Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2022 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 201/11859/21 (провадження № 1-кп/201/445/2022), відомості про яке 25 серпня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041650000712, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився і проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому
ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 , такого виду запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а отже, може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, зокрема, за вчинення злочинів проти власності, життя та здоров`я, у зв`язку із чим, просила у своєму клопотанні продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення розміру застави, в обґрунтування якого зазначив про відсутність підтвердження ризиків, заявлених прокурором, оскільки у нього відсутні наміри переховуватись від суду, впливати будь-яким чином на потерпілу чи свідків у даному кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також беручи до уваги наявність у нього міцних соціальних зв`язків та постійного матеріального доходу, просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши про необґрунтованість обвинувачення, а також те, що прокурором не доведені та не підтверджені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на непов`язаний із триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2022 року, з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 січня 2023 року.
Таким чином, при вирішенні по суті клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу та його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, за яке передбачене максимальне покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі, при цьому, судовий розгляд кримінального провадження триває, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений ОСОБА_4 має можливість переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, отже, з урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 стороною обвинувачення діянь, строку покарання, яке може бути йому призначено, враховуючи особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше судимий та вчинив інкриміноване йому діяння в період іспитового строку, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою та з врахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.
Крім того, суд не може врахувати як беззаперечні доводи обвинуваченого, як підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 те, що останній має міцні соціальні зв`язки та постійний матеріальний дохід, оскільки ці обставини не зменшують ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та вони існували і на момент вчинення злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 184, 194, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 12 лютого 2023 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, є 12 лютого 2023 року.
Ухвала судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,яка можебути поданаобвинуваченим,його захисником,законним представником,прокурором безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїоголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
