Єдиний унікальний номер справи 824/293/21
Провадження №4с/824/1/2023
У Х В А Л А
26 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О. за участю секретаря судового засідання Сас Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейті» на бездіяльність приватного виконавця щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2022 року ТОВ «Сіейті» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначило, що на примусовому виконанні приватного виконавця Боруци Т.М. перебувають виконавчі листи Київського апеляційного суду № 824/293/21 від 06.12.2022 року про стягнення з ТОВ «СІЕЙТІ» на користь Компанії «BUNGE SA» боргу в сумі 162 332,22 доларів США (ВП № 70532605) та судового збору (ВП № 70533798).
ТОВ «Сіейті» 14.12.2022 року, на підставі розрахунку приватного виконавця, перерахувало на депозитний рахунок приватного виконавця грошові кошти в сумі 6 699 583,40 грн. (платіжне доручення № 11458 від 14.12.2022 року), яких достатньо для повного задоволення вимог стягувана та фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчими документами.
ТОВ «Сіейті» перерахувало гроші у національній валюті, з огляду на відсутність коштів в іноземній валюті на валютних рахунках та заборону НБУ здійснювати торгівлю валютними цінностями в період воєнного стану. В той же час, приватний виконавець Боруца Т.М. після встановлення виконання судового рішення, маючи обов`язок вчинити дії та винести процесуальне рішення, передбачені ст. 39 Закону «Про виконавче провадження», неправомірно допустила бездіяльність, що виразилася у не прийнятті рішення про закінчення виконавчого провадження.
У зв`язку з вищевикладеним товариство просило суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчих проваджень №70532605 та №70533798 з примусового виконання рішення МКАС при ТПП України від 05.11.2021 у справі №143/2021, дозвіл на примусове виконання якого наданий ухвалою Київського апеляційного суду від 06.06.2022 у справі № 824/293/21, що залишений без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 824/293/21, на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцу Тетяну Миколаївну закінчити виконавчі провадження №70532605 та №70533798 з примусового виконання рішення МКАС при ТПП України від 05.11.2021 у справі №143/2021, дозвіл на примусове виконання якого наданий ухвалою Київського апеляційного суду від 06.06.2022 у справі № 824/293/21, що залишений без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 824/293/21.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання 26.01.2023 року приватний виконавець Боруца Т.М. не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Представник ТОВ «СІЕЙТІ» скаргу підтримав, просив суд її задовольнити. Представник компанії «BUNGE SA» заперечував проти задоволення скарги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне:
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Дослідивши матеріали справи апеляційним судом було встановлено, що суть вимог скаржника ґрунтується на твердженні, що ним з його точки зору в повній мірі та талежним чином було виконано рішення суду на підставі виданих Київським апеляційним судом виконавчих листів №824/293/21 від 06.12.2022 про стягнення з ТОВ «СІЕЙТІ» на користь компанії «BUNGE SA» боргу в сумі 162 332, 22 долари США (ВП №70532605) та судового збору (ВП №70533798).
Таким чином основною тезою скаржника є повне погашення боргу і виконання рішення суду. В той же час дана теза не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Судом встановлено, що ТОВ «СІЕЙТІ» перерахувало на рахунок виконавця суму боргу в українських гривнях, що передбачає подальше переведення такої суми в іноземну валюту. В той же час, відповідно до виконавчого листа, зміст рішення, яке підлягає виконанню, полягає у стягненні з ТОВ «СІЕЙТІ» суми боргу не в національній валюті України, а в доларах США. За таких умов, повним виконанням боржником рішення суду в даному випадку є не перерахування на користь виконавця суми боргу в українських гривнях, а сплата коштів саме у валютному зобов`язанні, тобто доларах США. Лише після фактичного отримання кредитором присуджених до стягнення сум (як з точки зору суми, так і валюти стягнення) обов`язок боржника може вважатися таким, що був виконаний у повному обсязі та належним чином, і лише після цього виконавче провадження підлягає закриттю.
В своїй скарзі ТОВ «СІЕЙТІ» посилається на наявність у нього об`єктивних обмежень на придбання валюти, встановлених Національним Банком України у зв`язку з введенням військового стану, на підставі чого вважає, що виконало обов`язок погашення заборгованості, сплативши суму боргу на адресу виконавця в національній валюті. В той же час, такі ж обмеження діють і по відношенню до приватного виконавця, який також позбавлений можливості конвертації національної валюти. За таких умов фактичного належного погашення заборгованості не відбулося з об`єктивних причин.
З огляду на вищевказане, суд не може констатувати неналежності та невідповідності дій приватного виконавця вимогам закону, а лише це може бути єдиною підставою для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 447, 446, 451, 452, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейті» на бездіяльність приватного виконавця щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя С.О. Журба
