ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 688/1852/21
Провадження № 22-ц/4820/415/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
судді в судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника військової частини НОМЕР_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, за апеляційними скаргами військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козачук С.В. від 13 грудня 2021 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
в с т а н о в и в:
У червні 2021 року військова частина НОМЕР_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 року у справі № 924/912/20 стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь МТСБУ 87635,56 грн. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400,5 грн. судових витрат. Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що 20.02.2017 року на перехресті АДРЕСА_1 відбулась ДТП за участю автомобіля «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував на балансі військової частини НОМЕР_1 і належав їй на праві оперативного управління, під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 та був під керуванням ОСОБА_3 . Під час ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. В подальшому, ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП та із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, оскільки був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 . Після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи МТСБУ звернулося до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
На момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем ЗСУ та проходив службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 на посаді водія- топогеодезиста та перебував у відрядженні в м. Маріуполь. За даним фактом було розпочате досудове розслідування кримінального провадження, яке було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, а відповідні матеріали направлено до Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Однак протокол не складався у зв`язку зі спливом строків, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП.
Військова частина НОМЕР_1 25.05.2021 року виконала рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 року у справі №924/912/20 та сплатила на користь МТСБУ 87635,56 грн. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400,50 грн. судових витрат, тому просила суд в порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 92786,06 грн. виплаченого відшкодування.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.12.2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 вартість виплаченого відшкодування в розмірі 7266 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасуватирішення судупершої інстанціїяк незаконне тазадовольнити позов повністю. Військовою частиною відшкодовано МТСБУ шкоду, яка фактично була завдана військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_1 , який під час виконання службових обов`язків здійснював управління транспортним засобом як військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , у зв`язку з чим у військової частини НОМЕР_3 виникло право регресного позову. Судом не враховано, що право регресу - це право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоду. Тому з відповідача підлягає стягненню повна сума відшкодування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив рішення суду скасувати як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На його думку, судом не враховано, що обов`язок по страхуванню транспортного засобу покладено на власника майна, і тоді б шкоду потерпілому відшкодував страховик. Проте в порушення закону військова частина не застрахувала автомобіль. Водночас позивачем не надано доказів вини водія у настанні страхового випадку. Крім того, апелянт є учасником бойових дій та був при виконанні своїх обов`язків, тому не може нести матеріальну відповідальність за невиконання керівництвом військової частини вимог законодавства про страхування.
Вказане судове рішення переглядалося неодноразово.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2022 року скасовано рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.12.2021 року, провадження у справі закрито та роз`яснено військовій частині НОМЕР_1 право на звернення до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2022 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Водночас ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.07.2022 року відкрито провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року позов військової частини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в порядку регресу задану шкоду на користь військової частини НОМЕР_1 в сумі 7266 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Військовою частиною НОМЕР_1 оскаржено рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 року витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду справу №688/1852/21 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу.
Оскільки справа № 688/1852/21 перебувала на розгляді у Верховному Суді та повернута до Хмельницького апеляційного суду для нового розгляду, апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року не розглянута, вказане рішення не набрало законної сили.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що згідно з наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України (по особовому складу) № 26-РС від 30.04.2015 року відповідачем ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки, у зв`язку з чим його зараховано до складу Збройних Сил України, присвоєно звання солдат та призначено на посаду водія-топогеодезиста топогеодезичного взводу відділу забезпечення ВОС-837037А.
В грудні 2016 року ОСОБА_1 вибув для виконання бойових завдань до ОТУ «Маріуполь», де 20.02.2017 року на перехресті вул. К. Лібкнехта (нова назва Митрополитська) та пров. Будівельників у м. Маріуполь Донецької області, керуючи автомобілем «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 Автомобіль «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_2 . Під час ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
За фактом вказаної ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050770000595 від 20.02.2017 року було внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч.1 ст. 415 КК України.
Постановою слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону Маголи О.Я. від 20.04.2017 року кримінальне провадження №12017050770000595 від 20.02.2017 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України. Копію постанови та матеріалів кримінального провадження направлено до військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання адміністративного протоколу відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що автомобіль «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 виїхав на перехрестя вул. К.Лібкнехта та пр. Будівельників у м. Маріуполь Донецької області на зелений сигнал світлофора, після чого на нього виїхав автомобіль «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , де допустив зіткнення із ним.
Наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України № 11 від 15.03.2017 року водію зведеної топогеодезичної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за вчинення 20.02.2017 року у зоні проведення антитерористичної операції, оперативно-тактичне угрупування «Маріуполь» дорожньо-транспортної пригоди, неналежне виконання своїх обов`язків та за порушення ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено догану.
