ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 278/304/23
провадження № 61-8713св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Ярмолинецька селищна рада Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року у складі судді Адамовича О. Й. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме: просила встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області у складі судді Дубовік О. М. від 20 січня 2023 року матеріали справи направлено за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року у складі судді Адамовича О. Й. у відкритті провадження у справі відмовлено, роз`яснено заявниці, що відмова у відкритті провадження у справі не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив із того, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме права на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 038449 від 06 червня 1996 року, тобто з метою наступного вирішення питання про право власності на земельну ділянку. За висновком місцевого суду, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін оскаржувану ухвалу, погодився із висновком суду першої інстанції про наявність спору про право, що повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, в якому буде встановлено спадкову масу та коло спадкоємців померлого.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки відсутні інші спадкоємці, які б могли прийняти спадщину та/або претендувати на її прийняття. Це підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 71078395, де зазначається, що після смерті матері заявниці ОСОБА_2 спадкова справа не заведена, а отже, відсутні інші спадкоємці, які б претендували на спадщину після її смерті. Крім того, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи заінтересована особа - Ярмолинецька селищна рада Хмельницької області, на території якої знаходиться спадкове майно, жодних заперечень не подала, що свідчить про її незацікавленість у набутті спірного майна в контексті положень статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Такі висновки суперечать сталій правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19. Відмовляючи у відкритті провадження, суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював її право на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 278/304/23 із Корольовського районного суду м. Житомира та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року матеріали справи № 278/304/23 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року № 250/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та матеріали справи № 278/304/23 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Подана ОСОБА_1 в порядку окремого провадження заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті фактично проживала разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою зареєстрована не була. Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 038449 від 06 червня 1996 року.
Вказувала, що приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамака О. В. відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини, та недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання зі спадкодавцем. Нотаріус зазначила про можливість звернення до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини або про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем.
Вирішення питання щодо встановлення факту проживання з померлою ОСОБА_2 заявниці необхідне для прийняття спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Вітчизна» за адресою: с. Пасічна Ярмолинецького району Хмельницької області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню, та є передчасними.
Так, у заяві про встановлення факту заявниця зазначає, що вона є спадкоємицею першої черги спадкування за законом після смерті матері, проте суди не перевірили її доводи, не встановили і в своєму рішенні не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили коло спадкоємців, а також між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з пропуском строку, необхідним для прийняття спадщини, та не підтвердженням факту постійного проживання із спадкодавцем. Суди не з`ясували позицію селищної ради, яка залучена до участі у справі і жодного разу не заявила про наявність у неї претензій щодо спадкового майна.
Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.
Отже, висновки судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право. При цьому посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21, є нерелевантним, оскільки у справі суди вирішили спір по суті заявлених вимог.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22 та від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги про неврахування позиції Верховного Суду, що міститься у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц та від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, знайшли своє підтвердження.
За викладених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, не вирішується.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець
