Справа № 278/304/23
2-о/296/72/23
УХВАЛА
Іменем України
"21" лютого 2023 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Адамович О.Й. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ярмолинецька селищна рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області з заявою, в якій просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 20.01.2023 матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ярмолинецька селищна рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини направлено за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 справу передано судді Адамовичу О.Й.
Так заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті фактично проживала разом з заявницею за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою зареєстрована не була. Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №038449 від 06.06.1996 року.
Вказувала, що приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамака О.В. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку необхідного для прийняття спадщини та недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання зі спадкодавцем. Нотаріусом було зазначено про можливість звернення до суду з позов про встановлення додаткового строку для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини або про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Таким чином визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові по справі №227/2188/21 від 12 січня 2022 року.
Вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме права на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №038449 від 06.06.1996 року, тобто з метою наступного вирішення питання про право власності на земельну ділянку.
Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
У зв`язку з наведеним, заявнику слід відмовити у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження роз`яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 259-261, 315, 316, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ярмолинецька селищна рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.
Роз`яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження по справі не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О. Й. Адамович