27.02.2017 року власник автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_4 подав до МТСБУ повідомлення про ДТП, яка сталась 20.02.2017 року та звернувся із заявою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті вказаної ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність військової частини НОМЕР_1 не була застрахована.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_5 , який проходить військову службу у Збройних Силах України, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 224 від 02.11.2015 року призначений на посаду старшого геодезиста геодезичної групи топогеодезичного відділу, допустив недбале ставлення до військової служби, а саме: будучи старшим машини ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_2 , не вжив відповідних заходів щодо виконання поставленого завдання по перевезенню особового складу та не забезпечив дотримання водієм солдатом ОСОБА_1 . військової машини правил дорожнього руху, вимог безпеки і встановленої швидкості, в результаті чого 20.02.2017 року о 16 год. на перехресті пр. Будівельників та вул. К.Лібкнехта в м. Маріуполі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_2 , та автомобіля Рено Кенго, державний номер НОМЕР_5 , підкеруванняводія ОСОБА_3
26.10.2017 року в рахунок відшкодування заподіяної шкоди МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_4 в розмірі 87635,56 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 року у справі №924/912/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 року, стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь МТСБУ 87635,56 грн. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400,5 грн. судових витрат.
Згідно з платіжними дорученнями №№ 238, 239, 240, 241 від 24.05.2021 року військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на користь МТСБУ стягнуті за рішенням суду 87635,56 грн. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400,5 грн. судових витрат.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що саме з вини відповідача ОСОБА_1 , який, будучи військовослужбовцем, керував автомобілем «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь МТСБУ стягнуту за рішенням суду суму відшкодування, сплаченого потерпілому. Проте завдана державі шкода підлягає відшкодуванню відповідачем як військовослужбовцем частково, у розмірі місячного грошового забезпечення.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо помилковості цих висновків суду та наявності підстав для стягнення завданої шкоди в повному розмірі є безпідставними.
Так, стаття 1187 відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.
Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК).
Згідно зч.1ст.1188ЦК шкода,заподіяна внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки,відшкодовується назагальних підставах, асаме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявностівини лишеособи,якій завданошкоди,вона їйне відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1ст. 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд першої інстанції правильно констатував, що внаслідок відшкодування військовою частиною МТСБУ заподіяно шкоду державі у розмірі сплаченого військовою частиною відшкодування - 92786,06 грн.
Питання щодоматеріальної відповідальностівійськовослужбовців (начас виникненняспірних правовідносин)були врегульовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою ВерховноїРади України№ 243/95-ВРвід 23.06.1995року (втратило чинність на підставі Закону № 160-IX від 03.10.2019 року, далі - Положення).
Положення визначало підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно пункту 2 Положення, військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.
За змістом пункту 3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Пунктом 7 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов`язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України (пункт 7 Положення).
Згідно п. 8 Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до п. 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов`язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 мав умисел на спричинення пошкоджень транспортному засобу «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_4 , а тому покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності суперечить нормам Положенняпро матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженимПостановою Верховної Ради України№ 243/95-ВР від 23.06.1995 року.
В свою чергу у цьому випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Положення, які є спеціальними порівняно з нормами Цивільного кодексу України (зокрема, ст. 1191 ЦК), оскільки підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків врегульовано саме Положеннямпро матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженимПостановою Верховної Ради України№ 243/95-ВР від 23.06.1995 року.
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що ОСОБА_1 за завдануз необережностішкоду несематеріальну відповідальністьлише вчастині розміруйого грошовогозабезпечення залютий 2017року,що відповіднодо довідкивійськової частини НОМЕР_1 від 07.12.2021року №390складає 7266 грн.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд приймає до уваги таке.
Суд першоїінстанції правильноконстатував,що передексплуатацією транспортногозасобу «ГАЗ66»р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 було відомо,що вказанийтранспортний засіб не застрахований і його експлуатація без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, забороняється.
Отже, ОСОБА_1 добровільно тасвідомо взявна себевідповідальність закерування незастрахованимтранспортним засобом,що спростовуєйого доводипро те,що він не може нести матеріальну відповідальність за невиконання керівництвом військової частини вимог законодавства про страхування.
В свою чергу наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України № 11 від 15.03.2017 року водію зведеної топогеодезичної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за вчинення 20.02.2017 року у зоні проведення антитерористичної операції, оперативно-тактичне угрупування «Маріуполь» дорожньо-транспортної пригоди, неналежне виконання своїх обов`язків та за порушення ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено догану.
Згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 року у справі №924/912/20, що набрало законної сили, саме з вини відповідача ОСОБА_1 , який, будучи військовослужбовцем та перебуваючи за кермом автомобіля марки «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій завдано шкоду власнику автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 .
Наведені доказ підтверджують вину відповідача у вчиненні ДТП, є достатніми і допустимими. При цьому відповідач всупереч ст.ст. 12, 81 ЦК України не надав жодних інших доказів на їх спростування.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк
