушив, почав за мотузку тягнути ОСОБА_18 в невідому сторону. Повернувшись, ОСОБА_7 розпалив багаття, кинув туди одяг та мотузку. Наступного дня ОСОБА_7 пригрозив їй та сказав мовчати про події тої ночі, тому ОСОБА_16 вона збрехала, що ОСОБА_10 поїхав додому. В подальшому, ОСОБА_7 самостійно розповів ОСОБА_16 про події того вечора; показаннями експерта ОСОБА_22 , який надав поснення стосовно висновку № 021-2505-2022 від 17.11.2022 року, яка проведена на підставі постанови слідчого, протоколів слідчих експериментів, а також відео фіксація, та зазначив, що смерть потерпілого настала від механічної асфіксії в статичному стані потерпілого, наступає така смерть за 4-8 хвилин, при коматозному стані особа рухатися не здатна. Також були наявні ушкодження у виді перелому ребер, що можуть свідчити про нанесні ногами удари, синці могли не помітити через наявність виражених гнильних змін тіла, будь яких пошкоджень від колючо - ріжучого предмету виявлено не було, інших ушкоджень виявлено не було. Виходячи з обставин справи, труп було знайлено в ямі, в якому положенні труп було скинуто в яму - невідомо.. Судово - медичне дослідження проводилося 27.08.2022, допускається давність у 5-7 днів, тобто смерть могла настати з ІНФОРМАЦІЯ_2, але за обставиними справи вказана дата - ІНФОРМАЦІЯ_3, вкладається у проміжок настання смерті.
Зазначені показання свідків та експерта є чіткими, логічними та послідовними, такими, що узгоджуються між собою та з дослідженими судом письмовими доказами, а саме: даними, відображеними у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.08.2022 року (т. 1 а.п. 54); даними протоколу огляду місця події від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 61-69); даними, відображеними у протоколі огляду місця подій від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 70-77); даними протоколу огляду речей від 01.09.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 89-97); протоколом огляду місця події від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 78-84); протоколом огляду місця події від 26.08.2022 року (т. 1 а.п. 85-88); даними протоколу огляду речей 01.09.2022 року (т. 1 а.п. 98-102) протоколом огляду місця події (трупа) від 26.08.2022 року з додатками з яких вбачається, що об`єктом огляду є ділянка місцевості незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2. На відстані 10 метрів від вказаної ділянки виявлено частину землі, яку було розкопано. У вказаній ямі розташовано труп чоловіка в положенні ембріона, на голові наявний білий сміттєвий мішок. На трупі футболка білого кольору, рясно просочена кров`ю та гнилісною рідиною, тіло холодне. На обличчі в проекції перенісся в пара орбітальних ділянках в лобній зліва та лівій скроневій мається ділянка брудно червоного забарвлення, хрящі носа ушкоджені, на лівій бічній поверхні шиї аналогічна ділянка профарбовування(т. 1 а.п. 103-114); протоколом виготовлення документів від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 115-117); висновком експерта № 021-2505-2022 від 17.11.2022 року про те, що смерть ОСОБА_10 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї зашморгом. Виявлена странгуляційна борозна, яка є видовою ознакою для даного вигляду асфіксії, виникла незадовго до настання смерті (середня тривалість асфіксії від 3-4 до 7-8 хвилин), внаслідок здавлення шиї зашморгом. Також при дослідженні трупа були виявлені переломи 3-8 ребер по середньо-ключичній лінії зліва, що виникли внаслідок дії тупого (-пих) предмета (-тів) та мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ, смерть ОСОБА_10 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_3. (т. 1 ап. 134-137); висновком експерта № 051-1288-2022 від 02.09.2022 року про те, що в крові від трупа ОСОБА_10 , 1984 р.н., знайдено етиловий спирт в концентрації 2,27 проміле(т. 1 а.п. 138-139); висновком експерта № 082-1031-2022 від 06.09.2022 року (т. 1 а.п. 141); протоколом проведення слідчого експерименту від 26.08.2022 рокуза участю ОСОБА_13 (т. 1 а.п. 161-163); протоколом виготовлення документів від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 164-166); протоколом слідчого експерименту від 31.08.2022 року з додаткомза участі ОСОБА_7 , який розповів про перебіг подій, що відбувались тут 23.08.2022 року та відтворив їх за допомогою візуально-подібного по зросту та комплекції статиста. ОСОБА_7 показав, що в процесі розмови з потерпілим, останній намагався завдати удар кулаком ОСОБА_7 , на що останній відхилявся та у відповідь завдав удар кулаком лівої руки по обличчю ОСОБА_18 . Від вказаного удару ОСОБА_18 втратив рівновагу та впав на підлогу. ОСОБА_7 вирішив, що у ОСОБА_18 відсутні ознаки життя, оскільки останній не рухався, після цього, взявши мотузку, що звисала поруч, обмотав її навколо шиї. Після цих дій ОСОБА_7 вирішив прибрати тіло з місця події, тому обмотавши щільно мотузку навкруги шиї, потягнув тіло до сміттєзвалища, яке розташоване на відстані 50-60 метрів від місця події. Подолавши вказану відстань, ОСОБА_7 стягнув тіло до ями, що була на сміттєзвалищі. Всю відстань до сміттєзвалища ОСОБА_7 тягнув тіло ОСОБА_10 на мотузці. Помістивши тіло на сміттєзвалищі, ОСОБА_7 склав руки і ноги трупа в положення ембріона та присипав сміттям. Далі, ОСОБА_7 пішов до місця подій та повідомив ОСОБА_19 , щоб остання йшла додому. ОСОБА_23 помістив у вогнище та спалив (т. 1 а.п. 186-189); висновком експерта № 022-82-2505-2022 від 18.11.2022 року (т. 1 а.п. 145-146), про те, що з урахуванням показів зазначених ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 наданих ними під час проведення відтворення подій при проведенні слідчого експерименту, при удушенні ОСОБА_10 в процесі волочіння тіла, вільні кінці зашморгу залишили б більш-менш чіткі странгуляції на бокових поверхнях шиї, які у даному випадку відсутні. Тобто процес удушення відбувався у пристатичному положенні тіла ОСОБА_10 , а не під час його волочіння (т. 1 а.п. 145-146); протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.08.2022 року з додатками (т. 1 а.п. 180-182); висновком експерта № 042/1-267-2022 від 30.08.2022 року, про відсутність видимих тілесних ушкоджень на шкірних покривах та видимих слизових на момент огляду у ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 193-194);висновком експерта № 586 від 13.10.2022 року про те, що що в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 , він не виявляв ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 не знаходився в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_7 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_7 у теперішній час не виявляє ознак хронічного алкоголізму чи наркоманії і застосування лікування від хронічного алкоголізму чи наркоманії не потребує (т. 1 а.п. 196-197а).
