Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №755/7551/18Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/381/2023 У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з участю секретарівОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,учасників судового провадження:прокурораОСОБА_7 , обвинуваченогоОСОБА_8 , захисникаОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100008261, по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року ОСОБА_8 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 КК України та виправдано, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний не винуватим та виправданий за висунутим обвинуваченням у тому, що він впродовж 2009 року всупереч установленого порядку передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення речового права на них фізичним особам, самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.12.2001, укладеного між ним та продавцями ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 794 кв.м.
В подальшому, 31.07.2002 отримав державний акт на право приватної власності на землю серія 1-КВ № 139213 площею 0.0823га з кадастровим номером 8000000000:66:121:0005 та відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за № 1014 від 09.12.2004 дозвіл на здачу в експлуатацію житлового будинку під літ. «А» та господарчого блоку літ. «Д» по АДРЕСА_1 .
У 2009 році за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_8 виявив зі сторони АДРЕСА_2 земельну ділянку, яка знаходиться в охоронній зоні і є власністю територіальної громади міста Києва.
Діючи всупереч встановленому порядку, передбаченого ст.ст. 1, 16, ч.1 ст.117 ч.ч.6, 7, 8, 9 ст.118 Земельного Кодексу України, не отримавши відповідного рішення Київської міської ради, ОСОБА_8 вирішив самовільно зайняти земельну ділянку розміром 120 кв.м. на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , з метою організації на ній прибудови до закладу громадського харчування.
При цьому, ОСОБА_8 було достовірно відомо, що зазначена земельна ділянка розміром 120 кв.м. на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності міста Києва і надання дозволу на право володіння, користування чи розпорядження нею входить до компетенції Київської міської ради.
Крім цього, ОСОБА_8 був обізнаним про те, що зазначена вище земельна ділянка на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , розташована на розподільному газопроводі низького тиску, є об`єктом газорозподільної системи та щодо неї встановлені обмеження у використанні.
Не зважаючи на встановлені законодавством обмеження, та, ігноруючи відсутність оформленого у встановленому законом порядку права володіння, користування та розпорядження нею, ОСОБА_8 , діючи із прямим умислом, направленим на самовільне заняття земельної ділянки розміром 120 кв.м. на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що зазначена територія відноситься до земель охоронної зони, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах у 2009 році, почав протиправно використовувати вказану земельну ділянку у власних цілях.
Зокрема, останнім було організовано огородження самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , завезення на її територію будівельних матеріалів та проведення робіт по будівництву прибудови до закладу громадського харчування - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину суперечить фактичним обставинам провадження.
За доводами апелянта, суд у своєму вироку посилається на те, що стороною обвинувачення не долучено до матеріалів справи додаток до постанови від 10.07.2017 року про виділення з кримінального провадження №12016100000000046, яким виділено матеріали відносно ОСОБА_8 в окреме провадження, яке зареєстровано в реєстрі за №12017100100008261. На спростування цього апелянт зазначає, що із вказаним переліком документів (додатком та постановою) сторона обвинувачення була ознайомлена 11.05.2018 року, зауважень і доповнень не висловлювала.
За доводами апелянта, наведені у вироку висновки суду не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами. Також судом не було взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. При цьому, судове рішення є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти апеляційних доводів прокурора та вважали рішення суду законним і обґрунтованим, дослідивши за клопотанням учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За статтею 62 Конституції України, положеннями статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
За висунутим обвинуваченням ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.12.2001 придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .
Поряд із ділянкою, яку придбав ОСОБА_8 , розташована земельна ділянка розміром 120 кв.м. по АДРЕСА_4 без кадастрового номеру, яка належить до комунальної власності міста Києва і розташована на розподільному газопроводі низького тиску, є об`єктом газорозподільної системи та щодо неї встановлені обмеження у використанні.
ОСОБА_13 всупереч встановленому порядку, передбаченого ст.ст.1, 16, ч.1 ст.117 ч.ч.6, 7, 8, 9 ст.118 Земельного Кодексу України, діючи із прямим умислом, направленим на самовільне заняття земельної ділянки розміром 120 кв.м. на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що зазначена ділянка відноситься до земель охоронної зони, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах у 2009 році, почав протиправно використовувати вказану земельну ділянку у власних цілях.
Зокрема, останнім було організовано огородження самовільно зайнятої земельної ділянки, завезення на її територію будівельних матеріалів та проведення робіт по будівництву прибудови до закладу громадського харчування - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, допитавши свідків сторони обвинувачення, дослідивши письмові докази, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту на предмет належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про виправдання ОСОБА_8 за висунутим обвинуваченням на підставі ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 .
