Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1056/23 Справа № 227/4691/21 Суддя у 1-й інстанції - Любчик В.М. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 227/4691/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,
секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Держава України в особі Головного управління Національної поліції України в Донецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Головного управлінняНаціональної поліціїУкраїни вДонецькій області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управлінняНаціональної поліціїУкраїни вДонецькій областіпро відшкодуванняморальної шкоди, яке постановлено суддею Любчик В.М. у місті Добропілля Донецької області та повне судове рішення складено 14 вересня 2022 року.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доДержави України в особі Головного управління Національної поліції України в Донецькій області.
Вобґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року по справі № 227/2185/21 скасовано постанову серії ГАБ № 837331 від 23 березня 2021 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Артемчуком О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Позивач вважає, що вказаний факт свідчить про те, що уповноважена особа Національної поліції України, діючи з порушенням вимог чинного законодавства, порушила законні права позивача, чим спричинила моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях та душевних переживаннях та болі, а також він був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, відчував себе приниженим та морально подавленим.
Приниження ОСОБА_1 перед очимаінших громадянпризвело допригнічення йоговолі,до відчуттябезсилості передвладою,відчуття невизначеності,приниження йогочесті тагідності,що призвелодо душевнихстраждань,які віндосі відчуває.Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює всумі 1000000грн,яку іпросив судстягнути найого користьз державногобюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільськогоміськрайонного судуДонецької областівід 14вересня 2022рокупозов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 одну тисячу гривень моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Національної поліції України в Донецькій області ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнення доводів особи, які подали апеляційних скарг
В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Національної поліції України в Донецькій області ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вказує, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги помилково застосував до спірних правовідносин норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, оскільки, на думку відповідача, зазначений Закон не розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі.
Вважає, що позивач повинен надати докази, як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльності заподіювача та спричиненою шкодою, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Відповідач зазначає, що незалучення Казначейської служби в якості співвідповідача призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 та Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області та скасовано постанову ГАБ № 837331, винесену 23 березня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Артемчуком О.С. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, провадження у справі закрито.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Артемчука Олександра Славовича про визнання дій поліцейського протиправними відмовлено (а.с. 6-8).
Рішення набрало законної сили 21.09.2021 року.
Відповідно листа Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10 листопада 2021 року, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 65484972, відкрите 19 травня 2021 року, по виконанню постанови ГАБ № 837331, винесеної 23 березня 2021 року, про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. З урахуванням того, що рішенням Добропільського міськрайонного суду від 09 вересня 2021 року вищевказану постанову скасовано, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 09 листопада 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення.
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Національної поліції України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права позивача були відновлені рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09.09.2021 року, отже, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача у розмірі 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягненню з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 дійшов висновку про те, щоправовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія судів не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач повинен надати докази, на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади.
Частина перша статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень цих норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
У позові ОСОБА_1 зазначив, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративні правопорушення.
Пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши встановлені обставини під час розгляду справи, дійшов правильного висновку, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.
Також, суд першої інстанції, врахувавшиконкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, дійшов правильного висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 10 жовтня2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 18 травня 2022 року у справі № 158/272/21 (провадження № 61-12280св21), від 31 серпня2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21).
В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності надання позивачем спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльності заподіювача та спричиненою шкодою, з посиланням на правову позицію Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Відповідно до частини другоїстатті 48 ЦПК Українипозивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження №14?447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877,Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Головне управління Національної поліції у Донецькій області є територіальним органом Національної поліції, що має статус юридичної особи.
Аналізстатті 1174 ЦК Українидає підстави для висновку, що шкода заподіяна незаконним рішенням посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить про те, що у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діяти чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, держава може брати участь черезорган, діями посадової особи якого завдано шкоду. Такими органом державної влади у спірних правовідносинах є Головне управління Національної поліції у Донецькій області.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 року у цивільній справі№ 544/964/18.
У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилкового застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, оскільки, на думку відповідача, зазначений Закон не розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі є безпідставними.
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у цивільній справі № 289/2110/21.
Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про те, що незалучення Казначейської служби в якості співвідповідача призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, непогодження із встановленими судом обставинами справи та ухваленим рішенням.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргувідповідача Головного управлінняНаціональної поліціїУкраїни вДонецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий:
Судді:
