Ухвала
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 459/3010/21
провадження № 61-13126ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахти «Відродження» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахти «Відродження» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 23 лютого 2021 року № 52-к та поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнення 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що з 07 жовтня 2013 року до 23 лютого 2021 року працювала на шахті «Відродження» відокремленого підрозділу Державного підприємства «Львіввугілля». Проте, 23 лютого 2021 року позивач звільнена на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, із виплатою одноразової допомоги згідно з колективним договором.
ОСОБА_1 з наказом не згодна, оскільки підґрунтям для звільнення вказаною нормою права є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Втім, на час звільнення у позивача ще не було стійкої втрати працездатності, встановленої Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). Така стійка втрата працездатності була визначена тільки на підставі огляду МСЕК 16 вересня 2021 року. Вважає, що на підставі довідки лікарсько-консультативної комісії, роботодавець лише міг розглядати питання її відсторонення від роботи машиніста (кочегара) до отримання висновку МСЕК з переведенням на легшу роботу згідно статей 46, 170 Кодексу законів про працю України. Крім того, на момент звільнення у неї на вихованні і утриманні була малолітня дитина, яка є інвалідом дитинства згідно медичного висновку від 30 березня 2021 року № 5.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
22 грудня 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відмовлено; касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, для подання доказів на підтвердження дати отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення, та квитанції про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
У січні 2023 року від ОСОБА_1 надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги.
Обґрунтовуючи раніше подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень заявник додатково зазначила, що суд першої інстанції листами від 23 грудня 2022 року та від 17 січня 2023 року повідомив, що матеріали справи не містять відомостей про направлення та вручення ОСОБА_1 копії постанови Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, також відсутні відомості про отримання представником заявника зазначеного судового рішення, яке 28 листопада 2022 року судом апеляційної інстанції направлено на електронну пошту.
Зазначені обставини підтверджено письмовими доказами, також ОСОБА_1 долучила докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надані заявником докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником доводи свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); справа розглянута у відсутність заявника та її представника (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); не дослідження письмових доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
Враховуючи, що заявником усунуто недоліки касаційної скарги, судом не встановлено підстав для відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахти «Відродження» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року.
Витребувати зі Червоноградського міського суду Львівської області матеріали справи № 459/3010/21.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак