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.
Суб`єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки характеризується прямим умислом. Винна особа, вчиняючи дії по заволодінню земельної ділянки, усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, а також те, що дана земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні.
За таких обставин суду належало з`ясувати, чи вчиняв обвинувачений самовільне зайняття земельної ділянки та чи усвідомлював він, що дана земельна ділянка з особливим правовим режимом, а саме розташована на розподільному газопроводі, є об`єктом газорозподільної системи та щодо неї встановлені обмеження у використанні.
За результатами судового розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_8 вчинив дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки розміром 120 кв.м. на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 , у тому числі організував огородження зазначеної земельної ділянки, завезення на її територію будівельних матеріалів та проведення робіт по будівництву прибудови до закладу громадського харчування - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
В поданій апеляційній скарзі всі доводи апелянта фактично зводяться до того, що наведені у вироку висновки суду не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами. При цьому, судом не було взято до уваги докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки.
Проте, такі твердження апелянта не відповідають фактичним обставинам провадження.
Допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заперечив свою винуватість у вчиненні самовільного захоплення зазначеної земельної ділянки та показав, що дійсно відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.12.2001 він придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . 31.07.2002 він отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:121:0005 та відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за № 1014 від 09.12.2004 дозвіл па здачу в експлуатацію житлового будинку та господарчого блоку по АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживав до 2009 року. Йому відомо, що зі сторони АДРЕСА_2 знаходиться земельна ділянка, яка розміщується в охоронній зоні і є власністю територіальної громади міста Києва, однак по відношення до цієї ділянки він жодних дій по її захопленню не вчиняв. Що сталося з ділянкою після 2009 року, коли він змінив місце постійного проживання, йому однозначно не відомо, однак коли він інколи приїздив на свою земельну ділянку по сусідству, то помітив, що на цій ділянці наявний комплекс відпочинку, однак до його будівництва він жодного відношення не має. Суд першої інстанції визнав, що такі показання ОСОБА_8 не спростовуються наданими стороною обвинувачення доказами.
Зокрема, допитані в суді першої інстанції свідки, показання яких за клопотанням прокурора було досліджено в суді апеляційної інстанції, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , підтвердили лише сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована на розподільному газопроводі. Проте, жоден з допитаних свідків не вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила самовільне зайняття земельної ділянки.
Крім цього, за висновками суду, не підтвердженим є віднесення даної земельної ділянки до охоронюваних земель, так як на встановлення цього факту до суду не надано жодного належного та допустимого доказу.
Дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази, судом першої інстанції встановлено, що вони також не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки.
Зокрема, з даних наданих «Київгаз» на запити слідчого ОСОБА_28 документів (а.с. 135- 186 том 1) вбачається, що:
- відповідно до паспорту порушень № 347 (а.с. 136, 177, том 1) було виявлено 11.04.2007 року розташування на газопроводі низького тиску по АДРЕСА_5 кафе, власником якого є ОСОБА_29 , тобто інша особа, а не обвинувачений ОСОБА_8 ;
- із попереджень, які складались працівниками «Київгаз» вбачається, що вони винесені у відношенні ОСОБА_30 , який, як установлено судом першої інстанції, є суб`єктом господарювання ФОП; - із попереджень від 23.02.2009 та від 21.07.2009 вбачається, що вони винесені у відношенні ПП ОСОБА_31 ; - із гарантійного листа ОСОБА_32 від 15.06.2007 (а.п. 139, 178 том 1) слідує, що він гарантує, що у випадку певних робіт споруда, розміщена за наведеною адресою, буде демонтована. Гарантійний лист засвідчений печаткою суб`єкта господарювання ОСОБА_33 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; - із попередження № 398 від 23.09.2008 (а.п. 146, 179 том 1) вбачається, що воно винесено у відношенні ОСОБА_34 ; - із листів - попереджень (а.п. 158. 161, 162, 164, 166. 168, 170, 172, 173, 181-184 том 1) слідує, що вони вручались не обвинуваченому, а іншим особам.
Оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення, на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.62 Конституції України, ч.2 ст.17 КПК України, обґрунтовано, вмотивовано та на законних підставах дійшов висновку, що частина з наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 є недопустимими, а інша - такими, що не є достатніми та належними доказами винуватості обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому дій, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.
Суд також визнав частину доказів недопустимими з огляду на те, що вони отримані з порушенням порядку, установленого КПК України. Зокрема, судом встановлено, що постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_35 від 10.07.2017 (а.п. 68-69 том 1) з кримінального провадження №12016100000000046 матеріали відносно ОСОБА_8 були виділені в окреме провадження, яке зареєстровано в ЄРДР за № 12017100100008261. Виділенню підлягали документи згідно з переліком, що додається (а.п. 69 том № 1).
Однак, за висновками суду, такий перелік прокурором до провадження не долучався та до суду не надавався, а тому неможливо встановити, які саме матеріали було виділено та приєднано у якості доказів у цьому провадженні. При відсутності цих даних (переліку виділених матеріалів), на які здійснюються прямі посилання, як на докази стороною обвинувачення, та не підтвердження факту його відкриття (переліку) стороні захисту, суд позбавлений змоги урахувати дані, відображені у таких матеріалах, як дійсні, у розрізі норм ст.86 КПК України.
Колегія суддів вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки сторона захисту в суді апеляційної інстанції не заперечувала, що наряду з іншими документами кримінального провадження, їй також відкривалась постанова прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_35 від 10.07.2017 про виділення матеріалів відносно ОСОБА_8 в окреме провадження, яке зареєстровано в ЄРДР за № 12017100100008261, з переліком документів, які підлягають виділенню. Дана обставина також підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11.05.2018 року (т.4 а.с.93-94).
Разом з цим, як вбачається із матеріалів провадження, виділені згідно постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_35 від 10.07.2017 письмові докази містяться в матеріалах провадження, вони досліджувались судом першої інстанції і їм також надавалась оцінка на предмет належності та допустимості.
Дослідивши за клопотання прокурора дані докази в суді апеляційної інстанції, колегія суддів також приходить до висновку, що ними також не доводиться винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину. Зокрема, із акту обстеження земельної ділянки від 12.06.2017 № 17-087704 з план-схемою (а.п. 71-73, 124 том 1), здійсненого Департаментом земельних ресурсів на запит слідчого у кримінальному провадженні №12016100000000046, вбачається, що у ході обстеження земельної ділянки - державний акт від 14.05.2010 № 09-7-02874, виявлено будівлю ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу цієї земельної ділянки у власність чи користування (оренду). У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку; З протоколу огляду місця події від 09.06.2017 слідує, що слідчим ОСОБА_36 у кримінальному проваджені № 12016100000000046 здійснено огляд земельної ділянки, самовільне зайняття якої інкримінується обвинуваченому, та установлено факт розміщення на ній прибудов та ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; Із дослідженої інвентаризаційної та реєстраційної справи (а.п. 94-102 том № 1) на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ), вбачається, що ОСОБА_8 , відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 26.12.2001, укладеного між ним та продавцями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 794 кв. м. В подальшому, 31.07.2002, отримав державний акт на право приватної власності на землю серія І-КВ № 139213 площею 0,0823га з кадастровим номером 8000000000:66:121:0005 та відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за № 1014 від 09.12.2004 дозвіл на здачу в експлуатацію житлового будинку під літ. «А» та господарчого блоку літ. «Д» по АДРЕСА_1 ; Дана інформація підтверджена Київським міським Бюро технічної інвентаризації (а.п. 191-271 том № 1) - із листа ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.04.2017 № 703/9/26-53-13-05 (а.п. 104 а.п. том № 1) вбачається, що за обвинуваченим згідно даних державного земельного кадастру земельні ділянки не зареєстровані, а земельна ділянка з кадастровим номером 66:121:0005 є власністю ОСОБА_37 ; - із листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вбачається, що ними не видавались (не реєструвались) станом на 31.03.2017 документи, що дають право на виконання підготовчих (будівельних) робіт та засвідчували б готовність до експлуатації об`єкта будівництва за адресою: вул. Профспілкова, 14 (вул. Калачівська, 5/14) у м. Києві (а.п. 106 том № 1); - листом ПАТ «Київгаз» від 03.04.2017 № 1152/14 (а.п. 114 том № 1) повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ) розміщена мала архітектурна форма з фундаментом на розподільному газопроводі низького тиску.
Колегія суддів вважає, що даними доказами підтверджується лише факт самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_4 , яка розташована на розподільному газопроводі низького тиску, проте як цими доказами, так і іншими, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції, не доводиться той факт, що самовільне заволодіння земельною ділянкою вчинено обвинуваченим ОСОБА_8 .
Як встановлено судом першої інстанції, припустився порушень кримінального процесуального закону слідчий і при повідомленні ОСОБА_8 підозри.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах ухвалив вирок, яким ОСОБА_8 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 КК України та виправдано, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