Суд оцінив у сукупності показання свідків, висновки експертиз та інші письмові докази, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та дійшов висновку, що ці докази поза розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з чим погоджується апеляційний суд.
Доводи сторони захисту про те, що мотиву чи умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_12 у обвинуваченого не було, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає неспроможними.
Так, встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження підтверджено, що умисел обвинуваченого ОСОБА_7 був спрямований виключно на вбивство потерпілого. Так, ОСОБА_7 , нанісши потерпілому один удар, від якого ОСОБА_12 впав на землю, не зупинився, продовжив нанесення потерпілому хаотичних ударів руками та ногами в область голови та тулубу, а згодом взяв мотузку, накинув її на шию ОСОБА_10 та став душити його. Після того як переконався, що ОСОБА_10 мертвий, ОСОБА_7 за допомогою мотузки, яка була намотана на шиї останнього відтягнув тіло на певну відстань, кинув у яму та прикидав сміттям. Після цього спалив одяг та мотузку якою задушив потерпілого для того, щоб приховати сліди вчиненого злочину.
Щодо мотиву дій обвинуваченого, то судом першої інстанції вірно встановлено, що мотивом обвинуваченого є раптово виниклі неприязні відносини, які підтверджені як обвинуваченим так і всіма свідками.
Всупереч доводів обвинуваченого та його захисника, судом належним чином перевірено та оцінено показання свідків, підстав недовіряти чи сумніватися в яких не встановлено, оскільки показання свідків, як самі по собі, так і в сукупності з зібраними у кримінальному провадженні доказами, є достовірними та належними.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Так, відповідно матеріалів кримінального провадження, а саме протоколів огляду місця події, вказані слідчі дії було проведено 26 серпня 2022 року з 17 год. 28 хв по 19 год. 25 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8. Огляд місця події було проведено з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 1 ст. 237 КПК України.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду (ч. 3 ст. 214 КПК). Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
На переконання колегії суддів, вказані слідчі дії 26 серпня 2022 року проведено з дотриманням установленої процесуальної процедури, передбаченої ст. 223, 233 КПК, скарг та зауважень до працівників поліції не було, як зі сторони учасників так і від понятих, а тому відсутні підстави вважати протоколи огляду місця події від 26.08.2022 недопустимими доказами.
Слід зауважити, що слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2022 року, при вирішенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку, було в повній мірі перевірено наявність підстав для проведення оглядів 26 серпня 2022 року, без ухвали слідчого судді, та встановлено, що огляд було проведено у невідкладному випадку пов`язаному з відшуканням та вилучення речових доказів, які самостійно, або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Таким чином, доводи захисника про те, що докази, які були отримані під час огляду та обшуку, є недопустимими, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними.
Розбіжність у часі при внесенні відомостей про вчинення кримінального правпорушення до ЄРДР та під час складання протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, на яку звертає у поданій апеляційній скарзі захисник, не може слугувати підставою визнання цих доказів недопустимими.
Твердження обвинуваченого та його захисника, за яких вони вважають недопустимим висновок експерта № 051-1288-2022 від 02.09.2022 року, є надуманими, з огляду на те, що висновок експерта відповідає вимогам ст. 101 КПК України, містить повні та розгорнуті відповіді на ті питання, які поставлено перед експертом. Підстав вважати цей висновок таким, що не узгоджується з іншими доказами у справі, колегія суддів не вбачає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевим судом взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, здобутим у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та які є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості і обставини вчиненого злочину, а також тяжкість наслідків у виді смерті потерпілого, ставлення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, розлучений, не працює.
Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, як і обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що покарання ОСОБА_7 слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, а саме 12 років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, з чим погоджується апеляційний суд.
Підстав вважати призначене покарання невідповідним ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого через суворість, як на те вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, апеляційним судом не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог апеляційних скарг і не знаходить підстав для скасування вироку, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника - залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, - без зміни.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Головуючий:
Судді:
